Постанова Київський апеляційний суд № 367/9003/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 липня 2023 року м. Київ Справа №367/9003/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/8167/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області ухваленого під головуванням судді Линника В.Я., 21 липня 2022 року у м. Ірпінь, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, В С Т А Н О В И В У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив розірвати шлюб укладений між ним та ОСОБА_1 , що зареєстрований 18 травня 2002 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва 9свідоцтво Серії НОМЕР_1 , актовий запис №753). Позовні вимоги обґрунтовував тим, що вони з відповідачем перебувають у шлюбі та мають трьох дітей, однак подружнє життя з відповідачем не склалося, оскільки вони мають різні погляди на сімейне життя та подружні стосунки, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюб між ними носить лише формальний характер, примирення та збереження шлюбу не вбачається можливим. Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 липня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 18 травня 2002 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, про що 18 травня 2002 року зроблено відповідний актовий запис №

753. Рішення суду мотивоване тим, що шлюб носить формальний характер, його збереження суперечить інтересам ОСОБА_2 , а тому його необхідно розірвати. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 березня 2023 року вдмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 21 липня 2022 року (а.с.58-60) Не погодилась з вказаним судовим рішенням відповідач, її представником подано апеляційну скаргу, в якій вказується, що рішення прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд першої інстанції розглянув справу без її участі, чим порушив її право на справедливий суд, надавати пояснення, брати участь в судових засіданнях, наводити свої доводи. Суд першої інстанції не вірно встановив, що шлюб носить формальний характер. Суд повинен був з`ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, взяти до уваги обставини спільного проживання сторін у справі, наявність у них спільних чотирьох дітей та інші обставини життя подружжя, зокрема наявність спільного майна. Відповідач вказує, що суд фактично позбавив можливості подружжя на примирення, так як відповідний строк судом не надавався. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції, справу направити для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсутністю. Позивач правом на надання відзиву не скористався. Сторони у справі повідомлялись про час та місце розгляду справи апеляційним судом. Однак від представника відповідача - адвоката Д.Сисоєва надійшла заява про неможливість прибути в судове засідання, в якій він також просив розглянути справу без його особистої участі, наполягаючи на скасуванні рішення суду першої інстанції та направлення справи за встановленою підсудністю (без зазначення такої підсудності). Від позивача також надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, де висловлена позиція, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки її доводи є безпідставними, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Тому керуючись положеннями ч. 2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Відповідно до положень ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого. В силу п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права: якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи, що апеляційна скарга містить доводи щодо неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, апеляційним судом першочергово перевіряються саме такі обставини. З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом позивачем не було вказано дані електронної пошти відповідача, було вказано її місце проживання та номер телефону (а.с.1). Судом першої інстанції була здійснена перевірка місця проживання відповідача та за даними Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ Державної міграційної служби України у м. Києві та Київської області підтверджено, вказане позивачем, зареєстроване місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15). Судова повістка із визначенням даних відповідач та повідомленням про призначений розгляд справи на 18 березня 2022 року була сформована судом 19 січня 2022 року (а.с.17). Дані про її направлення засобами поштового зв`язку, вручення чи невручення в матеріалах справи відсутні. Згідно з довідкою складеною секретарем суду справа була знята з розгляду у зв`язку із введення військового стану в країні та призначена до розгляду на 21 липня 2022 року о 17.20 годин (а.с.20). Позивачем 21 липня 2022 року до суду була подана заява, в якій він просив розглянути справу без його участі та задовольнити заявлені ним позовні вимоги, також вказано, що він не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.21). 21 липня 2022 року судом першої інстанції ухвалено заочне рішення про розірвання шлюбу між сторонами у справі, в якому вказано, що відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. Згідно ч.ч.1,2 ст.211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. В порядку визначеному ч.ч. 2,4,5,6 ст.128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, як неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції). Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо додержання правил належного повідомлення учасників судового розгляду. Так, Велика Палата Верховного Суду, зокрема в Постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, вказала на те, що не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, судом були порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17-ц вказано, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 466/5632/14-ц та інших. Виходячи з вказаних норм процесуального законодавства, чинних на час вирішення справи судом першої інстанції, а також норм чинних на час розгляду справи апеляційним судом, та вже усталеної судової практики, розгляд справи має відбуватися в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд має повідомити учасників справи, зокрема, судовими повістками-повідомленнями, які можуть направлятись на адресу зареєстрованого місця проживання учасника справа - фізичної особи. Належним повідомленням вважається вручення такого повідомлення під розписку, а відсутність відомостей про вручення особі повідомлення про дату, час і місце судового засідання має наслідки у вигляді відкладення розгляду справи. Не перешкоджає розгляду справи лише неявка належним чином повідомленого учасника справи. Апеляційний суд дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що про судове засідання, призначене на 21 липня 2022 року, в якому ухвалене рішення суду першої інстанції, відповідач судом не повідомлялась, також з матеріалів справи не вбачається і отримання нею копії позовної заяви та обізнаності про дану справу. А отже висновок суду першої інстанції про те, що відповідач повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомила, у зв`язку з чим наявні підстави для ухвалення заочного рішення не відповідає обставинам справи, відповідно судом допущено порушенням норм процесуального права. Враховуючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено без додержання норм процесуального права, щодо належного повідомлення відповідача, що судом першої інстанції вказаний недолік заочного рішення не усунутий за результатами розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення, колегія суддів приходить до висновку про наявність обов`язкової підстави для його скасування та ухвалення в цій частині нового судового рішення. По суті спору апеляційним судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини. 18 травня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб у Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис за № 753, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.4). Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 26 квітня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві (а.с.8); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданим 22 травня 2009 року Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради міста Ірпеня Київської області (а.с.9,47); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданим 02 січня 2013 року Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради міста Ірпеня Київської області (а.с.10,48). Відповідач при зверненні з апеляційною скаргою вказує на наявність у сторін спільних чотирьох дітей. Матеріали справи окрім даних про народження синів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , місять також копію паспорту громадянина України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.49). У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, вказуючи, що сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть і в ході розгляду справи наполягав на його задоволенні. Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення від 29 грудня 2022 року вказувала на неналежне її повідомлення про час та місце розгляду справи, по суті спору заперечувала наголошуючи на тому, що вона була позбавлена можливості клопотати перед судом щодо надання строку на примирення (а.с.37-40). Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до ч. 1 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст.110 СК України). Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В порядку визначеному ч.7 ст.240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бут розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. У рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дата й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. Верховний Суд у Постанові від 03 грудня 2020 року у справі № 456/848/16-ц вказав на те, що за змістом указаної норми (ст.11 СК України) заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком. З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі є подружжям, проте один із них наполягає на розірванні шлюбу. Відповідач вказує на надання строку на примирення. Проте, з моменту звернення відповідача з заявою про перегляд заочного рішення, розгляд цієї заяви і до перегляду справи апеляційним судом, визначений процесуальним законом шестимісячний строк, на який може бути наданий термін на примирення сторонам у справі про розірвання шлюбу вже збіг, але сторони не примирилися. Позивач у заяві до апеляційного суду заперечує таку можливість, вказує на відсутність шлюбних відносин між сторонами, неможливість їх відновлення, та вважає, що їх збереження суперечить спільним інтересам. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що з початку повномасштабного вторгнення військових РФ на територію України, вона разом з трьома неповнолітніми дітьми вимушена була виїхати з України та наразі вони проживають у Шотландії . З урахуванням наведеного, доцільності в наданні сторонам строку на примирення не вбачається. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя і, як вже вказано вище, надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. А тому апеляційний суд не вбачає підстав для надання сторонам строку на примирення. Виходячи з засад сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Позивач в суді першої та апеляційної інстанцій категорично вказував на те, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя, сімейні цінності, їхня сім'я існує формально, подальше спільне проживання є недоцільним та неможливим. Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції невірно встановив, що шлюб носить формальний характер, суд повинен був з`ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Оцінюючи вказані доводи апеляційний суд враховує, що позивачем був поданий позов ще в листопаді 2021 року, станом на 2023 рік позиція позивача не змінилась, сторони фактично проживають окремо, а наявність зареєстрованого місця проживання сторін за однією адресою цих фактичних обставин не змінює. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції інтересів спільних дітей сторін не можуть бути прийняті до уваги суду, так як розірвання шлюбу між сторонами у справі не впливає на їх взаємовідносини з дітьми, визначення прав і обов`язків між дитиною і кожним з батьків. Не можуть бути прийняті до уваги апеляційного суду і посилання відповідача на наявність спільного майна у сторін у справі, оскільки питання про поділ майна подружжя не є предметом даного спору. Ці питання можуть бути вирішені сторонами в позасудовому порядку або шляхом подання окремого позову. Встановивши, що шлюб сторін носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, апеляційний суд, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, приходить до висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено без додержанням норм процесуального права, щодо належного повідомлення позивача, що є обов`язковою підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення. Разом з тим, встановивши обставини справи та надавши їм правовому оцінку колегія суддів не встановила підстав для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог. У зв`язку з цим апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення частково, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог. В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги по суті, наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, понесені відповідачем витрати при зверненні з апеляційною скаргою компенсації не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 липня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задовольнити. Шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 18 травня 2002 року, зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 753 - розірвати. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: В.А. Нежура Н.В. Поліщук