Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/8329/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/8329/22 пров. № А/857/6526/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Астра на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року (ухвалене головуючим-суддею Сорокою Ю.Ю. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Астра до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в : У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Астра (далі - ТзОВ Астра, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) ГУ ДПС №0062330408 від 28.11.2022. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано оспорюване ППР в частині застосування штрафних санкцій в сумі 50050,26 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь Товариства витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1365,54 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ТзОВ Астра подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ТзОВ Астра було надіслано податкову накладу №160 на її реєстрацію 29.07.2022 о 14:40 год, однак лише о 18:15 год отримано відмову у реєстрації з виявленими помилками. тобто така відмова надійшла після операційного дня. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ГУ ДПС було проведено камеральну перевірку ТзОВ Астра щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за квітень 2022 року, липень 2022 року, за результатами якої складено акт щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20.10.2022 №7230/03-20-04-07/21738135. В акті перевірки №7230/03-20-04-07/21738135 від 20.10.2022 зафіксовано, що згідно проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних, а саме: №64 від 06.04.2022, зареєстрована 15.07.2022, граничний термін реєстрації 14.07.2022; №65 від 06.04.2022, зареєстрована 15.07.2022, граничний термін реєстрації 14.07.2022; №66 від 06.04.2022, зареєстрована 15.07.2022, граничний термін реєстрації 14.07.2022; №160 від 11.07.2022, зареєстрована 01.08.2022, граничний термін реєстрації 31.07.2022. У зв`язку із вказаним, відповідачем зафіксовано порушення ТзОВ Астра п.201.10 ст.201 ПК України, в частині недотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підставі висновків акту перевірки №7230/03-20-04-07/21738135 від 20.10.2022, контролюючим органом винесено оспорюване рішення, яким до позивача за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних було застосовано штраф в розмірі 90 932,77 грн. Вважаючи протиправним оспорюване ППР, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кінцевим днем реєстрації податкових накладних №64-66 є саме 15.07.2022, що і було зроблено позивачем, а тому ТзОВ Астра були дотримані граничні строки реєстрації вказаних податкових накладних в Реєстрі і прийменник до в контексті кінцевої дати їх реєстрації має розумітись, як кінцева дата події. Стосовно дати реєстрації податкової накладної №160 від 11.07.2022, суд дійшов висновку, що мораторій (зупинення) щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню короно-вірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються. При цьому, податкова накладна №160 від 11.07.2022, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 01.08.2022, при граничному терміні її реєстрації - 31.07.2022. Таким чином, суд вважав, що ТзОВ Астра не було дотримано граничний строк реєстрації податкової накладної №160 від 11.07.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних, відтак контролюючий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції в сумі 40882,51 грн. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно п.201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України передбачено, що з 01.02.2015 реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування. Абзацом 1 п.201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Згідно п.120-1.1 ст. 120 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог ст.ст. 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/ розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних - днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Як вбачається з акту перевірки №7230/03-20-04-08/21738135 від 20.10.2022, позивачем порушено строк реєстрації податкової накладної №160 від 11.07.2022, граничний термін реєстрації 31.07.2022 (зареєстрована 01.08.2022). Законом України Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №533-IX від 17.03.2020 були внесені зміни у ПК України, зокрема, підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення доповнено п.52-1 такого змісту за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за : порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, що застосовуються на загальних підставах; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. Протягом періоду з 01 березня по 31 травня 2020 року платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Цей Закон набрав чинності 18.03.2020. У подальшому Законом України Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №591-IX від 13.05.2020, який набрав чинності 29.05.2020, були внесені зміни в п.52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, а саме : слова та цифри по 31 травня 2020 року замінити цифрами та словами по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Колегія суддів наголошує, що на час реєстрації податкових накладних, винесення оспорюваного ППР, а також на час розгляду справи, карантин встановлений Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), триває. Так, постановою Кабінету Міністрів України №1423 від 23.12.2022 були внесені зміни до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за якими продовжено строк дії карантину до 30.04.2023. Постановою №383 від 25.04.2023 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30.06.2023. У подальшому п.52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України підлягав постійних змін, та на час вчинення даних правовідносин та до теперішнього часу має наступний зміст За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються. Тобто, визначені п.52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України обмеження штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, штрафні санкції не застосовуються. Разом з цим, Законом України Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану №2260-ІХ від 12.05.2022, який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до пп.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні №2102-IX від 24.02.2022, установлено особливості для справляння податків і зборів. Так, відповідно абз.17 п.69.2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України (в редакції, чинній на момент винесення оспорюваного ППР), у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених п.п.112.8.9 п.112.8 ст.112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються. В той же час, відповідно до абз.абз.1, 3 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п.46.2 ст.46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п.46.2 ст.46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року. З огляду на викладене, норми пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України суперечать чинним нормам п.52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, тобто згідно положення п.п.69.1, у податкового органу є право застосовувати санкції за порушення податкового законодавства у вказаний період, незважаючи на визначені чинним п.52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України обмеження штрафних санкцій за порушення податкового законодавства у той же період, що є недопустимим. Колегія суддів вважає, що застосування до позивача за таких обставин штрафних санкцій є порушенням принципу стабільності, що передбачений пп.4.1.9 п.4.1 ст. 4 ПК України. Щодо податкової накладної №160 (дата реєстрації 01.08.2022), яка була зареєстрована Товариством після 15.07.2022, колегія суддів вказує наступне. Згідно абз.абз.1-4 п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України (в редакції, чинній на час реєстрації позивачем податкових накладних), застосування відповідальності та строків виконання податкових зобов`язань ставиться у залежність від можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема, щодо реєстрації податкових накладних. Так, абз.8 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України визначено, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством, станом на час реєстрації позивачем податкових накладних, які були предметом перевірки, не було врегульовано питання щодо можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків. Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, та переліків документів на підтвердження, затверджений наказом Міністерства фінансів №225 від 29.07.2022, набрав чинності 06.09.2022, тобто вже після реєстрації податковий накладних, що були предметом перевірки. Отже, на думку колегії суддів, вищевказане правове регулювання позбавило позивача права, у разі необхідності, довести неможливість виконання обов`язків, визначених п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, станом на дату реєстрації спірних податкових накладних. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що в умовах дії карантинних обмежень та введення воєнного стану, з огляду на діюче станом на час реєстрації податкових накладних законодавство, позивач опинився в ситуації правової невизначеності. Відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. З аналізу вищенаведеного випливає, що законодавець передбачив можливість застосування до платника податків наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених ст.120-1 ПК України, лише за наявності його вини. Колегія суддів наголошує, що незважаючи на умови дії карантинних обмежень та введення воєнного стану Товариство виконало обов`язок щодо здійснення реєстрації вищевказаних податкових накладних. Таким чином, в межах спірних правовідносин неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації позивачем вказаних податкових накладних відбулася не з його вини, Товариством вживались відповідні заходи щодо вчасної їх реєстрації, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням. Колегія суддів враховує принципи податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України). Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Колегія суддів зазначає, що юридична конструкція норми п.56.21 ст. 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.02.2021 по справі №380/671/20. З огляду на встановлені обставини справи та їх нормативне регулювання в сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про те, що застосування штрафних санкцій за несвоєчасність реєстрації податкових накладних в умовах правової невизначеності покладає на позивача додатковий надмірний тягар, який, в умовах діючого на території України воєнного стану є недопустимим. Вказані обставини залишені поза увагою судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів ТзОВ Астра в частині відмови у задоволенні позову. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Астра задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року по справі №140/8239/22 в частині відмови у задоволенні адміністративного позову скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Астра до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю. У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року по справі №140/8239/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук