Окрема думка КАС ВС № 560/514/22

ОКРЕМА ДУМКА 06 липня 2023 року м. Київ справа №560/514/22 адміністративне провадження №К/990/33141/22 судді Верховного Суду Мельник-Томенко Ж. М. на постанову Верховного Суду від 01 червня 2023 року в адміністративній справі № 560/514/22 (адміністративне провадження № К/990/33141/22) за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року. Короткий виклад історії справи У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову №300583 від 02 листопада 2021 року про стягнення адміністративно-господарського штрафу у розмірі: 34 000 грн. Позов обґрунтовано тим, що транспортний засіб, габаритно-ваговий контроль якого проведено відповідачем дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , однак під час здійснення відповідного перевезення позивач не виступав автомобільним перевізником, оскільки передав належний йому транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі договору позики, у користування ТОВ «Поділля-Техпостач». Позивач обґрунтовував свою позицію тим, що на момент здійснення габаритно-вагового контролю, 15 вересня 2021 року, головний спеціаліст Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, ОСОБА_2 був ознайомлений з товарно-транспортною накладною ХМБ №031765 від 15 вересня 2021 року, в якій було зазначено, що саме ТОВ «Поділля-Техпостач» є автомобільним перевізником за вказаною товарно-транспортною накладною. Також представник позивача указував на те, що водієм під час здійснення габаритно-вагового контролю 15 вересня 2021 року був ОСОБА_3 , який є працівником ТОВ «Поділля-Техпостач», що підтверджується довідкою № 47 від 20 грудня 2021 року, наказом № 8 від 10 серпня 2021 року та повідомленням про прийняття працівника на роботу від 10 серпня 2021 року. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №300583 від 2 листопада 2021 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті. Ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в межах спірних правовідносин не виступав автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки, як встановлено судом, транспортний засіб, який належить позивачу, у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий у користуванні іншій особі, а відтак позивач не є належною відповідальною особою. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вказане судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що будь-яких документів на підтвердження того, що транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 дійсно був переданий ОСОБА_1 у встановленому порядку в користування іншій фізичній чи юридичній особі та перебував у володінні (користуванні) цих осіб на законних підставах (договори оренди/позики, акти здачі-приймання транспортного засобу, тимчасовий реєстраційний талон, тощо), на час проведення рейдової перевірки водієм ОСОБА_3 посадовій особі відповідача не надано. Постановою Верховного Суду від 06 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року скасовано. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року залишено в силі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Основні мотиви, викладені у постанові Верховного Суду Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що спірним у цій справі є питання правомірності стягнення саме з власника транспортного засобу адміністративно-господарської санкції та визначення чи є цей власник перевізником у спірних правовідносинах. Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05 січня 2021 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичкодавець) та ТОВ «Поділля-Техпостач» (користувач) укладено договір позички відповідно до умов якого: - позичкодавець передає у безоплатне користування користувачу вантажний автомобіль DAF XF 105.460, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп PANTION (лісовоз) 1995 року випуску державний номер НОМЕР_2 для використання у повсякденній господарській діяльності користувача (пункт 1.1); - даний договір чинний з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року (пункт 4.1); - передачу автомобіля між сторонами даного договору здійснюють уповноважені представники, про що підписують акти прийому-передачі з зазначенням технічного стану автомобіля (пункт 7.1). Крім того указано, що в матеріалах справи є товарно-транспортна накладна ХМБ № 031765 від 15 вересня 2021 року, яка складена про те, що перевізником товару, здійсненого транспортним засобом марки DAF XF 105.460, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом державний номер НОМЕР_2 , за вказаною ТТН є ТОВ «Поділля-Техпостач». Відсутність факту видачі тимчасового реєстраційного документа, який підтверджує право користування транспортним засобом ТОВ «Поділля-Техпостач», правового значення для вирішення спору не має, оскільки не спростовує юридичного факту передання позивачем транспортного засобу в користування зазначеному вище товариству. У зв`язку із зазначеним, висновки суду першої інстанції в даній справі щодо відсутності підстав для покладання на позивача оспореної адміністративно-господарської санкції є вірними. МОТИВИ ВИКЛАДЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Повністю погодитись з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 06 липня 2023 року в цій справі, не можу з огляду на наступне. Щодо можливості встановлення перевізника в спірних правовідносинах на підставі інформації, зазначеної у товарно-транспортній накладній Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила). Відповідно до пункту 11.1 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. В свою чергу, Розділом 1 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Відповідно до абзацу 2 пункту 11.1. Правил товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Так, інформацію про перевізника та/або експедитора має бути зазначено в товарно-транспортній накладній. Однак, загальними нормами Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника. У зв`язку із зазначеним, вважаю, що товарна-транспортна накладна, на підставі якої позивач обґрунтовує свою позицію, не є документом, що беззаперечно підтверджує право користування транспортним засобом на момент проведення рейдової перевірки. Судами попередніх інстанцій установлено, що 05 січня 2021 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичкодавець) та ТОВ «Поділля-Техпостач» (користувач) укладено договір позички відповідно до умов якого позичкодавець передає у безоплатне користування користувачу вантажний автомобіль DAF XF 105.460, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп PANTION (лісовоз) 1995 року випуску державний номер НОМЕР_2 для використання у повсякденній господарській діяльності користувача. Принцип свободи договору надає можливість сторонам вільно визначати характер та умови договору, що ними укладається. Таким чином сторони в указаному договорі погодили нового користувача транспортного засобу на визначений ними строк. Однак, згаданий принцип свободи договору не позбавляє його сторін обов`язку додержуватися вимог закону, які виникають у них внаслідок виконання відповідного договору. Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. За частиною другою статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; . Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію. Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Згідно з вимогами частини першої статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до пункту 3 якого підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача. Відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 11 серпня 2010 року № 379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2011 року за № 123/18861 (надалі - Інструкція) встановлено, що за письмовою заявою власника транспортного засобу - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим транспортним засобом іншій фізичній особі (за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві. Також, згідно з пунктом 6.3 Інструкції встановлено, що якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" чітко визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Отже, вимога встановлена статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо наявності товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж, спрямована не до автомобільного перевізника, а до водія, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника. Таке правозастосування також узгоджується з практикою Верховного Суду у публічно-правових спорах щодо реальності господарських операцій при здійсненні перевезень вантажу та визначенні автомобільного перевізника (справи: № 320/14519/21, № 160/15514/20, № 130/5998/18, № 815/1182/16). Повертаючись до наведених норм законодавства України, останні дають підстави вважати, що у разі передачі права користування транспортним засобом юридичній особі, на підставі договору позички транспортного засобу, у межах господарських відносин, власник або користувач транспортного засобу повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного талону на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Таким чином, відповідно до встановлених обставин у справі автомобільним перевізником може вважатися суб`єкт господарювання, який надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, на підставі договору позички транспортного засобу та тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб. Метою спрямування судової практики в сторону указаних висновків слугувало б дисциплінуванню учасників спірних правовідносин у належному виконанні вимог законодавчих і нормативно-правових актів у сфері перевезення вантажів, та забезпечувало б реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення автомобільного перевізника, контролюючим органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. ........................... Ж.М. Мельник-Томенко, Суддя Верховного Суду