Постанова Житомирський апеляційний суд № 285/395/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/395/23 Головуючий у 1-й інст. Михайловської А.В. Категорія 18 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Трояновської Г.С. суддів: Павицької Т.М., Шевчук А.М. з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 285/395/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про зняття заборони на нерухоме майно за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 квітня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Михайловської А.В. у м. Звягелі, в с т а н о в и в: У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив зняти заборону з належного йому нерухомого майна, яка була накладена на підставі повідомлення без номера б/н 24.03.2006 року, видавник: ОСБ 2943 № реєстра: 1, внутр. № 89012ЕЗС2АЕD232F664C, відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року : Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3009303, 24.03.2006, реєстратор: Новоград-Волинська державна нотаріальна контора Новоград-Волинський міськрайонний нотаріальний округ, номер запису про обтяження : 11766694. Просив стягнути судові витрати з відповідача. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є власником будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Під час візиту до нотаріуса йому стало відомо, що на його нерухоме майно накладено обтяження на підставі повідомлення без номера б/н 24.03.2006 року, видавник: ОСБ 2943 № реєстру: 1, внутр. № 89012ЕЗС2АЕD232F664C, відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року : Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3009303, 24.03.2006, реєстратор: Новоград-Волинська державна нотаріальна контора Новоград-Волинський міськрайонний нотаріальний округ, номер запису про обтяження : 11766694, яке накладено до того як він набув право власності на вказане майно. Зазначив, що в 1993 році у відділенні Ощадбанку (ОСБ) № 2943 він уклав договір кредиту на будівництво будинку, заборгованість за яким в тому ж році повернув. Вказав, що із відповіді АТ "Державний ощадний банк України" будь-яка заборгованість за кредитами відсутня, а скасування обтяження у позасудовому порядку на теперішній час є неможливим. Посилаючись на те, що наявність обтяження на належне йому майно створює йому перешкоди у вільному розпорядженні його майном, просив задовольнити його позовні вимоги. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 квітня 2023 року позов задоволено. Знято заборону на відчуження нерухомого майна, яка була накладена на підставі повідомлення без номера б/н 24.03.2006, видавник: ОСБ 2943 № реєстра: 1, внутр. № 89012ЕЗС2АЕD232F664C, відомості про реєстрацію до 01.01.2013 року: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3009303, 24.03.2006, реєстратор: Новоград-Волинська державна нотаріальна контора Новоград-Волинський міськрайонний нотаріальний округ, номер запису про обтяження: 11766694, власником якого є ОСОБА_1 . Стягнуто з АТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073 грн 60 коп. У поданій апеляційній скарзі АТ Державний ощадний банк України», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що банк не є належним відповідачем. Судом першої інстанції достовірно не встановлено наявність будь-яких боргових відносин, в тому числі в 1993 році, між позивачем та відповідачем, що свідчить про відсутність підстав вважати, що оскаржуване обтяження могло бути зареєстроване за повідомленням відповідача. У матеріалах справи відсутні докази того, що саме АТ «Ощадбанк» позбавив, обмежив та /або порушив права позивача, що пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням своїм майном шляхом незняття заборони з нерухомого майна. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції враховавши те, що обмеження щодо нерухомого майна позивача продовжує діяти після спливу багатьох років, незважаючи на відсутність відомостей про здійснення будь-яких дій, які б були направлені на забезпечення погашення боргу, відсутність вимог банку про погашення заборгованості, дійшов висновку, що наявна спірна заборона не пов`язана з реальним забезпеченням зобов`язання. Зазначені обставити свідчать про відсутність заборгованості в позивача, а заборона відчуження майна є суттєвим втручанням у здійснення права власності на належне йому майно, яке порушує баланс між публічним й приватним інтересом, що є підставою зняття такої заборони, та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми законодавства. Так, статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Пунктом 134 Глави 6 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом № 18/5 Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року, яка втратила чинність на підставі наказу № 20/5 Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року, передбачалось, зокрема, що державний нотаріус за місцезнаходженням жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки накладає заборону їх відчуження: 1) за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку. Відповідно до вищезазначеної інструкції, державні нотаріальні контори під час накладання обтяження у вигляді заборони на відчуження майна на підставі повідомлення установи банку, у тому числі у 1995 році, виконували виключно функцію реєстратора, тому державна нотаріальна контора не може бути відповідачем у даній справі. Пунктом 9 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що накладання та зняття заборон щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості, що підлягають державній реєстрації є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси. Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна. Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано зіслався на роз`яснення викладені у п.2 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» відповідно до яких позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном. Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що чинне на час виникнення спірної заборони законодавство передбачало реєстрацію заборон винятково на паперових носіях - в реєстрах для реєстрації заборон, з вчиненням відповідного запису в алфавітній книзі обліку заборон і арештів. Станом на дату реєстрації обтяження заборони в реєстрі, правові, економічні, організаційні засади системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав визначались Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" N 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон N 1952-IV). З дати набрання чинності Законом №1952-IV, реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється виключно у випадках: 1) вчинення правочинів щодо нерухомого майна; 2) за заявою власника (володільця) нерухомого майна. При цьому, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Розглядаючи справу суд також вказав, що згідно з пунктами 6, 7 наказу Мін`юсту від 18.08.2004 N85/5 встановлено, що до припинення функціонування бази даних раніше створеного реєстру, у порядку, передбаченому пунктом 4 цього наказу, перевірка відсутності або наявності заборони відчуження та арештів об`єктів нерухомого майна здійснюється за допомогою баз даних раніше створеного та модернізованого реєстрів. Після повного перенесення бази даних раніше створеного реєстру до бази даних модернізованого реєстру державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України забезпечує довічне зберігання бази даних раніше створеного реєстру. Відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 09.06.1999 №31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.08.2004 року за №1020/9619, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з Реєстру заборон (пункт 1.1). Держателем Реєстру заборон є Міністерство юстиції України, яке розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Реєстру заборон та забезпечує його функціонування (пункт 1.3). Адміністратором Реєстру заборон є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон (пункт 1.4). Реєстраторами Реєстру заборон є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії. Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, судів та слідчих органів та постанови про арешт майна боржника органів державної виконавчої служби та інших осіб, визначених цим Положенням; вносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон (пункт 1.5). Таким чином, судом правильно вказано, що повідомлення відділення банку, зареєстроване у встановленому порядку, свідчить про необхідність погашення у визначений строк суми позики. Заборона, вчинена на підставі цього повідомлення в порядку, який існував на час отримання позики та внесена нотаріусом в реєстр, відповідно до норм чинного законодавства. Підставою зняття заборони відчуження є погашення позики. Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 з 2015 року є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_2 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Свідоцтва про право власності на нерухоме майно /а.с.6,7,8,9,10-11/. Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 вбачається, що на вказане вище майно наявне обтяження, а саме: заборона на нерухоме майно, яка була накладена на підставі повідомлення без номера б/н 24.03.2006, видавник: ОСБ 2943 № реєстра: 1, внутр. № 89012ЕЗС2АЕD232F664C, відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3009303, 24.03.2006, реєстратор: Новоград-Волинська державна нотаріальна контора Новоград-Волинський міськрайонний нотаріальний округ, номер запису про обтяження : 11766694/а.с.10-11/. Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказав, що зазначене обтяження було накладене у зв`язку із укладенням ним у відділенні Ощадбанку (ОСБ- скоріше абревіатура російською отделение сберегательного банка) № 2943, правонаступником якого є АТ «Державний ощадний банк України», договору кредиту на будівництво будинку у 1993 році, який було погашено того ж року, що відповідачем не спростовано. Із повідомлення від 21.12.2022 та відзиву на позовну заяву АТ «Державний ощадний банк України» вбачається, що у ОСОБА_1 відсутня будь-яка заборгованість перед банком. Ці ж обставини підтвердив представник АТ «Державний ощадний банк України» адвокат Лизуненко С.О. в судовому засіданні апеляційного суду. Відповідачем не доведено, що ним в установленому законом порядку було подано повідомлення державному реєстратору про погашення/відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед банком, що є підставою для зняття заборони на нерухоме майно, яка була накладена на підставі повідомлення без номера б/н 24.03.2006, видавник: ОСБ 2943 № реєстра: 1, внутр. № 89012ЕЗС2АЕD232F664C обтяження. Виходячи із наведеного та системного аналізу зазначених вище норм законодавства, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зняття заборони на відчуження нерухомого майна, яка була накладена на підставі повідомлення без номера б/н 24.03.2006 року, видавник: ОСБ 2943 № реєстра: 1, оскільки наявність такої заборони є суттєвим втручанням у здійснення права власності на належне йому майно, яке порушує баланс між публічним й приватним інтересом. Надана до апеляційної скарги копія статуту Акціонерного товариства «Державний ощадний банк», погоджена Нацбанком України 13.10.2022, не спростовує факту правонаступництва встановленого місцевим судом, оскільки відповідно до п. 3 Статуту Банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України зареєстрованого Національним банком 31 грудня 1991р. за №4. А судом першої інстанції встановлено, що наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за № 2-К, у відповідності зі Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за № 4, «Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР», з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в «Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України». Відповідачем не доведено та матеріали справи не містять відповідних доказів того, що Банком в установленому законом порядку виконані усі дії, спрямовані на зняття заборони відчуження майна боржника (позивача), а тому підстави для висновку про відсутність вини відповідача, про що йдеться в апеляційній скарзі, відсутні. Оскільки право позивача підлягає відновленню, тому колегія суддів вважає можливим його реалізацію саме у такий спосіб. Доводи апеляційної скарги АТ «Державний ощадний банк України» щодо розподілу судових витрат є безпідставними, оскільки суд першої інстанції вирішив питання про відшкодування судового збору згідно вимог ст. 141 ЦПК України. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм як матеріального, так і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390, 391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12.07.2023. Головуючий Судді