Ухвала ККС ВС № 573/1100/21

УХВАЛА 10 липня 2023 року м. Київ справа № 573/1100/21 провадження № 51-4098ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 06 січня 2022 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 12 травня 2023 року щодо останньої, встановив: Захисник ОСОБА_4 звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій він порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку. Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу захисником подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 цієї статті. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції. Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, захисник у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підставу, передбачену п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК, для скасування чи зміни оскаржених судових рішень, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням положень ст. 413 цього Кодексу не наводить. Крім того, захисник, вказуючи на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, лише формально посилається на несправедливість призначеного його підзахисній покарання через суворість, при цьому не наводить доводів щодо його явної несправедливості з огляду на положення ст. 414 цього Кодексу. Крім цього, захисник в обґрунтування незаконності оскаржених судових рішень, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції. Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону. Положеннями ст. 436 КПК, визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення. Однак вимоги захисника про одночасні скасування оскаржених судових рішень та зміну вироку суду першої інстанції шляхом застосування до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК не узгоджуються з наведеними положеннями ст. 436 КПК. З огляду на це захисник має чітко сформулювати вимоги до суду касаційної інстанції та зазначити, яке саме рішення повинен прийняти Суд з урахуванням положень вказаної статті. Крім того, позиція захисника у касаційній скарзі є суперечливою, оскільки в одній її частині він вказує на необхідність зміни оскаржених судових рішень з підстав, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК, тоді як в іншій наголошує на наявності допущених істотних порушень процесуального закону та необхідності скасування вироку і ухвали щодо ОСОБА_5 . Вказане перешкоджає суду касаційної інстанції визначитись з предметом перевірки у касаційному порядку. При тому, що за допущених апеляційним судом істотних порушень процесуального закону, а саме, як зазначає захисник, розгляді поданої апеляційної скарги без участі сторони захисту, він убачає за можливе змінити оскаржений вирок в частині призначеного покарання, чим допустив суперечності. Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу захисника без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу. Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою. На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд постановив: Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 06 січня 2022 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 12 травня 2023 року щодо засудженої ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали. У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3