Постанова Одеський апеляційний суд № 522/14062/19

Номер провадження: 22-ц/813/6015/23 Справа № 522/14062/19 Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.06.2023 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 522/14062/19 Номер провадження: 22-ц/813/6015/23 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Власенко С.І., учасники справи: - заявник ОСОБА_1 , - заінтересована особа Приморська державна нотаріальна контора у м. Одесі, - апелянт (особа, яка не приймала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про його права та інтереси) ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа Приморська державна нотаріальна контора у м. Одесі, про встановлення факту належності заповіту, за апеляційною скаргою адвоката Толпиги Дениса Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Абухіна Р.Д. 13 травня 2020 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст вимог заяви У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеною заявою, в якій просить встановити факт, що заповіт, складений ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 15 серпня 2011 року Першою Одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1-1993, складений на ім`я ОСОБА_3 , 1952 року народження. ОСОБА_5 обґрунтовує вимоги заяви тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна сестра - ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира під АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений першою одеською нотаріальною конторою 15 серпня 2011 року за реєстровим номером 1-993, відповідно до якого все майно, яке їй належатиме на день смерті вона заповідає ОСОБА_6 . Після спливу шестимісячного строку з дня відкриття спадщини ОСОБА_6 звернулась до державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Проте нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у заповіті визначено, що все майно, яке належить спадкодавцю на день смерті заповідається « ОСОБА_7 , 1953 року народження». Визнати « ОСОБА_8 , 1952 року народження, немає підстав. Після надходження з Одеського державного нотаріального архіву копії вказаного заповіту, було виявлено, що в ньому були допущені описки, а саме - ім?я заявниці було записано як « ОСОБА_9 », а при перекладі паспорту на українську мову її ім?я записано як - « ОСОБА_10 ». Окрім цього, була допущена помилка в даті народження. Замість - « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у заповіті записано - «1953 року народження» (а. с. 2 - 6). Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2020 року задоволено вищевказану заяву ОСОБА_3 . Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме те, що заповіт, складений ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений «15» серпня 2011 року Першою одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1993, складений на ім`я ОСОБА_3 , 1952 року народження, ІПН НОМЕР_1 . Рішення суду вмотивоване тим, що за наданими матеріалами суд вбачає, що заповіт ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 15 серпня 2011 року Першою одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1993, складений на ім`я ОСОБА_3 , 1952 року народження (а. с. 74 - 76). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2020 року виправлено описки у тексті рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2020 року по справі №522/14062/19. Викладено другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що заповіт складений ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений 15 серпня 2011 року Першою одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-1933, складений на ім`я ОСОБА_3 , 1952 року народження, ІПН НОМЕР_1 » (а. с. 85 - 86). Короткий зміст вимог апеляційної скарги Адвокат Толпига Д.М., діючий від імені ОСОБА_2 , як особи, яка не приймала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та/або обов`язки, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2020 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справ, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт зазначає, що: 1) станом на 20 грудня 2018 року, день смерті ОСОБА_4 , квартира АДРЕСА_1 , не належала спадкодавцю, а перебувала у власності ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.2011 року. У подальшому 01.04.2020 року, на підставі договору дарування, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_2 .. Тому станом на день винесення оскаржуваного рішення 13 травня 2020 року власницею квартири є ОСОБА_12 ; 2) в матеріалах справи відсутні докази того, що заявниця є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 , 3) рішення суду про те, що заявниця є саме тією особою, яка зазначена у заповіті, ґрунтується на припущеннях; 4) в матеріалах справи відсутня інформація щодо майна ОСОБА_4 на день смерті; 5) отримавши оскаржуване рішення, ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом про витребування майна. З огляду на вказане існує спір про право (а. с. 103 - 112). Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що ОСОБА_2 не має права на апеляційне оскарження рішення, оскільки останнім не вирішувалось питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки. ОСОБА_2 не є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 , тому вказане рішення не впливає на її права та обов`язки. Посилання апелянта на те, що на момент смерті ОСОБА_4 спірна квартира належала ОСОБА_11 не відповідає дійсності, оскільки право власності за останнім було зареєстровано лише - 13.03.2020 року на підставі підроблених документів. Вказані обставини стали причиною звернення ОСОБА_13 до суду із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.05.2023 року апеляційну скаргу адвоката Толпиги Д.М., діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2020 року залишено без руху (а. с. 148 - 149). На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто зазначені в ухвалі недоліки. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.05.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Толпиги Д.М., діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2020 року (а. с. 158 - 158 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.05.2023 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні в приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 159). 29.05.2023 року від Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. 22.06.2023 року від адвоката Атаманчук Н.С., діючої від імені ОСОБА_3 , надійшов відзив на апеляційну скаргу. У судовому засіданні адвокат Сергійчук М.М., діюча від імені ОСОБА_2 , просила апеляційну скаргу задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви. Адвокат Атаманчук Н.С., діюча від імені ОСОБА_3 , у судовому засіданні просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Толпиги Д.М., діючого від імені ОСОБА_2 , підлягає задоволенню частково. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин З копії актового запису про смерть № 13185 вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира під АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. 10.06.2008 року за реєстраційним номером 1923, та Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 15.05.2008 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 173300442 від 10.07.2019 року. ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений Першою одеською нотаріальною конторою 15 серпня 2011 року за реєстровим номером 1-993, відповідно до якого все майно, яке їй належатиме на день смерті вона заповідає ОСОБА_7 1953 року народження. Як вбачається з матеріалів спадкової справи щодо майна ОСОБА_4 заявниця звернулася до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 . Як вбачається з Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Першої одеської державної нотаріальної контори від 02.07.2019 року №882/02-31, відповідно до заповіту ОСОБА_4 все майно, яке належить спадкодавцю на день смерті заповідається « ОСОБА_7 , 1953 року народження», і визнати « ОСОБА_8 , 1952 року народження» спадкоємицею, вказаною в заповіті та видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом немає підстав. Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_14 серії НОМЕР_3 від 05.07.1952 р. ім`я заявниці записано на російській мові як - « ОСОБА_10 », а саме - « ОСОБА_15 ». Як вбачається зі Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 22.04.1983 року після укладення шлюбу заявниця змінила прізвище « ОСОБА_16 » на - « ОСОБА_17 ». Відповідно до Експертного висновка № 056/124-d, виданого 12.08.2019 року Українським бюро лінгвістичних екпертиз на замовлення заявниці в порядку ч. 3 ст.102 ЦПК України, російське ім`я « ОСОБА_10 » може бути перекладено на українську мову як « ОСОБА_10 », так і « ОСОБА_9 ». Окрім цього, записи імені ГАННА (постанова Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса з посиланням на текст заповіту ОСОБА_4 , запис ОСОБА_7 ) і ОСОБА_18 , запис латиницею ОСОБА_19 (паспорт громадянина Республіки Молдова, запис румунською мовою ОСОБА_20 ; переклад паспорта Республіки Молдова з румунської мови українською мовою, запис ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження, запис російською мовою ОСОБА_15 ; свідоцтво про укладення шлюбу, запис російською мовою ОСОБА_16 / ОСОБА_21 ) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними. Як вбачається з інформації, наданої Одеським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) 17.01.2020 року актових записів про державну реєстрацію народження та шлюбу ОСОБА_7 , 1953 року народження, не виявлено. Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 26.08.2011 за №6550, ОСОБА_4 продала ОСОБА_11 спірну квартиру під АДРЕСА_1 . У подальшому на підставі договору дарування від 01.04.2020 року ОСОБА_11 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у власність квартиру під АДРЕСА_1 . Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржене рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі, застосовані норми права Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Зазначені норми права визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. При цьому судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що на момент винесення оскаржуваного рішення власником спірної кватири була ОСОБА_2 .. Як встановлено матеріалами справи ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_4 належала на праві власності квартира під АДРЕСА_1 , на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М. 10.06.2008 року за реєстраційним номером 1923. Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 26.08.2011 за №6550, ОСОБА_4 продала ОСОБА_11 спірну квартиру під АДРЕСА_1 . Відповідно до договору дарування від 01.04.2020 року ОСОБА_11 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у власність квартиру під АДРЕСА_1 . Ухвалюючи рішення судом першої інстанції не було перевірено, що спадкове майно, про яке вказує ОСОБА_5 у заяві, було у власності третьої особи, тому вказаним рішенням вирішено питання щодо прав та обов`язків ОСОБА_2 , про що свідчить наявність справи про витребування майна. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ст. 19 ЦПК цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Відповідно до положень ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Перелік категорій справ, які розглядає суд в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначена ст. 315 ЦПК України. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України). У поданій до суду першої інстанції в порядку окремого провадження заяві ОСОБА_1 просить встановити належність заповіту складеного на її ім`я. Як зазначала заявниця, до складу спадкового майна входить квартира АДРЕСА_1 . Однак, квартира АДРЕСА_1 перебувала у власності ОСОБА_2 .. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення стало підставою для подачі ОСОБА_22 позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, отже вказане свідчить, про наявність спору про право, а саме щодо належності спадкового майна, який підлягає вирішенню у позовному провадженні. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 294 ЦПК). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Толпиги Дениса Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_2 , є частково доведеними, а тому вона підлягає задоволенню частково. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Згідно норм п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України та ч. 1 ст. 377 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Враховуючи, що зі змісту заяви вбачається спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, колегія суддів вважає необхідним заяву ОСОБА_3 про встановлення факту належності заповіту залишити без розгляду, одночасно роз`яснити ОСОБА_6 , що вона має право звернутись до суду з позовом на загальних підставах. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Толпиги Дениса Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2020 року - скасувати. Заяву ОСОБА_3 , заінтересована особа Приморська державна нотаріальна контора у м. Одесі, про встановлення факту належності заповіту - залишити без розгляду. Роз`яснити ОСОБА_6 право на звернення до суду з позовом на загальних підставах. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 12 липня 2023 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе