Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/3342/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/3342/22 пров. № А/857/3756/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року (прийняте у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження у м. Луцьку суддею Ковальчука В. Д.) в адміністративній справі № 140/3342/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив: - визнати дії Військової частини НОМЕР_1 протиправними щодо нездійснення йому перерахунку виплаченої індексації з 01.03.2018 відповідно до абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; - зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок раніше виплаченої індексації з 01.03.2018 по 14.06.2021 з урахуванням абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; - стягнути 150 176,80 грн недоплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.06.2021. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 та відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 120 від 14.06.2021 звільнений та виключений зі списків військової частини. Зазначає, що під час проходження військової служби за період з 01.03.2018 по день звільнення, йому не була нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечення, відповідно до чинного законодавства України, чим було порушено його права, а саме: при здійсненні нарахування йому індексації грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 не було враховано вимоги абзаців 4, 5 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, що підтверджено листом-відповіддю командира в/ч НОМЕР_1 від 26.03.2022 № 201, розрахунково-платіжною відомістю № 16 за січень 2022 року та довідкою-розрахунком. Позивач посилався на те, що у разі перегляду правильно встановленого базового місяця та враховуючи вимоги п. 5 Порядку № 1078, з 01.03.2018 по день звільнення сума індексації становить 150 176,80 грн. На підтвердження обрахованої суми вказує, що відповідно до довідки про грошове забезпечення в березні 2018 року розмір його грошового забезпечення зріс на 504,33 грн (9121,61 грн 8617,28 грн = 504,33 грн). Враховуючи зазначене, сума індексації у березні 2018 року (4258,75 грн) перевищує суму зростання грошового забезпечення у вигляді оплати праці (грошового забезпечення) на суму 3754,42 грн (4258,75 504,33 = 3754,42). Відповідно за період з березня 2018 по день звільнення заборгована фіксована сума індексації грошового забезпечення склала 150176,80 грн. 2018 р. 3754,42 грн х 10 міс. = 37 544,42 грн; 2019 р. - 3754,42 грн х 12 міс. = 45 053,04 грн; 2020 р. - 3754,42 грн х 12 міс. = 45 053,04 грн; 2021р. - 3754,42 грн. х 6 міс. = 22 526,52 грн. Всього - 150 176,80 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції, прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивач з березня 2018 року набув право на отримання щомісячної суми індексації грошового забезпечення, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу за спірний період, яку відповідач протиправно не провів та не виплатив. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує вимоги позивача, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказує, що у період з 01.03.2018 по 14.06.2021 індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась та виплачувалась. Починаючи з листопада 2018 року по день звільнення позивач отримував індексацію грошового забезпечення: листопад 2018 року в сумі 71,08 грн; грудень 2018 року в сумі 71,08 грн; січень 2019 року в сумі 71,08 грн; лютий 2019 року в сумі 134,47 грн; березень 2019 року в сумі 134,47 грн; квітень 2019 року в сумі 134.47 грн; травень 2019 року в сумі 134.47 грн; червень 2019 року в сумі 206,72 грн; липень 2019 року в сумі 206,72 грн; серпень 2019 року в сумі 206,72 грн; вересень 2019 року в сумі 206,72 грн; жовтень 2019 року в сумі 206,72 грн; листопад 2019 року в сумі 206,72 грн; грудень 2019 року в сумі 216,51 грн; січень 2020 року в сумі 216,51 грн; лютий 2020 року в сумі 216,51 грн; березень 2020 року в сумі 216,51 грн; квітень 2020 року в сумі 216,51 грн; травень 2020 року в сумі 216,51 грн; червень 2020 року в сумі 216.51 грн; липень 2020 року в сумі 226,29 грн; серпень 2020 року в сумі 226,29 грн; вересень 2020 року в сумі 226,29 грн; жовтень 2020 року в сумі 226,29 грн; листопад 2020 року в сумі 226,29 грн; грудень 2020 року в сумі 233,81 грн; січень 2021 року в сумі 331,42 грн; лютий 2021 року в сумі 331,42 грн; березень 2021 року в сумі 331,42 грн; квітень 2021 року в сумі 415,41 грн; травень 2021 року в сумі 415,41 грн; 14 червня 2021 року в сумі 193,86 грн. Розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 14.06.2021 був проведений відповідачем згідно Порядку № 1078 із застосуванням базового місяця - березень 2018 року. Вважає, що індексацію грошового забезпечення нарахована та виплачена позивачу за період з 01.03.2018 по 14.06.2021 у повному обсязі і на даний час заборгованості немає. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 та відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 120 від 14.06.2021 звільнений та виключений зі списків військової частини. Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є учасником бойових дій. Вважаючи, що військова частина не донарахувала йому належні суми індексації грошового забезпечення, а саме: 2018 р. 3754,42 грн х 10 міс. = 37 544,42 грн; 2019 р. - 3754,42 грн х 12 міс. = 45 053,04 грн; 2020 р. - 3754,42 грн х 12 міс. = 45 053,04 грн; 2021 р. - 3754,42 грн х 6 міс. = 22 526,52 грн, всього - 150 176,80 грн, позивач звернувся з позовом до суду. Постановляючи рішення, суд першої інстанції покликався на те, що відсутні підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини до періоду з 01.03.2018 до 14.06.2021. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частинами першою, другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ). Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації № 1078 (далі - Порядок № 1078). Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 січня 2016 року). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців. Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Так, абзац 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку № 1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15.03.2018 урегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 1 грудня 2015 року в новій редакції на підставі постанови Уряду Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів від 09.12.2015 № 1013 (далі Постанова № 1013). Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Цей же абзац діяв з 15.03.2018 до 01.04.2021, і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції Постанови № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Цей же абзац з 15.03.2018 до тепер діє у редакції постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 28.02.2018 № 141 (далі Постанова № 141) та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції Постанови № 1013, і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021, у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01.12.2015 у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Цей же абзац з 15.03.2018 до 01.04.2021 діяв у редакції Постанови № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови № 1013. У цій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. При цьому, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі, а відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу. Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів. Саме такий правовий висновок у подібних правовідносинах викладений в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17. Постановою № 1013 були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б обнулитися індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою № 1013. У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення приписів Постанови №1013 дають підстави дійти висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01.12.2015. Водночас норми Постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року, так як стверджує відповідач, не став для позивача місяцем підвищення тарифних ставок (окладів), з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 58 постанови від 21 березня 2023 року в справі № 620/7687/21 і пункті 62 постанови від 22 березня 2023 року в справі № 380/1730/22. Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну базовий місяць використовується поняття місяць підвищення доходу, яке має інший зміст. Місяць підвищення доходу це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу. У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття місяць підвищення доходу від терміну базовий місяць, позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Водночас вилучення терміну базовий місяць та запровадження поняття місяць підвищення доходу не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у базовому місяці, так і у місяці підвищення доходу індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця. Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав. Для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 01.12.2015 належало переглянути базовий місяць, визначений за старими правилами, змінивши його на місяць підвищення доходу, тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем. Так, на час виникнення спірних відносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова № 1294). Указана Постанова була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018. Від січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 р. № 704 (далі Постанова № 704), якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. При цьому, у розглядуваному випадку не є спірним питання встановлення базових місяців індексації грошового забезпечення чи виплати сум індексації грошового забезпечення, яке здійснено на виконання Рішення суду. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці. Як видно з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 01.03.2018 до 14.06.2021. Водночас позивач наголошує на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність. У цьому контексті апеляційний суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Так, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Вказані висновки, щодо розуміння положень Порядку № 1078 та розрахунку суми індексації-різниці викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21. Буквальний спосіб тлумачення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 09 травня 2023 року у справі №120/2234/22-а. Звідси апеляційним судом встановлено, що: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (з урахуванням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру) становить 504,33 грн (9121,61 грн грошове забезпечення в березні 2018 року) 8617,28 грн (грошове забезпечення в лютому 2018 року); сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становить 1781,38 грн (1762 грн розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року х 101,1 % величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року); отже розмір підвищення доходу в березні 2018 року 504,33 грн не перевищує суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року 1781,38 грн, що є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Вказаним обставинам, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки та залишив доводи позивача у відповідній частині та наведені вище норми права поза увагою, що призвело до неправильного вирішення справи. Як видно з установлених обставин справи відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 до 14.06.2021 (дати звільнення) та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період. За таких обставин суд дійшов висновку, що у випадку, який розглядається, відповідач протиправно не вирішив питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 14.06.2021, а тому заявлену позовну вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо не перерахунку та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.06.2021 включно, визначеної з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, належить задовольнити частково у такий належний спосіб: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.06.2021 включно, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу ОСОБА_1 та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку та зобов`язання вчинити відповідні дії. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у розглядуваній частині суд апеляційної інстанції виходить з такого. Насамперед суд звертає увагу на те, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Як встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачем останній, не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 до 14.06.2021 (дати звільнення) та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період. Відтак, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову. Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року в адміністративній справі № 140/3342/22 скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 14.06.2021 включно, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.06.2021 включно, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. У задоволені решти позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин