Ухвала КАС ВС № 360/3694/21

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 07 липня 2023 року м. Київ справа №360/3694/21 адміністративне провадження № К/990/20890/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі за позовом ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новоайдарської селищної ради про визнання противоправним та скасування рішення п`ятої сесії восьмого скликання № 5/6 Новоайдарської селищної ради від 14.01.2021 про відмову позивачу у наданні в користування земельної ділянки загальною площею 11,4774 га, кадастровий номер 4423155100:42:012:0131; зобов`язання відповідача надати позивачу у користування земельну ділянку загального площею 11,4774 га та кадастровий номер 4423155100:42:012:0131 у відповідності до Земельного кодексу України та «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованої в межах населеного пункту смт. Новоайдар Новоайдарської селищної ради Новоайдарського району Луганської області», затвердженому 11.04.2016 рішенням восьмої позачергової сесією сьомого скликання Новоайдарської селищної ради № 8/1. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.09.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022, позов задоволений частково. Визнано противоправним та скасовано рішення п`ятої позачергової сесії Новоайдарської селищної ради восьмого скликання № 5/6 від 14.01.2021 «Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 29.09.2017 про надання у користування для ведення фермерського господарства на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/3859/20 від 21.20.2020». Зобов`язано Новоайдарську селищну раду на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути заяву позивача від 29.09.2017 про надання у користування земельної ділянки загальною площею 11,4774 га кадастровий номер 4423155100:42:012:0131, розташованої в межах населеного пункту смт. Новоайдар, на території, яка враховується в Новоайдарській селищній раді Луганської області, для ведення фермерського господарства, з урахування висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями в частині незадоволених позовних вимог, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження. Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для позивача. Також скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно надання земельної ділянки у користування по затвердженому проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Однак скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вказав: які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування вказаного вище висновку; за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права. Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях зазначили, що 03.03.2021 змінено цільове призначення спірної земельної ділянки з «для ведення фермерського господарства» на «для сінокосіння і випасання худоби для сінокосіння і випасання худоби». На час звернення позивача до суду з цим позовом та на час розгляду адміністративної справи спірна земельна ділянка вже має цільове призначення: 01.08 Для сінокосіння і випасання худоби, а не 01.02 Для ведення фермерського господарства, як зазначено у заяві позивача. Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки позивачем не оскаржується та не є предметом цієї справи. Таким чином, суди дійшли висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу у користування земельної ділянки загального площею 11,4774, кадастровий номер 4423155100:42:012:0131, для ведення фермерського господарства. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій, зобов`язуючи відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання у користування земельної ділянки, обрали неефективний спосіб захисту порушеного права. У контексті вказаного скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду щодо дискреційності повноважень, викладену в постанові від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18. Однак покликання скаржника на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, оскільки правовідносини в указаній справі виникли щодо відмови суб`єкта владних повноважень у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, однак у справі № 360/3694/21 - щодо відмови позивачу в наданні в користування земельної ділянки. При цьому обставини справ № 825/2228/18 та № 360/3694/21 є різними. Враховуючи вискладене, обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. За відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України посилання скаржника на винятковість справи не може бути визнана Судом прийнятною. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі за позовом ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 360/3694/21 разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя А.Ю. Бучик Суддя А.І. Рибачук