Постанова 4875 № 922/2319/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 червня 2023 року м. Харків Справа № 922/2319/22 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В. за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л., представників сторін: від позивача Харламов Д.І.; від відповідача не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.933Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 (суддя Шарко Л.В., повний текст складено 28.04.2023) у справі №922/2319/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологічна компанія "ГРАНІК", м.Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА", м.Рівне, про стягнення 681 800,00 грн. ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнологічна компанія "ГРАНІК" (далі - ТОВ "ЕК "ГРАНІК") звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" (далі - ТОВ "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА") про стягнення 681 800,00 грн. за договором поставки нафтопродуктів №206 від 18.11.2021. Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.11.2022 договір поставки припинив свою чинність, а позивач не отримав від відповідача паливно-мастильні матеріали (далі ПММ) на суму 681 800,00 грн., яка була перерахована на користь відповідача. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у справі №922/2319/22 у задоволенні позову відмовлено повністю. В основу рішення покладено висновки суду про те, що «посилання позивача на припинення на теперішній час договору поставки, у зв`язку із чим відповідач має повернути позивачу кошти в розмірі 681 800,00 грн. за неотримані ПММ, спростовується матеріалами справи та положеннями законодавства». Не погодившись із рішенням, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, та підлягає скасуванню з наступних підстав: - суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що договір поставки не є на момент постановлення рішення суду розірваним/припиненим. Договір було укладено 18.11.2021 та відповідно до положень п.7.1 договору він набирає силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору. Згідно з п.3.3 договору загальна сума договору становить суму вартості ПММ, поставлених постачальником покупцю протягом терміну дії даного договору. Умовами договору не передбачено постачання відповідачем на користь позивача певного об`єму палива чи на певну суму передплати. Правова можливість здійснення передплати ПММ передбачена п.3.1 договору, в якому вказано про «попереднє перерахування грошових коштів на рахунок постачальника», що і є передплатою товару, який отримується у майбутньому. Умовами договору передбачена можливість здійснити передплату палива, але не встановлено обов`язку позивача забрати паливо на суму такої передплати. Таким чином, загальний строк дії договору поставки складає 1 рік, тобто до 18.11.2022; - листом вих.№82 від 13.10.2022 позивач повідомив відповідача протягом одного місяця до закінчення терміну дії даного договору, як це передбачено п.7.2 договору, у письмовій формі про намір його розірвати/припинити. У п.7.2 договору зазначено про необхідність повідомлення про розірвання договору саме протягом одного місяця до закінчення терміну дії даного договору (тобто в період часу з 18.10.2022 по 18.11.2022). Пункт 7.2 договору поставки не вимагає зазначення у такому письмовому повідомленні про відмову/розірвання договору саме на підставі п.7.2 цього договору (у зазначеному пункті договору є лише посилання на письмову форму повідомлення про відсутність бажання продовжити дію договору); - позивач у листі вих.№82 від 13.10.2022 також вказав 2 (дві) додаткові підстави для відмови/розірвання договору, а саме: 1)пункт 6.3 (продовження дії форс-мажорних обставин більше 3 місяців); 2) пункт 8.4 (будь-яка із сторін має право ініціювати розірвання цього договору, повідомивши про це іншу сторону за 30 календарних днів). Суд першої інстанції дійшов хибних висновків про те, що розірвання договору не відбулось ані за пунктом 6.3, ані за пунктом 8.4 договору. Листом вих.№2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації проти України; - Господарським судом Харківської області зазначено, що з положень п.8.4 договору поставки вбачається, що сторона має право ініціювати розірвання цього договору, проте в даному пункті не міститься положень про те, що такий договір буде обов`язково розірвано після направлення повідомлення про це іншій стороні. Вказаний висновок є хибним, оскільки згідно з цим пунктом договору відбувається ініціювання однією стороною юридичного факту розірвання договору шляхом повідомлення про це розірвання за 30 календарних днів (в іншому випадку не має сенсу в наявності у договорі п.8.4 при наявності п.8.5, де зазначено про можливість розірвання договору за згодою сторін). В обґрунтування своєї правової позиції апелянт посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та у постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №914/3670/21. Через підсистему «Електронний суд» 26.06.2023 від відповідача отримано відзив на апеляційну скаргу. Згідно з ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається, зокрема, строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 23.06.2023 (з урахуванням поштового перебігу надсилання документів). Частиною 1 ст.263 ГПК України унормовано, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Східний апеляційний господарський суд враховує, що відзив ТОВ "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" подано з пропуском встановленого судом строку. При цьому питання щодо поновлення строку на подання відзиву заявником не порушується. Враховуючи наведене, відзив на апеляційну скаргу підлягає залишенню без розгляду. Рух справи викладено у наявних у матеріалах справи ухвалах суду апеляційної інстанції. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у справі №922/2319/22 та призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 27.06.2023 о 12:30год. У судовому засіданні 27.06.2023 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив. Разом з тим, у резолютивній частині відзиву на апеляційну скаргу міститься клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача. Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи, задовольняючи клопотання останнього про розгляд справи у його відсутність, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника ТОВ "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА". Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. 18.11.2021 між ТОВ "ЕК "Гранік" (далі покупець) та ТОВ "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" (далі постачальник) укладено договір №206 поставки нафтопродуктів (далі - договір), за умовами п.2.1 якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця на умовах оптової торгівлі через пункти реалізації ПММ, а покупець зобов`язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до положень розділу 1 договору «Основні терміни та поняття»: ПММ - паливно-мастильні матеріали (нафтопродукти), якість яких відповідає встановленим державним стандартам, поставка яких є предметом даного договору; пункт реалізації ПММ - оптовий склад нафтопродуктів постачальника, де нафтопродукти передаються транспортним засобам покупця. Пункт реалізації ПММ - автозаправна станція/комплекс зі спеціально встановленим обладнанням, на якій здійснюється передача (поставка) постачальником ПММ покупцю, перелік яких розміщується та оновлюється (змінюється в односторонньому порядку) постачальником на ВЕБ-сайті https://diesel-manager.com; передача ПММ - заправка транспортних засобів покупця ПММ у порядку та згідно з вимогами, передбаченими діючим законодавством України; талон - документ на отримання ПММ у паперовому чи електронному виді, який підтверджує факт оплати ПММ і є гарантом виконання постачальником обов`язку з передачі ПММ. Талон має індивідуальний номер, містить термін дії, реєстраційний номер транспортного засобу, вид ПММ, кількість літрів, які має право отримати покупець. Талон передається в електронному виді на пункти реалізації ПММ, де за бажанням покупця може бути наданий йому в паперовому виді; транзакція - операція передачі (поставки) ПММ покупцю, яка здійснюється з використанням паливної картки чи талонів; особовий рахунок - поточний стан взаєморозрахунків між покупцем та постачальником згідно даних постачальника як допоміжний засіб для контролю невикористаних (не переданих) ПММ. Контроль за станом особового рахунку, зокрема кількістю невикористаних ПММ, є правом постачальника і обов`язком покупця. Інформацію про стан особового рахунку покупець отримує через особистий кабінет. На вимогу покупця, йому може надаватися інформація про поточний стан взаєморозрахунків між сторонами в письмовій формі станом на дату вимоги. Пунктом 2.1.договору сторони визначили предмет договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупця на умовах оптової торгівлі через пункти реалізації ПММ (окрім Львів , Мелітополь), а покупець зобов`язується приймати у власність ПММ та сплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним договором. Згідно з п.2.3 договору поставки передача ПММ здійснюється шляхом заправки транспортних засобів покупця через пункти реалізації (окрім міст Львів та Мелітополь), без обмежень термінів, після оплати ПММ відповідно до п.3.2 договору на підставі електронних талонів чи паливних карт. Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що продаж ПММ здійснюється виключно безготівковим розрахунком. Розрахунок за ПММ проводиться покупцем шляхом попереднього перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Оплата за ПММ проводиться покупцем у залежності від бажаного обсягу вибірки ПММ на підставі наданого постачальником рахунку, відповідно до умов даного договору. Перерахування грошових коштів покупцем повинно бути здійснено протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку. За домовленістю сторін рахунком може бути передбачений інший строк оплати товару. За умовами п.3.2 договору ціна і кількість ПММ зафіксована на момент надходження грошових коштів згідно з рахунком. Виконанням покупцем умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець має право, без термінів після оплати отримати ПММ в пунктах реалізації постачальника в межах оплаченого ліміту в літрах. Загальна сума договору становить суму вартості ПММ, поставлених постачальником покупцю протягом терміну дії даного договору (п.3.3 договору). Відповідно до п.3.5 договору передача ПММ покупцю здійснюється через пункти реалізації шляхом транзакцій через надходження на пункт реалізації ПММ паливної карти чи електронного талону відпуску палива… За умовами п.4.4.1 договору постачальник має право припинити поставку нафтопродуктів покупцю у випадку припинення дії або розірвання договору. Згідно з п.6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання умов даного договору, якщо це відбулося внаслідок обставин непередбаченої сили (пожежі, землетрусу, повені, прийняття нормативних документів, які перешкоджають виконанню умов даного договору). Сторони зобов`язані негайно, не пізніше 24 год. з моменту настання, інформувати один одного про початок чи припинення дії форс-мажорних обставин, вказаних у п.6.1 договору і підтвердити відповідними документами після їх отримання (п.6.2 договору). Відповідно до п.6.3 договору у випадку продовження форс-мажорних обставин більше 3 місяців, кожна зі сторін має право відмовитись від подальшого виконання договору, повідомивши про це іншу сторону протягом 3 днів після прийняття такого рішення. За умовами п.7.1 договору останній набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору. У випадку, коли жодна із сторін протягом одного місяця до закінчення терміну дії даного договору не заявила у письмовій формі про намір його розірвати, то договір вважається таким, що діє на наступний період один календарний рік, на умовах передбачених даним договором (п.7.2.договору). Будь-яка із сторін має право ініціювати розірвання цього договору, повідомивши про це іншу сторону за 30 календарних днів (п.8.4 договору). Згідно з п.8.5 договору останній може бути змінений або розірваний за згодою сторін, а також за рішенням суду у разі істотного порушення договору однією зі сторін. Порушення договору постачальником вважається істотним у разі поставки нафтопродуктів неналежної якості. За платіжною інструкцією №09863 від 18.11.2021 позивачем було перераховано на користь відповідача оплату дизельного палива за договором поставки у розмірі 280 000,00 грн., за платіжною інструкцією №010197 від 06.01.2022 - у розмірі 271 000,00 грн., за платіжною інструкцією №010346 від 01.02.2022 - у розмірі 303 000,00 грн., загалом на суму 854 000,00 грн. За твердженнями позивача, станом на дату звернення з розглядуваним позовом до суду ТОВ "ЕК "Гранік" було отримано від ТОВ "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА", у порядку пунктів 2.3, 3.2 договору поставки, за паливними талонами дизельне паливо на суму 172 200,00 грн. Залишок суми коштів, на яку позивач не отримав паливо, становить 681 800,00 грн. Отже позивач частково вибрав ПММ, що були ним оплачені. Листом №82 від 13.10.2022 позивач повідомив відповідача про відмову/розірвання договору №206 поставки нафтопродуктів від 18.11.2021. За твердженнями апелянта, станом на теперішній час договір поставки припинив свою чинність на підставі листа позивача №82 від 13.11.2022, позивач не отримав від відповідача ПММ на суму 681 800,00 грн. і ці кошти підлягають поверненню на користь позивача. Зазначене стало підставою звернення ТОВ "ЕК "Гранік" з розглядуваним позовом до суду. Відповідач у відзиві на позовну заяву наполягає на тому, що позивач, сплативши за певний об`єм ПММ, має їх вибрати або розпорядитися іншим чином. Наполягає на тому, що здійснив усі дії передбачені договором, в тому числі організував доступ позивача до ПММ ще з листопада 2021року, у зв`язку із чим вважає, що вимоги про повернення передоплати є неправомірними, а доводи позивача про вплив на виконання ним договору форс-мажорних обставин не обґрунтованими. Судова колегія враховує наступне. За змістом ст.ст.4, 5 ГПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України та ст.20 Господарського кодексу України (далі ГК України) можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача; належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову. Відповідно до ст. 269 ГПК України справа розглядається апеляційним судом в межах доводів апеляційної скарги. Обґрунтовуючи позовні вимоги про повернення передоплати, ТОВ "ЕК "Гранік" посилається на наявність підстав не виконувати свою частину зобов`язання з відбору ПММ з місць їх видачі, в тому числі, у зв`язку із форс-мажорними обставинами - введенням воєнного стану в Україні (лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022) та на передбачену договором можливість відмови та/або ініціювання розірвання договору стороною. Позивач наголошує, що станом на теперішній час договір поставки припинив свою чинність, оскільки позивач повідомив відповідача листом вих.№82 від 13.10.2022 про відмову/розірвання договору №206 поставки нафтопродуктів від 18.11.2021. Щодо посилання позивача на форс-мажорні обставини та положення п.6.3 договору стосовно можливості відмови від виконання договору у випадку продовження форс-мажорних обставин більше трьох місяців судова колегія зазначає наступне. Розділом 6 договору сторони погодили положення, які стосуються форс-мажору. Так, згідно з п.6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання умов даного договору, якщо це відбулося внаслідок обставин непередбаченої сили (пожежі, землетрусу, повені, прийняття нормативних документів, які перешкоджають виконанню умов даного договору). Сторони зобов`язані негайно, не пізніше 24 год. з моменту настання, інформувати один одного про початок чи припинення дії форс-мажорних обставин, указаних у п.6.1 даного договору, і підтвердити відповідними документами після їх отримання (п.6.2 договору). Відповідно до п.6.3 договору у випадку продовження форс-мажорних обставин більше 3 місяців, кожна зі сторін має право відмовитись від подальшого виконання договору, повідомивши про це іншу сторону протягом 3 днів після прийняття такого рішення. Судова колегія звертає увагу,що відмові від подальшого виконання договору згідно з п.6.3 договору передує виконання умов п.6.2 договору, а саме сторона повинна негайно, не пізніше 24 год. з моменту настання, інформувати про початок дії форс-мажорних обставин іншу сторону та підтвердити відповідними документами початок дії форс-мажорних обставин (після їх отримання). Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання вказаних дій з боку позивача, останнім не надано доказів повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин. Хоча наслідки неповідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин не прописані в договорі, таке неповідомлення впливає на сприйняття судом позивача як добросовісного (або ні) контрагента. Суд апеляційної інстанції не приймає посилання апелянта на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, як на доказ настання для позивача форс-мажорних обставин, з огляду на наступне. Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України (далі ТПП України) засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Згідно з ч.1 ст.14-1 названого Закону ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Відповідно до п.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України №44(5) від 18.12.2014, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Отже, єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є сертифікат. Відповідно до п.6.1 Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин (п.6.2 Регламенту). З наведених норм убачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено. Лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається апелянт, адресований всім, кого це стосується, носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, у тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Отже, виходячи з наведених норм законодавства, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Аналогічна правова позиція підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема постановою від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, на яку обґрунтовано послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні. Водночас, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (позивача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22. За таких обставин судова колегія відхиляє посилання скаржника на наявність форс-мажорних обставин, продовження яких більше 3 місяців, відповідно до положень п.6.3 договору, є підставою для відмови від подальшого виконання договору. Щодо посилання позивача на п.8.4 договору, як на підставу для розірвання договору, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне. Суд першої інстанції зробив висновок, що посилання позивача на те, що на теперішній час договір поставки припинив свою чинність спростовуються матеріалами справи, тобто на думку місцевого суду дія договору продовжується. Апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що договір поставки нафтопродуктів від 18.11.2021 №206 не є на момент постановлення рішення розірваним/припиненим, посилається при цьому також на лист позивача №82 від 13. 10.2022 та на закінчення терміну дії договору. Відповідно до п.8.4 договору поставки будь-яка із сторін має право ініціювати розірвання цього договору, повідомивши про це іншу сторону за 30 календарних днів. Згідно з положеннями ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч.2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.3). У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4). Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч.5). Суд першої інстанції вважаючи, що договір не припинив свою дію виходив саме із таких міркувань, тобто договір не є припиненим, оскільки відсутнє розірвання договору за рішенням суду і відсутня домовленість сторін про його розірвання. Апелянт зазначає про те, що, за наявності відповідного трактування п.8.4 договору, немає сенсу в наявності у договорі п.8.4 при наявності в ньому пункту 8.5, де зазначено про можливість розірвання договору за згодою сторін. Судова колегія звертає увагу, що умови п.8.5 договору, на відміну від п.8.4 договору, передбачають можливість зміни або розірвання договору за згодою сторін, а також за рішенням суду у разі істотного порушення договору однією зі сторін, тобто в пункті вказані порядок і причини такого розірвання, тоді як в п.8.4. зазначається лише про те, що право ініціювати розірвання договору є у будь-якої сторони договору. На підставі аналізу вищевказаних умов договору та положень законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в п.8.4 договору сторони лише закріпили право будь-якої сторони заявити про розірвання договору (ініціювати розірвання). Тобто цей пункт надає стороні право заявити про небажання продовжувати договірні відносини. До того ж він не розкриває підстав такого розірвання. В договорі сторони передбачили розірвання за п. 8.5. за згодою сторін і п.7.2 - за сплиненням строку дії договору. Отже пункт 8.4. не є самостійною нормою договору. Його застосування можливе тільки разом з іншими нормами договору як ініціювання розірвання договору за згодою сторін (п. 8.5. договору) або як ініціювання розірвання договору відповідно до п.7.2 договору (не пролонгація договору). Пункт 6.3. є факультативним, в якому сторони передбачили підстави для відмови від договору, а не його розірвання. Щодо посилання позивача на припинення чинності договору поставки у зв`язку із закінчення строку договору суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Сплинення строку дії договору поставки є об`єктивною обставиною. В пункті 7.1. сторони передбачили, що договір діє протягом року з моменту його підписання, тобто строк дії договору спливав 18.11.2022. В п.7.2. договору сторони передбачили, що договір є продовженим за замовчуванням. Якщо заінтересована сторона заявляє у письмовій формі іншій стороні протягом одного місяця до сплинення строку дії договору про його розірвання, то строк дії договору спливає. Апелянт обґрунтовано звертає увагу суду на те, що попередження про розірвання договору у зв`язку із сплиненням строку його дії має відбуватися саме протягом місяця, а не за місяць до сплинення такого строку. Позивач 18.10.2021 надіслав відповідачу лист від 13.10.2021 про розірвання договору, тобто протягом місяця до сплинення строку дії договору. До матеріалів справи надано опис вкладення у цінний лист (а.с.6), який підтверджує факт направлення позивачем означеного листа на адресу відповідача 18.10.2022. Факт отримання зазначеного листа відповідачем не спростовано. За таких обставин позивач здійснив всі необхідні дії, передбачені п. 7.2. договору для повідомлення сторони про своє небажання продовжувати договірні відносини після закінчення строку дії договору. Судова колегія також звертає увагу на наступне. Відповідач не висловив під час розгляду справи в суді заперечення щодо припинення договірних правовідносин із позивачем. У відзиві наполягає тільки на виконанні позивачем свого обов`язку щодо вибірки оплачених ПММ (а.с.148 зв.). В позовній заяві позивач посилався також на п. 4.4.1. договору у якому зазначено, що постачальник має припинити поставку ПММ у випадку розірвання договору. Отже наявна воля позивача не продовжувати договірні відносини, про що він заявив в суді та подав свою заяву відповідачу - поставщику в порядку передбаченому п.7.2. договору, а також наявна об`єктивна обставина сплинення річного терміну дії договору. У ст.ст. 6, 627 ЦК України встановлено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Це стосується права сторін самостійно визначити порядок припинення дії договору, тобто сторони визначилися, що заява саме про розірвання договору подана в порядку передбаченому п.7.2. договору є його припиненням (тобто не продовженням на новий строк). В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції обґрунтовуючи свій висновок про продовження дії договору посилався на те, що сторонами не надано суду ні додаткових угод про розірвання договору, ні рішення суду про розірвання договору поставки (тобто фактично послався на п.8.5 договору) . За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про продовження строку дії договору, не врахував всі обставини справи, не дослідив в повній мірі правовідносини сторін, врегульовані в договорі, не врахував, що позивач наполягає, а відповідач не заперечує проти припинення договірних відносин, що спір стосується тільки питання чи має право позивач не відбирати ППМ на пунктах видачі позивача і на повернення у зв`язку із цим передоплати. Судова колегія вважає, що положення пункту 7.1. договору стосовно того, що договір діє протягом одного року, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань кореспондується із п. 7.3. договору - закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, які виникли за договором протягом року його дії та залишилися невиконаними. Отже мова іде саме про збереження зобов`язання, яке зобов`язана сторона розпочавши, має виконати до кінця після припинення дії договору. При цьому, як правильно зазначає скаржник, пункт 7.2 договору поставки не вимагає зазначення у такому письмовому повідомленні про відмову/розірвання договору саме на підставі п.7.2 цього договору, у зазначеному пункті договору є лише посилання на письмову форму повідомлення про відсутність бажання продовжити дію договору. Отже, враховуючи, що позивач у порядку, передбаченому договором поставки, повідомив відповідача протягом одного місяця до закінчення терміну дії договору «про намір його розірвати», за висновками судової колегії, строк дії договору №206 поставки нафтопродуктів від 18.11.2021 не був продовжений на наступний рік (не є таким, що діє на наступний період), тобто після 18.11.2022. За таких обставин помилковим є протилежний висновок Господарського суду Харківської області. Судова колегія вважає, що суду необхідно брати до уваги і зміст п.8.4. договору (щодо ініціативи позивача не продовжувати далі договірні відносини) і повідомлення позивача припинити договірні відносини, висловлені у листі № 82 від 13.11.2022, обставини подання цього листа в порядку, визначеному п.7.2.договору, тобто протягом місяця до дати сплинення строку дії договору, а також те, що відповідач не висловився будь-яким чином проти припинення договірних відносин, але обидві сторони бажають вирішити спір тільки стосовно передоплати за талони ПММ. Отже враховуючи вказане вище слід прийти до висновку про обґрунтованість доводів апелянта про припинення дії договору поставки у зв`язку зі сплинення строку його дії, на підставі заяви позивача № 82 від 13.11.2022 про небажання продовжувати договірні відносини і п. п.7.2.;8.4. договору. Сутність розглядуваних позовних вимог полягає у стягненні з відповідача грошових коштів у розмірі 681 800,00 грн., сплачених позивачем як попередня оплата за ПММ, які не були отримані позивачем, за договором поставки нафтопродуктів №206 від 18.11.2021. Укладений між сторонами правочин №206 від 18.11.2021 за своїм змістом та правовою природою є договором поставки. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Водночас приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами. Відповідно до положень ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. За умовами п.3.1 договору продаж ПММ здійснюється виключно безготівковим розрахунком. Розрахунок за ПММ проводиться покупцем шляхом попереднього перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Перерахування грошових коштів покупцем повинно бути здійснено протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку. За домовленістю сторін рахунком може бути передбачений інший строк оплати товару. Відповідно до п.3.2 договору ціна і кількість ПММ є зафіксованими на момент надходження грошових коштів згідно з рахунком. Виконанням покупцем умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Отже, умовами договору №206 від 18.11.2021 передбачено проведення попередньої оплати ПММ. Як установлено Господарським судом Харківської області та підтверджено сторонами, за платіжними інструкціями №09863 від 18.11.2021, №010197 від 06.01.2022 та №010346 від 01.02.2022 позивачем було перераховано на користь відповідача оплату дизельного палива за договором поставки на загальну суму 854 000,00 грн. Судова колегія звертає увагу, що за умовами п.3.1 договору оплата за ПММ проводиться покупцем у залежності від бажаного обсягу вибірки ПММ на підставі наданого постачальником рахунку, відповідно до умов даного договору. Тобто, саме покупець (позивач) залежно від власних потреб повідомляє постачальника (відповідача) про бажані обсяги ПММ, з урахуванням яких останній і виставляє покупцю рахунки на оплату. Відповідно до розділу 1 договору талон - документ на отримання ПММ у паперовому чи електронному виді, який підтверджує факт оплати ПММ і є гарантом виконання постачальником обов`язку з передачі ПММ. Сторонами підтверджено факт передачі паливних талонів на адресу покупця (позивача), на підставі яких останній отримав доступ до ПММ у мережі АЗС постачальника (відповідача). За приписами ч.ч.1, 2 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України). Відповідно до п.2 ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар також вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Згідно з ст. 655ЦК України за договором купівлі-продажу покупець зобов`язується прийняти товар у власність. Статтею 689 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1). Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.2). Отже, закон передбачає, що обов`язок продавця передати товар кореспондується з обов`язком покупця прийняти цей товар у власність, сплативши за нього певну суму. Крім того покупець зобов`язаний вчинити певні дії з одержання товару для забезпечення виконання продавцем свого обов`язку з його передання. Згідно з розділом 1 договору передача ПММ заправка транспортних засобів покупця ПММ в порядку та згідно з вимогами, передбаченими діючим законодавством України. Пункт реалізації ПММ - автозаправна станція/комплекс зі спеціально встановленим обладнанням, на якій здійснюється передача (поставка) постачальником ПММ покупцю. Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язується передавати у власність покупця на умовах оптової торгівлі через пункти реалізації ПММ (окрім міст Львів та Мелітополь), а покупець зобов`язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах передбачених даним договором. Відповідно до п.2.3 договору передача ПММ здійснюється шляхом заправки транспортних засобів покупця через пункти реалізації (окрім міст Львів та Мелітополь), без обмежень термінів, після оплати ПММ відповідно до п.3.2 договору на підставі електронних талонів чи паливних карт. Пункти реалізації ПММ виконують роль складу передплаченого покупцем. Сторони домовилися, що постачальник зобов`язаний зберігати ПММ, оплачені покупцем, до їх передачі покупцю, в повному обсязі. Відповідач здійснив необхідні організаційні дії для доступу позивача до товару (ПММ), починаючи з листопада 2021року, що не заперечувалося позивачем. Позивач має право здійснювати заправку своїх транспортних засобів через пункти реалізації відповідача( крім міст Львів і Мелітополь) без обмеження термінів, чим виконав умови договору поставки і вимоги закону (п.2 ч.1 ст.664 ЦК України). Сторонами підтверджено, що ТОВ "ЕК "Гранік" отримано від ТОВ "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" за паливними талонами дизельне паливо на суму 172 200,00 грн. Тобто, позивач не отримав від відповідача ПММ на суму 681 800,00 грн., яка була перерахована на користь відповідача в якості попередньої оплати. За умовами п.2.3 договору передача ПММ здійснюється без обмеження термінів після оплати ПММ. Відповідно до п.3.2 договору покупець має право, без термінів після оплати отримати ПММ у пунктах реалізації постачальника в межах оплаченого ліміту в літрах. Тобто, умовами договору граничний термін отримання ПММ покупцем не визначено, але сторонами визначено порядок і об`єми передання товару у власність покупцю. Так, в п.3.2 договору передбаченр, що ціна і кількість ПММ є зафіксованими на момент надходження грошових коштів згідно з рахунком. За умовами п.2.3 договору постачальник зобов`язаний зберігати ПММ, оплачені покупцем, до їх передачі покупцю, в повному обсязі. А відповідно до розділу 1 договору талон є гарантом виконання постачальником обов`язку з передачі ПММ. Враховуючи викладене доводи апелянта про те, що умовами договору не передбачено постачання відповідачем на користь позивача певного об`єму палива чи на певну суму передплати, є необґрунтованими, такими, що суперечать умовам договору і закону. Частиною 7 ст.180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Поняття «строк дії договору» і «строк виконання зобов`язання» не є тотожними. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки такою підставою є виконання, проведене належним чином. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №925/1238/22. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 вказала на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що відповідно до п.7.3 договору сторони визначили , що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання таких зобов`язань, які виникли за договором протягом строку його дії та залишилися невиконаними. Отже доводи апелянта про обов`язок відповідача повернути переоплату у зв`язку із припиненням дії договору поставки є необгрунтованими. Твердження апелянта про те, що умовами договору передбачена можливість здійснити передплату палива, але не встановлено обов`язку позивача забрати паливо на суму такої передплати не відповідає зазначеним вище умовам договору, спростовуються наступним. Відповідно до положень ст.ст.655, 689, ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України, ст.265 ГК України за договором поставки обов`язку продавця (постачальника) передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця кореспондується обов`язок покупця прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. За умовами п.2.1 договору також обов`язку постачальника передавати у власність покупця на умовах оптової торгівлі через пункти реалізації ПММ кореспондується обов`язок покупця приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним договором. Отже відповідно до умов п.3.1. договору покупець здійснив оплату за ПММ в залежності від бажаного обсягу їх вибірки. Постачальник зобов`язався зберігати ПММ, оплачені Покупцем до їх передачі покупцю в повному обсязі (абзац другий п.2.3. договору). ПММ зберігається на складі, передплаченому покупцем, роль якого виконують пункти реалізації. Таке зберігання постачальник здійснює без обмеження термінів зберігання (абзац перший п.2.3.договору). Згідно п. 2.1. договору Покупець зобов`язався приймати у власність ПММ. Отже умовами договору та законом передбачено обов`язок покупця не тільки оплачувати товар, але й приймати його у власність. Згідно з ч. 2 ст. 693, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми передоплати. Отже з аналізу положень ч.2 ст.693 ЦК України випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі наявності такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №910/5041/22, від 20.02.2019 у справі №912/2275/17. Згідно з приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У контексті приписів ч.ч.1, 4 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Згідно зі ст.655 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.1). Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу (ч.2). З матеріалів справи не вбачається, а позивач за змістом поданих у справу документів та безпосередньо у судовому засіданні 27.06.2023 не посилався на порушення відповідачем зобов`язань за договором, у тому числі на відмову постачальника передати йому ПММ. Повернення попередньої оплати знаходиться у залежності від порушення відповідачем зобов`язань за договором. Як було досліджено вище відповідач не порушував умови договору поставки, виконав його умови повністю, а також вимоги зазначених вище норм закону щодо обов`язку продавця (постачальника) з передачі проданої речі покупцю і здійснив всі необхідні дії для передання ПММ покупцю. Разом із тим позивач на цей час не виконав, покладений на нього п. 2.1 договору, а також зазначеними вище нормами закону, обов`язок щодо одержання ПММ у власність від відповідача. Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 681 800,00 грн., сплачених у якості попередньої оплати за договором №206 поставки нафтопродуктів від 18 листопада 2021 року. В апеляційній скарзі ТОВ "ЕК "ГРАНІК" просив суд звернути увагу на висновки, які викладені у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та на постанову Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №914/3670/21: «Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося». Однак, наведені вище висновки Східного апеляційного господарського суду відповідають означеним висновкам суду касаційної інстанції, оскільки також наголошено, що у розглядуваному випадку позивачем не доведено і не наповідомляєтьсяється про невиконання/порушення відповідачем зобов`язань за договором, тому вимоги з повернення передоплати не є правомірними. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. На підставі викладених у постанові міркувань, колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у справі №922/2319/22 на підставі ч.4 ст.277 ГПК України, але залишити без змін резолютивну частину цього рішення. Результат апеляційного перегляду свідчить про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги. Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають віднесенню на рахунок скаржника. Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково. Мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у справі №922/2319/22 змінити, виклавши її в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у справі №922/2319/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 04.07.2023. Головуючий суддя О.Є. Медуниця Суддя Д.О. Попков Суддя О.В. Стойка