Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/190/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2023 року Справа № 918/190/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Олексюк Г.Є. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2023 р. постановлене у м. Рівне, повний текст складено 03.04.2023 р. у справі № 918/190/23 (суддя Андрійчук О.) за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Тера" до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" про стягнення 256 737,15 грн. В С Т А Н О В И В : Відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2023 р. у справі № 918/190/23 частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Тера" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень - Агро" про стягнення 256737,15 грн. Згідно з рішенням підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень - Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А - Тера" 162900,00 грн основного боргу, 9294,64 грн пені, 11898,31 грн 3% річних та 72580,76 грн інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог про стягнення 49,99 грн пені та 13,45 грн 3% річних відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 9294,64 грн пені, 11898,31 грн 3% річних та 72580,76 грн інфляційних втрат. Відповідач/скаржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівень - Агро" вважає, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та ухвалене з порушенням норм матеріального права. Відповідач вважає, що строк на подання позову у позивача закінчився, оскільки згідно з п.8.1 договору № 129-19 від 04.01.2019 р. цей договір діє до 31 грудня 2019 року. Таким чином, строк дії договору на момент подання позову закінчився. Також доводить, що згідно п.3.3. договору єдиною підставою для оплати відповідачем наданих позивачем послуг слугує рахунок-фактура, і строк на оплату розпочинається протягом п`яти днів з моменту отримання рахунків. Натомість скаржник заперечує отримання рахунків на оплату замовлення № 3792 від 15.07.2019 р., № 6678 від 15.09.2020 р., № 7215 від 24.09.2020 р., № 7641 від 08.10.2020 р., № 9224 від 01.12.2020 р. Пояснює, що рахунки відповідач отримав лише 01.03.2023 р. разом із позовною заявою, і до того часу підстав оплати не існувало. Тому у задоволенні вимог позивача щодо нарахування штрафних санкцій по договору повинно бути відмовлено в повному обсязі. Крім того, посилаючись на ст.232 ГК України, скаржник доводить, що суд першої інстанції мав безумовно зменшити суму пені, інфляційних витрат та річні, оскільки їх нарахування мало було припинено через шість місяців з моменту, коли зобов`язання повинно було бути виконано, тоді як судом нараховано штрафні санкції понад такий строк. З урахуванням такого вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню в частині стягнення нарахованих штрафних санкцій з відповідача. Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень - Агро" подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи скаржника як такі, що суперечать обставинам справи, нормами чинного законодавства та судової практики з огляду на наступне. Зазначає, що скаржником повністю проігноровані умови п. 8.2 договору, відповідно до якого «якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить другу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк його дії автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік. Кількість пролонгації необмежена». Доводить, що жодна зі сторін договору не заявляла про припинення його дії, тому такий договір є чинним і обов`язковим до виконання сторонами. Відтак, правовідносини з надання сервісних послуг, стягнення вартості яких є предметом розгляду в цій справі, виникли на виконання договору та регулюються його положеннями. Вважає безпідставним твердження скаржника про відсутність у матеріалах справи доказів направлення позивачем рахунків на оплату вартості наданих послуг № 3792 від 15.07.2019, № 6878 від 15.09.2020, № 7215 від 24.09.2020, № 7641 від 08.10.2020 та № 9224 від 01.12.2020, оскільки до позовної заяви позивачем були додані паперові копії скріншотів на підтвердження надсилання відповідачеві скан-копій вказаних вище рахунків на офіційну електронну адресу відповідача rivagro@ukr.net у відповідний день виставлення кожного із таких рахунків. При цьому спосіб обміну документами відповідає умовам п. 8.1 договору та систематично використовувався сторонами в процесі його виконання. Окрім того, всі вищевказані рахунки на оплату вартості наданих послуг були додані позивачем до претензії від 31.01.2023 за вих. № 29, яку відповідач отримав 08.02.2023 (докази направлення вказаної претензії з додатками та їх отримання відповідачем наявні в матеріалах справи). Щодо нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних позивач звертає увагу, що правова природа інфляційних втрат та трьох відсотків річних є відмінної від штрафних санкцій, тоді як відповідно до частини першої статті 230 ГК України під штрафними санкціями розуміються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Таким чином, доводить, що доводи та заперечення скаржника, викладені ним в поданій апеляційній скарзі, не можуть бути взятими до уваги судом, оскільки вони повністю спростовуються як наявними матеріалами справи, так і нормами чинного законодавства та судової практики. Відповідно до ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і сторони не подавали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з урахуванням такого. 04.01.2019 р. позивач/виконавець та відповідач/замовник уклали договір № 129 - 19П про надання послуг, за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов`язується за усним чи письмовим завданням замовника протягом визначеного строку надати за плату послуги (сервісне обслуговування), визначені згідно з додатком 1, рахунками - фактурами та актами виконаних робіт, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги. Відповідно до умов п.3.3. договору сторони визначили, що за надання передбачених цим договором послуг замовник сплачує виконавцю вартість послуги протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури, шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок виконавця, який зазначений в реквізитах цього договору. Підставою для платежу є рахунок на оплату виконавця. За умовами п.3.4. договору передача послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом надання послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг. Згідно з п. 4.1.1. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань замовник сплачує на користь виконавця пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % від простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Відповідно до умов п. 8.1. договору цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019 р., але у будь-якому разі - до повного виконання зобов`язання за даним договором. Погоджено також, що сторони визнають юридичну силу договору, всіх інших супровідних документів до договору, що підписані з застосуванням засобів факсимільного чи електронного зв`язку (шляхом електронної пошти через мережу Інтернет), мають юридичну силу до моменту заміни їх оригіналами. Договір підписаний сторонам та скріплений печатками обох сторін. Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 162900,00 грн., що підтверджено актами надання послуг № 3359 від 11.09.2019 р. на суму 7200,00 грн., № 4170 від 25.09.2020 р. на суму 146100,00 грн., № 4136 від 24.09.2020 р. на суму 1200,00 грн., № 4419 від 08.10.2020 р. на суму 4800,00 грн., № 5276 від 01.12.2020 р. на суму 3600,00 грн. /а.с. 34-38 у т.1/. Акти наданих послуг підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. На електронну адресу відповідача позивачем направлялись рахунки на оплату по замовленню № 3792 від 15.07.2019 р. на суму 7200,00 грн, № 6878 від 15.09.2020 р. на суму 146100,00 грн, № 7215 від 24.09.2020 р. на суму 1200,00 грн, № 7641 від 08.10.2020 р. на суму 4800,00 грн, № 9224 від 01.12.2020 р. на суму 3600,00 грн., що відповідає умовам п.8.1 договору /а.с. 29-33 у т.1/. Відповідач у гарантійному листі від 25.09.2020 р. та акті вивірки взаєморозрахунків № 541 від 25.09.2020 р. підтвердив заборгованість, в т.ч. за надані послуги із сервісного обслуговування станом на 25.09.2020 р. /а.с. 39,40 у т. 1/. При цьому у гарантійному листі відповідач зобов`язався оплатити борг до 30.11.2020 р. 31.08.2022 р. та 31.08.2022 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензії з вимогами про сплату зокрема боргу з оплати за послуги сервісного обслуговування на суму 162900 грн. /а.с. 41-42, 46-48 у т.1/. Заборгованість 162 900,00 грн. не сплачена відповідачем на час звернення позивачем із позовом до суду і на час вирішення спору в суді. Крім вимоги про стягнення боргу у позові позивач за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати наданих послуг просить стягнути пеню в розмірі 9 344,63 грн. за періоди з 21.09.2020-20.03.2021 р., 30.09.2020-29.03.2021 р., 14.10.2020-13.04.2021 р., 07.12.2020-06.06.2021 р., 11 911,76 грн 3% річних за періоди прострочення з 21.07.2019-20.07.2022 р., 21.09.2020-20.02.2023 р., 30.09.2020-20.02.2023 р., 14.10.2020-20.02.2023 р., 07.12.2020-20.02.2023 р., та 72 580,76 грн інфляційних втрат за періоди з 21.07.2019-20.07.2022 р., 21.09.2020-20.02.2023 р., 30.09.2020-20.02.2023 р.,14.10.2020-20.02.2023 р., 07.12.2020-20.02.2023 р. Отже, на умовах договору № 129 - 19П від 04.01.2019 р. між сторонами відбулись правовідносини з надання послуг, що врегульовані нормами гл.63 ЦК України. Згідно зі ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до норм ст.530 ЦК України зобов`язання має бути виконане у встановлений строк (термін). Факт надання і одержання послуг на загальну суму 162 900,00 грн. підтверджено актами, про що зазначено вище, і не спростовується відповідачем. Оскільки відповідач зобов`язання з оплати послуг в повному обсязі не виконав, докази погашення заборгованості суду не надані, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 162 900,00 грн. та задоволення позову в цій частині. За змістом апеляційної скарги оскаржується рішення суду в частиня стягнення пені та боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних. Колегія суддів встановила, що з урахуванням вищенаведених норм та умов п. 3.3., 4.1.1. договору вимога про стягнення 9294,64 грн. пені правомірно задоволена судом першої інстанції. При цьому судом апеляційної інстанції перевірені розрахунки суду і встановлено, що суд першої інстанції правильно визначив періоди прострочення та обрахування пені з урахуванням і умов договору і вимог ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч.1 ст.230, ч.4 ст.231 та ч.2 ст.232 ГК України . Колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника в апеляційній скарзі щодо обрахування відсотків річних та інфляційних втрат з порушенням шестимісячного терміну. Так, відповідно до ч. 2 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, встановлений індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, які не є штрафними санкціями, правомірно нараховані позивачем за весь період прострочення. Розрахунки позивача і суду першої інстанції перевірені колегією суддів і визначені як правильні. Таким чином, оскільки має місце порушення грошового зобов`язання, тому правомірно з урахуванням норм ст.625 ЦК України судом першої інстанції задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача 72580,76 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції за періоди з 21.07.2019-20.07.2022 р., 21.09.2020-20.02.2023 р., 30.09.2020-20.02.2023 р., 14.10.2020-20.02.2023 р., 07.12.2020-20.02.2023 р. та 11898,31 грн. 3% від простроченої суми 162900,00 грн. за періоди 21.09.2020-20.02.2023 р., 30.09.2020-20.02.2023 р., 14.10.2020-20.02.2023 р., 07.12.2020-20.02.2023 р., 21.07.2019-20.07.2022 р. - з урахуванням конкретних періодів виникнення грошових зобов`язань. Доводи скаржника про те, що договір як підстава стягнення припинив дію, є безпідставними з урахуванням норм ст..625 ЦК України та п. 8.1. договору, де визначено, що цей договір діє до 31.12.2019 р., але у будь-якому разі - до повного виконання зобов`язання за даним договором. Також враховано, що акти як підстава виникнення грошового зобов`язання у конкретних, визначених в актах сумах, підписані обома сторонами, а рахунки на оплату замовлення № 3792 від 15.07.2019 року, № 6678 від 15.09.2020 року, № 7215 від 24 вересня 2020 року № 7641 від 08 жовтня 2020 року, № 9224 від 01 грудня 2020 року були направлені відповідачеві негайно після іх складання на електронну адресу останнього /а.с.29-33/, як це передбачено умовами п.8.1 договору, а в подальшому - були додані до претензій, про що зазначено в тексті претензіі від 31.08.2022 р. /а.с.42 у т.1/ та в додатку і описі вкладення до претензії від 31.01.2023 р. /а.с.47зв.-48 у т.1/. Наявність невиконаного грошового зобов`язання - заборгованості не заперечувався відповідачем в порядку досудової переписки, про що свідчать підписані ним гарантійний лист та акт вивірки розрахунків. Таким чином, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2023 р. у справі № 918/190/23 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 129, 270, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2023 р. у справі № 918/190/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Матеріали справи № 918/190/23 повернути Господарському суду Рівненської області. Головуючий суддя Маціщук А.В. Суддя Петухов М.Г. Суддя Олексюк Г.Є.