Постанова 4811 № 944/1259/22

Справа № 944/1259/22 Головуючий у 1 інстанції: Поворозник Д.Б. Провадження № 22-ц/811/2720/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І., секретаря: Салати Я.І. з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки,- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 11 січня 2022 року, ухваленим за наслідками розгляду цивільної справи за його позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, за ним та відповідачем було визнано право власності по 1/2 частині житлового будинку АДРЕСА_1 . 23 лютого 2022 року на підставі зазначеного рішення суду ним було зареєстровано право власності на 1/2 вказаного житлового будинку. Стверджував, що Житловий будинок, який належить йому та відповідачці на праві власності, знаходиться на земельній ділянці площею 0,2500 га, призначеній для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 4625856500:07:001:0038. Зазначав, що відповідно до рішення Шклівської селищної ради Яворівського району Львівської області від 11 травня 2007 року № 445 спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 в порядку безоплатної приватизації. Вказував, що він бажає реалізувати своє право власності на частину земельної ділянки, оскільки до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни цільового призначення та на умовах, встановлених для відчужувача такого об`єкта. Просив визнати за ним право власності на 1/2 земельної ділянки площею, 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Стадники, кадастровий номер 4625856500:07:001:0038. Оскаржуваним заочним рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею, 0,2500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район, село Стадники, кадастровий номер 4625856500:07:001:0038. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2637 гривень (дві тисячі шістсот тридцять сім) гривень 50 копійок. Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі покликається на те, що фактично оскаржуваним рішенням було проведено не поділ майна подружжя, а визначено розмір часток співвласників житлового - будинку колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , тобто було змінено вид спільної власності щодо житлового будинку: зі спільної сумісної власності на спільну часткову власність. Вказує, що позивач ОСОБА_3 не набув право власності на конкретну частину спірного житлового будинку в порядку його поділу (виділу), а тому суд безпідставно визнав за позивачем право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки, яка належить мені на праві приватної власності. Просить рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом та матеріалами справи встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2020 року. Відповідно до рішення Шклівської селищної ради Яворівського району Львівської області № 445 від 11 травня 2007 року ОСОБА_1 була надана земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового-будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в с. Стадники Яворівського району Львівської області, кадастровий номер 4625856500:07:001:0038. Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 518301, земельна ділянка площею 0,2500 га, з кадастровим номером 4625856500:07:001:0038, у межах згідно з планом, за адресою: с. Стадники Яворівського району Львівської області, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 . За час перебування в шлюбі сторони за спільні кошти на вказаній земельній ділянці збудували житловий будинок. Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 11 січня 2022 року у справі № 944/2555/21, яке набрало законної сили, здійснено поділ житлового будинку АДРЕСА_1 , що є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , визнано за кожним з них право власності по 1/2 частині даного будинку. 23 лютого 2022 року ОСОБА_3 на підставі зазначеного рішення суду зареєстрував право власності на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 лютого 2022 року (індексний номер витягу 301098388). Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України До особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта. Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Отже, аналіз вказаних норм права свідчить про те, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості, що відповідає принципу «superficies solo cedit» збудоване на землі слідує за нею. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 686/9580/16-ц. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 461/2328/16-ц (, від 26 грудня 2019 року в справі № 364/515/19 та ін. За наведених обставин, враховуючи, що житловий будинок АДРЕСА_1 рішенням суду визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та визнано за кожним з них право власності по 1/2 частині даного будинку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 щодо визнання за ним права власності на 1/2 частину земельної ділянки, на якій даний будинок розташований Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 10 липня 2023 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.