Ухвала Велика Палата ВС № 360/1571/19

УХВАЛА 04 липня2023 року м. Київ Справа № 360/1571/19 Провадження № 14-78зц23 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Ткачука О. С., суддів: Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Чумаченко Т. А. перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Великої Палати Верховного суду від 12 червня 2023 року, ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2023 року, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судувід 27 березня 2023 року, постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкодита УСТАНОВИЛА: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2023 року залишено без змін рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки заявник намагався повторно оскаржити судові рішення, які вже були предметом касаційного перегляду. 23 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою, в якій просив скасувати зазначені вище судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2023 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 23 червня 2023 року на адресу Великої Палати Верховного Суду знову надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просить скасувати ухвалу Великої Палати Верховного суду від 12 червня 2023 року, ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2023 року, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року. Вивчивши заяву та додані матеріали, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у прийнятті заяви слід відмовити з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 6 і частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Розгляд цивільних справ в касаційному порядку Верховний Суд здійснює у складі колегій суддів, палати, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду чи Великої Палати Верховного Суду у визначених процесуальним законом випадках та порядку. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції. У складі Верховного Суду діють, зокрема, Касаційний цивільний суд і Велика Палата Верховного Суду (частина перша статті 36, пункти 1, 5 частини другої статті 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 45 цього Закону Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права у випадку передачі справи на розгляд Великої Палати судом касаційної інстанції відповідно до статті 403 ЦПК України. Право на касаційне оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначено у статті 389 ЦПК України. Відповідно до вимог статей 393, 394 ЦПК України повноваженнями прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження наділений Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду. Вичерпний перелік підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. При цьому питання про передачу цивільної справи за касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно зі статтями 403, 404 цього Кодексу відноситься до повноважень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Нормами статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено повноважень Великої Палати Верховного Суду щодо перегляду рішень касаційних судів, які ухвалені ними при перегляді справи у касаційному порядку. Отже, Велика Палата Верховного Суду як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділена повноваженнями щодо перегляду судових рішень Касаційного цивільного суду, перевірки обґрунтованості та законності його постанов (ухвал). Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні ЄСПЛ від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76, Європейська комісія з прав людини висловила думку про те, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24). Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, § 36). «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95, § 53). Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоб порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. The United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення ЄСПЛ від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. The United Kingdom), заява № 17101/90, § 65). Відмова у прийнятті до розгляду заяви про перегляд судових рішень не порушує права ОСОБА_1 , на доступ до суду, адже такий доступ був забезпечений у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, зокрема через право на подання до Верховного Суду та розгляд цим судом касаційної скарги. Згідно з практикою ЄСПЛ юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України», заява № 41984/98, § 53). Звернення до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень, ставить під сумнів гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata). За таких обставин та ураховуючи положення ЦПК України, які визначають правила оскарження судових рішень, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Великої Палати Верховного суду від 12 червня 2023 року, ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2023 року, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2023 року, постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року та рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року. Керуючись статтями 6, 19 Конституції України, статтями 388, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Відмовити у прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Великої Палати Верховного суду від 12 червня 2023 року, ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 квітня 2023 року, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судувід 27 березня 2023 року, постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Повернути заяву разом із доданими матеріалами заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. С. Ткачук Судді: Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв М. І. Гриців К. М. Пільков Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко Л. Й. Катеринчук О. М. Ситнік Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич Г. Р. Крет Є. А. Усенко Л. М. Лобойко Т. А. Чумаченко