Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/10489/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" червня 2023 р. Справа№ 910/10489/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гончарова С.А. суддів: Станіка С.Р. Яковлєва М.Л. за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р., за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 27.06.2023 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Якабу Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 (повний текст складено 26.04.2023) у справі № 910/10489/22 (суддя - Ковтун С.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Букшеф" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Якабу Трейд" про стягнення 1 943 342, 53 грн, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Букшеф" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯКАБУ ТРЕЙД". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Якабу Трейд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Букшеф" 1 307 982, 28 грн боргу, 238 536, 04 грн пені, 145 550, 52 грн штрафу, 204 611, 84 грн інфляційних втрат, 28 450, 21 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, 15.05.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Якабу Трейд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/10489/22, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/10489/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог позивача про стягнення заборгованості повністю. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що строк оплати договором не встановлений, а визначено момент реалізації та позивачем не було направлено вимогу про оплату заборгованості, то останнім не доведений факт порушення відповідачем строку на виконання грошового зобов`язання, а отже відсутні підстави для стягнення з відповідача як суми грошового зобов`язання, так і пені, штрафу та інфляційних втрат. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що надані позивачем звіти не можуть підтверджувати факт настання обов`язку з оплати за поставлений товар, оскільки з них не можливо встановити до якого договору вони належать, хто їх направляв, та вони взагалі не відповідають формам документів бухгалтерського обліку. Крім того, звіти направлялися не на офіційну юридичну адресу позивача, стороною зазначено іншу юридичну особу, з чого слід зробити висновок, що вони можуть відноситись до іншого договору, який укладено між позивачем та іншою юридичною особою. Апелянт вказує, що призначення експертизи було необхідним, оскільки з доказів наданих позивачем не можливо встановити чи дійсно звіти про реалізований товар стосуються договору поставки №12/04-2 від 12.04.2021, чи дійсно товар було реалізовано відповідачем і саме в зазначеній сумі (оскільки саме у разі того, якщо товар було реалізовано, випливає обов`язок оплати), чи правильно відображено в бухгалтерському обліку сторін щодо підтвердження факту поставки та виникнення заборгованості саме у сумі позовних вимог. Оскільки, в наданих звітах відсутні підписи сторін та посилання на договір до якого вони направляються, самостійно встановити дані факти не можливо. Тобто, для встановлення оцінки фактичних обставин необхідні спеціальні знання, суд такими знаннями не володіє, а тому не може самостійно встановити зазначені факти. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Станік С.Р., Яковлєв М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10489/22 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯКАБУ ТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. 29.05.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/10489/22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯКАБУ ТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/10489/22. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯКАБУ ТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/10489/22. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 22.06.2023. 12.06.2023 (згідно дати звернення на електрону адресу суду) Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Букшеф" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯКАБУ ТРЕЙД" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/10489/22 без змін. Відзив обґрунтовано тим, що факт наявності строку оплати підтверджується наявністю такого строку в пункті 5.2. договору та щотижневе надсилання звітів з реалізації продукції, наявністю відповідної вимоги, що підтверджується електронним листом від 16.09.2022 від комерційного директора ТОВ «Якабу трейд» Андрія Пархомчука ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому визнає наявність боргу та пропонує певні способи вирішення, які не були прийняті, відображення заборгованості в розгорнутому акті звірки за період 2022 року. У відзиві позивач зазначає, що відповідач жодним чином не зазначив яким чином співпадають суми наданих позивачем платіжок та відповідних оплачених звітів за конкретний тиждень 2022 року. Також, у відзиві позивач вказує, що відмовляючи у задоволенні клопотання про призначення експертизи, суд виходив з доцільності призначення експертизи, зважаючи на запитання, які відповідач виносив на розгляд, оскільки всі запропоновані питання відносилися до категорії правильності ведення бухгалтерського обліку самим відповідачем і жодним чином не впливали на встановлення факту передачі товару чи виникнення боргу перед позивачем, то суд правомірно відмовив у проведенні зазначеної експертизи. В судове засіданні 27.06.2023 з`явились представники обох сторін та надали свої пояснення стосовно обставин справи. Відповідач підтримав доводи викладені в його апеляційній скарзі, в свою чергу, позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.04.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Букшеф» (далі - позивач, продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Якабу трейд» (далі - відповідач, покупець) уклали договір поставки № 12/04-2 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого продавець зобов`язався передавати у власність покупця друковану продукцію, а покупець приймати та оплачувати таку продукцію. Продукція поставляється покупцеві окремими партіями відповідно до замовлень покупця, які визначають строк, місце поставки, асортимент (назву, автора, серію), кількість продукція. Замовлення надається електронною поштою або по факсу. Прийняття замовлення підтверджується продавцем (п. 1.2 договору). Відповідно до п. 2.4 договору моментом поставки продукції вважається фактична передача продукції та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних. При передачі продукції видаткові накладні оформляються в двох примірниках (п. 3.1 договору). Перехід права власності на продукцію та ризик випадкової загибелі продукції відбувається в момент фактичної передачі продукції покупцю та підписання сторонами видаткових накладних (п. 4.1 договору). Порядок визначення ціни продукції та порядок розрахунків врегульовано сторонами у розділі 5 договору. Зокрема, п. 5.1 договору передбачено, що відпускна ціна одиниці продукції та загальна вартість продукції зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна договору складається з суми вартості окремих партій продукції, що поставляються відповідно до умов договору. Оплата здійснюється раз на тиждень, сумарно за всі реалізовані покупцем товари протягом звітного (попереднього) тижня (п. 5.2 договору). Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, і днем здійснення платежу та днем виконання платіжного зобов`язання покупцем є день, в який сума, що підлягає оплаті, надійде на поточний рахунок продавця (п. 5.3 договору). Також сторони встановили, що щоквартально не пізніше 20-го числа першого місяця наступного кварталу продавець готує акт звірки взаєморозрахунків та направляє його покупцю, який протягом одного тижня, за відсутності зауважень, підписує його та направляє продавцю. Форма акту передбачена додатковим № 1 до Договору (п. 5.4 договору) Відповідно до п. 15.1 договору всі повідомлення надсилаються сторонами за вказаними в договорі реквізитами. Повідомлення вважаються надісланими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим листом або телеграфом, вручені кур`єром під розписку, або надіслані електронною поштою, факсимільним зв`язком з обов`язковим зворотнім повідомленням про одержання. Зокрема, у 2022 році відповідач, використовуючи наведений вище механізм, надіслав позивачу 30 звітів, які стосувались періоду постачання з 27.12.2021 по 18.09.2022. Відповідач здійснив 26 платежів, кожен з яких (платежів) відповідав наведеним у звітах даним про вартість проданого товару за звітній період. Не оплаченою є вартість продукції, щодо якої сформовані відповідачем звіти та надіслані: 22.02.2022 на суму 1 116 028,77 грн і стосується періоду реалізації з 14.02.2022 по 20.02.2022; 26.04.2022 на суму 247 443,26 грн і стосується періоду реалізації з 21.02.2022 по 27.02.2022; 07.03.2022 на суму 17 197,64 грн і стосується періоду реалізації з 28.02.2022 по 06.03.2022; 19.09.2022 на суму 74 835,99 грн і стосується періоду реалізації з 12.09.2022 по 18.09.2022. Відповідач частину коштів за продукцію, яка була реалізована відповідно до звіту від 22.02.2022 (реалізовано на суму 1 116 028,77 грн), сплатив 10.05.2022 (платіжне доручення № 48149) у розмірі 145 291,28 грн. Також у період з 02.05.2022 по 08.05.2022 відповідач повернув позивачу продукції на суму 2 232,10 грн (відповідний звіт надіслано 09.05.2022). На суму поверненої продукції позивач зменшив заборгованість відповідача за реалізовану продукції відповідно до звіту від 22.02.2022. Вартість продукції, щодо якої сформовані відповідачем звіти 26.04.2022 на суму 247 443,26 грн, 07.03.2022 на суму 17 197,64 грн та 19.09.2022 на суму 74 835,99 грн, відповідачем не оплачена. Позивач вказує, що борг відповідача становить 1 307 982,28 грн, складовими якого є: борг за реалізовану продукцію за період з 14.02.2022 по 20.02.2022 (звіт надіслано 22.02.2022) у розмірі 968 505,39 грн (1116028,77 грн - 145291,28 грн - 2232,1 грн); борг за реалізовану продукцію за період з 21.02.2022 по 27.02.2022 (звіт надіслано 26.04.2022) у розмірі 247 443,26 грн; борг за реалізовану продукцію за період з 28.02.2022 по 06.03.2022 (звіт надіслано 07.02.2022) у розмірі 17 197,64 грн; борг за реалізовану продукцію за період з 12.09.2022 по 18.09.2022 (звіт надіслано 19.09.2022) у розмірі 74 835,99 грн. Станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив 1 307 982,28 грн боргу. У зв`язку з чим, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив за отриманий за договором поставки № 12/04-2 від 12.04.2021 товар щодо якого сформовані відповідачем звіти товару від 22.02.2022 на суму 1 116 028,77 грн, від 26.04.2022 на суму 247 443,26 грн, від 07.03.2022 на суму 17 197,64 грн та від 19.09.2022 на суму 74 835,99 грн. Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Якабу Трейд", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Виходячи з наведених вище умов, видаткова накладна є документом, який засвідчує вчинення господарської операції з передачі продукції, а також визначає її договірну вартість. Ця продукція підлягає оплаті відповідачем після її реалізації протягом тижня, який розпочинається після тижня, в який вона була реалізована. Тиждень, в якому продукція була реалізована, сторонами визначений як звітній період. Реалізація відповідачем отриманої від позивача продукції, є діяльністю першого поза межами дії договору, і умовами останнього не врегульовано порядок вчинення дій стороною або сторонами договору щодо встановлення даних про обсяг реалізованої продукції у звітному періоді. Досліджуючи документи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що при виконанні договору, діючи спільно для досягнення його мети, сторони сформували певний діловий звичай в рамках договору, спрямований на інформування продавця щодо реалізованої продукції у звітному періоді. Такий механізм полягав у складанні відповідачем звітів з продажу товарів за певний календарний період, що становив 7 календарних днів, у якому відображалась реалізована продукція у ці дні, її кількість та вартість, накладні, за якими вона була отримана відповідачем у позивача. Звіти надсилались відповідачем з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 Висновок суду щодо запровадження в рамках виконання договору цього механізму визначення кількості і вартості реалізованої продукції ґрунтується на повній відповідності розміру оплат, здійснених відповідачем, даним про вартість реалізованої продукції, зазначених у звітах з продажу товарів. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку. Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17. Суд вважає, що таке співпадіння даних звітів про вартість реалізованої продукції зі сплаченими сумами не може носити випадкового характеру, а отже, оскільки такі дії були систематичними, є більш вірогідними доводи позивача (ст. 79 ГПК України) про узгодження в рамках договору наведеного механізму встановлення обсягу реалізованої продукції у звітному періоді. Суд першої інстанції обґрунтовано констатує, що при оцінці дій сторін за критерієм добросовісності слід виходить з такого: чи вчинила кожна із сторін всі дії, спрямовані на полегшення виконання зобов`язання та на запобігання неможливості виконання; чи проявила кожна із сторін турботу щодо власності іншої сторони; чи дійсно сторони діяли спільно для досягнення мети зобов`язання; чи надавали сторони одна одній необхідну інформацію щодо виконання зобов`язання. Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Суд вважає, що дії відповідача щодо оплати реалізованої продукції, наведеної у 26 звітах, та запереченні обов`язку з оплати такої продукції за даними 4 звітів з підстав їх необов`язковості за умовами договору, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними. За таких обставин, при визначенні строку оплати, відповідно до п. 5.2 договору (раз на тиждень сумарно за всі реалізовані покупцем товари протягом звітного тижня), суд за основу бере дані звітів про реалізовану продукції, та дату їх надсилання відповідачем позивачу як дату, з якої розпочинається перебіг строку оплати. Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 1 307 982,28 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до пункту 8.2 договору у випадку порушення строків оплати партії продукції (п. 5.2) покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку, якщо покупець прострочив строк оплати партії продукції (п. 5.2 договору) більше ніж на 10 днів, продавець має право вимагати від покупця сплати на свою користь штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості (п. 8.3 договору). Доводи відповідача про те, що розрахунок боргу позивача не відображає оплат на суму 498 553,76 грн від 05.01.2022 та на суму 2 600,00 грн від 28.07.2022, не є підтвердженими, оскільки відповідно до підписаного відповідачем та позивачем акту звірки 233 за період 01.01.2022-22.09.2022 ці платежі враховані сторонами в загальному обсязі поставок за договором і вони стосуються оплати продукції за інші, а не спірні періоди. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що борг за реалізовану продукцію за період з 14.02.2022 по 20.02.2022 (звіт надіслано 22.02.2022) у розмірі 968 505,39 грн (1116028,77 грн - 145291,28 грн - 2232,1 грн); борг за реалізовану продукцію за період з 21.02.2022 по 27.02.2022 (звіт надіслано 26.04.2022) у розмірі 247 443,26 грн; борг за реалізовану продукцію за період з 28.02.2022 по 06.03.2022 (звіт надіслано 07.02.2022) у розмірі 17 197,64 грн; борг за реалізовану продукцію за період з 12.09.2022 по 18.09.2022 (звіт надіслано 19.09.2022) у розмірі 74 835,99 грн. Таким чином, борг відповідача становить 1 307 982,28 грн, підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідачем не оплачена, протилежного матеріали справи не місять, тому судом першої інстанції вірно задоволено позовні вимоги у вказаній частині. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 286 197,84 грн пені суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пеня підлягає нарахуванню тільки протягом шести місяців з дня прострочення зобов`язання. З огляду на викладене нарахування пені є припиненим за період 21.02.2022-27.02.2022 (247 443,26 грн) - з 07.09.2022, за період 28.02.2022-06.03.2022 (17 197,64 грн) - з 14.09.2022. Перевіривши перерахунок, здійснений судом першої інстанції, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача 238 536,04 грн пені. Суд відмовляє в частині стягнення 47 661,80 грн пені. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 145 550,52 грн штрафу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача 145 550,52 грн штрафу. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 204 611,84 грн інфляційних втрат суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача 204 611,84 грн інфляційних втрат. Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 1 307 982,28 грн боргу, 238 536,04 грн пені, 145 550,52 грн штрафу, 204 611,84 грн інфляційних втрат, а разом 1 896 680,68 грн. Суд відмовляє в частині стягнення 47 661,80 грн пені. Щодо доводів апелянта стосовно неправомірної відмови суду першої інстанції в призначенні експертизи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Поняття судової експертизи визначено у ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. З наведеного вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Виходячи з наведених норм, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. При цьому господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі. За розглядом заявленого відповідачем клопотання про призначення у справі судової експертизи судом першої інстанції правомірно встановлено, що запропоновані для вирішення відповідачем питання не потребують спеціальних знань і відносяться до сфери права, вирішення спору у якій є компетенцією та завданням суду. Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову. Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Букшеф" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Якабу Трейд" основного боргу в розмірі 1 307 982,28 грн, пені в розмірі 238 536,04 грн, штрафу в розмірі 145 550,52 грн, інфляційних втрат в розмірі 204 611,84 грн та відмовлено в іншій частині позовних вимог. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Якабу Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/10489/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Якабу Трейд" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/10489/22 - залишити без змін. Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Якабу Трейд". Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 04.07.2023 Головуючий суддя С.А. Гончаров Судді С.Р. Станік М.Л. Яковлєв