Постанова 4857 № 380/16237/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/16237/22 пров. № А/857/3341/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року (ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження у м. Львові суддею Брильовським Р. М.) в адміністративній справі № 380/16237/22 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2022 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 249 242,72 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Оскільки заборгованість відповідачем добровільно не погашалась, позивач просив стягнути таку у судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року позов задоволено. Стягнуто на користь відповідного бюджету з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 249 242 (двісті сорок дев`ять тисяч двісті сорок дві) грн 72 коп. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в матеріалах, які позивач додав до позовної заяви, відсутній обґрунтований розрахунок сум податкового зобов`язання, не вказано щодо якого об`єкту оподаткування прийнято те чи інше податкове повідомлення-рішення, чи належить такий об`єкт оподаткування позивачу на праві власності та чи є взагалі такий об`єкт нерухомості об`єктом оподаткування в розумінні податкового законодавства, відтак законних та обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог не було. Також звертає увагу на те, що ГУ ДПС у Львівській області порушено положення податкового законодавства щодо строків нарахування податкового зобов`язання та строків надсилання податкового повідомлення-рішення відповідачу. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому висловив незгоду з її доводами за безпідставністю. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено місцевим судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Заборгованість відповідно до карток особових рахунків, довідки про заборгованість № 7341/5/13-01-13-03 від 28.09.2022 складає 249 242 грн 72 коп. та виникла внаслідок несплаинарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань згідно з такими податковими повідомленнями-рішеннями: - № 1035185-2410-1325 від 10.06.2021 на суму 8481,33 грн; - № 1035184-2410-1325 від 10.06.2021 на суму 577,98 грн; - № 1035183-2410-1325 від 10.06.2021 на суму 18 703,08 грн; - № 1035181-2410-1325 від 10.06.2021 на суму 16 391,17 грн; - № 1035179-2410-1325 від 10.06.2021 на суму 5455,07 грн, залишок несплаченої суми становить 3634,46 грн; - № 1035177-2410-1325 від 10.06.2021 на суму 88 157,75 грн; - № 0076426-0423-1325 від 30.11.2020 на суму 113 296,95 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалися. Визначені контролюючим органом грошові зобов`язання набули статусу узгоджених. У зв`язку з несплатою ОСОБА_1 сум податкових зобов`язань Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано податкові вимогу форми "Ф" № 1035185-2410-1325 від 10.06.2021, № 1035184-2410-1325 від 10.06.2021, № 1035183-2410-1325 від 10.06.2021, № 1035181-2410-1325 від 10.06.2021, № 1035179-2410-1325 від 10.06.2021, №1035177-2410-1325 від 10.06.2021 та № 0076426-0423-1325 від 30.11.2020, які виставлено відповідачу про сплату податкового боргу на суму 249 242 грн 72 коп. та скеровано на його податкову адресу АДРЕСА_1 . Вказані вимоги про сплату податкового боргу виконаними не були, що стало підставою для звернення до суду із цим адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем рахується податковий борг, щодо якого не надано доказів сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з врахуванням наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до п.15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Податковим боргом, згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Тобто, статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов`язання, не сплачена платником податків у визначений строк. Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Необхідно врахувати, що згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження. Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий п. 56.18 ст. 56 ПК України). Судом з`ясовано, що податковий борг ОСОБА_1 виник в результаті прийнятих щодо нього податкових повідомлень-рішень, які не охоплюються предметом цього позову, відтак у суду відсутні процесуальні повноваження у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз. Враховуючи, що предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача несплаченого податкового боргу, то предмет доказування становлять обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку, зокрема, встановлення факту його сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі, в черговості, та за рахунок платежів, встановлених ПК України. Питання правильності нарахування податкових зобов`язань та правомірності податкових повідомлень-рішень не є предметом спору в цій справі. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Матеріалами справи підтверджується, що в судовому та адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 не оскаржував, а тому грошове зобов`язання, визначене такими податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженим. Відтак, узгоджені грошові зобов`язання ОСОБА_1 в сумі 249 242,72 грн є податковим боргом. Доказів сплати вищезазначеної заборгованості відповідач суду не надав. З метою погашення податкового боргу Головне управління ДПС у Львівській області, відповідно до вимог статті 59 ПК України сформувало податкові вимоги, що були надіслані відповідачу. Доказів оскарження таких податкових вимог або сплати вказаної у них суми податкового боргу відповідач не надав. Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. З матеріалів справи видно та вірно враховано судом першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області надсилалися відповідачу у встановленому порядку за місцем проживання (податковою адресою) ОСОБА_1 та повернуті відділенням поштового зв`язку з відмітками про вручення. Пунктом 42.3 ст.42 ПК України встановлено обов`язок платника податків повідомляти контролюючий орган про будь-які зміни податкової адреси. Відповідно до пунктів 63.2, 63.5 статті 63 ПК України взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Пунктом 45.1 статті 45 ПК України визначено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Так, згідно з пунктом 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація, в тому числі, щодо місця проживання. Тобто, платник податків у разі зміни податкової адреси зобов`язаний подати заяву про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (форма 5-ДР) для внесення змін щодо місця проживання. Докази того, що платник податків у встановленому порядку повідомив контролюючий орган про зміну місця проживання, відсутні. Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України податковий орган наділений повноваженням звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Пунктами 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до пункту 87.11 статті 87 цього Кодексу орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позаяк за відповідачем рахується податковий борг, щодо наявності та розміру якого не подано до суду спростувань, не надано доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, є підстави для задоволення позову щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави податкового боргу в розмірі 249 242 грн 72 коп. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року в адміністративній справі № 380/16237/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин