Ухвала КГС ВС № 925/934/22

УХВАЛА 10 липня 2023 року м. Київ cправа № 925/934/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 (головуючий суддя - Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.) та рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2023 (суддя Васянович А.В.) у справі №925/934/22 за позовом Приватного підприємства "ВІТАЛІНА-РАЙС" до Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області" про стягнення 339 832,00 грн, ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "ВІТАЛІНА-РАЙС" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області" про стягнення 339 832,00 грн заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на виготовлення проектно-кошторисної документації (ПКД) №360 від 29.11.2021. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.01.2023 у справі №925/934/22, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023, позов задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області" на користь Приватного підприємства "ВІТАЛІНА-РАЙС" 339 382,00 грн боргу за виконані роботи з розроблення проектно-кошторисної документації та 5 097,48 грн судового збору. Державне підприємство "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області" звернулось 16.06.2023 (згідно зі штампом на поштовому конверті) до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2023 у цій справі і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі; (2) зупинити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2023 до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 339 832,00 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження. Державне підприємство "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області" підставою касаційного оскарження рішень суду першої та апеляційної інстанцій зазначає пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК, а також вказує на те, що ця справа має виняткове значення для нього, оскільки стосується випадку стягнення за виконання робіт з розробки та виготовлення проектної документації, оплата яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету; крім того, потенційно можливе стягнення з Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області" коштів на виконання судового рішення також відбудеться за рахунок бюджетних коштів, однак для відповідача важливо щоб кошти сплачувалися ним тільки за належним чином виконані роботи та відповідно до умов бюджетного законодавства (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК). Однак, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи, зокрема посилання на те, що стягнення коштів за виконання робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, не є підставою для висновку про те, що справа має виняткове значення для скаржника, оскільки доводи у їх сукупності зводяться до: (1)заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення; (2) переоцінки доказів, які були оцінені судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті; (3) заперечення результату розгляду справи. Оплата по договору та виконання рішення суду за рахунок коштів державного бюджету не оцінюється судом як самостійна достатня підстава вважати, що ця справа має виняткове значення для скаржника. Суд зазначає, що використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому незгода із судовими рішеннями не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом. Щодо посилань скаржника на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відсутність висновку стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах та недослідження зібраних у цій справі доказів, то колегія суддів відзначає, що вони є саме підставами касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК, втім, не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню. Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами. На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом. Таким чином у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та за умови належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставини, передбаченої підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2023 у справі №925/934/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Враховуючи викладене та керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2023 у справі №925/934/22.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий С. В. Бакуліна Судді О. Р. Кібенко В. І. Студенець