Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/3813/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 липня 2023 рокуСправа № 380/3813/23 пров. № А/857/7873/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Сокільничанка» Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльність, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Сокільничанка» Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2023 року (суддя Кухар Н.А., м.Львів), - ВСТАНОВИВ: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Сокільничанка» Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (далі КП, Сільська рада відповідно) в якому просив: визнати порушення права позивача на інформацію КП, а саме: надання необґрунтованої відповіді на запит на інформацію від 10.08.2022 (далі - Запит) та належний його розгляд; надання неповної інформації на Запит; зобов`язати відповідача повторно розглянути Запит та надати позивачу запитувану інформацію. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2023 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі вказує, що відповіді щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища за супермаркетом «АТБ» в с. Сокільники, вул. Зубрівська, 4 (далі - Територія), разом з копіями документів надавались позивачу неодноразово. До відповіді від 03.01.2023 №01 (далі - Відповідь) КП долучило копію договору від 16.04.2021 №16/04 про надання послуг з поводження з побутовими відходами (далі - Договір), який є в розпорядженні позивача і цю обставину він визнає. Акт виконаних робіт від 25.05.2021 (далі - Акт) міг складатися внаслідок огляду місця ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища. Зважаючи на сплив терміну, ліквідацію сміттєзвалища і втрату через це актуальності питання Акт не зберігся. Відтак, його копія не могла і не може бути надана у відповідь на Запит. Окрім цього, апелянт зазначає про зловживання з боку позивача шляхом неодноразових звернень до суду щодо по суті одного і того ж питання (справи №380/5964/22, №380/5320/22, №380/17781/22). Позивач у письмовому клопотанні/заяві заперечує вимоги апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведена Відповідь не є повною та не надає відповідь на поставлені запитання. Відповідач не зазначив у відповіді на запит, про те, що не володіє запитуваною інформацією, замість цього обмежився наданням відповіді, що відповідно до Договору Акт підписується сторонами після надання повного об`єму послуг в кінці місяця, і відповідно оплачується на підставі договору у фіксованій сумі. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань. Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 10.08.2022 позивач засобами поштового зв`язку надіслав на адресу Сільської ради Запит, у якому просив надати наступну інформацію: - чи були присутні співробітники Сільської ради 21.05.2021 під час перевірки інспекцією, коли при обстеженні Території встановлено ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища? Просив зазначити посади і прізвища співробітників сільської ради, які були присутні; - просив надати копію актів виконаних робіт щодо ліквідації сміттєзвалища на Території згідно довідки від 21.07.2022 №1556 такі документи (Акти) було складено 25.05.2021. У відповідь на Запит листом від 09.11.2022 №2711 Сільська рада повідомила позивача, що розпорядником запитуваної інформації є КП та листом від 30.11.2022 №2902 даний запит було скеровано за належністю до КП. Далі, КП надало позивачу Відповідь в якій було зазначено наступну інформацію: При ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища на Території були присутні голова Сільської ради Сулимко Т.М., заступник сільського голови Марко Р.М. та провідний спеціаліст з охорони навколишнього середовища та цивільного захисту сільської ради Рокита Р.І., представники громадськості, депутатського корпусу та безпосередньо працівники КП. В процесі цього дане сміття було власними силами відсортоване та складене у спеціально призначені контейнери та згодом утилізовано на підставі Договору, укладений між Сільською радою та ТОВ «ДВ Вейст - Груп». Згідно умов Договору Акт про надані послуги підписується сторонами після надання повного об`єму послуг в кінці місяця, і відповідно оплачується на підставі договору у фіксованій сумі. Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" (далі Закон; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Відповідно до статті 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Статтею 3 вищевказаного Закону визначене право на доступ до публічної інформації, яке гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону визначено, що доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Згідно з статті 12 вказаного Закону, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Пунктом 1 частини першої статті 13 вищенаведеного Закону, передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. За приписами частини першої статті 14 Закону розпорядники інформації зобов`язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. При цьому, порядок оформлення запитів на інформацію визначено статтею 19 Закону. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина перша статті 19 цього ж Закону). Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Підстави для відмови в задоволенні запиту на інформацію передбачені статтею 22 Закону, відповідно до частини першої якої розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Частиною третьою статті 22 Закону врегульовано, що якщо розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. Відповідач не зазначив у Відповіді про те, що не володіє запитуваною інформацією, замість цього обмежився наданням відповіді, що згідно Договору Акт підписується сторонами після надання повного об`єму послуг в кінці місяця, і відповідно оплачується на підставі договору у фіксованій сумі. Згідно з частиною другою статті 22 Закону відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Відповідь на Запит не є повною, що суперечить положенням пункту 6 частини першої статті 14 Закону, у зв`язку з чим суд першої інстанції зобов`язав відповідача надати повну та достовірну відповідь на усі питання запиту позивача. Щодо покликання апелянта на зловживання з боку позивача шляхом неодноразових звернень до суду щодо одного і того ж питання, то суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет та підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Предмет позову - це частина позову, яка містить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під адміністративну юрисдикцію. Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. Під підставою позову розуміються обставини, з яких випливає право вимоги позивача, якими позивач їх обґрунтовує. Виходячи з аналізу зазначених норм, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Проаналізувавши підстави, предмет позову та враховуючи склад сторін у справах на які посилається апелянт, як на тотожні, суд приходить до висновку, що позови не є тотожними, оскільки не збігаються за складом учасників адміністративного процесу та правовими вимогами. Відносно клопотання позивача про витребування у відповідача додаткових відомостей, а саме: чи є у розпорядженні відповідача будь-які документи де зафіксовано створення (оформлення, реєстрацію) документа «АКТ виконаних робіт від 25.05.2021, про який відповідачем зазначено у документі №28 від 14.03.2023 чи іншого Акту оформленого 25.05.2021 в якому зафіксовано ліквідацію сміттєзвалища в с.Сокільники, вул.Зубрівська, 4 за супермаркетом АТБ. Де саме зафіксовано створення (оформлення, реєстрацію) такого Акту, а також витребувати копію ( чи витяг документа де такі відомості зафіксовані, то суд апеляційної інстанції вважає, що таке задоволенню не підлягає, так як судом першої інстанції, шляхом постановлення рішення суду про задоволення позову зобов`язано скаржника вчинити відповідні дії щодо надання належної відповіді на спірний запит. Уточнення такого запиту, на стадії апеляційного розгляду справи, з вимогою до апелянта надати відповідні відомості до суду апеляційної інстанції буде вважатися своєрідним способом тиску на відповідача, щоб той достроково виконав рішення суду, ба більше надав інформацію яка не запитувалась у спірному запиті. Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Сокільничанка» Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний