Постанова 4852 № 280/6885/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 липня 2023 року м. Дніпросправа № 280/6885/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 в адміністративній справі №280/6885/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, третя особа: Управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 06.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області щодо відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5 600,00грн. (п`ять тисяч шістсот гривень 00 копійок) відповідно до банківської квитанції за № 0006180 від 28.02.2020; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5 600,00 грн. (п`ять тисяч шістсот гривень 00 копійок), сплаченого відповідно до банківської квитанції за № 0006180 від 28.02.2020. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що придбав квартиру загальною площею 55,91 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Договору купівлі-продажу від 28.02.2020 (реєстраційний № 297), посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д., що підтверджується відомостями, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Вказує, що у нього у власності немає іншого нерухомого майна та він не набував права власності на будь-яке житло та/або нерухоме майно, в тому числі не приватизовував, не успадковував, не отримував у дар, не купував, зокрема як частку в спільному майні подружжя. Посилається на те, що 29.08.2022, та 26.09.2022 ним було направлено засобами поштового зв`язку на адресу Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області заяви з проханням вирішити у встановленому порядку питання щодо повернення грошових коштів в розмірі 5 600,00грн., які були сплачені ним в якості оплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до банківської квитанції за №°0006180 від 28.02.2020. Проте, за результатами розгляду заяв Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Запорізькій області листами було повідомлено позивача про відсутність правових підстав щодо задоволення заяв з огляду на те, що в теперішній час в Україні право власності на нерухомість підтверджується записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте, зазначений реєстр не містить вичерпний перелік власників нерухомого майна, відповідно витяги з нього не доводять факту придбання покупцем нерухомого майна вперше. Вважає, що такі дії з боку Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області є неправомірними. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 06.02.2023 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оформлену листами № 0800-0605-8/37544 від 09.09.2022 та вих. № 0800-0605-8/43515 від 24.10.2022 у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з квитанцією AT КБ Приватбанк № 0006180 від 28.02.2020. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо повернення помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією AT КБ Приватбанк № 0006180 від 28.02.2020, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення. В іншій частині позовних вимог відмовив. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволення позовних вимог, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою , в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати в цій частині та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку позивача належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача подати звіт про повернення помилково сплачених коштів, а не зобов`язання його повторно розглянути це питання. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 , відповідно до Договору купівлі-продажу квартири, було придбано у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартиру загальною площею 55,91кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу квартири (реєстраційний № 297) було посвідчено у встановленому порядку приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д. та внесено відповідну інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта не рухомого майна № 2043186523101). 28.02.2020 ОСОБА_1 було проведено оплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5 600,00грн. відповідно до банківської квитанції за № 0006180. 29.08.2022 та 26.09.2022 ОСОБА_1 на адресу Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області подано заяви з проханням вирішити у встановленому порядку питання щодо повернення грошових коштів в розмірі 5600,00 грн., які були сплачені ним в якості оплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до банківської квитанції №0006180 від 28.02.2020. Листами № 0800-0605-8/37544 від 09.09.2022 та вих. № 0800-0605-8/43515 від 24.10.2022 повідомлено, що на сьогодні в Україні право власності на нерухомість підтверджується записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, зазначений реєстр для органів Пенсійного фонду закритий. Таким чином, прийняття рішення щодо повернення коштів можливе буде після відновлення доступу до реєстру прав власності на нерухоме майно. Також вказано, що на теперішній час в Україні право власності на нерухомість підтверджується записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про те, зазначений реєстр не містить вичерпний перелік власників нерухомого майна, відповідно витяги з нього не доводять факту придбання покупцем нерухомого майна вперше. Не погодившись із відмовою у поверненні коштів, позивач звернувся до суду із цим позовом. Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом №400/97-ВР (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок КМУ № 1740). Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Згідно з п. 15-1 Порядку КМУ № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, або громадяни, які придбавають житло вперше. За приписами п. 15-3 Порядку КМУ № 1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому, відповідно до п. 5 Порядку Мінфіна № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (п. 8 Порядку Мінфіна № 787). Крім того, згідно з п. 7.2 Порядку ведення органами ПФУ обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою ПФУ від 27 вересня 2010 року № 21-2 суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви. Відповідно до підп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є ПФУ, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративним судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 813/1126/17. Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Судом встановлено, що факт придбання позивачем квартири у власність за вищезазначеною адресою підтверджується Договором, посвідченим у нотаріальному порядку та зареєстрованим в реєстрі за №

297. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 було витребувано у ОСОБА_1 завірені належним чином копії документів на підтвердження того факту, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку було придбано 28.02.2020 року, є житлом придбаним ОСОБА_1 вперше, а відтак останній не мав обов`язку сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5600 грн. На виконання вказаної ухвали позивачем до суду надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 21.06.2023, відповідно до якої у ОСОБА_1 є у власності лише одна квартира загальна площа квартири 55.91 кв.м., адреса АДРЕСА_1 . Аналогічну інформацію було подано позивачем разом з апеляційною скаргою. 05.07.2023 о 15:48 годині за допомогою засобів підсистеми ЄСІТС «електронний суд» за запитом головуючого судді отримано відповідь №139268 від 05.07.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (відповідь сформована за параметрами РНОКПП/ЄЖРПОУ позивача), відповідно до якої позивач має у власності земельну ділянку площею 2га, в Нікопольському районі Дніпропетровської області, а також квартиру, дата реєстрації права власності 28.02.2020, реєстраційний номер 2043186523101, загальна площа квартири 55.91 кв.м., адреса АДРЕСА_1 . Інформація про реєстрацію за позивачем права власності на інше житло до набуття у власність означеної квартири відсутня. Виходячи із встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, колегії суддів вважає, що позивач був звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбаває житло вперше, а тому помилково сплачений ним збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що відсутність механізму перевірки органами ПФУ інформації про те, чи вперше особа придбала житло, не може бути підставою для відмови в поверненні їй помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Аналогічного правового висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 14.11.2019 в адміністративній справі №819/442/17. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки позивач вчинив всіх залежних від нього заходів, а саме звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково сплачених коштів в порядку визначеному Законом, однак відповідач відмовив в задоволенні заяви з підстав неможливості перевірки факту придбання позивачем житла вперше, належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання орган ПФУ сформувати та подати подання про повернення коштів. Верховний Суд неодноразово зазначав, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Дійшовши правильного висновку про протиправність відмови відповідача в формуванні подання про повернення коштів позивачеві, суд першої інстанції обрав неефективний спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 , поклавши на пенсійний орган обов`язок повторно розглянути заяву позивача. За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5 600,00 грн. (п`ять тисяч шістсот гривень 00 копійок), сплаченого відповідно до банківської квитанції за № 0006180 від 28.02.2020, та прийняти в цій частині постанову про задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як видно матеріалів справи, суд першої інстанції стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача половину сплаченого судового збору та половину судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог та співмірністю розміру витрат зі складністю справи. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Так, позивачем з метою отримання правничої допомоги 14.11.2022 укладено договір про надання правової допомоги з АДВОКАТСЬКИМ БЮРО ВАКУЛЕНКО (а.с.36-37). Також, між сторонами підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт від 01.12.2022 (а.с.39), згідно якого адвокатом надано правову допомогу: зустріч з клієнтом, аналіз та вивчення змісту наданих клієнтом виконавцю документів, які стосуються підготовки захисту, правової позиції по справі та надання рекомендацій та правових консультацій стосовно особливостей проведення процедури судового оскарження рішень та/або дій чи бездіяльності з боку суб`єкта владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області та узгодження правової позиції з Клієнтом; підготовка позовної заяви до Запорізького окружного адміністративного суду про стягнення в судовому порядку зі співвласників сум заборгованості по сплаті обов`язкових внесків- 3000 грн. Згідно вказаного акту, клієнт гарантує проведення оплати в повному обсязі відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 14.11.2022 та Додатку №1 до нього після винесення рішення Запорізьким окружним адміністративним судом про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Запорізькій області. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що дана справа не є справою значної складності, з урахуванням наявності усталеної практики Верховного Суду. Відтак, перевіривши зміст наданих позивачем документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за складання апеляційної скарги у розмірі 3 000.00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням реального часу, необхідного для виконання відповідних робіт (послуг), а тому не підлягають стягненню з відповідача. На думку колегії суддів враховуючи складність даної справи та необхідний (адекватний) обсяг наданої правової допомоги позивачу у даній справі, вважає належним відшкодуванням витрат на правничу допомогу суму коштів у розмірі 2000 грн. Водночас, судові витрат зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача в повному обсязі. Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати у розмірі 2000 грн (правнича допомога), 992.40 грн (судовий збір за подання адміністративного позову), 1488.60 грн (судовий збір за подання апеляційної скарги). Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 в адміністративній справі № 280/6885/22 скасувати в частині розподілу судових витрат, а також в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо повернення помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією AT КБ Приватбанк № 0006180 від 28.02.2020, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, в частині відмови в задоволення позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії, та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5 600,00 грн. (п`ять тисяч шістсот гривень 00 копійок), сплаченого відповідно до банківської квитанції за № 0006180 від 28.02.2020. Стягнути на користь ОСОБА_1 992.40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) судового збору за подання адміністративного позову, 1488.60 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень 60 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги та 2000, 00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 в адміністративній справі № 280/6885/22 в частині визнння протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оформлену листами № 0800-0605-8/37544 від 09.09.2022 та вих. № 0800-0605-8/43515 від 24.10.2022 у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з квитанцією AT КБ Приватбанк № 0006180 від 28.02.2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай