Ухвала КГС ВС № 910/6282/22

УХВАЛА 11 липня 2023 року м. Київ cправа № 910/6282/22 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» (далі - ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ», скаржник) на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №910/6282/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Служба безпеки України третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» про визнання недійсним договору, ВСТАНОВИВ: На електронну адресу Касаційного господарського суду 30.06.2023 надійшла касаційна скарга ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» подана представником Тарасовим Сергієм Олексійовичем, підписана кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом, в якій скаржник просить, зокрема скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 (повний текст 22.06.2023) та рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі №910/6282/22, а справу №910/6282/22 направити на новий розгляд до місцевого суду. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/6282/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т. М. - головуючий, Бенедисюк І. М., Колос І. Б. Працівниками Суду 30.06.2023 складено акт №29.1-25/363 про те, що при огляді касаційної скарги, яка надійшла на електронну адресу Суду, не виявилось вказаної у додатку касаційної скарги квитанції про сплату судового збору. На електронну адресу Касаційного господарського суду 04.07.2023 надійшла заява про усунення недоліків ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» подана представником Тарасовим Сергієм Олексійовичем, підписана кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом, в якій просить, зокрема відкрити касаційне провадження у справі №910/6282/22 за касаційною скаргою ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 у справі №910/6282/22 та до якої додано квитанцію про сплату судового збору. Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19). Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України. У поданій касаційній скарзі ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме не враховано висновок: щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21, а саме частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України; щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 910/7966/21, від 01.10.2020 у справі №910/21935/17, а саме статей 1, 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»; щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №274/6230/14-ц, а саме статей 256, 261 Цивільного кодексу України; щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, а також постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №917/1338/18, від 29.08.2022 у справі № 904/1427/21, а саме частини четвертої статті 75 ГПК України; щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 09.05.2023 у справі №910/14795/20, а саме статті 90 ГПК України; щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, а саме статей 13, 73, 76, 77, 86 ГПК України. З огляду на викладене касаційна скарга скаржника подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Відтак не є очевидно не прийнятними за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. Також у касаційній скарзі ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що місцевий та апеляційний господарський суд не дослідили зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції не застосував висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, а саме статей 13, 73, 76, 77, 86 ГПК України. Місцевий та апеляційний господарський суд не обґрунтовано відхилили клопотання позивача про витребування доказів, чим позбавили позивача права на доведення свої правової позиції у справі №910/6282/22 щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також у опитуванні відповідача у формі заяви свідка. При цьому, скаржник зазначивши, що суди не дослідили зібрані у справі докази, місцевий та апеляційний господарський суд не обґрунтовано відхилили клопотання позивача про витребування доказів не визначив підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та її пункт/пункти), якщо вважає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не обґрунтовано відхилили клопотання позивача про витребування доказів. Отже, скаржник визначив підставу касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України без урахування статті 310 ГПК (конкретна її частина та її пункт). З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті. Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України). Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та визначити підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина та її пункт) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліку, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції та визначити підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина та її пункт) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України. Матеріали з усуненням недоліку касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи. Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку або не в повному обсязі усунення недоліку протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №910/6282/22 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: Т. Малашенкова