Окрема думка ККС ВС № 755/5985/22

Окрема думка судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 справа № 755/5985/22 провадження № 51-3517 ск 23 10 липня 2023 року колегією суддів Верховного Суду у складі головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підставі ч. 1 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), було постановлено ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 року. Ухвалою встановлено, що касаційна скарга подана належною особою, протягом визначеного законом строку на касаційне оскарження, її зміст відповідає вимогам, зазначеним у статті 427 КПК. Однак з такою позицією колегії суддів не погоджуюсь, виходячи з наступного. 7 червня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 року. Зазначену касаційну скаргу було залишено без руху ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року в зв`язку з невідповідністю скарги пункту 4 статті 427 КПК. Залишаючи без руху касаційну скаргу, Суд зазначив в ухвалі про те, що до касаційної скарги адвокат ОСОБА_5 на підтвердження своїх повноважень долучив копію доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Водночас у вказаній ухвалі Суд зазначив, що зі змісту вказаного доручення вбачається, що воно діє протягом строку затримання та/або тримання такої особи під вартою, в той час як зі змісту резолютивної частини вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року, запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишено без зміни до набрання вироком законної сили. Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 березня 2023 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року щодо ОСОБА_4 залишено без зміни. Відтак вказаний вирок вступив в законну силу, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла до висновку, що адвокат ОСОБА_5 не надав відповідних повноважень на участь у даному кримінальному провадженні на стадії касаційного провадження. Також Судом було роз`яснено, що в разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12 червня 2023 року адвокат ОСОБА_5 подав клопотання, в якому просив долучити відповідь Регіонального центру з надання БВПД в місті Києві щодо чинності доручення на стадії касаційного оскарження (вх. №17763/0/170-23 від 04.07.2023), в якому, на мою думку, не дотримався положень пункту 4 статті 427 КПК. Так, відповідно до частин 1-3 статті 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення. У статті 50 КПК чітко визначено, якими документами підтверджуються повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні, а саме: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Крім цього, відповідно до постанови об`єднаної палати Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 648/3629/17 (провадження № 51-9792 кмо 18), згідно з чинним національним законодавством повноваження адвоката у кримінальному провадженні слід вважати належним чином підтвердженими, якщо захисник до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю надав хоча б один із документів, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 50 КПК, а саме: або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», або договір із захисником, або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Проте, на усунення недоліків адвокат ОСОБА_5 не надав доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, відповідно до якого він наділений повноваженнями представляти інтереси засудженого саме на стадії касаційного провадження. Водночас, посилання у відповіді Регіонального центру з надання БВПД в місті Києві на те, що: - відповідно до пункту 3 додатку 3 до наказу Координаційного центру з надання правової допомоги від 16 лютого 2023 року № 12 «Питання видання доручень регіональними центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, яким визначається строк дії доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - доручення діє протягом строку затримання та/або тримання такої особи під вартою; - у разі подання стороною обвинувачення скарги на ухвалу слідчого судді, суду, постановлену за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, таке доручення діє до завершення розгляду зазначеної скарги. У разі зміни (скасування) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею, судом зазначене доручення діє до завершення відповідної стадії кримінального провадження; - також, у разі коли судом апеляційної інстанції щодо такої особи ухвалено обвинувальний вирок або постановлено ухвалу про залишення обвинувального вироку суду першої інстанції без змін, видане регіональним центром доручення діє до завершення кримінального провадження в суді касаційної інстанції, - не узгоджується з вищезазначеними положеннями КПК. Відповідно до пункту 15 Положення про Координаційний центр, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2012 року № 504, Координаційний центр у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції і законів України, актів Кабінету Міністрів України, доручень Прем`єр-міністра України, Міністра юстиції видає накази, організовує і контролює їх виконання. Відтак, наказ Координаційного центру є підзаконним нормативним актом, який не може змінювати зміст закону, а саме положення частини 1 статті 50 КПК, якими чітко врегульовано, якими документами підтверджуються повноваження захисника. Водночас відкриття касаційного провадження за таких обставин (без належного підтвердження повноважень на стадії касаційного розгляду) може призвести до порушення права на захист. З огляду на зазначені норми КПК, вважаю, що адвокатом ОСОБА_5 не усунуто недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, у зв`язку з чим, на мою думку, касаційна скарга підлягала поверненню. Суддя ОСОБА_1