Постанова Київський апеляційний суд № 757/34695/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2023 року м. Київ Унікальний номер справи № 757/34695/21-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/9900/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року, постановлену під головуванням судді Хайнацького Є.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про визнання частково протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, - в с т а н о в и в : У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», про визнання частково протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити дії (а.с. 1-4). У березні 2023 року відповідач подав заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами (а.с. 133-135). Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», про визнання частково протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, - задоволено.Провадження у цивільній справі № 757/34695/21-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», про визнання частково протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, - закрито (а.с. 150-153). Не погодившись з ухвалою районного суду, 10 травня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу про закриття провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 170-172). Апеляційну скаргу мотивував тим, що ухвалу суду постановлено з порушенням норм процесуального права, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначав, що відповідно до останньої уточненої редакції позовної заяви він просив суд визнати протиправним наказ регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 27 квітня 2021 року № 160-Н «Про внесення змін до наказу від 30 липня 2020 року № 223-Н» в частині встановлення позивачу робочого місця в виробничому підрозділі Дарницька дистанція колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», м. Київ, вул. Приколійна, 1, який був чинним з 27 квітня 2021 року по 11 листопада 2021 року; визнати протиправним наказ регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 11 листопада 2021 року № 346-Н «Про внесення змін до наказу від 30 липня 2020 року № 223-Н» в частині встановлення позивачу робочого місця в експлуатаційному вагонному депо Дарниця (ВЧДЕ-5), вул. Машиністівська, 1, м. Київ, 02099, який був чинним з 12 листопада 2021 року по 02 лютого 2022 року. Разом з тим, у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не вірно викладені обставини справи та зазначено, що позивач просив скасувати накази. Вказував, що не просив скасувати оскаржувані накази, тому що вони втратили чинність, але просив визнати їх протиправними, оскільки певний період позивач знаходився під їх дією, мав труднощі в прибутті до нових робочих місць та зазнав моральних страждань. Отже, висновок суду про відсутність предмета спору є помилковим. Вважає, що відновлення йому робочого місця з 02 лютого 2022 року в будівлі по АДРЕСА_1 та його звільнення з роботу у зв`язку з виходом на пенсію за віком не є підставою для закриття провадження. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Укрзалізниця» - Шарпан Л.І. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року залишити без змін (а.с. 196-203). У відповіді на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 просив вимоги апеляційної скарги задовольнити повністю (а.с. 204-207). У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав скаргу і просив її задовольнити. Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Представник відповідача - Шапран Л.І. подала письмову заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість в інших справах (а.с. 189-195, 208-212). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що судом прийнятий до розгляду відзив представника АТ «Укрзалізниця» - Шарпан Л.І. в якому відповідачем викладені доводи і заперечення, а предметом апеляційного перегляду є ухвала районного суду про закриття провадження по справі. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що на час ухвалення судового рішення предмет спору відсутній, у зв`язку з чим між сторонами не залишилося неврегульованих питань. Колегія суддів не погодилась з таким висновком суду врахувавши наступне. Підстави закриття провадження у справі визначено у статті 255 ЦПК України. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Відповідно до пункту другого частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) викладено такі висновки щодо застосування пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Взявши за основу цей висновок, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення. Як вбачається з матеріалів цієї справи, у червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», про визнання частково протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити дії (а.с. 1-4). З урахуванням уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив визнати протиправним наказ регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 27 квітня 2021 року № 160-Н «Про внесення змін до наказу від 30 липня 2020 року № 223-Н» в частині встановлення позивачу робочого місця в виробничому підрозділі Дарницька дистанція колії регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», м. Київ, вул. Приколійна, 1, який був чинним з 27 квітня 2021 року по 11 листопада 2021 року; визнати протиправним наказ регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 11 листопада 2021 року № 346-Н «Про внесення змін до наказу від 30 липня 2020 року № 223-Н» в частині встановлення позивачу робочого місця в експлуатаційному вагонному депо Дарниця (ВЧДЕ-5), вул. Машиністівська, 1, м. Київ, 02099, який був чинним з 12 листопада 2021 року по 02 лютого 2022 року (а.с. 108). Підставою позову є те, що оспорюваними наказами було змінено робоче місце позивача з робочого місця в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 на робоче місце в приміщенні за адресою АДРЕСА_2 , куди йому складніше добиратися, крім того, робоче місце не було обладнане належним чином. При цьому, встановлено, що наказом АТ «Укрзалізниця» № 024-Н від 02 лютого 2022 року«Про встановлення робочих місць працівникам юридичної служби» визнано таким, що втратив чинність наказ від 30 липня 2020 року № 223-Н «Про встановлення робочих місць працівникам юридичної служби». Таким чином, оспорювані позивачем накази про внесення змін до наказу від 30 липня 2020 року № 223-Н також втратили чинність (а.с. 136-137). Втрата чинності наказу - це припинення застосування наказу або його окремих положень. Наказ втрачає чинність із дати, зазначеної у наказі про визнання його таким, що втратив чинність. Апеляційний суд враховує, що визнання протиправним наказу як про це заявив позивач у позовній заяві та визнання його таким, що втратив чинність, мають різні змістовні значення та передбачають різні юридичні наслідки. Тобто, висновки суду першої інстанції про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору є передчасними, оскільки закриваючи провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував наведені вище обставини, не перевірив та не встановив чи не залишилося між сторонами неврегульованих питань після видання відповідачем наказу від 02 лютого 2022 року № 024-Н про втрату чинності оспорюваного наказу, з огляду на те, що визнання протиправним наказу та визнання його таким, що втратив чинність, мають різні змістовні значення та передбачають різні юридичні наслідки. Факт того, що 19 грудня 2022 року ОСОБА_1 звільнився із займаної посади юрисконсульта 1 категорії в юридичній службі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» у зв`язку з виходом на пенсію, не свідчить про припинення предмету спору (а.с. 142). Таким чином, апеляційний суд не погодився з висновком районного суду про закриття провадження у справі на підставі пункту другого частини першої статті 255 ЦПК України. Врахувавши вищезазначені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала районного суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому судом апеляційної інстанції відхилені. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року- скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про визнання частково протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити дії - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 07 липня 2023 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова