Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/36/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 року справа №360/36/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі № 360/36/23 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУПФУ в Тернопільській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУПФУ в Луганській області, відповідач 2), в якому, з урахуванням уточненого позову, просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.11.2022 року № 12295000240 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області призначити позивачу пенсію за віком у відповідності до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788XII з моменту первинного звернення за пенсією, тобто з 09.11.2022 року. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року позов задоволено: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача за її заявою від 09.11.2022 року про призначення пенсії за віком; - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.11.2022 року № 12295000240 про відмову у призначені пенсії за віком позивачу за заявою від 09.11.2022 року; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити позивачу пенсію за віком у відповідності до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII з моменту звернення, тобто з 09.11.2022 року та виплатити заборгованість, яка утворилася за цей період; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Державного бюджету України судовий збір в сумі 536,80 грн.; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Державного бюджету України судовий збір в сумі 536,80 грн. Відповідач 2 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду, прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права. В обґрунтування доводів посилався на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області по заяві позивача про призначення пенсії рішення не приймало, заяву не розглядало, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглядати заяву позивача про призначення пенсії, тому відсутні правові підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити пенсію. Також, відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки не надано доказів того, що позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні. Ухвалою апеляційного суду від 26 червня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року - повернуто заявнику. Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу № 360/36/23, який листом повідомив, що всі документи у цій справі, що надійшли в паперовому вигляді або через офіційну електронну пошту суду скановано та експортовано в КП «Діловодство спеціалізованого суду». За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Позивач звернулась 09.11.2022 року через ВЕБ-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Листом ГУПФУ в Луганській області від 29.11.2022 року № 4245-4864/К-02/8-1200/22 на звернення ВЕБ-12001-Ф-С-22-100317 повідомило позивачу, що заяву від 09.11.2022 року про призначення пенсії розглянуто ГУПФУ в Тернопільській області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Рішенням ГУПФУ в Тернопільській області № 122950002401 від 16.11.2022 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років, а вік заявниці 56 років 05 місяців. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 33 роки. Страховий стаж обчислений згідно даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та свідоцтва про народження дитини складає 24 роки 00 місяців 19 днів. На дату звернення заявниця не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 60 років, тому право на призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на даний час відсутнє. Спірні правовідносини врегульовано Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058). За ст. 2 Закону № 1788 за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться, зокрема, пенсії за віком. Згідно ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. За абз. 4 ч. 3 статті 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Згідно статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. До прийняття вказаного закону загальний порядок призначення пенсій за віком визначався лише ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком 09.11.2022 є чинними обидві норми і стаття 12 Закону № 1788-XII і стаття 26 Закону № 1058-ІV. За ст. 5 Закону №1058 саме цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Згідно ст. 8 Закону № 1058 громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи. Вимоги статей 5 та 8 мали виключення щодо їх застосування, які були введені законодавцем до пункту 2, в подальшому (Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 3108-IV від 17.11.2005 року, потім в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017) до пункту 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, та передбачали збереження вимог щодо віку і стажу для призначення пільгових пенсій для осіб, що мають стаж роботи за списками №1 та №2 спеціальностей, робіт професій та для осіб, які мають стаж роботи для призначення пенсій за вислугу років за Законом № 1788-XII. За п. 16 розділу XV Закону № 1058-IV в чинній редакції до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Отже, законодавець визнає право осіб, які станом на 13.12.2005 року - на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 3108-IV від 17.11.2005 року (або станом на 11.10.2017 року - день набрання чинності наступної редакції цього закону, введеної Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 року) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення пенсії за вислугу років, отримувати таку пенсію на підставі вимог, що визначають положення Закону № 1788-XII щодо права на такий вид пенсію. Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано неконституційними положення норми ст. 13 Закону № 1788 в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII. Вказане рішення стосувалось саме вимог законодавства щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Велика палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку про те, що в подібному випадку (щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників) підлягають застосуванню положення Закону № 1788-XII, які є найбільш сприятливими для особи, ніж положення Закону № 1058-IV в частині визначення віку та стажу, необхідного для призначення пенсії таким працівникам. Чинне законодавство, судова практика визнають правомірність очікувань (на призначення пенсії відповідно до норм закону, що прийняті раніше (Закону №1788) і передбачає більш сприятливі для осіб умови) щодо працівників певних професій та спеціальностей, які здобули пільговий стаж чи стаж для призначення пенсії за вислугу років. При цьому, питання правомірності аналогічних очікувань у працівників інших професій та спеціальностей, які мають загальний стаж, в тому числі отриманий до введення нових норм Закону № 1058, що передбачають менш сприятливі для їх майнових прав умови, на сьогодні залишається невизначеним, отже спірним. Отже, на час виникнення спірних правовідносин і до цього часу наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ та Законом № 1058-ІV, в тому числі в частині віку набуття права на пенсію за віком жінок, один з яких визначає пенсійний вік 55 років, інший - 60 років. Прямої норми, що скасовує вимоги статті 12 Закону № 1788-XII жодна норма Закону № 1058-IV не містила і не містить. Таким чином, норми статті 12 Закону України № 1788-XII та статті 26 Закону України № 1058-IV регулюють однакове коло відносин та суперечать одна одній. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). За п. 3.2 рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми. У розрізі цього слід відзначити, що у жінок, які досягли 55 років та набули стажу понад 20 років виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. А сама зміна умов призначення пенсій іншим законом призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Отже, стаття 26 Закону № 1058 порушила легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечить частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушує принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. Застосування відповідачем до спірних правовідносин норми статті 26 Закону №1058- IV не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч.2 ст.19, ч.3 ст.22 Конституції України згідно із якими, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод. Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права. В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі Щокін проти України Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 у подібних правовідносинах зазначила, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону № 1058-ІV. За ст. 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Європейським судом з прав людини напрацьована практика за якою пенсія включається в поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Отже, при з`ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції. В рішенні ЄСПЛ від 7 листопада 2013 року у справі Пічкур проти суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства. Водночас юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права. Неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності. Таким чином, очікування позивача щодо призначення їй пенсії за віком саме з 55 річного віку є легітимними і вони дійсно порушені відповідачем, що відмовив в оскарженому рішенні їй в призначенні пенсії з посиланням на вимоги ст. 26 Закону №1058, які є більш несприятливими для прав позивача, порівняно з чинною нормою статті 12 Закону №1788. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.11.2022 року № 12295000240 про відмову у призначені пенсії за віком позивачу за заявою від 09.11.2022 року; зобов`язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію за віком у відповідності до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII з моменту звернення, тобто з 09.11.2022 року та виплатити заборгованість. Щодо розподілу заяви про призначення пенсії за правилами екстериторіальності. Позивач звернувся до ПФУ через вебпортал із заявою про призначення пенсії за віком, до якої були додані відповідні документи. За ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч.5 ст.45 Закону №1058-IV). Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») (далі - Порядок №22-1). Згідно п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. За п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Згідно з пояснювальною запискою Фонду до проекту Постанови № 25-1 Указом Президента України від 04.09.2019 року №647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг» для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший. У зв`язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії. Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник. На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про хибність висновку суду першої інстанції про: - визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача за її заявою від 09.11.2022 року про призначення пенсії за віком; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити пенсію позивачу, оскільки подана позивачем заява з документами Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області по суті взагалі не розглядалась і рішення про відмову у призначенні пенсії не приймалось. В даному випадку спірне рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято відповідачем

1. Враховуючи те, що апеляційним судом визнано правомірність визначення органу, який розглянув заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності, та те, що спірне рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято відповідачем 1, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача за її заявою від 09.11.2022 року про призначення пенсії за віком та задоволення позову в частині зобов`язання відповідача 1 призначити пенсію позивачу . Твердження відповідачів про те, що право призначення пенсії покладено на територіальний орган Пенсійного фонду та є виключно їх дискреційними повноваженнями, суд відхиляє з огляду на таке. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом № 1058. Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Щодо судових витрат. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Ухвалою суду від 20 січня 2023 року відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн. за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 грн. за подання позову. Отже, суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права, частково неправильно вирішив справу що суті спору, внаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню в частині вимог до відповідача 2, з прийняттям нової постанови в цій частині про відмову у задоволенні вимог; та зміні в частині визначення територіального пенсійного органу, якого зобов`язано призначити пенсію позивачу; та зміні в частині розподілу судових витрат, в решті - без змін. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - задовольнити частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі № 360/36/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - скасувати в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо визначення засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області як структурного підрозділу, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача за її заявою від 09.11.2022 року про призначення пенсії за віком; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити позивачу пенсію за віком у відповідності до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII з моменту звернення, тобто з 09.11.2022 року та виплатити заборгованості, яка утворилася за цей період; прийняти нову постанову в цій частині про відмову в задоволенні позову. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі № 360/36/23 - змінити в мотивувальній частині щодо визнання територіального органу пенсійного фонду, який зобов`язано вчинити певні дії. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі № 360/36/23 - змінити, в абзаці 4 резолютивної частини рішення шляхом зазначення пенсійного органу, а саме, замість «Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області», зазначити «Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області». Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі № 360/36/23 - змінити, в абзаці 5 резолютивної частини рішення шляхом зазначення суми «1073,60 грн. (тисяча сімдесят три гривні 60 копійок)», замість «536,80 грн (п`яятсот тридцять шість гривень 80 копійок)». Абзац 6 резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі № 360/36/23 - виключити з тексту рішення. При цьому, абзаци з 7 по 11 резолютивної частини рішення вважати абзацами з 6 по 10 відповідно. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Повний текст постанови складений 12 липня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв