Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/6538/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2023 р. Справа № 520/6538/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 03.04.23 по справі № 520/6538/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у встановленні та виплаті ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн додатково до існуючого розміру пенсії, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб"; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області додатково до існуючого розміру пенсії встановити та виплатити ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Разом з позовною заявою подав клопотання про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, в якому, пославшись на ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» наполягав на не обмеженні строку звернення до суду у даній категорії спорів. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 у справі № 520/6538/23 заяву про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення, позов залишено без руху. 03.04.2023 позивач подав до суду першої інстанції клопотання про прийняття до розгляду позовної заяви, в якому, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011, вказав, що оскільки відповідач, не виплативши доплату до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14 липня 2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі Постанова № 713), порушив гарантоване державою право позивача на отримання гідної пенсії, яка є його власністю, держава не може встановлювати відповідні процесуальні строки звернення до суду. Крім того, з посиланням на положення ч. 1 ст. 122 КАС України в системному зв`язку з положенням ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стверджував, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Також вважає, що спірна доплата до пенсії в розмірі 2000 грн, яка передбачена Постановою № 713 з урахуванням висновків Верховного Суду (постанова від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22), рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2015 від 13.05.2015, а також положень ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», є новим додатковим видом грошового забезпечення позивача, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». При цьому зазначив, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час. Звернув увагу, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії. Враховуючи, що про неправомірність дій відповідача позивач дізнався з постанови Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22 та одразу звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до Постанови № 713, відповідь на яку позивач отримав 27.02.2023, звернення до суду з даним позовом відбулося в межах шестимісячного строку, передбаченого ст. 122 КАС України. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі № 520/6538/23 викладені у клопотанні від 03.04.2023 причини звернення до суду у межах справи № 520/6538/23 поза межами строку згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України - визнано неповажними. Клопотання від 03.04.2023 про звернення до суду у межах справи № 520/6538/23 без порушення строку згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України залишено без задоволення. Вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2023р. у справі № 520/6538/23 - визнано не виконаними. Позов - повернуто. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі № 520/6538/23 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покладено доводи, аналогічні тим, що містить клопотання позивача від 03.04.2023. Додатково зазначив, що оскільки предметом позову є протиправні дії відповідача, які є триваючими у часі подіями, то в даному випадку позивач має право на звернення до суду протягом всього часу, з якого ці дії тривали та тривають з боку відповідача. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що позивач 08.02.2023 подав до ГУ ПФУ в Харківській області заяву про перерахунок пенсії з 01.07.2021 у порядку Постанови №

713. У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 09.02.2023 відмовив ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.07.2021 у порядку Постанови № 713, посилаючись на те, що заявнику початково було призначено доплату у порядку Постанови № 713 саме з 01.07.2021, але потім - у червні 2022 року - у зв`язку із виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду 28.10.2021 року у справі № 520/16889/21 про перерахунок пенсії з 01.12.2019 виплату доплати у порядку Постанови № 713 було припинено. Не погодившись з вказаними діями ГУ ПФУ в Харківській області позивач звернувся до суду з даним позовом. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем заявлена вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії на підставі Постанови № 713, яке має бути здійснено суб`єктом владних повноважень безвідносно отримання довідки про поточне збільшене грошове забезпечення діючого публічного службовця, а отже на спірні правовідносини не поширюється дія ч. 3 ст. 51 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». За висновками суду захист права на отримання доплати до пенсії у порядку Постанови № 713 позивач повинен здійснювати або з дати, коли мала настати подія призначення відповідного платежу за Постановою № 713 (тобто з 01.07.2021) або з дати, коли настала подія вчинення суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу припинення виплат (у даному випадку з серпня 2022 року). Відносно обох окреслених випадків підлягає застосуванню строк звернення до суду згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України - шість місяців від події, коли громадянин, як отримувач грошових коштів за пенсією, повинен був дізнатись (не міг не довідатись) про не призначення доплати до пенсії у порядку Постанови № 713 або про припинення виплати доплати до пенсії у порядку Постанови №

713. Відносно самостійно сформульованої позивачем вимоги про нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії згідно з Постановою № 713 станом на дату звернення до суду - 27.03.2023, визначений ч. 2 ст. 122 КАС України строк давності збіг. При цьому, всупереч положенням ч. 6 ст. 161 КАС України матеріали справи не містять доказів існування поважних причин, котрі б непереборно та нездоланно заважали заявнику вчасно звернутись до суду із вимогою стосовно календарної дати - 01.07.2021. Судом зазначено, що проведення суб`єктом владних повноважень у червні 2022 року такого перерахунку пенсії заявника на виконання рішення суду у справі № 520/16889/21, з яким заявник не згоден є підставою для подання окремого нового позову із вимогою про визнання протиправною дії суб`єкта владних повноважень з приводу припинення з 01.07.2022 або з 01.02.2023 виплати доплати до пенсії у порядку Постанови № 713 та про поновлення з 01.02.2023 виплати доплати до пенсії, а також підставою для подання заяви у порядку ст.383 КАС України. Суд вважав, що отримання позивачем письмової відповіді на звернення або подача заяви про перерахунок пенсії поза межами 6-місячного строку об`єктивно не здатні слугувати початком перебігу строку на захист прав у сфері пенсійного забезпечення, порушених на думку приватної особи, у минулому. Надаючи оцінку встановленим судом фактичним обставинам справи та застосуванню норм матеріального та процесуального права колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частиною першої статті 118 КАС України регламентовано, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Суд апеляційної інстанції зазначає, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв закріплено Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії. Зокрема згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1). При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти, як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Разом з цим, враховуючи, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у червні 2022 року відповідачем вчинено дії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 у справі №520/16889/21, а саме здійснено перерахунок пенсі ОСОБА_1 з 01.12.2019. При цьому, у зв`язку з тим, що внаслідок проведеного перерахунку пенсія зросла більше ніж на 2000 грн припинено виплату спірної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до Постанови №

713. Отже, дії ГУ ПФУ в Харківській області, з якими не погоджується позивач та які зумовили звернення до суду з даним позовом, були вчинені відповідачем у червні 2022 року. З наведеного слідує, що отримавши пенсійну виплату, щонайменше у червні 2022 року позивач мав реальну можливість дізнатися, що остання обрахована без урахування 2000 грн відповідно до Постанови №

713. Таким чином, шестимісячний строк звернення до суду з позовом у даній справі закінчився не пізніше грудня 2022 року. Разом з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом 27.03.2023 року, тобто з порушенням вимог ч. 2 ст. 122 КАС України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що ознайомлення позивача з листом відповідача від 09.02.2023 у відповідь на його запит від 08.02.2023 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Позивач щомісячно отримував пенсійні платежі, а тому в будь-якому разі її розмір був відомий позивачу. До того ж, позивач мав об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено той чи інший перерахунок пенсії, з яких складових вона складається, як обрахована, зокрема і щодо питання отримання/неотримання щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до Постанови №

713. Доводи апелянта про те, що про порушення своїх прав він дізнався з постанови Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №420/2473/22 не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки свідчать лише про джерело отримання інформації, проте не містять відомостей про конкретний час (день або місяць) обізнаності про порушення його прав та відповідних доказів. При цьому, обґрунтувань стосовно неможливості раніше дізнатися про розмір пенсії позивач не наводить в жодному процесуальному документі, а тому ці доводи не є беззаперечними та достатніми підставами для поновлення строку звернення до суду. Посилання позивача на статтю 46 Закону № 1058-ІV, згідно з якою нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмежень будь-яким строком колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону №1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Таким чином, наведені позивачем норми статіт 46 Закону №1058-IV не поширюють свою дію на спірні правовідносини, оскільки стосуються тих ситуацій, коли нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Разом з цим, у даній справі спірна виплата (доплата до пенсії) не була нарахована позивачу, а отже положення ст. 46 Закону №1058-ІV у даній справі не підлягають застосуванню. Щодо посилання апелянта на необхідність застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 51 Закону №2262-ХІІ, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст. 51 Закону № 2262-ХІІ при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. З наведеного слідує, що ч. 3 ст. 51 Закону №2262-ХІІ поширює свою дію виключно на випадки здійснення перерахунку пенсій внаслідок підвищення грошового забезпечення особам, на які поширює свою дію вказаний закон, зокрема військовослужбовцям, працівникам поліції та іншим. При цьому, такий перерахунок має бути протиправно непроведений пенсійним органом на підставі відповідних довідок, виданих уповноваженими органами. Однак, у даній справі позивач помилково стверджує, що спірна доплата до пенсії відповідно до Постанови № 713 є складовою грошового забезпечення діючого поліцейського, оскільки вказаний нормативно-правовий акт був прийнятий з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб. Відтак, спірна виплата не є ані складовою грошового забезпечення діючих службовців, ані новим додатковим видом грошового забезпечення, що виключає застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ. Враховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у встановленні та виплати позивачу щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до Постанови № 713 та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної спірної доплати з 01.07.2021, позивачем не наведено та під час судового розгляду справи не встановлено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами за період з червня 2022 року до 26.09.2022. Доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 27.03.2023 та просив зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області в Полтавській області здійснювати виплату щомісячну допдатку до пенсії в розмірі 2000 грн згідно Постанвои №713, при цьому кінцевого строку такої виплати позивачем зазначено не було. Колегія суддів, враховуючи дату звернення позивача до суду (27.03.2023), вважає, що позовні вимоги за період з 27.09.2022 заявлені в межах передбаченого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про повернення позову в частині цих вимог. При цьому, формулювання позивачем позовних вимог шляхом застосування фраз «встановити та виплатити», а не «поновити виплату», на чому неодноразово наголошував суд першої інстанції, не звільнює останнього від обов`язку здійснити захист порушеного права позивача та за необхідності вийти за межі позовних вимог з метою обрання правильного, належного та ефективного способу захисту. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову щодо позовних вимог за період з 27.09.2022 відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції в цій частині на підставі ст. 320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст.241, ст.ст.242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 320 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 по справі № 520/6538/23 - скасувати в частині повернення позову щодо позовних вимог за період з 27.09.2022 та направити справу до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду в цій частині. В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 по справі № 520/6538/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. В іншій частині постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій