Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/224/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 161/224/23 пров. № А/857/8591/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., за участю секретаря судового засідання Улицької С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2023 року (головуючий суддя Ковтуненко В.В., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих в автоматичному режимі: серії АА № 00002384 від 06 грудня 2022 року серії АА № 00002450 від 08 грудня 2022 року серії АА № 00002465 від 08 грудня 2022 року серії АА № 00002714 від 15 грудня 2022 року серії АА № 00002718 від 15 грудня 2022 року серії АА № 00001619 від 07 листопада 2022 року серії АА № 00001620 від 07 листопада 2022 року серії АА № 00003109 від 23 грудня 2022 року серії АА № 00003110 від 23 грудня 2022 року серії АА № 00002986 від 21 грудня 2022 року Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані постанови. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 962,00 гривень та на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5 000,00 гривень. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті оскаржила його в апеляційному порядку, вважає що судом неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі, порушено норми матеріального та процесуального права, тому просить таке скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що згідно мотивувальної частини рішення суду вбачається, що причиною скасування оскаржуваних постанов є факт зважування рідкого вантажу (олії). Проте, ані в позовній заяві, ані в судовому засіданні позивач чи його Представник не посилались на зазначену обставину, а саме: особливості вантажу - як на підставу скасування постанов. Письмових заяв щодо зміни підстави позову не надходило, а розгляд справи здійснювався в межах позовної заяви. Більше того, ні судом, ні позивачем не з`ясовувались обставини щодо зважування рідин, що в подальшому стало причиною задоволення позову ОСОБА_1 .. Відтак, відповідач був позбавлений можливості висловити свої заперечення. Предмет та підстави позову формують предмет доказування, які в даному випадку були такими: Застосування ч. 2 ст. 36 КУпАП; Зміст оскаржуваних постанов; Справність зважувального обладнання; Чи є ТТН доказом фактичної ваги товарно-матеріальних цінностей. Проте, ані позивачем у позовній заяві, ані судом не з`ясовувались особливості (чи їх відсутність) зважування рідкого вантажу. Іншими словами, перевезення рідкого вантажу не було підставою позову. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі - Правила дорожнього руху), рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (надалі - Правила № 30). Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється. Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху несуть відповідальність згідно із законодавством. У той же час, відповідно до пункту 3 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (надалі - Порядок № 1174). Так, згідно пункту 2 Порядку №1174, система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (надалі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно- телекомунікаційної системи. Відповідно до пункту 7 Порядку № 1174, фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах. Положеннями пункту 12 Порядку № 1174 врегульовано, що автоматичний пункт може забезпечувати: - вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; - вимірювання загальної маси транспортного засобу; - визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; - вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; - визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; - вимірювання габаритів транспортного засобу; - фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу); - фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; - фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); - первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно- телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; - автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно- телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (пункт 14 Порядку фіксації адміністративних правопорушень). Пунктом 2.13Правил дорожнього руху передбачено, що транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу. Враховуючи викладене напівпричіп, як транспортний засіб, приводиться у рух за допомогою сідельного тягача, який належить позивачу. Сідельний тягач із з`єднаним із ним напівпричепом є транспортним засобом спеціалізованого призначення. Сідельний тягач та з`єднаний із ним напівпричіп, що мають єдину систему гальмування, освітлення, експлуатуються як транспортний засіб з метою перевезення вантажів певних категорій. Даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.01.2021 по справі №761/33776/19. Отже, сідельний тягач та напівпричіп (цистерна), який призволиться в рух за допомогою сідельного тягача, є одним транспортним засобом, але саме сідельний тягач як автопоїзд (транспортний состав), може вважатись великоваговим та саме власник тягача вказаного транспортного засобу, за п. 22.5 ПДР України та ч. 2 ст. 132-1 КУпАП підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху автомобільними дорогами загального користування. Щодо інформації щодо державного номерного знаку причепу, то апелянт вважає, що така інформація не є обов`язковою для встановлення складу правопорушення та зазначається уповноваженою особою за можливості встановлення такої інформації. Проте, як підтверджується скріном перегляду екрану події, така інформація зафіксована комплексом автоматичного зважування. Окрім того, апелянт зазначає, що інформація, яка формує об`єктивну сторону порушення, міститься в постанові та підтверджується інформаційними файлами та даними фото фіксації, які містяться у постанові. При цьому, сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак, відносяться до категорії вантажних автомобілів. Наведене кореспондується з пунктом 2.13 Правил дорожнього руху, відповідно до якого транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу. Крім того, Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов`язку виконувати або дотримуватися законодавства. У вказаній постанові Верховний Суд при визначення підходів до відмежування формалізму від надмірного формалізму, зокрема, наголосив на тому, що якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення. Водночас, наявні в матеріалах справи докази не спростовують вчинення позивачем інкримінованого правопорушення. Згідно частини другої статті 132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Відповідно до статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Обставини щодо правильності визначення відповідальної особи Позивачем не оспорювались. Стаття 283 КУпАП встановлює, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Окрім того, відповідно до пункту 17 Порядку №1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно- вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. При цьому, наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства інфраструктури № 324 від 14.05.2022) затверджено Інструкцію з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі (далі - Інструкція №512). Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ ОІМL R 134-1:2010 (ОІМL R 134-1:2006, IDT) (є у загальному доступі). Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10 % щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16 % щодо навантаження на осі. Відсоток похибки залежить від класу точності приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювань навантажень на вісь. В нашому випадку клас точності зважувального обладнання - F (див. сертифікат відповідності), а отже допустима похибка щодо визначення маси транспортного становить 16% (див. ДСТУ ОІМL R 134-1:2010 (ОІМL R 134-1:2006, IDT). Так, відповідно до оскаржуваних постанов, формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами наступна: *% перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%, де Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр); Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР. Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ ОІМЬ В 134- 1:2010, помножена на Хфакт при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр). Формула розрахунку % перевищення вагових норм є лінійним рівнянням, яке можна поділити на 4 елементарні дії аби розкрити її зміст (на прикладі постанови АА №00003110): 1) Вирахувати % похибки (10%) в кілограмах, тобто 49260*0,1 (саме так 10% позначаються в математиці, де нагадую 1 =100%) = 4926 2) Відняти кілограми похибки від зафіксованих М результатів , тобто 49260 -4926=44334 3) Вирахувати % перевищення маси ТЗ відносно встановлених законодавством норм за допомогою пропорції, тобто 40000 кг - 100%, 44334-х%, Звідси х = 44334*100, 40000 Х=110.8 4) Отже, 110.8% - 100%= 10.8% перевищення Також апелянт вказує, що позовна заява ґрунтується на не актуальній на момент вчинення правопорушення та винесення постанови нормативній базі. Так, наказом Міністерства інфраструктури України № 324 від 14.05.2022 внесено зміни до Інструкції №512, відповідно змінено форму Додатка

1. Оскаржувана постанова відповідає додатку 1 Інструкції № 512 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства інфраструктури № 324 від 14.05.2022 та містить усю визначену законодавством інформацію як і опис обставин, установлених під час розгляду справи. Основним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132- КУпАП є, автоматично внесені до автоматично сформованої постанови, показання технічних приладів, технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, та мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Зазначені докази долучені до відзиву, зокрема: 1) фотографії транспортного засобу, в момент проїзду через автоматичний пункт (включно з номерними знаками транспортних засобів); 2) інформаційна картка автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформована автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого Позивачем. Фотографії руху транспортного засобу через автоматичний пункт, також, містяться на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за посиланнями, які є у кожній постанові. В той час як зазначена інформаційна картка безпосередньо формується автоматичним пунктом та надсилається у вигляді метаданих уповноваженій посадовій особі, яка здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення і використовується нею при встановленні події та складу адміністративного правопорушення та відображає, як саме відбувається розгляд справи про адміністративне правопорушення. Крім того, усі відомості, які містяться в оскаржуваній постанові відповідають вимогам чинного законодавства. Зокрема, постанова містить інформацію про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у вигляді зазначення конкретних вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги. Із матеріалів, долучених до відзиву, вбачається, що порушення стосується саме нормативних вагових параметрів в аспекті перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Вказані відомості містяться у інформаційній картці автоматичного пункту габаритно - вагового контролю, сформованій автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого Позивачем, які використовувались Відповідачем при розгляді справи про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. Відтак, постанови, що оскаржуються позивачем у цій справі, за своїм змістом та формою повністю відповідають вимогам вищезазначених нормативно-правових актів та містять необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою Укртрансбезпеки було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто Позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП. Крім того, апелянт зазначає, що технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам встановленим чинним законодавством України, на підтвердження чого до відзиву надано копію сертифікату перевірки типу, копію сертифікату відповідності. Відповідно до технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №163 (далі - Технічний регламент №163), цей Технічний регламент встановлює вимоги до засобів вимірювальної техніки та розроблений на основі Директиви 2014/32/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 лютого 2014 р. про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно надання на ринку вимірювальних приладів. Відповідно до п. 7 Технічного регламенту №163, засіб вимірювальної техніки повинен відповідати суттєвим вимогам, установленим у додатку 1, та вимогам, установленим у відповідних додатках 3-12, що стосуються даної категорії засобу вимірювальної техніки. Відповідно до пункту 1 Додатку 1 до технічного регламенту №163, засіб вимірювальної техніки повинен забезпечувати високий рівень метрологічної достовірності. Для того, щоб будь-яка сторона була впевнена в результаті вимірювань, засіб вимірювальної техніки повинен бути сконструйований і виготовлений з використанням високоякісної вимірювальної технології та захищеності вимірювань. Відповідно до ч. 1,2 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Відповідно до пунктів 1, 2 Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 р. № 94 (далі - Технічний регламент №94), цей Технічний регламент встановлює вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - засоби вимірювальної техніки), коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов`язаних з вимірюваннями. Дія цього Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку

1. Дія цього Технічного регламенту не поширюється на законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що є медичними виробами та/або медичними виробами для діагностики in vitro. Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь зазначені у п.52 названого Додатку. Відповідно до п. 53 Технічного регламенту №94, у декларації про відповідність зазначається про те, що виконання суттєвих вимог, визначених у додатку 2, та вимог, зазначених у відповідних національних стандартах та технічних специфікаціях для певних засобів вимірювальної техніки, було доведено. Відповідно до п. 57 Технічного регламенту №94, відповідність засобів вимірювальної техніки цьому Технічному регламенту повинна засвідчуватися шляхом нанесення на них знака відповідності та додаткового метрологічного маркування, передбачених у пунктах 58-70 цього Технічного регламенту. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам. Так, відповідно до Міжповірочих інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 13.10.2016 № 1747, міжповірочний інтервал для приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь становить 1 рік. Таким чином, Сертифікат відповідності (декларація відповідності) який також є первинною повіркою, доданий до відзиву чинний 1 рік, тобто до настання наступного моменту необхідності проходження повірки. Окрім того, сертифікат відповідності на зважувальне обладнання WIM 59, WIM 2, WІМ 8 чинні на момент зважування. Сертифікат відповідності на зважувальне обладнання WІМ 11, WIМ 13, WІМ 27 є чинними оскільки відповідно до постанови Уряду від 05.04.2022 №412, термін їх дії продовжується на період воєнного стану та протягом 3-х місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях. Саме сертифікат відповідності та сертифікат перевірки типу (чинний 10 років) підтверджують справність обладнання, тому твердження позивача не заслуговують уваги. Також вважає, що недоречним є посилання позивача на Порядок № 879 здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 адже, згідно пункту 1 вказаного Порядку, його дія не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах. Відповідно посилання на Вимоги до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255 також є недореченими, оскільки визначають комплектність стаціонарних та пересувних пунктів габаритно - вагового контролю. В свою чергу щодо автоматичних пунктів фіксації адміністративних правопорушень застосовуються Вимоги до облаштування автоматичних пунктів фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, закріплені додатком 1 до Порядку №1174. Також, апелянт вказує, що Товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей. Верховний Суд в постанові від 31.07.2019 р. у справі №802/518/17-а дійшов висновку, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу. Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 28.02.2019 р. у справі №805/3598/16-а. Товарно-транспортна накладна не може беззаперечно свідчити про достовірність важення транспортного засобу та вантажу з боку позивача, тому посилання позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до товарно-транспортних накладних, з урахуванням ваги автомобіля та причепу, виключає перевантаження транспортних засобів, вважаємо необґрунтованими. Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.07.2019 справі №802/518/17-а, у якій судом було зазначено, що посилання позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до товарно-транспортної накладної, з урахуванням нормативної ваги автомобіля та причепу, виключає перевантаження транспортних засобів, Верховний Суд вважає необґрунтованим. Так, відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.» Відповідно до статті 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об`єктивної сторони адміністративного правопорушення. Апелянт зазначає, що у даному випадку, усі зафіксовані адміністративні правопорушення містять самостійні склади, з огляду різницю кожного в об`єктивній стороні - час, місце (відрізок дороги), обставини (фактичні перевищення ваги ТЗ у тонах). Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом. Тобто, в межах одного комплексу WІМ одночасно може бути виявлено як порушення вагових норм щодо загальної маси ТЗ, так і щодо осьових навантажень, так і щодо перевищень габаритних показників. У цьому випадку застосовується ч. 2 ст. 36 КУпАП, а постанова виноситься за більш серйозне правопорушення з числа зафіксованих. Зафіксовані різними WІМ комплексами в різний час на різних ділянках дороги показники порушення вимог законодавства повинні розглядатись окремо в межах сформованих в автоматичному режимі даних, що відповідає частині 1 статті 36 КУпАП. Окрім того, доводи позивача, що кілька технічних засоби в один і той же день, з різницею в часі, при зважуванні одного і того ж автомобіля, показали різні показники, не заслуговують увагу, оскільки як вже зазначалось вище, вага зазначеного транспортного засобу значно перевищувала дозволену вагу, що не виключало перевезення одночасно товарно-матеріальних цінностей, які могли бути розвантажені по шляху прямування. Отже, визначальною ознакою частини другої статті 36 КУпАП є саме здійснення розгляду справ одночасно, чого не було у спірних правовідносинах. Разом з тим, згідно п.2 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512, уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система), необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова). Відповідно до пункту 3 зазначеної Інструкції, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. За змістом пункту 16 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 1174, рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання. Отже, розгляд справи про правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі здійснюється шляхом опрацювання інформаційних файлів за результатом якого виноситься сформована системою в автоматичному режимі постанова на яку здійснюється накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що є підтвердженням прийняття рішення, з фіксацією дати та часу прийняття рішення за кожною автоматично зафіксованою подією правопорушення. Особливістю автоматичної фіксації правопорушень та їх розгляду є те, що інспектор, який здійснює розгляд справ, не має ані нормативної, ані технічної можливості обрати матеріали для розгляду. Після здійснення автоматичної фіксації правопорушення інформація потрапляє на розгляд у хронологічному порядку вчинення таких правопорушень, незалежно від особи яка їх здійснила. Крім того, посадові особи, які здійснюють розгляд також позбавлені можливості здійснювати будь-яку вибірку щодо дат вчинення правопорушень окремими особами або ж виокремлювати інформацію для розгляду стосовно конкретної особи. Також, апелянт вказує, що жодним нормативним документом, що регулює діяльність Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю, не встановлено обов`язок використання методики при зважуванні тих чи інших видів (у тому числі сипучих, рідин). З огляду на доводи суду першої інстанції щодо методики, то апелянт вказує, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення. Такого ж висновку дійшли суди, зокрема у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №819/1381/16, а також у справі №820/1420/17 від 02.08.2018р. Окрім того пунктом 2.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363) передбачено, що за фізичним станом вантажі можуть бути твердими, рідкими і газоподібними. Відповідно до пункту 2.5 Правил №363, за способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними. Відповідно до пункту 2.7 Порядку №363, в залежності від маси, габаритів одного вантажного місця та специфіки вантажі підрозділяються на такі, перевезення яких здійснюється: за цими правилами і за спеціальними правилами (великовагові, великогабаритні, небезпечні). За цими правилами здійснюються перевезення вантажів, маса і габарити яких в транспортному положенні разом з транспортним засобом не перевищують обмеження, що встановлені Правилами дорожнього руху України. Тобто, усі загалом види вантажів повинні перевозитись з врахування обмежень, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху. Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 (далі -Правила №30). Відповідно до пункту 3 Правил №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Жодних винятків щодо рідкого вантажу у Правилах № 30 не міститься, як і виняткових дозволених вагових обмежень для рідкого вантажу (чи щодо загальної маси ТЗ чи щодо осьових навантажень) пунктом 22.5 Правил дорожнього руху. Крім того, фото ТЗ додане до відзиву підтверджує, що вантаж перевозився у цистерні. Цистерни для перевезення рідин звично всередині відгороджуються рядом спеціальних перегородок з метою зменшення ударів рідини об стінки і днище цистерни при русі. Автомобільні цистерни виготовляються згідно з вимогами Державних стандартів та інших затверджених нормативних документів. їх конструктивне рішення залежить від призначення, тобто від виду перевезених вантажів. В обов`язковому порядку регламентуються наступні параметри: місткість/габаритні розміри; вантажопідйомність; форма, розміри перегородок, виконують функцію хвилерізів; механічна міцність; допустиме навантаження на вісь транспортного засобу. Тип перерізу автоцистерни в першу чергу залежить від конструктивних особливостей шасі. Переважно орієнтуються на навантаження, що розподіляється по осях, довжину рами і загальну вантажопідйомність. Також варто звернути увагу і на ряд інших моментів. Так, резервуари, особливо великого об`єму як у нашому випадку, поділяються на відсіки (хвилерізами). Наявність відсіків дозволяє перевозити різні рідини. Встановлення хвилерізів і перегородок в резервуарах напівпричепів-цистерн необхідне, оскільки при відсутності їх (наприклад, рух на підйом) відбувається розвантаженням ведучої осі автомобіля-тягача внаслідок перетікання рідини назад, що може призвести до буксування останнього. Розвантаження секційних напівпричепів-цистерн повинне розпочинатися з задніх секцій, щоб забезпечити необхідне навантаження на сідло. Таким чином, з огляду на особливість вантажу, цистерни виготовлені таким чином, що розподіл маси по осях, а тим паче загальної маси майже не змінюється під час руху ТЗ. Отже, доводи позивача про те, що перевозився рідкий вантаж та його вага змінюється в залежності від рельєфу дороги, швидкості руху є припущенням, тому не можуть братися судом до уваги. Крім того, не впливають на звільнення від відповідальності у сфері автотранспортного перевезення доводи позивача про переміщення під час руху вантажу (з урахуванням його характеристик), оскільки відповідно до положень п. 12.5 Правил від 14.10.1997 року №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Аналогічним чином, не можуть бути враховані відповідні дані ваги, зафіксовані у товарно-транспортній накладній, оскільки відповідно до п. 13 Порядку від 27.12.2019 року №1174 вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів здійснюються засобами вимірювальної техніки, які відповідають вимогам, законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на осі транспортного засобу. Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху. Також, апелянт вказує, що різниця в показниках при зважуванні одного ТЗ в один і той же день на різних комплексах автоматичного зважування може пояснюватись різницею між фактичною похибкою конкретного зважування та максимально допустимою для зважувального комплексу на різних WІМ комплексах. Наприклад, при зважуванні на одному WІМ-комплексі фактична похибка складала 3% при визначенні загальної маси ТЗ, а на іншому 5%, проте в обидвох випадках Укртрансбезпека завжди трактує на користь перевізника максимально допустиму (тобто 10% для загальної маси). Відтак, доводи суду, що кілька технічних засобів в один і той же день, з різницею в часі, при зважуванні одного і того ж автомобіля, показали різні показники не свідчать про протиправність постанов, а вказують тільки на те, що Судом не досліджено як мінімум поняття похибки та принципу її дії. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що 06 грудня 2022 року, головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, ОСОБА_2 , було винесено постанову серії АА № 00002384, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 гривень. Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що 10 жовтня 2022 року, о 07.41 годин, по а/д М-06 Київ-Чоп, км 246 +008, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб «МАН», державний номерний знак НОМЕР_1 , щодо якого відповідальна особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5% (2,038 тон), при дозволеній масі 40 тон. Крім того, 08 грудня 2022 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Дмитренком Максимом Олександровичем, було винесено постанову серії АА № 00002450, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 гривень Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що 12 жовтня 2022 року, о 17.55 годин, по а/д Н-31, км 122км + 000, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , щодо якого відповідальна особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 7,8% (0,9 тон), при дозволеному максимальному навантаженні 11,5 тон. Крім того, 08 грудня 2022 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Савченком Владиславом Олеговичем було винесено постанову, серії АА № 00002465 від, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що 13 жовтня 2022 року, о 08.55 годин, по а/д М-06 Київ-Чоп, км 246 +008, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , щодо якого відповідальна особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 13,8% (5,557 тон), при дозволеній масі 40 тон, та перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 10,9% (1,26 тон), при дозволеному максимальному навантаженні 11,5 тон. Крім того, 15 грудня 2022 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Савченком Владиславом Олеговичем, було винесено постанову серії АА № 00002714, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 гривень Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що 20 жовтня 2022 року, о 13.49 годин, по а/д М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський, км 247 + 432, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , щодо якого відповідальна особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,2% (3,308 тон), при дозволеній масі 40 тон, та перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 9,8% (1,137 тон), при дозволеному максимальному навантаженні 11,5 тон. Крім того, 15 грудня 2022 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Савченком Владиславом Олеговичем було винесено постанову серії АА № 00002718, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 гривень Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що 20 жовтня 2022 року, о 14.32 годин, по а/д М-21 192 км + 000, Житомирська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , щодо якого відповідальна особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 9% (3,603 тон), при дозволеній масі 40 тон, та перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 9,3% (1,075 тон), при дозволеному максимальному навантаженні 11,5 тон. Крім того, 07 листопада 2022 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Савченком Владиславом Олеговичем, було висенено постанову серії АА № 00001619, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 гривень. Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що 24 вересня 2022 року, о 09.36 годин, по а/д М-03 22 км + 717, Київська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , щодо якого відповідальна особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,1% (2,458 тон), при дозволеній масі 40 тон, та перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 8,6% (0,992 тон), при дозволеному максимальному навантаженні 11,5 тон. Крім того, 07 листопада 2022 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Савченком Владиславом Олеговичем було винесено постанову серії АА № 00001620, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 гривень Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що 24 вересня 2022 року, о 10.54 годин, по а/д М-06 Київ-Чоп 54 км + 285, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , щодо якого відповідальна особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,5% (2,612 тон), при дозволеній масі 40 тон. Крім того, 23 грудня 2022 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Савченком Владиславом Олеговичем було винесено постанову серії АА № 00003109, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 гривень Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що 02 листопада 2022 року, о 11.01 годин, по а/д М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський, км 247 + 432, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , щодо якого відповідальна особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,3% (2,944 тон), при дозволеній масі 40 тон, та перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 8,4% (0,977 тон), при дозволеному максимальному навантаженні 11,5 тон. Крім того, 23 грудня 2022 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Соколюком Любомиром Миколайовичем було винесено постанову серії АА № 00003110, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень. Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що 02 листопада 2022 року, о 11.51 годин, по а/д М-21 192 км + 000, Житомирська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , щодо якого відповідальна особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 10,8% (4,334 тон), при дозволеній масі 40 тон, та перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 9,7% (1,075 тон), при дозволеному максимальному навантаженні 11,5 тон. Крім того 21 грудня 2022 року старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Савченка Владислава Олеговича, було винесено постанову серії АА № 00002986, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, що 28 жовтня 2022 року, о 14.10 годин, по а/д М-06 Київ-Чоп 246 км + 008, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , щодо якого відповідальна особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допустив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 11,9% (4,768 тон), при дозволеній масі 40 тон та перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 8,2% (0,953 тон), при дозволеному максимальному навантаженні 11,5 тон. Розглядаючи спір, суд першої інстанції вказав, що відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що транспортні засоби були завантажені у чіткій відповідності до товарно-транспортних накладних, будь-яких зупинок у зв`язку з розвантаженням або додатковим завантаженням не здійснювали. А єдиною обставиною, яка могла вплинути на такі істотні розбіжності щодо загальної маси транспортного засобу та навантаження на одинарну вісь транспортного засобу є рідкий вантаж олії, який схильний до вільного переміщення всередині цистерни, та, відповідно до постійного зсуву центру ваги, навіть під впливом гальмування, розгону, або будь-якої зміни швидкості транспортного засобу. Крім того, суд першої інстанції вважав, що оскільки наразі відсутня Методика зважування сипучих та рідких вантажів то, суд не може не враховувати особливостей вантажу, який під час руху автомобіля може вільно переміщуватися по всім осям транспортного засобу, і кожне зважування буде відрізнятись від попереднього. А приймаючи до уваги, що зважування транспортних засобів автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, здійснюється шляхом поосьового зважування транспортного засобу із подальшим додаванням показників по всіх осях, то не можна дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, та як наслідок, і загальної маси вцілому. Оскільки рідкий вантаж, в силу своїх властивостей, легко переміщується з осі на вісь під дією мінімального руху чи мінімального зміщення кута нахилу. З урахуванням цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що результати даного вимірювання не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним рідким вантажем, а тому відповідач при складанні оскаржуваних постанов діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Проте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується. Відповідно до ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини. У відповідності до вимог ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Пунктом 4 Правил проїзду, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. При цьому, вказаними вище нормами врегульовано, що допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Згідно пункту третього Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 № 779 до ЄДРТЗ вноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об`єкти обліку). У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядку ведення ЄДРТЗ, внесення до ЄДРТЗ інформації про об`єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачею тимчасового реєстраційного талона. При цьому, пунктом першого Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197 (надалі - Порядок № 1197) визначає, що цей Порядок визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (надалі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач). Відповідно до підпункту третього пункту другого Порядку внесення відомостей про належного користувача, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Згідно пункту 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідно до пункту 7 Порядку № 1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку. Згідно пункту 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знаку транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно- телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно- телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (пункт 14 Порядку фіксації адміністративних правопорушень). Відповідно до пункту 15 Порядку № 1174 метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знаку транспортного засобу, фотографія державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знаку; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). Під час передачі інформаційних файлів та метаданих проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних (пункт 10 Порядку № 1174). З урахуванням зазначених положень Порядку № 1174 слід вважати, що здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою, зокрема на автомобільному транспорті може здійснюватися, зокрема шляхом встановлення на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплекс технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, зокрема вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо. У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт. Отже, система забезпечує автоматизоване формування вихідних даних, зафіксованих в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства. При цьому, при прийнятті рішень посадові особи Укртрансбезпеки, які уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні дані, як то: про транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метадані, сформовані автоматичним пунктом (пункти 2, 16 Порядку № 1174). Відповідно до статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе 7 відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Згідно статті 279-5 КУпАП, у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника. За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису),відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних». Вказане також закріплено у пункті 7 Положення, що додатково врегульовує процедуру отримання документів, необхідних для правильного розгляду справи про адміністративне правопорушення. Як уже зазначалось вище згідно частини другої статті 132-1КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Відповідно до статті 229 КУпАП, органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом, зокрема, але не виключно (частини друга, третя статті 132-1КУпАП). Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частини друга, третя статті 132-1 КУпАП). Згідно статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Відповідно до пункту 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Як вбачається з оскаржуваних постанови відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України. Вищевказані правопорушення зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою комплексних технічних засобів марки WIМ. Відповідно до технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №163 (далі - Технічний регламент №163), цей Технічний регламент встановлює вимоги до засобів вимірювальної техніки та розроблений на основі Директиви 2014/32/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 лютого 2014 р. про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно надання на ринку вимірювальних приладів. Відповідно до п. 7 Технічного регламенту №163, засіб вимірювальної техніки повинен відповідати суттєвим вимогам, установленим у додатку 1, та вимогам, установленим у відповідних додатках 3-12, що стосуються даної категорії засобу вимірювальної техніки. Відповідно до пункту 1 Додатку 1 до технічного регламенту №163, засіб вимірювальної техніки повинен забезпечувати високий рівень метрологічної достовірності. Для того, щоб будь-яка сторона була впевнена в результаті вимірювань, засіб вимірювальної техніки повинен бути сконструйований і виготовлений з використанням високоякісної вимірювальної технології та захищеності вимірювань. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Відповідно до пунктів 1, 2 Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 р. № 94 (далі - Технічний регламент №94), цей Технічний регламент встановлює вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - засоби вимірювальної техніки), коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов`язаних з вимірюваннями. Дія цього Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку

1. Дія цього Технічного регламенту не поширюється на законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що є медичними виробами та/або медичними виробами для діагностики in vitro. Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь зазначені у п.52 названого Додатку. Відповідно до п. 53 Технічного регламенту №94, у декларації про відповідність зазначається про те, що виконання суттєвих вимог, визначених у додатку 2, та вимог, зазначених у відповідних національних стандартах та технічних специфікаціях для певних засобів вимірювальної техніки, було доведено. Відповідно до п. 57 Технічного регламенту №94, відповідність засобів вимірювальної техніки цьому Технічному регламенту повинна засвідчуватися шляхом нанесення на них знаку відповідності та додаткового метрологічного маркування, передбачених у пунктах 58-70 цього Технічного регламенту. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам. Відповідно до Міжповірочих інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 13.10.2016 № 1747, міжповірочний інтервал для приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь становить 1 рік. Таким чином, Сертифікат відповідності (декларація відповідності) який також є первинною повіркою, доданий до відзиву чинний 1 рік, тобто до настання наступного моменту необхідності проходження повірки. Окрім того, сертифікат відповідності на зважувальне обладнання WIM 59, WIM 2, WІМ 8 чинні на момент зважування. Сертифікат відповідності на зважувальне обладнання WІМ 11, WIМ 13, WІМ 27 є чинними оскільки відповідно до постанови Уряду від 05.04.2022 №412, термін їх дії продовжується на період воєнного стану та протягом 3-х місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях. Саме сертифікат відповідності та сертифікат перевірки типу (чинний 10 років) підтверджують справність обладнання, тому суд апеляційної інстанції вважає, що твердження позивача не заслуговують уваги. Щодо обрахунку перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, то у постановах міститятиться інформація про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у вигляді зазначення конкретних вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а саме у постановах зазначено, що рух транспортного засобу із перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України. При цьому, слід вказати, що обрахунок перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України здійснюється за формулою: % перевищення = ((Хфакт. - Хнорм. - похибка пристрою)/ Хнорм.)х100%, де Хфакт. - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр); Хнорм. - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР; Похибка пристрою - регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ ОІМЬ К 134-1:2010, помножена на Хфакт. (при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр) та становить: для параметру довжини ТЗ - 600 мм, для параметру ширини ТЗ - 100 мм, для параметру висоти ТЗ - 60 мм, для параметру загальної маси ТЗ -10% від фактичної маси ТЗ, для параметру навантаження на одиночну вісь ТЗ - 16% від фактичного навантаження на вісь, для параметру навантаження на строєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження, для параметру навантаження на здвоєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі,на осі. Розрахунок відсоткового перевищення навантаження перевищив встановлені законодавством обмеження. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідно до абзацу 27 глави І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому, ТТН не є належним доказом відсутності перевищення фактичної загальної маси транспортного засобу під час руху, оскільки не свідчать про дійсність його ваги у момент фіксації, а лише надають окрему інформацію про облік активів. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 2.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363) передбачено, що за фізичним станом вантажі можуть бути твердими, рідкими і газоподібними. Відповідно до пункту 2.5 Правил №363, за способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними. Відповідно до пункту 2.7 Порядку №363, в залежності від маси, габаритів одного вантажного місця та специфіки вантажі підрозділяються на такі, перевезення яких здійснюється: за цими правилами і за спеціальними правилами (великовагові, великогабаритні, небезпечні). За цими правилами здійснюються перевезення вантажів, маса і габарити яких в транспортному положенні разом з транспортним засобом не перевищують обмеження, що встановлені Правилами дорожнього руху України. Отже, усі загалом види вантажів повинні перевозитись з врахування обмежень, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху. Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 (далі -Правила №30). Відповідно до пункту 3 Правил №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Жодних винятків щодо рідкого вантажу у Правилах № 30 не міститься, як і виняткових дозволених вагових обмежень для рідкого вантажу (чи щодо загальної маси ТЗ чи щодо осьових навантажень) пунктом 22.5 Правил дорожнього руху. Крім того, фото ТЗ наявні в матеріалах справи підтверджують, що вантаж перевозився у цистерні. Цистерни для перевезення рідин всередині відгороджуються рядом спеціальних перегородок з метою зменшення ударів рідини об стінки і днище цистерни при русі. Автомобільні цистерни виготовляються згідно з вимогами Державних стандартів та інших затверджених нормативних документів. Їх конструктивне рішення залежить від призначення, тобто від виду перевезених вантажів. Цистерни виготовляються таким чином, що розподіл маси по осях, а тим паче загальної маси майже не змінюється під час руху ТЗ. Отже, доводи суду першої інстанції, що перевозився рідкий вантаж та його маса змінюється в процесі руху ТЗ є припущенням, тому не може бути підставою для задоволення позовних вимог. Крім того, відповідно до положень п. 12.5 Правил від 14.10.1997 року №363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на осі транспортного засобу. Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху. Враховуючи зазначене вище колегія судів вважає, що стягнення накладено з дотримання вимог КУпАП. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а у задоволенні позову відмовити. Керуючись ст. 243, 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2023 року по справі № 161/224/23 скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді О.М. Гінда В.В. Ніколін