Ухвала КЦС ВС № 463/10786/20

Ухвала 11 липня 2023 року м. Київ справа № 463/10786/20 провадження № 61-9694ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Зобов`язано Міністерство оборони України надати дозвіл на виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова належним чином оформити і подати до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2023 року. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У клопотанні, включеному до касаційної скарги, Міністерство оборони України просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що повний текст постанови Львівського апеляційного суду від 25 травня 2023 року надійшов на адресу Міністерства оборони України 16 червня 2023 року, на підтвердження чого надає докази. Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. З огляду на те, що оскаржувана постанова Львівського апеляційного суду прийнята 25 травня 2023 року (повний текст якої складено 14 червня 2023 року), тому останнім днем на касаційне оскарження судового рішення є 14 липня 2023 року. Строк на касаційне оскарження заявником не пропущено, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті касаційна скарга Міністерства оборони України відправлена до Верховного Суду 27 червня 2023 року, тому підстави для вирішення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення відсутні. Однак, подана касаційна скарга Міністерства оборони України не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. У клопотанні, включеному до касаційної скарги, Міністерство оборони України просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги, зазначаючи, що Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, а наявний фінансовий ресурс направляється на здійснення заходів щодо укріплення обороноздатності держави, протидії російській загрозі та проявам тероризму, створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації, оздоровлення військовослужбовців. Посилаючись на відсутність можливості сплатити судовий збір у зв`язку з нагальною потребою у додаткових коштах для укріплення обороноздатності країни, просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги. Згідно із частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено правовий висновок про те, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Обставини, пов`язані з фінансуванням установи з державного бюджету України, недостатністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу. Ураховуючи викладене, та те, що фінансування Міністерства оборони України за рахунок державного бюджету не може бути достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102 грн. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що Міністерство оборони України оскаржує рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2023 року в частині вирішення двох позовних вимог немайнового характеру. Згідно із частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Пунктом 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Отже, за вказані вимоги до сплати підлягала сума у розмірі 1 681,60 грн (2 102 грн * 0,4) * 2 = 1 681,60 грн). Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та складає 3 363,20 грн (1 681,60 грн * 200% = 3 363,20 грн). Отже, Міністерству оборони України необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 363,20 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Крім того, касаційна скарга Міністерства оборони України не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Як підставу касаційного оскарження Міністерство оборони України вказує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, проте посилаючись на вказану підставу, заявник не зазначає щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19. Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Отже, Міністерству оборони України необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2023 року залишити без руху та надати заявнику строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець