Постанова 4824 № 373/2048/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/8631/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 липня 2023року місто Київ справа № 373/2048/22 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Хасанової В.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: В грудні 2022 року позивач ТОВ «Вердикт капітал» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2104457816114 від 13 лютого 2021 року в розмірі 50793,02 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 5899,20 грн., заборгованості за процентами - 44893,82 грн., а також понесені судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2481 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн. В обґрунтування вимог посилався на те, що 13 лютого 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2104457816114 «Стандартний», згідно з п.1.1 якого відповідачу надано кредит без конкретної споживчої мети на суму 5900,00 грн., орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту його отримання, граничний строк кредитування - 1 рік. Вказував, що згідно з п.1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у визначених договором розмірах. Зазначав, що договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та ч.1 ст.205 ЦК України. Посилався на те, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання вказаного договору шляхом заповнення заяви про надання грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням реквізитів банківської карти, на рахунок якої в подальшому позикодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 5900 грн. Переказ грошових коштів було здійснено 13 лютого 2021 року ТОВ ФК «Вей фор пей» на номер карти відповідача відповідно до договору, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ФК «Вей фор пей» про організацію грошових коштів. 01 грудня 2021 рокуміж ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, згідно з яким ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами, в тому числі за договором, що укладений з відповідачем. Вказував, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2023 року позов ТОВ «Вердикт Капітал»задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитом в розмірі 50793,02 грнза кредитним договором №2104457816114 про надання фінансових послуг «Стандартний» від 13 лютого 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. та судовий збір в розмірі 2481,02 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог посилався на те, що на підтвердження позовних вимог позивачем подано до суду роздруківку договору від 13 лютого 2021 року за №2104457816114, яка не містить ні особистого підпису сторін, ні відомостей про його підписання електронним підписом. Вказував, що як зазначається у позовній заяві, електронне повідомлення було направлено на електронну адресу, зазначену у договорі «ІНФОРМАЦІЯ_1», при цьому, яких-небудь відомостей про власника цієї електронної адреси ні вказане підтвердження, ні матеріали справи не містять. Не містить дане повідомлення і доказів його підписання електронним ключем. Зазначав, що судом попередньої інстанції, під час розгляду справи, цілком проігноровано той факт, що позивачем не надано жодного доказу отримання відповідачем від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» коштів у сумі у сумі 5900 грн. Посилався на те, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів отримання та використання відповідачем кредитних коштів після нібито укладення кредитного договору, а тому вважає, що позовні вимоги позивача є недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню. Вказував, що позивачем не надано до суду копії/оригіналу ліцензії, що давала би право ТОВ «Вердикт Капітал» надавати послуги з факторингу. 26 травня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від позивача ТОВ «Вердикт Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній посилався на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просив рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. Вказував, що кредитний договір є таким, що укладений з додержанням вимог закону в тому числі в частині письмової форми. Волевиявлення на укладення якого відповідач виявив у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, направивши ТОВ «Служба миттєвого кредитування» підписану електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідь про прийняття пропозиції укласти електронний кредитний договір (акцепт) у формі електронного повідомлення. Зазначав, що докази, долучені позивачем до позовної заяви, повністю спростовують твердження апелянта про відсутність у позивача права надавати фінансові послуги, зокрема послуги факторингу. У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язківта оформлена в електронній формі. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеногоЗакону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір №2104457816114 про надання фінансових послуг «Стандартний». Відповідно до п.п.1.1, 1.3, 1.9 вказаного договору відповідачу надано кредит без конкретної споживчої мети на суму 5900,00 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту його отримання. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік. Згідно з п.1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у визначених договором розмірах: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п.1.4.а; в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4.б; г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною в п. 1.4.в; д) тип процентної ставки фіксована. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. У разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом. Згідно з п.2.2.2.1 договору позичальник зобов`язаний вчасно повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом. Відповідно до п.п.2.1.1.2, 2.1.1.7 товариство має право: у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі; укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою без додаткового погодження цього з позичальником. У п.4.3 договору сторони погодили, що в якості підпису сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, згідно з Законом України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Також 13 лютого 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 підписано заяву-анкету, яка є додатком №1 до кредитного договору, згідно умов якої позичальник просив надати йому кредит строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов`язаннямповернути кредит у розмірі 5900,00 грн.та сплатою процентів у розмірі 1888,00 грн. У графі клієнт-позичальник вказаних заяви-анкети та договору про надання фінансових послуг №2104457816114 клієнтом-позичальником зазначений ОСОБА_1 , який підписав документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором F7 дата: 13 лютого 2021 року. При укладенні даного договору верифікація клієнта здійснена за допомогою системи BankID Національного банку України. Дані вказані заявником в анкеті-заяві співпадають з тими, які отримало товариство з системи BanklD. Встановивши, що відповідач підписав договір про надання фінансових послуг №2104457816114 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладення договору №2104457816114 від 13 лютого 2021 року узгоджується із ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду з ним та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені. А відтак, доводи відповідача про те, що на підтвердження позовних вимог позивачем подано до суду роздруківку договору від 13 лютого 2021 року за №2104457816114, яка не містить ні особистого підпису сторін, ні відомостей про його підписання електронним підписом, колегія суддів відхиляє, оскільки законом передбачено можливість підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором, який був направлений відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_1 , який вказувався ним при реєстрації. Вказаний номер телефону також зазначений відповідачем в апеляційній скарзі. Отже, верифікація позичальника відбулася відповідно до норм чинного законодавства, що спростовує твердження апелянта про непідписання ним кредитного договору. 01 грудня 2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, згідно з яким ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами, згідно Реєстру боржників (Додаток №3), в тому числі за договором, що укладений з відповідачем (в Реєстрі під номером 6610). Згідно з копією платіжного доручення №307600018 від 03 грудня 2021 рокуТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало ТОВ «Служба миттєвого кредитування» 5535543,12 грн на оплату лоту згідно договору факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року. Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. З наданого позивачем листа щодо підтвердження переказу грошових коштів ТОВ ФК «Вей фор пей» від 11 січня 2022 року вбачається, що на номер карти відповідача НОМЕР_2 відповідно до договору, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ФК «Вей фор пей» про організацію грошових коштів, було здійснено переказ грошових коштів в сумі 5900 грн., час запиту 13 лютого 2021 року 18:04:20. У заяві-анкеті, яка є додатком №1 до кредитного договору від 13 лютого 2021 року ОСОБА_1 зазначив номер карткового рахунку НОМЕР_2 . Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №2104457816114 від 13 лютого 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за період з 13 лютого 2021 року по 31 листопада 2021 року становить 50793,02 грн. З вказаного розрахунку вбачається, що відповідач в період з 13 лютого 2021 року по 31листопада 2021 року частково проводив оплату відсотків: 24 лютого 2021 року на суму 1416 грн. та 16березня 2021року на суму 2747,84 грн. Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, врахувавши, що відповідач його не спростував належними доказами дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором та наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованостіза кредитним договором №2104457816114 про надання фінансових послуг «Стандартний» від 13 лютого 2021 рокув розмірі 50793,02 грн. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначаючи в апеляційній скарзі про надання позивачемненалежних доказів у підтвердження переказу коштів за кредитним договором, відповідач не надав суду виписки по своїм рахункам в банківських установах, на спростування документів наданих стороною позивача. При цьому, відповідачемне було надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження своїх доводів та на спростування доказів наданих стороною позивача. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що відповідно до п.1.3 договору строк кредитування становить 16 діб, позивачем були нараховані відсотки за період з 13 лютого 2021 року по 30 листопада 2021 року, тобто поза межами строку кредитування, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки згідно з п.1.9 кредитного договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік. Підписавши спірний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду з ним та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені, у тому числі і сплати процентів. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано до суду копії/оригіналу ліцензії, що давала би право ТОВ «Вердикт Капітал» надавати послуги з факторингу, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про реєстрацію фінансової установи - ТОВ «Вердикт Капітал» від 04 лютого 2010 року. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн. та судового збору у розмірі 2481,02 грн., оскільки вони доведені належними доказами. Апеляційна скарга відповідача не містить доводів з приводу не погодження з розміром стягнутої з нього суми витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)). Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: