Постанова 4857 № 140/1143/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/1143/23 пров. № А/857/9495/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевич Т.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі № 140/1143/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Димарчук Т.М., час ухвалення рішення 05.05.2023 року, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 05.05.2023 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі військова частина НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно з пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей; зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні із військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно з пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України Про особовий склад від 26 серпня 2022 року №712-ос позивача звільнено з військової служби в запас за підпунктом г (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військове службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу, а наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України Про особовий склад від 26 серпня 2022 року №713-ос виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Станом на день виключення зі списків військової частини вислуга років позивача становила 26 років 06 місяців 02 дні, а тому вона мала право на одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на підставі абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Проте, відповідачем протиправно не було нараховано та виплачено їй грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, передбачену абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, що підтверджується відомостями з особистої картки грошового забезпечення та заробітної плати позивача №10083 за січень-грудень 2022 року. У відповідь на адвокатський запит щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої ст. 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, листом №11/16796-22-Вх-5604 від 30 грудня 2022 року відповідач повідомив, що на сьогодні розмір допомоги при звільненні з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу не визначено, тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні немає. Позивач вважає, що не здійснення відповідачем нарахування та виплати їй одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби суперечить положенням чинного законодавства, а тому є протиправною. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі № 140/1143/23 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 загін Державної прикордонної служби України) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржили позивач та відповідач, подавши на нього апеляційні скарги. В апеляційній скарзі апелянт-позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що має право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно з абз. 1 ч. 2 статті 15 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі № 140/1143/23 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт-відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що згідно з абзацом 2 пункту 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожним повний календарний рік служби. Однак, у переліку сімейних обставин, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу відсутня така обставина, яка вказана у наказі про звільнення позивача, а отже і підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні. Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі № 140/1143/23 та відмовити у задоволенні позовних вимог. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржників, виходячи із такого. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як військовослужбовець, що звільнена з військової служби (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) через сімейні обставини або інші поважні причини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) за наявності вислуги років - 26 років 06 місяців 02 дні (тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана), має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходила військову службу в Збройних силах, в тому числі у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 загін Державної прикордонної служби України). Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Про особовий склад від 26 серпня 2022 року №712-ос майора ОСОБА_1 , начальника відділення контролю та документального забезпечення штабу, звільнено з військової служби в запас за підпунктом г (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військове службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу з правом носіння військової форми. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України Про особовий склад від 26 серпня 2022 року №713-ос майора ОСОБА_1 , начальника відділення контролю та документального забезпечення штабу, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.4). Станом на 26 серпня 2022 року вислуга років позивача становила: календарна військова - 25 років 00 місяців 04 дні; пільгова - 01 рік 05 місяців 28 днів; всього - 26 років 06 місяців 02 дні. Під час звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідачем не було нараховано та виплачено їй грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, передбачену абзацом 1 частини 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, що підтверджується відомостями з особистої картки грошового забезпечення та заробітної плати №10083 за січень-грудень 2022 року та наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України Про особовий склад від 26 серпня 2022 року №713-ос (а.с.4-5). У відповідь на адвокатський запит щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, яка передбачена ст. 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, листом від 30 грудня 2022 року №11/16796-22-Вх-5604 6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України повідомив, що на сьогодні розмір допомоги при звільненні з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу не визначено, тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні немає (а.с.6-7). Позивач вважаючи бездіяльність відповідача що не здійснення нарахування та виплати їй одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби протиправною, звернулася з даним позовом до суду. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно ст. 40 Закону №2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року (далі - Закон № 2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Нормами ч. 4 ст. 9 Закону №2011 передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Відповідно до абз.2 п.2 ст.15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звільнений з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та її календарна вислуга становить 25 років 00 місяців 04 дні. Так, відповідно до пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини (військовослужбовець, який самостійно виховує дитину (дітей) віком до 18 років) за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим п. 2 ст. 15 Закону №2011-XII. Розмір такої допомоги визначається у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивача. Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, апеляційний суд вказує на помилковість твердження позивача щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з огляду на те, що право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення виникає у військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я або у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років (абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). При цьому, як вже зазначено судом, позивача звільнено зі служби за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років. Як наслідок, з урахуванням причин, що слугували звільненню позивача з військової служби, в останньої відсутні підстави для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем та відповідачем в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційних скарг, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі № 140/1143/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 10.07.2023 року