Постанова 4852 № 280/816/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 липня 2023 року м. Дніпросправа № 280/816/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року (головуючий суддя: Мінаєва К.В.) по адміністративній справі № 280/816/23, розглянутої у спрощеному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої частини щорічної грошової допомоги, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 06.02.2023 року звернувся через представника до суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 11 566,00 грн. та судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням його прав щодо отримання недоплаченої грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи за 2022 рік. У відзиві на позов відповідач зазначає про безпідставність заявлених позивачем вимог та просить в позові відмовити. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем через представника подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду через порушення судом норм матеріального права, та задовольнити позов. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в зв`язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами ст. 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка рішення суду судом апеляційної інстанції здійснюється в межах доводів апеляційної скарги відповідача, як це передбачено ст.308 КАС України. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 10.03.2016 року, та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня на підставі ч.4 ст.13 Закону № 3551-ХІІ у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. У 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня здійснена позивачу відповідачем з урахуванням Постанови №540 у розмірі 3906,00 грн. На звернення до відповідача із заявою про нарахування і виплату у 2022 році недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої ст. 13 Закону №3551-XII в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, позивач отримав відповідь про відмову у здійсненні такого перерахунку, в якій зазначено, що йому виплачена вказана грошова допомога у розмірі, встановленому постановою КМ України №540 від 07.05.2022 року. Зазначені дії відповідача позивачем оскаржено в судовому порядку. Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного. Відповідно до ч.4 ст. 13 Закону №3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: особам з інвалідністю I групи - десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Як визначено ст. 17 Закону № 3551-XII, фінансування витрат, пов`язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Підпунктом "б" пп. 1 п. 20 розд. II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 4 ст. 13 Закону № 3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої разова грошова допомога інвалідом війни ІІ групи до 5 травня виплачується щорічно у розмірі, який визначається КМ України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними. Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення ст. 13 Закону №3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених КМ України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 року також врегульовані п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України. Згідно із пп. 5 п. 63 розд. І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено п. 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених КМ України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, КМ України були делеговані повноваження встановлювати, зокрема, розмір разової грошової допомоги до 5 травня. На реалізацію приписів цієї норми закону, КМ України кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови, в тому числі 07.05.2022 року прийнято Постанову №540 ,якою передбачено, що інвалідам війни ІІ групи у 2022 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, проводиться у розмірі 3906,00 грн., Водночас, Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2020 року № 3-р/2-2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розд. VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України у п. 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Таким чином, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) ст.13 Закону № 3551-XII застосовувалась в такій редакції: «Щорічно до 5 травня ,зокрема, інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком ». Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, з 27.02.2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у редакції Закону № 3551-XII від 25.12.1998 за №367-ХІV, яка передбачала розмір разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми пенсій за віком, але позивачу виплачено кошти в сумі 3906,00 грн., що не відповідає приписам Закону № 3551-XII. Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в зразковій справі №440/2722/20 від 29.09.2020 року, які підлягають застосуванню відповідно до ч.5 ст.242 КАС України. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову з підстав правомірності виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в сумі 3906,00 грн. згідно положень постанови КМ України №540, керувався правовими висновками Верховного Суду у справі №580/2869/22 від 01.12.2022 року щодо дії на території України воєнного стану, та можливості зменшення розміру допомоги за рішенням Уряду в межах наявності бюджетних асигнувань. Правові висновки Верховного Суду у справі №580/2869/22 від 01.12.2022 року не підлягають застосуванню, оскільки Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 560/8064/22 від 13.06.2023 року відступив від правової позиції, викладеній у справі №580/2869/22 від 01.12.2022 року, та вказав, що до спірних відносин у справі, яка розглядається, при визначенні розміру щорічної допомоги до 5 травня у 2022 році не можуть бути застосовані нормативно-правові акти органів державної влади (БК України та постанови № 504), які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені Законом № 3551-ХІІ, оскільки вони є такими, що суперечать ст. 17 Основного Закону та спеціальному законодавству, яке регулює забезпечення державою соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства, які є пріоритетними й мають безумовний характер, а мають бути застосовані саме положення ст. 13 Закону № 3551-XII, як спеціального законодавства, яке регулює спірні відносини та ухвалене з метою конкретизації приписів Конституції. При цьому, враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин одночасно чинні норми Порядку № 540 та положення ст.13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-XIV, які по різному визначають розміри щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році, та ієрархію нормативно-правових актів, застосуванню підлягають саме положення вказаного Закону № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин. В силу викладеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, належним способом захисту прав позивача суд апеляційної інстанції вважає можливим зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум допомоги. Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або під-лягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст. 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.6,7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За правилами ч.1,7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа; розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи ви-кликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст.139 КАС України). Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, у випадку задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Матеріали справи свідчать, що заявлені позивачем до стягнення суми витрат на правничу допомогу підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами, а саме: свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю Плужник М.В., ордером серія АР №1110710, договором про надання правової допомоги № 74-ш від 11.11.2022 року з адвокатом Плужник М.В., актом виконаних робіт про надання правової допомоги № 1 від 04.02.2023 року у сумі 5000 грн. за складання адміністративного позову з обґрунтуванням правової позиції, його оформлення і подання до суду, квитанцією про сплату послуг (а.с.8-10,12,14). Суд апеляційної інстанції у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при розгляді справи застосовує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, враховує обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, що справа розглянута у письмовому провадженні без участі сторін, та вважає можливим визначити розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн. Керуючись ст. 12, 315, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року по адміністративній справі № 280/816/23 скасувати та прийняти постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум допомоги. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату правничої допомоги суму 2000 грн. В іншій частині позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати винесення і касаційному оскарженню не підлягає відповідно пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай