Постанова 4824 № 755/4047/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. № 22-ц/824/8386/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 755/4047/23 06 липня 2023року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Буша Андрія Володимировича на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2023 року, постановлену під головуванням судді Галагана В.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору, - в с т а н о в и в: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договору передано до Оболонського районного суду м. Києва за територіальною підсудністю. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 30 березня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Буша Андрій Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідно до вимог ч.5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Так як ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору №б/н від 12.04.2020 року, оформленого заявкою на отримання «чорної» пластикової картки через особистий кабінет в мобільному застосунку «МоноБанк» у вигляді Анкети-заяви, посилалась на те, що при укладенні зазначеного кредитного договору порушено її права, як споживача, не дотримано вимоги законодавства, зокрема, щодо надання споживачу інформації перед укладенням договору, то наявні всі підстави про застосування до спірних правовідносин Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України « Про захист прав споживачів», що надає позивачу право на визначення підсудності даної справи за її зареєстрованим місцем проживання (ст.28 ч.5 ЦПК України). З огляду на те, що зареєстрованим місцем проживання позивачки є АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Дніпровського району м.Києва, то позивачка підставно звернулась з вказаним позовом саме до Дніпровського районного суду м.Києва. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Передаючи справу на розгляд до Оболонського районного суду м. Києва, суд першої інстанції посилався на те, що правовідносини між сторонами регулюються спеціальним законодавством, яке не передбачає альтернативну підсудність розгляду даного спору, а тому у Дніпровського районного суду м. Києва відсутні підстави розгляду справи за місцем зареєстрованого проживання позивача, у порядку ч. 5 ст. 28 ЦПК України, та справа підлягає передачі за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва- за місцем знаходженням відповідача Акціонерного товариства " Універсал Банк" ( м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне. Закон України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 Закону № 1023-XII). Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII). Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. З матеріалів справи вбачається, що 12 квітня 2020 року ОСОБА_1 підписала анкету- заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилався на те, що при укладанні договору відповідач не дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Спір, який ініціював позивач, безпосередньо пов`язаний з порушенням прав споживача на отримання інформації щодо умов кредитування, а останнім заявлені вимоги про визнання кредитного договору, укладеного зі споживачем, недійсним. Статтею 1-1 Закону № 1023-XII передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон № 1023-XII, оскільки між сторонами виникли правовідносини з приводу надання банком послуг з кредитування. За змістом ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 28 ЦПК України дана справа підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, оскільки вона (позивач у справі) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на вище викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у даній справі правила про підсудність, визначені ч. 5 ст. 28 ЦПК України не застосовуються, а застосовується правила загальної підсудності справи, визначеніза ч. 2 ст. 27 ЦПК України. Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 адвоката Буша Андрія Володимировича підлягає задоволенню, а ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2023 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Буша Андрія Володимировича задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2023 рокускасувати. Цивільну справу за ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним кредитного договорунаправити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: