Постанова 4809 № 383/450/21

ПОСТАНОВА Іменем України 11 липня 2023 року м. Кропивницький справа № 383/450/21 провадження № 22-ц/4809/11/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., за участю секретаря судового засідання Напрюшкіної О.І., учасники справи: позивач Державне підприємстве «Долинське лісове господарство», відповідачі ОСОБА_1 , Кетрисанівська сільська рада, розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 липня 2021 року у складі судді Замши О.В. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У травні 2021 року ДП «Долинське лісове господарство» звернулося до суду з позовом до Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення сільської ради та припинення права власності на земельну ділянку. В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Буховецької сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області № 301 від 05.11.2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та передано земельну ділянку з кадастровим номером 3520881200:02:000:5155 площею 2 га безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за адресою Кіровоградська область, Бобринецький район, Буховецька сільська рада. Позивач зауважив, що вказана земельна ділянка на час ухвалення рішення сільською радою перебувала у постійному користуванні ДП «Долинське лісове господарство» як земельна ділянка лісогосподарського призначення і знаходилася в Бобринецькому лісництві квадрат 28 виділ 9, що підтверджено планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Вказував, що зміна цільового призначення земельної ділянки не проводилася та відповідно земельна ділянка з користування не вилучалася, а тому рішення сільської ради про передачу її у власність іншій особі є протиправним. Посилаючись на зазначені обставини позивач просив визнати недійсним рішення Буховецької сільської ради від 05.11.2019 № 301 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » та припинити право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 липня 2021 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення Буховецької сільської ради від 05 листопада 2019 року №301 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ». Припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 3520881200:02:000:5155, площею 2 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1967934835208, номер запису про право власності 34272664, яке виникло на підставі рішення Буховецької сільської ради від 05 листопада 2019 року №301. Вирішено питання про стягнення судових витрат. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Попович С.М. подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Зокрема представник відповідача зазначала, що суд першої інстанції задовольнивши позов дійшов хибного висновку, що для належного вирішення спору достатньо тільки пояснень позивача, адже для належного дослідження обставин справи потребуються спеціальні знання, що реалізується шляхом призначення судової експертизи. Однак позивач клопотань щодо призначення комплексної судової земельно-технічної експертизи не заявляв, судом першої інстанції питання призначення експертизи не вирішувалось. Вважає, що позивачем не надано жодних доказів перетину земельної ділянки з кадастровим номером 3520881200:02:000:5155 з землями лісогосподарського призначення. Питання щодо накладення земельних ділянок, і відповідно встановлення факту перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою, може бути вирішене лише за наявності відповідної земельно-кадастрової документації. Зауважує, що межі земельної ділянки, що відведена в користування позивачу, в натурі не встановлювались, кадастровий номер присвоєно не було. Матеріали кадастрової зйомки в матеріалах справи відсутні. В той же час, ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку приватизував земельну ділянку, отримавши при цьому всі необхідні рішення та висновки компетентних органів. Землевпорядна документація ОСОБА_1 у встановленому законом порядку складена, погоджена та затверджена, межі та конфігурація земельних ділянок перевірена державним кадастровим реєстратором без зауважень, земельна ділянка зареєстрована в ДЗК, її межі погоджено суміжним землевласником - Буховецькою сільською радою. Право на земельну зареєстровано належним чином. Зазначає, що в ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» відсутні повноваження проводити порівняння чи дослідження земельних ділянок і висновки, зроблені безпосередньо позивачем щодо можливості перетину двох земельних ділянок, не можуть сприйматись судом першої інстанції як доказ. Крім того, на публічній кадастровій карті (що знаходиться у вільному доступі) відсутнє накладення земельних ділянок, ділянка відповідача зареєстрована без перешкод. Посилаючись на практику Верховного Суду представник відповідача вважає, що суд першої інстанції зробив передчасний висновок про те, що земельна ділянка позивача повністю співпадає із земельною ділянкою відповідача. Просила рішення Бобринецького районного суду від 27.07.2021 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник ДП «Долинське лісове господарство» зазначив, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, натомість рішення суду першої інстанції ухвалене в рамках чинного законодавства з дотриманням норм процесуального і матеріального права, є обґрунтованим та законним. Звертав увагу, що відповідачами під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, не заперечувався та не спростовувався відповідними доказами факт належності ОСОБА_1 тієї ж самої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача. Матеріали справи містять достатньо документів, що беззаперечно доводить право користування державного підприємства «Долинське лісове господарство» земельною ділянкою, що знаходиться в Бобринецькому лісництві кв. 28 вид. 9, кадастровий номер 3520881200:02:000:5155. Також, зазначає, що ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» входить у структуру Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання та є компетентним у вирішенні питань лісовпорядкування на всій території лісів. А тому, інформація надана ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» щодо факту накладення меж спірних земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні Державного підприємство «Долинського лісового господарства», з доданою схемою розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3520881200:02:000:5155 відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Долинське ЛГ», є належним підтвердженням вказаних обставин, надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів. Вважає, що правові висновки Верховного Суду зазначені представником відповідача не заслуговують на увагу, оскільки були встановленні за інших правовідносин та не є аналогічними даній справі. Судом першої інстанції встановлено такі обставини Рішенням тридцятої сесії Буховецької сільської ради сьомого скликання від 05 листопада 2019 року № 301 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за адресою Кіровоградська область Бобринецький район Буховецька сільська рада та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3520881200:02:000:5155) за рахунок земель сільськогосподарського призначення за адресою Кіровоградська область Бобринецький район Буховецька сільська рада (а.с.13). На підставі вказаного рішення відомості про реєстрацію права власності внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 18.11.2019 року державним реєстратором зареєстроване право власності на земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта 1967934835208, кадастровий номер 3520881200:02:000:5155, площею 2 га за ОСОБА_1 . Номер запису про право власності 34272664 (а.с.10). Зі змісту листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» №11 від 04.01.2021 року встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3520881200:02:000:5155 має перетин з землями лісогосподарського призначення державного підприємства «Долинське лісове господарство» (згідно матеріалів лісовпорядкування 2019 року Бобринецьке лісництво кв.28 вид.9), орієнтовна площа перетину становить 2,0000 га; земельна ділянка з кадастровим номером 3520881200:02:000:5155, що передана у приватну власність ОСОБА_1 з складу державного підприємства експедицією не вилучалася, так як дана інформація експедиції не надавалася (а.с.16). Вказані обставини підтверджені схемою розташування земельної ділянки (а.с.17), планом лісонасаджень Бобринецького лісництва (а.с.18-19), проектом організації і розвитку лісового господарства ДП «Долинське лісове господарство» 2010 рік (а.с.20-23); відомостями планшету №7 лісовпорядкування 2019 року, який складений на підставі правовстановлюючих документів на право постійного користування землею і матеріалів попереднього лісовпорядкування (а.с.24). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення В судове засідання апеляційного суду сторони, які були належним чином повідомленими про час, день та місце розгляду справи, не з`явилися. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України). Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четверта статті 1 ЛК України). Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема лісів, регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України). За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України). Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України). До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України). Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20) зазначено, що: суди встановили, що спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду урочища «Жовтневе» Миколаївського лісництва (квартал 43, виділ 6) та перебувала у постійному користуванні ДП «Миколаївське лісове господарство». […] оскільки суди встановили наявність об`єкта лісового фонду, вони правильно визначили правовий режим спірної земельної ділянки як належної до категорії земель лісогосподарського призначення. У справі, що переглядається: судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення тридцятої сесії Буховецької сільської ради сьомого скликання від 05 листопада 2019 року № 301 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, село Буховецьке та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3520881200:02:000:5155) за рахунок земель сільськогосподарського призначення за адресою Кіровоградська область Бобринецький район село Буховецьке (а.с.13). На підставі вказаного рішення відомості про реєстрацію права власності внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 18.11.2019 державним реєстратором зареєстроване право власності на земельну ділянку реєстраційний номер об`єкта 1967934835208, кадастровий номер 3520881200:02:000:5155, площею 2 га за ОСОБА_1 . Номер запису про право власності 34272664 (а.с.10). Також судом встановлено, що зазначена земельна ділянка має перетин з землями лісогосподарського призначення державного підприємства «Долинське лісове господарство» і орієнтовна площа перетину становить 2,0000 га. Як зазначив суд першої інстанції, вказані обставини підтверджені схемою розташування земельної ділянки (а.с.17), планом лісонасаджень Бобринецького лісництва (а.с.18-19), проектом організації і розвитку лісового господарства ДП «Долинське лісове господарство» 2010 рік (а.с.20-23); відомостями планшету №7 лісовпорядкування 2020 року, який складений на підставі правовстановлюючих документів на право постійного користування землею і матеріалів попереднього лісовпорядкування. Згідно висновків судової земельно-технічної експертизи від 14.12.2021 за № 5090/21-27/4256/22-27 зробленим Київським НДІ судових експертиз (Кропивницьке відділення) у даній справі на підставі ухвали Кропивницького апеляційного суду від 23.11.2021, у результаті дослідження встановлено, що має місце накладення меж земельної ділянки кадастровий номер 3520881200:02:000:5155 з межами земельної ділянки лісогосподарського призначення ДП «Долинське лісове господарство», а саме Бобринецьке лісництво кВ.28 вид.9 згідно матеріалів лісовпорядкування. Площа накладання складає 2,0000 га (20000 кв.м.). Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України). У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України). Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні (див. постанову Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 278/1191/18). Таким чином, встановивши факт перетину (накладання) меж земельної ділянки переданої відповідачу з межами земельної ділянки лісогосподарського призначення ДП «Долинське лісове господарство», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним рішення Буховецької сільської ради від 05 листопада 2019 року №301 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та припинення права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3520881200:02:000:5155, площею 2 га. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Щодо розподілу судових витрат За змістом ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно із п. 13 ч.3 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як роз`яснено у п. 35 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 01.09.2021 задоволено клопотання ОСОБА_1 та відстрочено сплату судового збору у розмірі 3405 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 липня 2021 року до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення. У відповідності до ст.141 ЦПК України у зв?язку із відмовою у задоволені апеляційної скарги з ОСОБА_1 , якому було відстрочено сплату судового збору, на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в сумі 3405 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Ураховуючи те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ДП «Долинське лісове господарство» витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи в розмірі 10 296, 60 грн. Крім того, 17.11.2021 представником позивача Бойко Д.П. до апеляційного суду подано клопотання про розподіл судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу. Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до вимог ч. 2, 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. До клопотання представником позивача долучено: копію додаткової угоди № 6 від 10.09.2021; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Бойком Д.П. у справі 383/450/21 від 16.11.2021; копію акту здачі-приймання послуг від 16.11.2021; копію рахунку № 9 від 16.11.2021; копію платіжного доручення № 1641 від 16.11.2021. Згідно акту здачі-приймання наданих послуг, розмір гонорару за правничу допомогу, зазначену в акті становить 5 000, 00 грн. Надаючи оцінку співмірності розміру понесених стороною витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, суди, як правило, з`ясовують, які конкретно роботи (послуги) виконав (надав) адвокат. При цьому, суди враховують не лише, чи передбачено виконання цих робіт договором, але й чи відповідають вони критерію необхідності - чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи. З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, апеляційний суд вважає, що зазначені стороною позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. є документально підтвердженими та належним чином обґрунтованими, що відповідає принципу розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 липня 2021 залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 3405 (три тисячі чотириста п?ять) гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дежавного підприємства «Долинське лісове господарство» в рахунок відшкодування судових витрат, понесених за проведення судової земельно-технічної експертизи в розмірі 10 296 (десять тисяч двісті дев?яносто шість) гривень 60 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 (п?ять тисяч) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко