Постанова 4851 № 440/16669/21

Головуючий І інстанції: К.І. Клочко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2023 р. Справа № 440/16669/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2022, по справі № 440/16669/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову (судді у відставці) ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням стажу роботи на посаді судді 36 років; - зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області здійснити судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Територіального управління Держаної судової адміністрації України в Полтавській області від 28.02.2020 № 02/893/2020, з урахуванням проведених виплат відповідно до стажу 36 років роботи у судових органах, в органах прокуратури та стаціонарного навчання у вищих юридичних закладах, що становить 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку щомісячного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням стажу роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 32 роки 5 місяців 24 дні. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді для призначення довічного грошового утримання 2 роки 4 місяці 27 днів - половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та 9 років 4 місяці 1 день - періоду роботи в органах прокуратури. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 32 роки 5 місяців 24 дні, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. В решті позовних вимог відмовлено. Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апелянт зазначив, що в силу ст. 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" час незаконного тримання під вартою тривалістю 1 рік 4 місяці 14 днів має бути зарахований до стажу роботи на посаді судді у потрійному розмірі - 4 роки 1 місяць 24 дні. Також апелянт наголошував на безпідставному зменшенні пенсійним органом відсоткового розміру грошового утримання судді з 90 % до 50 %. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. 03.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020 № 02/893/2020, видану Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області. 04.03.2020 відділом з питань перерахунків пенсії № 15 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення № 3 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі заяви та довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про розмір суддівської винагороди від 28.02.2020 № 02/893/2020, з посиланням на те, що в чинному пенсійному законодавстві відсутні правові норми щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020. В подальшому рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі № 440/6046/20 визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань перерахунків пенсії № 15 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.03.2020 № 3 про відмову судді у відставці ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 28.02.2020 № 02/893/2020 з 19.02.2020, з урахуванням проведених виплат. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі № 440/6046/20 пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивача у розмірі 50 % грошового утримання судді, з урахування суддівського стажу - 20 років 8 місяців 26 днів. Не погодившись із проведеним перерахунком в частині не зарахування до суддівського стажу: 2 роки 6 місяців 13 днів - половина строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, 9 років 4 місяці 1 день - робота в органах прокуратури, строк незаконного тримання під вартою у потрійному розмірі - 4 роки 1 місяць 24 дні, позивач звернувся із даним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк незаконного тримання під вартою врахований пенсійним органом при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, підстави для зарахування такого строку у потрійному розмірі відсутні, а при вимоги щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є передчасними. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи вказане, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог. Основні засади державної політики у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ. Відповідно до ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Частиною 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Відповідно до ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Згідно з абз. 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Так, позивача було звільнено з посади судді Гребінківського районного суду Полтавської області у відставку постановою Верховної Ради України від 19.09.2013 № 1515-VІІІ "Про звільнення суддів". У той час як Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402 набрав чинності 30.09.2016, а абз. 4 п. 34 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону 05.01.2017. На момент звільнення позивача у відставку діяли норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, ч. 1 ст. 109 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» якої встановлювала, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст. 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно зі ст. 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI у вказаній редакції до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби. У той же час відповідно до п. 11 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI в редакції, що діяла до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI відповідні правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів». Відповідно до ч. 1 ст. 43 вказаного Закону кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Положеннями абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. На час набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», відповідно до п. 31 якої до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Крім того відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Так, спірним питанням при розгляді даної справи є зарахування до суддівського стажу позивача строку незаконного тримання під вартою у потрійному розмірі - 4 роки 1 місяць 24 дні. Судовим розглядом встановлено, що в рамках кримінальної справи позивач у період з 14.03.1997 по 27.07.1998 утримувався під вартою. В подальшому зазначена кримінальна справа була закрита з реабілітуючих підстав. Враховуючи вказане позивач, посилаючись на положення ст. 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зазначає на про наявність підстав зарахування строку тримання під вартою тривалістю 1 рік 4 місяці 14 днів до стажу роботи на посаді судді у потрійному розмірі - 4 роки 1 місяць 24 дні. При цьому позивач звертає увагу та не, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08.05.2003 у справі № 2-3634/2003 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.11.2013 зобов`язано Територіальне управління ДСА в Полтавській області зарахувати в стаж роботи ОСОБА_1 час незаконного перебування під вартою у потрійному розмірі, а саме 4 роки 1 місяць 24 дні. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі. У той же час, положення ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначають, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. При цьому, ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачає наступні види державних пенсій, які призначаються за цим Законом: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. У свою чергу положеннями ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Аналогічні положення щодо можливого вибору судді у відставці між виплатою пенсії або щомісячного довічного грошового утримання містили і норми Закону № 2453-VI. У даному випадку позивач обрав саме щомісячне довічне грошове утримання, а не пенсію. Слід враховувати, що призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким у контексті спірних правовідносин є Закон України «Про судоустрій та статус суддів». Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною 1 статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя. У рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4­рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді та не є видом пенсії у розумінні норм чинного національного законодавства. З огляду на викладене, питання, пов`язані із його виплатою, у тому числі визначення суддівського стажу при його нарахуванні, врегульовані насамперед спеціальним законодавством, норми якого не передбачають можливості зарахування до суддівського стажу строку незаконного тримання під вартою у потрійному розмірі. При цьому судовим розглядом встановлено, що вказаний строк незаконного тримання позивача під вартою врахований пенсійним органом при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання. На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зарахування до суддівського стажу ОСОБА_1 строку незаконного тримання під вартою у потрійному розмірі, а отже в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. У той же час колегія суддів звертає увагу, що зарахування вказаного вище строку до стажу у відповідності до положень ст. 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у потрійному розмірі можливе у разі обрання позивачем пенсії на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як визначено ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній частині. Стосовно вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача у розмірі 50 % грошового утримання судді, з урахування суддівського стажу - 20 років 8 місяців 26 днів. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права, свободи або інтереси. Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах. Колегія суддів вказує, що у даній справі підставою для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці є збільшення стажу роботи на посаді судді на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2022, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 32 роки 5 місяців 24 дні, з урахуванням фактично виплачених сум. При цьому, на момент розгляду справи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області спірні періоди не зараховувались до суддівського стажу, а отже збільшення такого стажу відбудеться лише після виконання відповідачем рішення суду у даній справі. Таким чином вказані вище вимоги позивачем заявлено передчасно, оскільки в цій частині права позивача на теперішній час не порушено, а суд не може під час прийняття судового рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо виникнуть у майбутньому. На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % з огляду на їх передчасність. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 по справі № 440/16669/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий В.В. Катунов