Постанова 4876 № 904/2543/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2543/22 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач), суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г. секретар судового засідання: Грачов А.С. розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 (суддя Дупляк С.А, повне рішення складено 17.04.2023 ) із включенням заперечень на ухвалу суду від 22.03.2023 у справі у справі №904/2543/22 за позовом Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариствa з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" про стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ: До господарського суду Дніпропетровської області звернулося Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" з позовною заявою до Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат про стягнення з відповідача 4.990.115,76 грн., з яких 4.840.694,40 грн. плати за користування вагонами та 149.421,36 грн. збору за зберігання вантажу. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 4.840.694,40 грн. плати за користування вагонами, 149.421,36 грн. збору за зберігання вантажу, 74.851,74 грн. судового збору. Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4.840.694,40 грн. плати за користування вагонами та 149.421,36 грн. збору за зберігання вантажу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат". В апеляційній скарзі зазначає наступне. Ненадання Позивачем, в порушення вимог п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, Відповідачу одного примірнику накопичувальної картки ф. ФДУ-92 №02089001 в сумі 149 421,36 грн. та відомості ф. ГУ-46 №02089001 в сумі 4 840 694,40 грн. на адресу AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК», які є передумовою виконання обов`язку з оплати, становить підставу для не виконання Відповідачем свого грошового зобов`язання та є простроченням кредитора в розумінні наведених вище норм, яке не призводить до прострочення боржника - Відповідача та унеможливлює застосування до нього будь-яких правових наслідків порушення зобов`язання, в тому числі заходів відповідальності, що свідчить про безпідставність позовних вимог AT «Придніпровська залізниця» та є підставою для відмови в "їх задоволенні. Це також свідчить і про відсутність предмету спору у цій справі, так як обов`язок оплати за спірними правовідносинами у Відповідача у будь-якому випадку ще не настав. Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів наявності повноважень у осіб, що підписали накопичувальну картку ф. ФДУ-92 №02089001 та відомість ф. ГУ-46 №02089001 на вчинення таких правочинів. Виконання залізницею додаткових операцій, пов`язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів. Відповідно до суті договору перевезення залізничним транспортом саме на відправника покладений обов`язок сплатити за перевезення відповідну встановлену плату; вантажоодержувач не зобов`язаний здійснювати будь-яких платежів за таким договором перевезення. Між AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» та Позивачем не укладалися договори зберігання або оренди (користування) вагонами. Суд першої інстанції у своєму рішенні також не встановив договірних відносин між Позивачем та Відповідачем щодо зберігання вантажу та користування вагонами. Судом першої інстанції неправомірно та безпідставно встановлено факт, що AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» своєчасно не забрав подані Позивачем вагони. AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК відмовився від отримання спірних вагонів, а тому правовідносини щодо користування цими вагонами не існували. Вагони за залізничними накладними №34594143, №45806775, №45738705, №45761673, №45625019, №45516374, що прибули на станцію Чортомлик 25.02.2022 року, 14.03.2022 року, 02.08.2022 року весь час знаходилися на коліях станції Чортомлик. Позивач не подавав вагони за зазначеними залізничними накладними на під`їздні колії Відповідача (п.6 Договору №ПР/М-20-175/НЮдч), про що свідчить відсутність Пам`яток про подавання вагонів під навантаження у вказані дати, до позовної заяви Позивачем не додані. Фактичного приймання вагонів за залізничними накладними №34594143, №45806775, №45738705, №45761673, №45625019, №45516374 підприємством не проводилось, під навантаження вагони AT «Придніпровська залізниця» не подавало, оскільки ПрАТ «ДМЗ» зупинило відвантаження агломерату залізорудного АЖ-2 на свою адресу з 25.02.2022. Відповідач відразу заявив про відсутність згоди на отримання спірних вагонів у користування, про що складені відповідні акти загальної форми (наявні у матеріалах справи). З огляду на що, Відповідач не може бути зобов`язаним оплачувати послуги, які ним не замовлені та не отримані. Крім того, окремо слід підкреслити, що правовідносини зберігання вагонів як вантажу та користування цими вагонами не можуть бути одночасними, як про це зазначає Позивач, так як це взаємовиключні правовідносини, що не можуть існувати одночасно: або позивач зберігає вагони як вантаж за рахунок вантажовласника, або позивач надає ці вагони у користування. Це відрізняється від правовідносин, коли затримуються вантажоодержувачем вагони з вантажем. У такому випадку дійсно мова може йти і про збереження вантажу і про користування вагонами. Однак, у даному випадку таких обставин між сторонами не існувало - спірні вагони були порожніми. AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» не є власником або орендарем (оператором) спірних порожніх вагонів (якими, натомість, є треті особи) та не отримав та не мав наміру отримувати вищевказані порожні вагони для здійснення вантажних або інших операцій, а тому в розумінні п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами не може вважатися вантажовласником і не має обов`язку перед Позивачем зі сплати за користування вагонами, користування якими не здійснював та не планував здійснювати, що підтверджується актами загальної форми, відповідно до яких Відповідач відразу відмовився від отримання спірних вагонів. Також, AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» вважає, що у спірних правовідносинах не може йти мова про затримку цих вагонів з вини Відповідача. Так, укладення договору перевезення спірних вагонів відбулося не з AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК», а тому вся відповідальність за неналежне його виконання не може бути покладена на його сторону. Між Позивачем та AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» не відбулися відносини з користування спірними вагонами, а тому жодних обов`язків оплатити плату користування, яке вимагає Позивач, у Відповідача відсутнє. Як свідчать матеріали справи, спірні вагони не містили вантажу, а були порожніми. При цьому, Правила зберігання вантажів не містять обов`язку зі сплати за збереження залізницею порожніх вагонів, які не належать залізниці, а належать іншим підприємствам або орендовані ними. Такі порожні вагони мають статус "вантаж" виключно щодо документального оформлення їх курсування (переміщення). Крім того, враховуючи обставини справи, затримка цих порожніх вагонів на станції Позивача виникла виключно з вини відправника. Спірні вагони були переадресовані оператором (або власником) цих вагонів 27.07.2022, що стало підставою для припинення нарахування Позивачем плати за користування вагонами та збору за збереження вантажу. При цьому, AT "Покровський ГЗК" у вчинені вищевказаної операції участі не приймав. У випадку переадресування спірних вагонів зобов`язання за здійснення усіх платежів, пов`язаних із затримкою вантажу (за період від прибуття до переадресування) покладається на відправника або іншого (нового) одержувача. Починаючи з 24.02.2022 щодо спірних правовідносин у AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» виникли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які виключають відповідно до приписів ст. 218 Господарського кодексу України відповідальність AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» за невиконання ним обов`язків щодо приймання порожніх вагонів за спірними правовідносинами, навіть у випадку їх існування. У зв`язку з воєнною агресією РФ в Україні 24.02.2022 року, ПрАТ «ДМЗ» зупинило відвантаження агломерату залізорудного АЖ-2 на свою адресу з 25.02.2022 року та уклало з AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» Договір №У706/05 відповідального зберігання від 01.06.2022 року (надалі Договір №У706/05). Оскільки ПрАТ «ДМЗ» зупинило відвантаження агломерату залізорудного АЖ-2 на свою адресу з 25.02.2022 року, то і виконання п. 2.4. Договору №Т283/05, а саме забезпечення AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» порожніми вагонами зупинено з 25.02.2022 року. При розрахунку суми позову не враховано рішення AT «Укрзалізниця» про звільнення замовників послуг перевезення від сплати/плати за користування вагонами та інших зборів/плат за наявності виняткових умов та дії воєнного стану. Таке рішення оформлено Правлінням AT «Укрзалізниця» 19 грудня 2022 року. З огляду на що, вважаємо, таке рішення має бути безумовно враховане у спірних правовідносин, однак судом першої інстанції, вважаємо, безпідставно відхилено, як внутрішній (локальний) нормативний акт залізниці. Однак, такий внутрішній (локальний) акт має зобов`язальну дію саме для Позивача, вважаємо, що саме Позивач не має право не виконувати власні нормативні акти. А тому, вищезазначене рішення AT «Укрзалізниця» про звільнення замовників послуг перевезення від сплати/плати за користування вагонами та інших зборів/плат за наявності виняткових умов та дії воєнного стану має бути застосоване до спірних правовідносин, що безпідставно не було зроблено судом першої інстанції. Одночасно апелянтом до апеляційної скарги включені заперечення на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 про відмову в задоволенні клопотання РТ "Покровський ГЗК" зупинити провадження у справі № 904/2543/22. Вважає необхідним ухвалити в цій частині нове рішення, яким зупинити провадження у справі № 904/2543/22 до вирішення справи та набрання законної сили рішення по справі 904/1340/23. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що вина відповідача у затримці спірних вагонів відсутня, так як відповідач відразу відмовився від отримання цих вагонів, про що негайно було повідомлено позивача. З огляду на що, подальше зволікання щодо переадресації спірних вагонів їх власниками та самим позивачем є їх мірою відповідальності, тому нарахування плати за користування вагонами в розмірі 4 840 694,40 грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 149 421,36 грн. відповідачу є безпідставним та неправомірним. Господарським судом Дніпропетровської області при розгляді клопотання AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» про зупинення провадження у даній справі та винесенні оскаржуваної ухвали не було всебічно та об`єктивно розглянуті пов`язані із даним питанням обставини справи №904/2543/22. AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» не погоджується з Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 року про відмову в задоволенні клопотання AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» про зупинення провадження у справі № 904/2543/22 до вирішення справи та набрання законної сили рішення у справі № 904/1340/23, та вважає її такою, що винесена із порушенням норм процесуального права. На думку AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК», у випадку, якщо господарським Судом будуть задоволені позовні вимоги AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» у справі № 904/1340/23 буде відсутній предмет спору у справі №904/2543/22. Просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023р. про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі, зупинити провадження по справі до розгляду справи № 904/1340/23 та скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 у справі №904/2543/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач), судді Березкіна О.В.., Дармін М.О. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження у справі №904/2543/22; розгляд справи призначено у судове засідання. За розпорядженням керівника апарату суду від 19.06.2023, у зв"язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О. відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/2543/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Антонік С.Г., (доповідач), судді - Березкіна О.В., Іванов О.Г. Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2007 між Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" та Акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" було укладено договір № ПР/М-20-175/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під`їзної колії Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Чортомлик регіональної філії "Придніпровська залізниця", за п.1 якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, яка примикає до станції Чортомлик регіональної філії "Придніпровська залізниця" через стрілку 21 в непарній горловині станції і яка обслуговується власним локомотивом. Межею під`їзної колії є світлофор "НО". Розгорнута довжина під`їзної колії складає 104 324,65 погонних метрів (пункт 2 договору). Рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії та Інструкції з сигналізації на залізницях України (пункт 4 договору). Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред`явлення вагонів здачі залізниці, з наступним надання письмового повідомлення за формою встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (пункт 8 договору). Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору). Для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 12,0 годин (пункт 12 договору). Відповідно до пункту14 договору власник колії сплачує залізниці: - за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги; - за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів; - інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами. Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦД". Пунктом 15 договору встановлено, що власник копії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами. Вагони з під`їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України. У пункті 18 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 01.03.2020 до 28.02.2023 включно. В лютому 2022 року за накладними №34594143, №45806775, №45738705, №45761673, №45625019 та №45516374 залізницею було прийнято до перевезення на адресу відповідача порожні власні вагони. Відповідно до зазначених накладних залізниця призначення - Чертомлик Придніпровської залізниці. По прибутті вагонів на станцію призначення позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, що підтверджується записом в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф.ГУ-2 (далі - Книга повідомлень ф. ГУ-2). Вагони, що прибули на станцію відповідачем не забиралися га під`їздну колію у зв`язку з чим були складені акти загальної форми ф.ГУ-23 №№283 від 25.02.2022, 420 від 28.07.2022, №294 від 28.02.2022, №421 від 28.07.2022, №303 від 09.03.2022, № 422 від 28.07.2022, №310 від 14.03.2022, №423 від 28.07.2022. Акти ф.ГУ-23 №№283, 294, 303, 310 підписані відповідальними працівниками АТ Покровський ГЗК без заперечень. За весь період затримки спірних вагонів позивач нарахував відповідачу плату за користування ним цими вагонами за відомостями форми ГУ-46 № 020089001 в сумі 4 033 912 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ф. ФДУ-92 № 020089001 в сумі 124 517,80 грн. Відповідач для підписання відомості плати за користування вагонами та накопичувальної картки не з`явився, про що було складено акти загальної форми ф. ГУ-23 №№ 182, 183 від 02.08.2022. Оскільки відповідач плату за користування вагонами у розмірі 4.840.694,40 грн та збір за зберігання вантажу у розмірі 149.421,36 грн не сплатив, позивач звернувся до господарського суду з позовом за захистом своїх прав. Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Згідно ст.71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, з подальшими змінами (далі - Статут), взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Пунктом 5.4. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури № 17 від 29.01.2015, встановлено, що перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів. Відповідно до пунктом 1.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, державної вагонної компанії, оператора, орендаря)"; для порожніх вагонів - "Порожній власний (орендований) вагон. З-під... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, вагонної компанії або орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва N

1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов`язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов`язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17. Відповідно до статтей 46, 47 Статуту, одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов`язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання. Статтею 119 Статуту залізниць України встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Пунктами 3, 6, 8, 12, 18 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6)…(п.3) Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п.6). У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п.8). Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці(п.13). Вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, зпричин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами). Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами) (п.18). Протягом лютого 2022 року позивач на адресу відповідача прийняв до перевезення порожні власні вагони. Вагони, що прибули на станцію Чертомлик на адресу АТ Покровський ГЗК, своєчасно не забиралися ним на під`їзну колію, про що було складено акти загальної форми ф.ГУ-23 №№283 від 25.02.2022, 420 від 28.07.2022, №294 від 28.02.2022, №421 від 28.07.2022, №303 від 09.03.2022, № 422 від 28.07.2022, №310 від 14.03.2022, №423 від 28.07.2022. Акти ф.ГУ-23 №№283, 294, 303, 310 підписані відповідальними працівниками АТ Покровський ГЗК без заперечень. Несвоєчасне забирання з колій станції призначення Чертомлик одержувачем вагонів, вантажів, які прибували на його адресу є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажу та статей 46, 47, 125 Статуту залізниць України. За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника нараховано 4.840.694,40 грн плати за користування вагонами та 149.421,36 грн збору за зберігання вантажу. Для підпису відомості ф. ГУ-46 та накопичувальної картки ф. ФДУ-92 відповідач не з`явився, що зафіксовано актами загальної форми ф. ГУ-23 №№ 182, 183 від 02.08.2022. З урахуванням наведеного господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з вищенаведеним та з наступних підстав. По прибуттю вагонів на станцію призначення відповідача, як вантажоодержувача, було повідомлено про прибуття на його адресу спірних вагонів та готовність їх подавання залізницею, що підтверджується записами в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф.ГУ-2. Відповідно до п.6 Договору про експлуатацію під`їздної колії, укладеного між сторонами встановлено, що вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-відправних колій №№6, 8, 9 та сортувально-відправну колію № 10 станції Чертомлик, де здійснюються приймально-здавальні операції з вагонами в технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів виконується локомотивом Власника колії. Отже вагони зі станції Чертомлик повинен був забирати відповідач своїм локомотивом, а не позивач подавати вагони. Незабирання відповідачем вагонів, що простоювали на коліях станції призначення за актами ф. ГУ-23, є порушенням вимог ст. ст. 46, 47 Статуту залізниць України, пунктів 33, 34 Правил видачі вантажів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 03.09.2013р. по справі № 904/2287/13, в постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/7535/17, від 15.06.2018 у справі 904/7360/17, від 17.10.2018 у справі № 904/6067/18, в п. 5.18 постанови Верховного Суду від 04.11.2019р. по справі № 904/5461/18. В накладних №№ 45806775, 45738705, 45761673 доданих до позовної заяви дійсно зазначений інший вантажоодержувач, а не відповідач. Але в цих накладних зазначений інший вантажоодержувач у зв`язку з переадресацією вагонів, про що зазначено в графі

51. В накладних №№ 45806775, 45738705, 45761673 складених до переадресації, спірні вагони прибули на ст.Чертомлик відповідно 09.03.2022, 28.02.2022, про що зазначено в графі

51. Про обізнаність відповідача стосовно обставин, що стали підставою для складання спірних актів ф. ГУ-23, свідчить наявність його підпису в актах загальної форми №№283, 294, 303, 310, складених на початок затримки з вини вантажовласника. Дані акти AT «Покровський ГЗК» підписано без заперечень. Спірні відомість і накопичувальну картку підписано з боку залізниці товарним касиром станції Чортомлик Вінніковою Т.Є., яка в силу посадових обов`язків перевіряє правильність їх оформлення (п.2.5 посадової інструкції) та є однією з відповідальних за їх підпис осіб на підставі розпорядження № 31/ДС від 04.01.2022 (копія посадової інструкції та копія розпорядження додаються). Для підпису відомості ф. ГУ-46 та накопичувальної картки ф. ФДУ-92 Відповідач не з`явився, що зафіксовано актами загальної форми ф. ГУ-23 №№ 182, 183 від 02.08.2022 Про обізнаність відповідача з нараховуваннями збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами, свідчить його лист № 54/261 від 26.07.2022, в якому він повідомив про відмову сплати нараховані платежі, мотивуючи тим, що ПрАТ «ДМЗ» було припинено відвантаження агломерату залізорудного, який відправляється AT «Покровський ГЗК» на його адресу. Відповідачем не наведено жодних підстав, передбачених п.16 Правил користування вагонами та контейнерами, які б звільняли його від плати за користування вагонами. Також є безпідставними посилання скаржника на настання форс-мажорних обставин, які фактично тривають з 24.02.2022 року і по теперішній час. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Згідно зі ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. В постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновок про те, що: - статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; - форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; - доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. За приписами частини другої статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. З наведеного випливає, що будь-яка обставина вважається форс-мажорною не взагалі, а відносно певного зобов`язання конкретного суб`єкта. Обставина визнається форс-мажорною, якщо відповідає одразу таким ознакам: 1) має надзвичайний характер (має винятковий характер і перебуває за межами впливу сторін); 2) є непередбачуваною (її настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настання зобов`язання або до настання податкового обов`язку); 3) є невідворотньою, тобто це неминучість події/ подій і/або її/їх наслідків; 4) є причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією та неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо). Збройний конфлікт, війна дійсно можуть бути обставинами непереборної сили, але тільки в тому випадку, коли вони відповідають всім чотирьом наведеним ознакам. Виданий Торгово-промисловою палатою України 28.02.2022 лист №2024/02.0-7.1 не є підтвердженням форс-мажорної обставини, оскільки згідно діючого законодавства форс-мажорні обставини підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України, що видається за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідні) з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин (ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Між тим, відповідачем відповідний сертифікат в матеріали справи не представлений. Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан". Під час комендантської години запроваджуються певні заборони та обмеження, зокрема, перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, пересування на транспортних засобах тощо. Проте, відповідач не довів, а суди не встановили, що (1) під час дії комендантської години виробничі підрозділи і позивача, і відповідача не працюють у нічну зміну (під час комендантської години), як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, і який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов`язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях; (2) у спірний період робота залізничних станцій та під`їзних колій відповідача, що примикають до цих станцій, припинялась на період дії комендантської години; (3) направлення на адресу позивача будь-яких повідомлень про те, що ПрАТ "ПівнГЗК" не здійснює свою роботу в нічний час (під час комендантської години), що в свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів; (4) направлення позивачу пропозицій щодо внесення змін до договору в частині подавання/забирання вагонів в нічний час (під час комендантської години). Відтак, відповідач не довів, що такі обставини мали місця з причин, які від нього, як від вантажовласника, не залежать, що презюмує його вину. Іншій підхід (звільнення від плати за користування вагонами, яка є зобов`язанням, а не санкцією) завдав би збитки позивачу, від дій якого не залежали ані строк, ані причини затримки вагонів. Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленій в постанові від 19.04.2023 у справі №904/2019/22. Що стосується ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №904/2543/22 до вирішення справи та набрання законної сили рішенням у справі №904/1340/23, то колегія зазначає наступне. Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі вмотивоване тим, що позивач не надав відповідачу комплект необхідних документів таких як накопичувальна картка ФДУ-92 №02089001 та відомості плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46 №02089001, що й стало підставою для не виконання обов`язку з оплати. У зв`язку з цим відповідач звернувся до позивача з позовною заявою про зобов`язання позивача надати відповідачу оригінали документів: накопичувальну картку форми ФДУ-92 №02089001 та відомість плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46 №02089001, за якою відкрито провадження у справі №904/1340/23 Вирішуючи питання про необхідність зупинення провадження у справі №904/2543/22, господарський взяв до уваги, що питання впливу відсутності у відповідача накопичувальної картки форми ФДУ-92 №02089001 та відомості плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46 №02089001 на настання строку плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу може бути вирішено в межах розгляду справи №904/2543/22. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Апеляційна скраг задоволенню не підлягає, рішення суду слід залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 із включенням заперечень на ухвалу суду від 22.03.2023 у справі у справі №904/2543/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10.07.2023р. Головуючий суддя С.Г. Антонік Суддя О.В.Березкіна Суддя О.Г. Іванов