Постанова 4803 № 202/4599/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5447/23 Справа № 202/4599/22 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г.О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DNL0AE00006408 від 11 грудня 2006 року, Згідно договору АТ КБ ПриватБанк зобов`язувався надати відповідачу кредит у розмірі 125 185, 63 грн на термін до 12.12.2011р., а відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених кредитним договром. В порушення умов кредитного договору відповідач свій обов`язок щодо повернення кредитних коштів не виконав, у зв`язку із чим було порушено права позивача, як кредитора. Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №DNL0AE00006408 від 11 грудня 2006 року, за період з 1 березня 2010 року по 15 червня 2022 року у розмірі 12 394, 18 грн., яка складається з наступного: індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 9 911, 12 грн. та три проценти річних від простроченої суми 2 483, 06 грн. Вирішити питання стосовно судових витрат. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2023 року у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2023 року, підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Як вбачається з матеріалів справи, що що 11 грудня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір №DNL0AE00006408 (далі - кредитний договір). У відповідності до умов кредитного договору банк зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу, на строк з 11 грудня 2006 року по 12 грудня 2011 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 104 535, 00 грн. на купівлю автомобіля, а також у розмірі 20 616,63 грн. на сплату страхових платежів, зі сплою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34 % на місяць на суму залишків за кредитом і винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту. На підтвердження видання кредитних коштів у розмірі 104 535,00 грн. банком надано копію ордеру розпорядження № DNL0AE00006408. Заборгованість за кредитним договором №DNL0AE00006408 від 11 грудня 2006 року, за період з 1 березня 2010 року по 15 червня 2022 року у розмірі 12 394, 18 грн., яка складається з наступного: індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 9 911, 12 грн. та три проценти річних від простроченої суми 2 483, 06 грн. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що позовна заява та додатки до неї не містять інформації про наявність судових рішень з приводу повернення /стягнення коштів за кредитним договором №DNL0AE00006408 від 11 грудня 2006 року, що позбавляє можливості перевірити строк невиконання зобов`язання, суму заборгованості та її складові, виконання судового рішення, дотримання строку позовної давності. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, сума 3% річних та нарахувань, у зв`язку з інфляцією, на підставі статті 625 ЦК України нарахована за період з 01.03.2010 по 15.06.2022 року, тобто до пред`явлення даного позову. Більше того, у позовній заяві АТ КБ «ПриватБанк» не ставить питання про стягнення з відповідача заборгованості по фактично отриманим грошовим коштам, тобто тіла кредиту. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; враховуючи, що банком не надано доказів пред`явлення відповідачу письмової вимоги про повернення частини боргу чи у повному обсязі, - колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем факту прострочення ОСОБА_1 виконання грошового зобов`язання за умовами кредитного договору №DNL0AE00006408 від 11 грудня 2006 року та відсутність підстав для стягнення на користь позивача нарахувань у зв`язку з інфляцією в сумі 9911,12 грн. та 3% річних в сумі 2483,06 грн. за період з 01.03.2010 по 15.06.2022 року року. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості позову, не можуть бути прийняті до уваги у зв`язку з їх недоведеністю. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення, має бути залишено без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2023 року- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: