Постанова 4813 № 493/1588/17

Номер провадження: 22-ц/813/449/23 Справа № 493/1588/17 Головуючий у першій інстанції Сердюк Б.С. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.07.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Кузьміч Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 06 лютого 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Кодимського районного суду Одеської області з позовом, який в подальшому уточнював, до Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно. Позов мотивований тим, що позивач проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_7 протягом 15 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, позивач здійснив її поховання за власні кошти. Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,9703 га, що розташована на території Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області. За життя ОСОБА_7 заповітів не складала, спадкоємців за законом першої, другої та третьої черги не має, він є спадкоємцем за законом четвертої черги. Позивач зазначає, що прийняв спадщину, однак оформити її не може, так як рішенням Балтського районного суду Одеської області від 11.11.2013 року було встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_1 як між троюрідною тіткою та племінником, в результаті чого ОСОБА_1 , звернувшись до приватного нотаріуса Балтського районного нотаріального округу Одеської області, отримав свідоцтво про право на спадщину, зокрема земельну ділянку, яка належала ОСОБА_7 . Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2016 року дане рішення було скасоване, а заява ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин залишена без розгляду. Після цього рішенням Балтського районного суду Одеської області від 19 грудня 2016 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 у справі за його позовом до Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області та ОСОБА_1 , встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_7 в селі Піщана Балтського району Одеської області з 1999 року по день смерті останньої, визнано за ним право власності на земельну ділянку, належну померлій ОСОБА_7 , визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_1 та скасовано державну реєстрацію в Державному реєстрі України права власності на спірну земельну ділянку. Зазначене рішення було оскаржене ОСОБА_1 і рішенням апеляційного суду Одеської області від 08 серпня 2017 року скасовано через незалучення до участі у справі ОСОБА_6 , який заявив свої права на спірне спадкове майно та звертався за захистом в судовому порядку і до нотаріуса. Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 , зазначив, що відмова в задоволені позову не позбавляє його права звернутися з відповідним позовом до суду першої інстанції, залучивши до участі у справі всіх належних відповідачів. Крім того, позивач зазначив, що ОСОБА_1 не є родичем покійної ОСОБА_7 та не може бути спадкоємцем її майна, а ОСОБА_6 , маючи родинні зв`язки з покійною, є спадкоємцем п`ятої черги, тому як вказує позивач, може успадкувати майно лише після нього. За таких підстав позивач звернувся до суду. Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 06 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в селі Піщана Балтського району Одеської області з 1999 року по день смерті останньої, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,9703 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120686900:01:001:0767, розташовану на території Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області, яка на праві приватної власності належала ОСОБА_7 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 17 грудня 2013 року приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області Пантілєєвою І.П., на ім`я ОСОБА_1 , серії ВТО №297574, зареєстроване в реєстрі за №2988. Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно земельну ділянку площею 2,9703 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120686900:01:001:0767, розташовану на території Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області, здійснену на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 грудня 2013 року приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області Пантілєєвою І.П., на ім`я ОСОБА_1 , серії ВТО №297574, зареєстрованого в реєстрі за №2988. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кодимського районного суду Одеської області від 06 лютого 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.06.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 10-30 г. 24.11.2020 року (т. 3 а.с. 10-11). Згідно із свідоцтвом про смерть виданого Балтським районним відділом держреєстрації актів цивільного стану від 03.07.2020 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 90 років (т. 3 а.с. 14). Згідно з витребуваною Одеським апеляційним судом копією спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , із заявою про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_3 1956 року народження (дочка спадкодавця), ОСОБА_4 1957 року народження, громадянка України, мешканка ПМР, ОСОБА_8 (дочка спадкодавця); ОСОБА_5 1966 року народження, громадянин України, мешканець ПМР, ОСОБА_8 (син спадкодавця) (т. 3 а. с. 25, 27, 29). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.06.2021 року здійснено заміну позивача з ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю на його правонаступників, які прийняли спадщину - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 (т. 3 а. с. 89-91). У зв`язку зі звільненням головуючого судді ОСОБА_10 у відставку, розпорядженням керівника апарату Одеського апеляційного суду № 1752 від 16.03.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл даної цивільної справи, за наслідками проведення якого визначено новий склад судової колегії (т. 3 а.с. 165-169). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.03.2023 року прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 04.07.2023 року на 14:00 годину (т.3, а.с.170). Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 04.07.2023 року на 14-00 г. позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також відповідач ОСОБА_6 та Піщанська сільрада в судове засідання не з`явились, повідомлялись, про причини не явки суду не повідомили. Заяв про відкладення розгляду справи не подавали. Від представника Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області надійшла заява про розгляд справи без присутності у судовому засіданні її представника. Присутня в судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 адвокат Бец Н.А. не заперечувала проти розгляду справи без присутності в судовому засіданні позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , відповідача ОСОБА_6 та представника відповідача Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області. Присутній в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтвердив факт обізнаності позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , відповідача ОСОБА_6 про судове засідання на 04.07.2023 року на 14-00 г. та не заперечував проти розгляду справи за його апеляційною скаргою за фактичною явкою, що відбулась у дане судове засідання. В розумінні ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки поважність причин відсутності наведених сторін судом апеляційної інстанції не встановлена, і наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18. За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Рішення суду відповідає зазначеним вимогам. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог позивача. Колегія суддів погоджується з висновками районного суду. Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що: - ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_1 ; -за цією ж адресою як його дружина була зареєстрована ОСОБА_7 , що підтверджується випискою із погосподарської книги; - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; -до приватного нотаріуса Балтського районного нотаріального округу Пантілєєвої І.П. із заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідної тітки ОСОБА_7 03.06.2013 року звернувся ОСОБА_1 ; -рішенням Балтського районного суду Одеської області від 11.11.2013 року було встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_1 як між троюрідною тіткою та племінником; -17.12.2013 року приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Пантілєєвою І.П. на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.12.2013 року на земельну ділянку площею 2,9703 га., розташованої на території Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області (т . 1 а. с. 179, 208-209); -ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2016 року у справі рішення Балтського районного суду Одеської області від 11.11.2013 року про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_1 як між троюрідною тіткою та племінником скасовано, а заява ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин залишена без розгляду; -рішенням Балтського районного суду Одеської області від 19 грудня 2016 року у справі № 493/1156/16 позовні вимоги ОСОБА_2 у справі за його позовом до Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області та ОСОБА_1 задоволено частково, встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_7 в селі Піщана Балтського району Одеської області з 1999 року по день смерті останньої, визнано за ним право власності на земельну ділянку, належну померлій ОСОБА_7 , визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_1 та скасовано державну реєстрацію в Державному реєстрі України права власності на спірну земельну ділянку; -рішенням апеляційного суду Одеської області від 08 серпня 2017 року у справі № 493/1156/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Балтського районного суду Одеської області від 19 грудня 2016 року - скасовано через незалучення до участі у справі ОСОБА_6 , який заявив свої права на спірне спадкове майно та звертався за захистом в судовому порядку і до нотаріуса. Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 , зазначив, що відмова в задоволені позову не позбавляє його права звернутися з відповідним позовом до суду першої інстанції, залучивши до участі у справі всіх належних відповідачів. Крім документального підтвердження спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у відомостях, які зазначені у погосподарській книзі, даний факт також визнаний Піщанською сільською радою Балтського району Одеської області та відповідачем ОСОБА_6 . В засіданні судової колегії апелянт ОСОБА_1 пояснив, що він ніколи не заперечував, що ОСОБА_2 є двоюрідним братом ОСОБА_7 і тривалий час проживав разом з нею однією сім`єю. Незважаючи на це відносини у ОСОБА_7 та ОСОБА_2 були складні і ОСОБА_7 не раз говорила, що збирається скласти заповіт та заповідати належне їй майно (земельну ділянку) саме йому ОСОБА_1 . Оформити такий заповіт за життя ОСОБА_7 не встигла. Проте про дані обставини було відомо і ОСОБА_2 , який не заперечував це у суді, під час розгляду інших цивільних справ за його участі. Тому волевиявлення померлої щодо спірного майна може бути встановлено у судовому порядку. Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень при розгляді цивільної справи № 493/1156/16 за позовом ОСОБА_2 до Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання факту спільного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_1 було заявлено зустрічний позов до ОСОБА_2 про стягнення упущеної матеріальної вигоди, матеріальних збитків у розмірі 17 859 доларів США та моральної шкоди 50 000 доларів США, посилаючись на те, що 11 листопада 2013 року було ухвалено рішення про встановлення факту родинних відносин зі ОСОБА_7 , відповідно до якого ОСОБА_1 набув право власності в порядку спадкування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення за межами с. Піщана Балтського району Одеської області. Вказане рішення було скасоване апеляційним судом Одеської області від 26.07.2016 року, і як слідство ОСОБА_1 був позбавлений права власності на згадану земельну ділянку, чим йому спричинено збитки та моральну шкоду. Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 19 грудня 2016 року було роз`єднано поєднані в одному провадженні позов ОСОБА_2 до Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання факту спільного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно, та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення упущеної матеріальної вигоди, матеріальних збитків, моральної шкоди. Зазначена цивільна справа на даний час перебуває у провадженні Кодимського районного суду Одеської області та рішення по суті заявлених вимог не прийнято. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в селі Піщана Балтського району Одеської області з 1999 року по день смерті останньої, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлення такого факту має наслідком спадкування ОСОБА_2 за законом в якості спадкоємця 4-ї черги після смерті ОСОБА_7 . Набувши висновок про встановлення факту проживання ОСОБА_2 однією сім`єю зі ОСОБА_7 на протязі не менше ніж 5 років до відкриття спадщини, суд першої інстанції, з урахуванням відсутності інших спадкоємців четвертої черги або попередніх черг, а також відсутності спадкоємців за заповітом, набув обґрунтованого висновку про: -визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 грудня 2013 року приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області Пантілєєвою І.П., на ім`я ОСОБА_1 , серії ВТО № 297574, зареєстрованого в реєстрі за № 2988; -скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно земельну ділянку площею 2,9703 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120686900:01:001:0767, розташовану на території Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області, здійсненої на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 грудня 2013 року приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області Пантілєєвою І.П., на ім`я ОСОБА_1 , серії ВТО № 297574, зареєстрованого в реєстрі за № 2988; -визнання за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,9703 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5120686900:01:001:0767, розташовану на території Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області, яка на праві приватної власності належала ОСОБА_7 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про: - помилковість встановлення обставин проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 однією сім`єю з посиланням на неврахування судом показання ОСОБА_6 від 05.08.2016 року, що ОСОБА_1 був позбавлений права володіння та користування спірною земельною ділянкою діями власників ПП «Скіф», голови Піщанської сільської ради та секретаря цієї ж сільської ради, - хибність показань ОСОБА_6 , які були дані їм під впливом інших осіб і які не є достовірними і незважаючи на це враховані судом, - ненадання належної оцінки поясненням ОСОБА_11 , що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не були співмешканцями, а будучи родичами проживали разом за однією адресою зі згоди ОСОБА_1 та дітей самого ОСОБА_2 , не можуть бути взятими до уваги, оскільки спростовуються встановленими у справі обставинами і позиціями інших учасників. Що стосується показань ОСОБА_6 , то дійсно його пояснення надані на адресу суду та поліції за період з 2016 року по 2019 рік не є тотожними з вказівкою на здійснений вплив сторонніх осіб. Проте в даному випадку є визначальним документальне підтвердження спільного проживання позивача зі спадкодавцем, що також підтверджується і Піщанською сільською радою Балтського району Одеської області. Крім того, апелянт в інших своїх зверненнях до суду при розгляді справи і у поясненнях наданих в апеляційному суді фактично сам не заперечував факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . При цьому ОСОБА_1 не доводив конкретний (більш точно визначений) час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 однією сім`єю і не спростував таким чином у передбачений законом спосіб про відсутність підстав для спадкування ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 на підставі ст. 1264 ЦК України (четверта черга спадкування за законом). Також в судовому засіданні ОСОБА_1 звертав увагу на підтвердження ОСОБА_2 при розгляді іншої судової справи про висловлювання ОСОБА_7 бажання заповідати належне їй майно ОСОБА_1 і просив даний факт врахувати, як такий, що має юридичні наслідки спадкування. Колегія суддів звертає увагу, що законодавець чітко регламентував порядок складення і посвідчення заповіту та загальні вимоги до форми заповіту. Так, в розумінні ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті. Згідно з ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення і має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини 4 статті 207 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статті 1251-1252 ЦК України. Оскільки ОСОБА_1 не довів існування заповіту ОСОБА_7 складеного на його ім`я у передбаченій ЦК України письмовій формі та посвідченого нотаріусом або посадовими, службовими особами, визначеними у статті 1251-1252 ЦК України, колегія суддів не приймає доводи його апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_2 про встановлення факту, визнання права на спадщину, визнання свідоцтва про право на спадщину за ОСОБА_1 недійсним та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 . При цьому в розумінні законодавства підтвердження в судовому порядку наявності бажання у померлого спадкодавця заповідати майно певній особі, жодним чином не замінює складення заповіту у письмовій формі за встановленою процедурою посвідчення волевиявлення заповідача нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статті 1251-1252 ЦК України, до яких не відноситься суд або суддя. Крім того, колегія суддів додатково звертає увагу, що ОСОБА_1 претендуючи на спадщину після смерті ОСОБА_7 у вигляді земельної ділянки, одночасно обрав і альтернативний спосіб захисту своїх прав, заявивши позов до ОСОБА_2 про стягнення упущеної матеріальної вигоди, матеріальних збитків у розмірі 17 859 доларів США та моральної шкоди 50 000 доларів США, посилаючись на те, що 11 листопада 2013 року було ухвалено рішення про встановлення факту родинних відносин зі ОСОБА_7 , відповідно до якого ОСОБА_1 набув право власності в порядку спадкування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення за межами с. Піщана Балтського району Одеської області. Вказане рішення було скасоване апеляційним судом Одеської області від 26.07.2016 року, і як слідство ОСОБА_1 був позбавлений права власності на згадану земельну ділянку, чим йому спричинено збитки та моральну шкоду. Сам по собі факт наявності інтересу до земельної ділянки, як до об`єкту оренди з боку ПП «Скіф» не свідчить про відсутність у ОСОБА_2 права спадкування після смерті ОСОБА_7 , як спадкоємця четвертої, тобто в даному випадку попередньої черги по відношенню до черги спадкоємців, до якої належить ОСОБА_1 , який звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а представлені документи не спростовують законність реалізації ОСОБА_2 свого права на спадщину після смерті ОСОБА_7 . Інші доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29). Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи. Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 06 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений: 07.07.2023 року Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: О.В. Князюк С.О. Погорєлова