Постанова 4824 № 757/40879/17-ц

Головуючий у І інстанції Писанець В.А. Провадження № 22-ц/824/5180/2023 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 12 липня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Гуля В.В., Мельника Я.С., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, В С Т А Н О В И В: У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього збитків за договором підряду б/н від 14 лютого 2017 року в розмірі 131 320,00 грн., з яких основна сума 10 000,00 грн. та штрафи - 121 320,00 грн. Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилалась на те, що між нею та відповідачем було укладено договір підряду б/н від 14 лютого 2017 року, за умовами якого відповідач зобов`язався виготовити корпусні меблі відповідно до ескізу та креслень, наведених у Додатку №1 до Договору підряду та зібрати її (п.1.1-1.5 договору), а позивач зобов`язалась прийняти роботи та оплатити їх на умовах, визначених договором (п.2.5, 3.1 договору). Підрядник зобов`язався виконати роботи за цим договором і передати їх результати замовнику не пізніше 19 лютого 2017 року. Даний строк був визначений підрядником самостійно, виходячи з обсягу робіт та прописаний потім у договорі підряду. Відповідно до п. 2 (п.2.1-2.3 договору) роботи виконуються з матеріалів замовника та з матеріалів, які купить підрядник за кошти замовника. В пункті 2.2. зазначені матеріали, які є у власності замовника, і які будуть використані при виготовленні меблів, а в пункті 2.3. зазначено, які матеріали ще необхідно придбати, пункт 2.5. зазначає, що замовник передає підряднику 10 000,00 (десять тисяч) гривень для придбання цих матеріалів. Пункт 2.6. договору передбачає, що підписанням цього договору підрядник підтверджує отримання від замовника матеріалів, які придбані замовником раніше та є його власністю та грошових коштів в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень на додаткове придбання матеріалів. Укладений договір підряду закріплює, що здавання-приймання робіт здійснюється за актом приймання-передачі (п.7.1), місцем здавання є салон краси «ОLА» місто Київ, вул. Богданівська, будинок 7-Б, приміщення №1 (п.7.2). При цьому, згідно умов договору відповідач (підрядник) зобов`язаний надати предмет підряду (меблі) у вигляді зібраного і встановленого в визначеній позивачем (замовником) частині місці здавання-приймання (п.7.3 договору). Позивач зі свого боку всі свої обов`язки за Договором підряду виконав належним чином, сплатив грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн., передав всі матеріали для роботи, визначені договором та надав всі ескізи меблів з необхідними розмірами. Відповідач грубо порушив умови договору, не виконав в строки, встановлені Договором, доставку та збір меблів за адресою, яка вказана в додатку до Договору, більш того, він не виконав свої зобов`язання й після спливу встановленого договором строку. Після укладення договору та настання строку доставки та зборки, що зазначені в договорі - 19 лютого 2017 року, відповідач за період часу з 19 лютого 2017 року до 08 березня 2017 року двічі з`явився за вказаною в договорі підряду адресою для зборки та встановлення меблів. Відповідач за ці два рази привіз та встановив декілька поличок, зроблених з переданих матеріалів замовника та зібрав частину рецепшена (15 відсотків від повного обсягу рецепшена) з матеріалів замовника, щось схоже на основу конструкції рецепшена. При цьому, при встановленні двох поличок відповідач (підрядник) пошкодив електрокабель та замкнув електропостачання до Салону краси. Салон змушені були закрити до повного відновлення роботи електропостачання. Для цього позивачу прийшлося залучати сторонніх фахівців, сплачувати 2 000 гривень за проведені відновлювальні роботи та придбання необхідних матеріалів для цього. Конструкція рецепшена, а точніше його маленька частина, не відповідала розмірам, наданим в ескізі, роботою це назвати дуже складно, а якісною та в строки і зовсім неможливо. Після цього встановити зв`язок з відповідачем було дуже складно, на неодноразові звернення по телефону з боку позивача відповідач не реагував, постійно відмовлявся від виконання договору, постійно переносив виконання договору, не вказуючи конкретні дати, а потім взагалі перестав відповідати на дзвінки, тим самим порушив умови договору та права позивача, як споживача послуг. Отримані кошти у розмірі 10 000,00 грн. на придбання матеріалів відповідач не повернув, матеріали, які придбав на ці кошти, позивачу також не передав, жодні меблеві конструкції з цих придбаних матеріалів позивачу не привозив та збирав на об`єкті, чеки, що можуть підтвердити придбання матеріалів, також не показував та не надавав. 31 травня 2017 року позивачем була направлена відповідачу претензія з вимогою повернути кошти, у зв`язку з невиконанням останнім зобов`язань за договором підряду. На вищевказану претензію відповідач не відреагував, у зв`язку із чим позивач звернулась до суду з вимогою про стягнення з відповідача 10 000,00 грн., наданих нею на придбання матеріалів, та 121 320,00 грн. штрафів згідно п.п. 8.2, 8.3. укладеного між сторонами договору підряду. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року позов задоволено. Розірвано договір № б/н про виконання робіт та послуг, пов`язаних із виготовленням індивідуальних корпусних меблів, укладений 14 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 45 800,00 грн. та пеню в сумі 4 580,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року виправлено описки, допущені в рішенні суду від 21 серпня 2018 року у цивільній справі №757/40879/17-ц, зазначено вірно суму стягнення «кошти у розмірі 10 000,00 грн. та штраф в сумі 121 320,00 грн.» замість невірно зазначеного «кошти у розмірі 45 800,00 грн. та пеню в сумі 4 580,00 грн.». Не погоджуючись з заочним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи скаргу, відповідач посилався на те, що ним на виконання умов договору підряду закуповувались матеріали для виконання замовлення позивача за договором підряду від 14.02.2017 року, про що свідчать видаткові накладні, які долучались ним до заяви про перегляд заочного рішення та які містяться у матеріалах справи. Загальна сума, на яку відповідачем було закуплено матеріали для виготовлення меблів для позивача, становить 7 526,11 грн., а тому вимога позивача про повернення їй коштів у розмірі 10 000,00 грн., отриманих на закупівлю матеріалів, є безпідставною. Апелянт у скарзі також посилається на те, що ним, як підрядником, виконано роботи за договором підряду від 14.02.2017 року, про що свідчить встановлення меблів, що виготовлялись у салоні краси позивача. Дана обставина підтверджується показами як самого відповідача, так і фотографіями виготовлених меблів, зробленими в салоні краси за адресою: АДРЕСА_1 . Також відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що судом не в повній мірі досліджено та встановлено сутність домовленостей сторін у договорі підряду від 14.02.2017 року, зокрема, позивач неправильно витлумачила п.п. 8.2., 8.3. договору підряду, які, на думку відповідача, не підлягають взаємному застосуванню, оскільки п. 8.2. договору встановлює відповідальність за прострочення виконання зобов`язання, а п. 8.3. встановлює відповідальність у разі, якщо результат робіт не відповідає якості або кількості, обумовлених договором. У позовній заяві позивач не заперечує, а навпаки підтверджує той факт, що підрядник виконав роботи, тому прострочення у 143 дні не було. У разі, якщо у замовника були претензії до якості та кількості виконаних робіт, то можливе застосування лише штрафу за п. 8.3. Договору, за умови доведеності обгрунтованості таких претензій. Прострочення виконання зобов`язання щодо виконання замовлення у визначений Договором строк, за яке передбачена відповідальність п. 8.2. Договору, не є тотожним простроченню усунення недоліків виконаних робіт за їх кількістю та якістю, за яке передбачено відповідальність за п. 8.3. Договору. При цьому, на думку апелянта, позивач необґрунтовано та безпідставно ототожнив ці поняття та абсолютно безпідставно нарахував штрафні санкції за п. 8.2. договору, адже фактично сама позовна заява спростовує, що підрядник прострочив виконання зобов`язання на 143 дні. Апеляційним судом виконаний процесуальний обов`язок щодо направлення позивачу копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження шляхом їх направлення на електронну адресу, які нею були отримані (а.с.229, 230). Таким чином, позивач, повідомлена про розгляд справи, не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо доводів і вимог апеляційної скарги відповідача до апеляційного суду не направила. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі (131 320,00грн.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2017 року між сторонами було укладено договір підряду № б/н про виготовлення корпусних меблів (а.с.5-8), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати відповідно до умов цього Договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її, а згідно п. 1.2 предметом підряду (результатом виконаних робіт за цим Договором) є виготовлення корпусних меблів відповідно до ескізу та креслень, наведених в Додатку № 1 до цього Договору. Відповідно до п. 2.5 Договору замовник передає підряднику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. для виконання підрядником пункту 2.3 цього Договору, відповідно до якого визначені матеріали, які будуть придбані підрядником за рахунок замовника. Згідно з п. 5.1 Договору, підрядник зобов`язується виконати роботи за цим договором і передати їх результат замовнику не пізніше 19 лютого 2017 року. Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. Договору здавання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом прийманні-передачі. Місце здавання-приймання: Салон краси «ОLА», місто Київ, вул. Богданівська, будинок 7-Б, прим. №1. Згідно п. 7.5. Договору у дводенний термін з дня підписання акта здавання-приймання підрядник зобов`язаний надати замовнику залишки матеріалів, звіт про використання матеріалу, а також передати останньому всю документацію та креслення, отримані від замовника за цим договором. Відповідно до п. 8.1. Договору за порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує завдані цим збитки, у тому числі втрачену вигоду, у порядку, передбаченому чинним законодавством. У відповідності до п. 8.2 договору, за порушення строків, обумовлених п. 5.1 цього Договору, підрядник має сплатити виконавцю штраф у розмірі 14% від розміру винагороди за цим договором за кожен день прострочення передачі результату робіт замовнику до дня фактичного його передання. Згідно п. 8.3 Договору за порушення вимог щодо якості виконаних робіт і їх результату та відповідності результату виконаних робіт умовам Додатку №1 до цього Договору, підрядник має сплатити замовнику штраф у розмірі 20% розміру винагороди за цим договором. 26 квітня 2017 року та 31 травня 2017 року ОСОБА_2 направлялись претензії щодо відшкодування ОСОБА_1 збитків за прострочення виконання умов договору про проектування, виготовлення, доставку та установку меблів (а.с.12-16). На дані претензії відповідач не відреагував та заборгованість не погасив. Судом встановлено, і це не заперечувалося відповідачем у апеляційній скарзі, що відповідно до умов договору відповідач отримав у позивача на придбання матеріалів 10 000,00 грн. Тобто встановлено, що позивач, як замовник, свої обов`язки за договором підряду виконав повністю, натомість відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору в частині строків виконання замовлення, оскільки не виготовив та не встановив корпусні меблі у обумовлені строки в обумовленому місці, при цьому, уникав від виконання цих обов`язків і в подальшому. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обгрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Зобов`язанням, згідно зі статтею 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 14 лютого 2017 року укладено договір підряду, за умовами якого замовник ОСОБА_2 доручила, а підрядник ОСОБА_1 зобов`язався на власний ризик виконати відповідно до умов цього договору роботу, а замовник зобов`язався прийняти цю роботу та оплатити її. Таким чином, між сторонами склались зобов`язальні правовідносини щодо підряду, які врегульовуються, зокрема, нормами глави 61 ЦК України. Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або окремих її етапів встановлюються у договорі підряду. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», дія якого також поширюється на спірні правовідносини, споживач це фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Згідно зі ст. 10 вищевказаного Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. З матеріалів справи вбачається, що відповідач, як підрядник, не виконав взяте на себе за умовами договору підряду зобов`язання по виготовленню, зборці та встановленню корпусних меблів у належному позивачу салоні краси за адресою: АДРЕСА_1 до 19 лютого 2017 року, у зв`язку із чим позивач, як замовник, на підставі вищенаведених правових норм набула право відмовитися від договору та вимагати від відповідача відшкодування збитків. Таким чином, беручи до уваги доведеність факту передачі позивачем відповідачу 10 000,00 грн. на придбання матеріалів, зважаючи на відмову позивача від договору у зв`язку із невиконанням його умов відповідачем, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. є законним та обґрунтованим. Правильним є і висновок суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій, передбачених п.п. 8.2., 8.3. договору на загальну суму 121 320,00 грн., оскільки ці пункти встановлюють відповідальність підрядника за порушення строків, обумовлених п. 5.1 договору, та за порушення вимог щодо якості виконаних робіт і їх результату та відповідності результатів виконаних робіт умовам Додатку №1 до цього договору. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено строки виконання робіт, встановлені п. 5.1. договору, та результати виконаних робіт не відповідають умовам Додатку №1 до договору, оскільки відповідач не виконав належним чином та у повному обсязі обов`язок по виготовленню, зборці та встановленню корпусних меблів у належному позивачу салоні краси за адресою: АДРЕСА_1 до 19 лютого 2017 року. Факт невиконання вищевказаних робіт підтверджується, зокрема, і відсутністю акту приймання-передачі, який згідно п. 7.1. договору фіксує здавання-приймання виконаних за договором підряду робіт. За таких обставин стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій відповідає як умовам укладеного між сторонами договору підряду, так і вимогам закону. Розмір стягнутих судом штрафних санкцій визначений ним на підставі розрахунків позивача, здійснених у відповідності із умовами договору підряду. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У відповідності до вимог ст. 12 ЦПК України, які кореспондуються з вимогами ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки позивачем суду надано належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження обставин, на які вона посилалась, як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення її позову та стягнення із відповідача на її користь збитків, завданих невиконанням укладеного між сторонами договору підряду. Доводи апеляційної скарги відповідача про виконання ним, як підрядником, умов договору підряду від 14.02.2017 року, про що свідчить встановлення меблів, що виготовлялись, у салоні позивача, є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачем меблі були виготовлені та встановлені не у повному обсязі та не у відповідності із Додатком №1 до договору, що підтверджується наявними у справі претензіями позивача до відповідача від 26 квітня 2017 року та 31 травня 2017 року, а також засвідчується неоформленням між сторонами Акту приймання-передачі, який згідно п. 7.1. договору мав зафіксувати здавання-приймання виконаних за договором підряду робіт. Належних та допустимих доказів повного виконання робіт за договором підряду, у визначені ним строки та згідно Додатку №1 до договору, відповідачем апеляційному суду не надано, відтак ці доводи колегією суддів відхиляються. Необгрунтованими є і доводи скарги про неможливість взаємного застосування п.п. 8.2, 8.3 договору, оскільки ці пункти, які передбачають сплату штрафів, встановлюють відповідальність підрядника за невиконання ним різних обов`язків за договором, зокрема, п. 8.2. - за порушення строків виконання робіт (п.5.1. договору), п. 8.3. - за порушення вимог щодо якості виконаних робіт і їх результату та відповідності результату виконаних робіт умовам Додатку №1 до договору. За наведених вище обставин, застосування судом першої інстанції п.п. 8.2., 8.3. договору підряду при стягненні штрафів не свідчить про порушення судом умов договору та вимог цивільного законодавства, оскільки ці пункти встановлюють відповідальність підрядника за невиконання ним різних обов`язків згідно умов договору і обидва пункти були порушені відповідачем, як підрядником. Щодо доводів скарги відповідача про помилковість стягнення із нього судом 10 000,00 грн., оскільки він із цих, наданих йому позивачем 10 000,00 грн. купив матеріалів на суму 7 526,11 грн., то колегія суддів зауважує, що надані відповідачем на підтвердження даної обставини копії видаткових накладних не свідчать про те, що матеріали придбавались ним саме для позивача на виконання договору підряду від 14 лютого 2017 року, тобто дані докази не є достатніми для висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 у цій частині. Інші доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; законності та обґрунтованості рішення суду ці доводи не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Разом із тим, суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків, пов`язаних із невиконанням відповідачем умов договору підряду, помилково розірвав укладений між сторонами 14 лютого 2017 року договір підряду, не звернувши уваги на те, що позивач ОСОБА_2 такої вимоги до відповідача ОСОБА_1 у своєму позові не заявляла. Таким чином, суд першої інстанції вийшов за межі вимог позивача, що суперечить вимогам процесуального закону, зокрема ч. 1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині розірвання договору, не звернув уваги на те, що договір підряду за домовленістю сторін припинив свою дію 01 березня 2017 року (п.11.1. договору), відтак він не підлягав розірванню у судовому порядку. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи помилковість висновків суду в частині розірвання договору підряду, укладеного між сторонами, рішення суду у цій частині підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з підстав порушення судом норм процесуального права. Рішення суду в іншій частині ухвалене судом з додержанням вимог закону, відтак підлягає залишенню без змін, як законне та обґрунтоване. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року в частині розірвання договору б/н про виконання робіт та послуг, пов`язаних із виготовленням індивідуальних корпусних меблів, укладеного 14 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , - скасувати. В іншій частині заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: