Постанова 4852 № 340/475/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 липня 2023 року м. Дніпросправа № 340/475/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 340/475/23 за позовом ОСОБА_1 до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 08 лютого 2023 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, у якому просив: - скасувати пункт 8 рішення Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 23 грудня 2021 року № 440 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок»; - зобов`язати Мар`янівську сільську раду Новоукраїнського району Кіровоградської області після скасування (припинення) воєнного стану повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 01 жовтня 2021 року (вхідний № 181 від 01 жовтня 2021 року); - зобов`язати Мар`янівську сільську раду Новоукраїнського району Кіровоградської області після скасування (припинення) воєнного стану надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0000 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3523181200:02:000:9503, розташованої на території Марянівської територіальної громади (колишньої Великовисківської сільської ради Маловисківського району) Кіровоградської області, відповідно до поданого позивачем клопотання від 01 жовтня 2021 року (вхідний № 181 від 01 жовтня 2021 року). Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 340/475/23 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Судом першої інстанції зазначено, що положення статті 118 Земельного кодексу України кореспондуються з положеннями ч.5 ст.116 Земельного кодексу України яка передбачає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Відтак, суд дійшов висновку, що звернення позивача з позовом щодо зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у графічних матеріалах земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3523181200:02:000:9503, із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Мар`янівської територіальної громади, яка перебуває в користуванні гр. ОСОБА_2 , згідно договору оренди від 07.12.2012р., є передчасним, адже матеріали справи не містять доказів припинення договору оренди від 07.12.2012р. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 340/475/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що матеріали справи містять копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 01 жовтня 2021 року про погодження вилучення частини земельної ділянки з кадастровим номером 3523181200:02:000:9503, ця заява ОСОБА_2 надана позивачем відповідачу, а отже відповідач протиправно зазначив у пункті 8 рішення від 23 грудня 2021 року № 440 щодо відсутності погодження землекористувача як підставу для відмови у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції обґрунтував відмову у задоволені позову підставами, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення відповідача. Вважає, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність без зазначення конкретних підстав відмови, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Вказує, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є першою стадією у вирішенні питання щодо передачі земельної ділянки, яка не є за своєю суттю передачею земельної ділянки, а відтак приписи ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України щодо припинення у іншого землекористувача права користування земельною ділянкою на цій стадії не застосовуються. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, та зазначає: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 01.10.2021 позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 3523181200:02:000:9503, землекористувачем якої надано нотаріальну завірену згоду, розташована на території Кіровоградська область, Маловисківський район, Великовисківська сільська рада. До вказаної заяви додані копії: паспорта, ідентифікаційного коду, копія згоди землекористувача, графічні матеріали земельної ділянки, копія довіреності. 23.12.2021 року Мар`янівською сільською радою прийнято рішення №440 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким п.8 відмовлено у задоволенні клопотання позивача у зв`язку з тим, що до заяви не подано погодження землекористувача, що передбачене ч.6 ст.118 Земельного кодексу України. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами частини 1 статті 118 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Зі змісту частини 6 статті 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Приписами абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. Апеляційний суд звертає увагу, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є лише першим етапом в процедурі виділення та передачі у власність (користування) земельної ділянки та не означає того, що в подальшому розпорядником земельної ділянки буде прийнято лише позитивне рішення та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таке рішення як затвердження проекту землеустрою, уповноважений орган має прийняти з урахуванням тих обставин, які існують на час його прийняття, а не враховуючи обставин, які існували на час надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Матеріалами справи підтверджено, що 23.12.2021 року відповідачем прийнято рішення №440 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», зі змісту п.8 якого вбачається, що позивачу відмовлено у задоволенні його клопотання у зв`язку з тим, що до клопотання не подано погодження землекористувача, що передбачене ч.6 ст.118 Земельного кодексу України. Апеляційним судом встановлено, що при прийнятті рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не зазначено конкретні підстави, які передбачені ч.7 ст. 118 ЗК України, для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що спірний пункт 8 рішення Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 23 грудня 2021 року № 440 Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок є протиправним. Отже, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, керуючись приписами ст.9 КАС України, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати пункт 8 рішення Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 23 грудня 2021 року № 440 Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Разом з тим, відсутність обґрунтованого рішення із зазначенням підстав, передбачених ч.7 ст. 118 ЗК України, для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не дозволяє надати належну правову оцінку рішенню у контексті його обґрунтованості, й відповідно, прийняти рішення про зобов`язання надати такий дозвіл. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до норм земельного Кодексу України підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку. В свою чергу, суд першої інстанції фактично самостійно визначив мотиви з яких слід відмовити позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Таким чином, оскільки відповідачем не дотримано вимоги ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України під час розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає передчасним вирішення питання щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, а тому позовна вимога про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою задоволенню не підлягає. Водночас, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 01 жовтня 2021 року (вхідний № 181 від 01 жовтня 2021 року) та прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства. Приписами підпункту 5 пункту 27 розділу X ЗК України передбачено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Так, оскільки належний спосіб захисту порушеного права позивача не містить безпосередньо зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а лише передбачає розгляд клопотання позивача, колегія суддів вважає, що виконання цього судового рішення під час дії воєнного стану жодним чином не суперечить вимогам підпункту 5 пункту 27 розділу X ЗК України. Відтак, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення відповідачем до скасування (припинення) воєнного стану. Інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, за результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно приписів ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Положеннями ч.3 ст.139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач з метою підтвердження витрат на правничу допомогу надав до суду першої інстанції: договір про надання правничої (правової) допомоги від 28 жовтня 2022, додаток №1 до договору від 28 жовтня 2022 року, акт від 09 березня 2023 року про надання правничої (правової) допомоги за договором від 28 жовтня 2022 року, звіт про витрачений час на надання правничої (правової) допомоги за договором від 28 жовтня 2022 року. Так, згідно акту від 09 березня 2023 року про надання правничої (правової) допомоги за договором від 28 жовтня 2022 року позивачу надано послуги загальною вартістю 8050,00 грн., зокрема: - зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, обговорення правової позиції, 1 година, вартість 300,00 грн.; - правовий аналіз документів, наданих клієнтом, 1 година, вартість 300,00 грн.; - аналіз законодавства, пошук та аналізу актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, 2 години, вартість 600,00 грн.; - складання та подання адвокатських запитів від 04.11.2022, від 05.01.2023, 2 години, вартість 1000,00 грн.; - складання позовної заяви, 3 години, вартість 3000,00 грн.; - підготовка додатків до позовної заяви, 1 година, вартість 300,00 грн.; - складання клопотань та заяв з процесуальних питань (клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу), 1,5 години, вартість 900,00 грн.; - складання відповіді на відзив, 3 години, вартість 1500,00 грн.; - направлення заяв по суті справи (їх копій) та заяв з процесуальних питань (їх копій) іншим учасникам справи, 0,5 годин, вартість 150,00 грн.. Платіжне доручення щодо сплати вищевказаних послуг до матеріалів справи не подано. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем не подано клопотань та заперечень стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу, який розраховано позивачем. Судова колегія зазначає, що у відповідності до ч.6 ст. 134 КАС України зменшення розміру витрат на правничу допомогу відбувається за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. В даному випадку, оцінивши складність та обсяг наданих адвокатом послуг, з огляду на подані документи, також враховуючи критерії розумності та співмірності заявленої суми фактично понесених витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції в розмірі 1500,00 грн. Також, апеляційним судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн. за подання адміністративного позову та 1610,40 грн. за подання апеляційної скарги. Відтак, судовий збір, сплачений позивачем, з огляду на рішення, прийняте судом апеляційної інстанції, підлягає розподілу відповідно до ч. 3 ст. 139, п.п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України пропорційно частині задоволених позовних вимог, а саме 50 відсоткам від сплаченого судового збору в сумі 2684,00 грн., що складає 1342,00 грн. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 340/475/23 задовольнити частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 340/475/23 скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову. Визнати протиправним та скасувати пункт 8 рішення Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 23 грудня 2021 року № 440 «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». Зобов`язати Мар`янівську сільську раду Новоукраїнського району Кіровоградської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 01 жовтня 2021 року (вхідний № 181 від 01 жовтня 2021 року). В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1342,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 1500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Мар`янівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області . Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко