Постанова Херсонський апеляційний суд № 661/1740/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2022 року м. Херсон справа № 661/1740/21 провадження № 22-ц/819/32/22 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В., суддів: Ігнатенко П.Я., Пузанової Л.В., секретар Автонагова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Грицак Оксана Сергіївна на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області в складі суду Чирського Г.М. від 11 жовтня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, встановив: 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про поновлення на посаді рибовода (кваліфікованого робітника) в Державній установі «Новокаховський рибоводний завод частикових риб», стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.10.2020 р. до дня поновлення на роботі, стягнення на його користь заподіяну моральну шкоду в сумі 3919 грн. Позовна заява обґрунтована тим, що він працював на посаді рибовода ДУ «Новокаховський рибоводний завод частикових риб» з 21.11.2019 р. З 12.10.2020 р. по 16.10.2020 р. включно знаходився на лікарняному з діагнозом гостре респіраторне захворювання. До роботи приступив 17.10.2020 р. При цьому, 17.10.2020 р. та 18.10.2020 р. відповідно, виконував прямі обов`язки за посадою. 19.10.2020 р. уклав контракт на проходження військової служби у закладі ЗС України на посаді водія автомобільного відділенні підвозу боєприпасів групи матеріального забезпечення р/ч НОМЕР_1 . 21.10.2020 р. на його банківський рахунок надійшли кошти в сумі 7290,83 грн. з позначкою «розрахункові». У той же день він зателефонував до відділу кадрів відповідача та з`ясував, що його звільнено за власним бажанням, а отримані кошти є компенсацією за невикористану щорічну відпустку. 01.11.2020 р. він отримав лист від ДУ «Новокаховський рибзавод», відповідно до якого його було запрошено для отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом про звільнення. При цьому, трудову книжку фактично отримав 23-24.10.2020 року. Вважає звільнення незаконним, оскільки в той час перебував на лікарняному. Навіть, в разі написання такої заяви у ній не зазначено строк, з якого він хоче звільнитися, що давало йому право ще два тижні відпрацювати на підприємстві. Також зазначає, що при прийомі на роботу, працівники відділу кадрів, вчиняючи моральний тиск на нього та інших працівників, змушували писати дві заяви: про прийняття на роботу а також за звільнення за власним бажанням без зазначення дати звільнення та отже вказана у заяві на звільнення дата 16.10.2020 написана не ним, а іншою особою. Незаконними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду , яка полягає у перебуванні його у стані підвищеного стресу. Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 11 жовтня 2021 року у задоволені позовних вимог відмовлено повністю. В апеляційній скарзі адвокат Грицак Оксана Сергіївна, яка діє від імені ОСОБА_1 , просить скасувати рішення суду від 11 жовтня 2021 року, ухвалити нове рішенням, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. При цьому вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, та з чим погоджується позивач, що під час його звільнення відповідачем була порушена процедура звільнення, а отже порушені права працівника. В обґрунтування доводів апеляційної скарги наводить доводи , аналогічні доводам викладеним у позовній заяві. Додатково зазначила, що при ухваленні судового рішення, судом першої інстанції не врахована та обставина, що позивач вчасно звертався до суду з позовом, який йому було повернуто. Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду просить його поновити з підстав поважності причин строку позову, та крім того, позивач порушував питання стягнення середнього заробітку та моральної шкоди чим вважав строк таким, що не є пропущеним. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала. Крім того, в письмових заявах уточнила, що поновлення на роботі має відбуватися саме у відповідача, оскільки у позовних вимогах назва установи зазначена помилково, а стягнення середньої заробітної плати з 17 жовтня 2020 року. Також представником надана з медичної установи Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Нова Каховка» Новокаховської міської ради інформація про перебування ОСОБА_1 на лікуванні в період часу з 12 жовтня по 16 жовтня 2020 року (включно) відповідно до листка непрацездатності серії АДЧ №628229. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу, не перешкоджає перегляду судового рішення. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача доводи апеляційної скарги не визнав, у задоволенні скарги просив відмовити, зазначивши, що рішення суду першої інстанції, відповідачем, в апеляційному порядку не оскаржувалося, оскільки суд відмовив у задоволенні позову, а тому мотиви та висновки суду у спірних правовідносинах не мають для відповідача значення. Пояснив, що при звільненні ОСОБА_1 уповноваженим особам установи було відомо про те, що він укладає контракт для проходження військової служби, а роз`яснення роботодавцем позивачу його трудових прав у зв`язку з укладанням контракту, законом не передбачено. Зазначив, що ОСОБА_1 не подавав в установу листок непрацездатності, працював та відповідно й табелювався. Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. 20.11.2019 наказом ДУ «Новокаховський рибоводний завод частикових риб» №99-К ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду рибовода (кваліфікованого робітника) з 21.11.2019 з випробувальним терміном на 1 місяць, згідно ст. 27 КЗпП України. Посадовий оклад згідно штатного розпису (3919 грн.) (а.с. 7). Наказом Державного агентства рибного господарства України від 09.10.2019 №431 ДУ «Новокаховський рибоводний завод частикових риб» з 01.03.2021 реорганізовано шляхом приєднання до ДУ «Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб», згідно якого рибзавод має найменування: Державна установа «Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб» (а.с. 18). З оригіналу заяви про звільнення позивача за власним бажанням вбачається, що рибовод (к.р.) ОСОБА_2 адресував на ім`я голови комісії з припинення ОСОБА_3 заяву в якій вказав: прошу звільнити мене за власним бажанням та проставлена дата 16.10.2020 року. Крім того, наведена заява містить візування щодо не заперечення та «в наказ»; має відмітку про її реєстрацію 16.10.20020 року за реєстровим №138, та має відмітку: наказ №71-к від 16.10.2020 |юку (а.с.57). Головою комісії з припинення ОСОБА_4 , 16.10.2020 видано наказ за №71-к по ДУ «Новокаховський рибоводний завод частикових риб» про звільнення ОСОБА_1 (а.с. 8). За змістом цього документу наказано звільнити ОСОБА_1 - рибовода (кваліфікованого робітника) 16.10.2020 р. за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України. Підстава : заява ОСОБА_1 від 16.10.2020р (а.с.8). Бухгалтерії провести остаточний розрахунок із заробітної плати ОСОБА_1 , враховуючи , що його останнім робочим днем є 16.10.2020 р. та нарахувати компенсацію за 27 календарних днів невикористаної відпустки за робочий період з 21.11.2019 р. по день звільнення (а.с. 8). Розрахунок всіх належних при звільненні сум з позивачем проведено 21.10.2020. 19.10.2020 ДУ «Новокаховський рибоводний завод частикових риб» направив лист на Адресу ОСОБА_1 , яким його запрошено до ДУ «Новокаховський рибзавод» для одержання трудового книжки та ознайомлення з наказом від 16.10.2020 №7 0-К про звільнення (а.с. 17). Наказ про звільнення не містить інформацію про ознайомлення з ним ОСОБА_1 . Про наказ про звільнення ОСОБА_1 дізнався 23-24 жовтня 2020 року. З копії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, вбачається, що 19.10.2020 ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автомобільного відділення підвозу боєприпасів автомобільного взводу підвозу боєприпасів групи матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_1 , строком на три роки (а.с. 12-14). Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної Законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом ш фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зоб візується виплачувати градівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Розірвання трудового зговору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 36 КЗпП України. Відповідно до частини першої цієї статті працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтвердженим медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцяти річного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 12 постанови Пленуму від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів», працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (частина четверта статті 24 КЗпП України). Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою. Якщо в заяві працівника не зазначено дня, з якого він просить його звільнити, таким днем вважається той, що настає через два тижня після подання заяви про звільнення. Суд першої інстанції застосовуючи норми ч.4 ст. 263 ЦПК України, обґрунтовано зазначив, що звільнення працівника за його заявою про звільнення за власним бажанням без узгодження дати увільнення до закінчення двотижневого строку є порушенням прав працівника (Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 229/2676/17). Аналізуючи витребуваний у відповідача оригінал заяви про звільнення за власним бажанням, судом першої інстанції встановлено, що жодних причин для розірвання трудового договору раніше двотижневого строку попередження позивач не зазначив. Сама заява не містить дати, з якої ОСОБА_1 мав намір звільнитися, оскільки у реченні відсутній логічний зміст, який зв`язує прохання із датою, що повинно з`єднуватися за допомогою прийменника («з», «із»), а зазначена дата у заяві не свідчить про дату звільнення, а відноситься до дати написання такої заяви. Суд першої інстанції, застосувавши правову позицію викладену у Постанова ВС від 20 травня 2020 року у справі № 279/3334/17-ц (провадження № 61-38688св18) також дійшов обгрунтованого висновку, що оскільки є не доведеним факт прохання працівника звільнити його раніше строку попередження, то його звільнення раніше двотижневого строку, встановлені ст. 38 КЗУпП не є таким, що здійснено у строк, узгоджений сторонами. За наведених обставин, позивач підлягає поновленню на роботі. Крім того, як зазначалося вище, за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, 19.10.2020 ОСОБА_5 прийнято на посаду водія автомобільного відділення підвозу боєприпасів автомобільного взводу підвозу боєприпасів групи матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_1 , строком на три роки (а.с. 12-14). Щодо пояснень представника відповідача про обізнаність укладення ОСОБА_1 контракту для проходження військової служби з 19.10.2020 та відсутності у роботодавця обов`язку роз`яснення працівникові його трудових прав у зв`язку з укладанням контракту, слід зазначити наступне. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу Статтею 119 КЗпП України (у редакції, чинній на час призову та звільнення позивача з роботи) визначено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту». Аналіз зазначених норм права дають підстави для висновку, що гарантії, передбачені частинами третьою, четвертою статті 119 КЗпП України, надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію |крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Законом України від 17 березня 2014 року був затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування у газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року №

49. Таким чином, з 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу, Президент України не приймав. Судом першої інстанції також встановлено, що позивач 19 жовтня 2020 року уклав контракт на Проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового та сержантського складу. Також на час укладення позивачем контракту набрало чинності рішення Ради Національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», введене в дію Указом Президента України від 02 березня 2014 року № 189/2014, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи. Відповідно до примітки до статті 4 Закону України «Про Раду Національної безпеки та оборони України» кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні. На час укладення контракту з позивачем існувала кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені рішенням Ради національної безпеки та оборони України, щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої, настав особливий період діяльності усіх інституцій України, який не закінчився на час розгляду судового спору. Оскільки позивач уклав контракт під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України, тому як військовослужбовець користується пільгами, передбаченими статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частинами третьою, четвертою статті 119 КЗпП України. Таким чином, звільнення позивача з роботи в силу наведених вище норм матеріального Права та обставин справи не є законним, а тому наявні підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді рибовода (кваліфікованого робітника) у Державній установі «Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб». Суд першої інстанції посилаючись на пропуск строку звернення до суду, як підставу для відмови у позові залишив поза увагою, що відповідно до ч.І ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. А відповідно до глави XIX Прикінцевих положень КЗпП, яка доповнена згідно із Законом № 540-ІХ від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУШ-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, враховуючи встановлений постановами КМ України від 11.03.2020 №211, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 09.12.2020 №1236 строк дії карантину не закінчився, у спірних правовідносинах, строк звернення до суду позивачем не пропущений. Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).? Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком №

100. Суду першої інстанції відповідачем надана довідка від 05.04.2021 року за підписом директора ОСОБА_3 та заступника головного бухгалтера ОСОБА_6 про нараховану позивачеві заробітну плату з травня 2020 року по жовтень 2020 року ( а.с.19), відомості якої, за не наданням відповідачем іншої інформації щодо середнього заробітку, надають підстави для вирахування середнього заробітку. А саме: серпень 2020 року -7 867,98 грн., вересень 2020 року - 8 518 грн.03 коп., робочі дні складають 20 та відповідно 22 дня ( з урахуванням рекомендацій КМУ щодо перенесення робочих днів), середньоденний складає 372 грн.41 коп. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2020 року по 22 лютого 2022 року за 338 робочих днів в розмірі 125 874 грн.58 коп. без утримання з цієї суми обов`язкових податків та зборів Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Доводи позовної заяви та апеляційної скарги не надають підстав для висновку про доведеність позивачем заподіяння йому моральної шкоди. Так, позивачем не доведено понесення моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, здійснення додаткових зусиль для організації свого життя. Позивачем також неправдиво зазначено про примушення його написати під час прийому на роботу заяву як про прийняття на роботу так і звільнення, оскільки заява про звільнення адресована особі, якої на час прийняття позивача на роботу не було. Саме по собі звільнення з порушенням вимог закону з урахуванням положень ст. 237-1 КЗпП України не є підставою для стягнення моральної шкоди. Отже, підстави для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 3 919 грн. відсутні. Відповідно до ч.4 п.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Отже, слід допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Таким чином за наведених вище обставин та норм матеріального і процесуального права апеляційна скарга ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Грицак Оксана Сергіївна підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову. Поновлення ОСОБА_1 на посаді рибовода (кваліфікованого робітника) у Державній установі «Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб» з 16 жовтня 2020 року. Стягнення з Державної установи «Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб» на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2020 року по 22 лютого 2022 року у розмірі 125 874 грн. 58 коп. (сто двадцять п`ять тис вісімсот сімдесят чотири грн. 58 коп.) без утримання з цієї суми обов`язкових податків та зборів. Допущення негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1362 грн. Керуючись статтями 367, 374,376,382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Грицак Оксана Сергіївна задовольнити частково. Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 11 жовтня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково. Поновити ОСОБА_1 на посаді рибовода (кваліфікованого робітника) у Державній установі «Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб» з 16 жовтня 2020 року. Стягнути з Державної установи «Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб» на користь ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2020 року по 22 лютого 2021 року у розмірі 125 874 грн. 58 коп. (сто двадцять п`ять тис вісімсот сімдесят чотири грн. 58 коп.) без утримання з цієї суми обов`язкових податків та зборів, а також судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1362 грн. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць. У задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий І.В. Склярська Судді: П.Я. Ігнатенко Л.В. Пузанова Повний текст постанови суду внаслідок збройної агресії рф, припинення роботи апеляційного суду, відновлення його роботи, припинення відрядження членів колегії складено 12 липня 2023 року Суддя І.В. Склярська