Постанова 4802 № 161/12347/22

Справа № 161/12347/22 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/622/23 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 червня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., з участю секретаря судового засідання Савчук О. В., представників позивача Тарасенка О. В., ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Територіального сервісного центру №0741 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційними скаргами представників відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2023 року та на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом. Покликалась на те, що 20 березня 2019 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі за її позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, встановлено факт проживання однією сім`єю з відповідачем у період з січня 2004 року по березень 2015 року та здійснено поділ майна, в тому числі автомобіля «Mercedes-Benz E200», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який залишено у її власності, шляхом припинення права власності ОСОБА_4 на цей транспортний засіб. Дане рішення суду першої інстанції було залишено в силі після його перегляду в апеляційному та касаційному порядку. Також позивач вказувала, що 19 листопада 2019 року, на підставі виданих Луцьким міськрайонним судом Волинської області виконавчих листів, у вище наведеній справі, за її заявами приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ярушевською Т. І. були відкриті виконавчі провадження №60656584 та №60561463 та проводилось примусове виконання рішення суду. 03 квітня 2020 року приватний виконавець винесла постанови про завершення виконавчих проваджень у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі. Однак, судове рішення в частині набуття нею права власності на автомобіль залишилось не виконаним, оскільки реєстрація (перереєстрація) права власності на транспортні засоби не входить до компетенції приватного виконавця. Крім того, позивач зазначала, що перереєстрацію автомобіля «Mercedes-Benz E200» на себе через Сервісний центр МВС не змогла провести по тій причині, що відповідач ОСОБА_4 , скориставшись своїм правом попереднього власника автомобіля, до рішення суду, навмисно вивіз цей транспортний засіб за кордон у Республіку Польща та залишив його на стоянці біля аеропорту у м. Варшава. У липні 2020 року вона зверталась до ТСЦ 0741 РСЦ ГСЦ МВС України у Волинській області з заявою про проведення перереєстрації автомобіля «Mercedes-Benz E200» на себе після набрання законної сили вище зазначеним рішенням місцевого суду від 20 березня 2019 року, однак у цьому їй було відмовлено, по причині ненадання самого транспортного засобу для огляду. Також позивач вказувала, що з метою захисту своїх прав власника рухомого майна зверталася до Луцького міськрайонного суду Волинської області із заявою про зміну способу виконання судоовго рішення та окремим позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, однак відповідними рішеннями як суду першої інстанції так і апеляційного суду у задоволенні цих її вимог було відмовлено. Разом з цим апелційним судом у постанові було зазначено, що вона як власник майна не позбавлена права звернення до відповідача з позовом про його витребування. Ураховуючи наведене позивач ОСОБА_3 просила суд: зобов`язати територіальний сервісний центр №0741 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області на підставі рішення суду від 20 березня 2019 року здійснити реєстрацію автомобіля марки «Mercedes-Benz E200», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 за нею, скасувавши реєстрацію за ОСОБА_4 , та видати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 автомобіль марки «Mercedes-Benz E200», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі до замка запалення вищевказаного автомобіля, шляхом його передачі ОСОБА_3 ; стягнути з відповідача ОСОБА_4 понесені судові витрати. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2023 року позов задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 майно: автомобіль марки «Mercedes-Benz E200», 2011року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 438 770 гривень; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; ключі до замка запалення вищевказаного автомобіля, шляхом передачі власнику ОСОБА_3 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2 193 грн 85 коп.; витрати пов`язані з проведенням оцінки автомобіля 650 грн. Додатковим рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення задовольнено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 24 100 гривень. Вважаючи рішення та додаткове рішення суду першої інстанції незаконними, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, представники відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просили їх скасувати і ухвалити нові судові рішення про відмову ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення. Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувані рішення, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дав неправильну правову оцінку встановленим обставинам справи, і як наслідок зробив передчасні висновки щодо наявності підстав для задоволення позову та заяви про ухвалення додаткового рішення частково. У відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 , вважаючи його законним і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ОСОБА_3 до Територіального сервісного центру №0741 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області про зобов`язання останнього здійснити реєстрацію автомобіля за нею та видати їй свідоцтво про реєстрацію транпортного засобу ніким не оскаржується і судом апеляційної інстанції не переглядається. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки автомобіль марки «Mercedes-Benz E200», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який за рішення суду був визнаний власністю позивача та попереднім його власником відповідачем ОСОБА_4 вивезений за межі України і місце знаходження цього рухомого майна невідоме, то є правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування вищевказаного автомобіля з незаконного володіння відповідача ОСОБА_4 , шляхом передачі транспортного засобу, свідоцтва про його реєстрацію та ключів замка запалення автомобіля позивачу ОСОБА_3 . Такий висновок суду є правильний. Встановлено, що 20 березня 2019 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, встановлено факт проживання останньої однією сім`єю з відповідачем у період з січня 2004 року по березень 2015 року та здійснено поділ майна, в тому числі автомобіля «Mercedes-Benz E200», 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який залишено у власності позивача, шляхом припинення права власності на цей автомобіль ОСОБА_4 . Рішення набрало законної сили. 19 листопада 2019 року, на підставі виданих Луцьким міськрайонним судом Волинської області виконавчих листів у вищенаведеній справі, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ярушевською Т. І. були відкриті виконавчі провадження №60656584 та №60561463 та розпочато примусове виконання рішення суду. 03 квітня 2020 року цим же приватним виконавцем винесено постанови про завершення виконавчих проваджень у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду в повному обсяз. Однак, судове рішення в частині набуття права власності позивача ОСОБА_3 на зазначений автомобіль залишилось не виконаним, оскільки реєстрація (перереєстрація) права власності на транспортний засіб не входить до компетенції приватного виконавця. Позивач ОСОБА_3 неодноразово зверталась до ТСЦ 0741 РСЦ ГСЦ МВС України у Волинській області із заявами про проведення перереєстрації автомобіля «Mercedes-Benz E200» на себе на підставі рішення суду від 20 березня 2019 року, однак їй у цьому було відмовлено, із-за непред`явлення для огляду самого транспортного засобу, як це передбачено відповідним Порядком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України. З наявних в матеріалах справи письмових доказів листування сторін спору між собою вбачається, що автомобіль, який є предметом спору, був вивезений відповідачем ОСОБА_4 за межі України і з його слів знаходиться в Республіці Польща на стоянці біля аеропорту у м. Варшава в технічно несправному стані. Згідно приєднаної до матеріалів справи відповіді від 12 січня 2023 року адміністрації аеропорту «імені Фредерика Шопена» у м. Варшава було заброньовано паркомісце на паркінгу біля аеропорту в період з 02 серпня 2019 року до 11 серпня 2019 року особою на ім`я ОСОБА_4 . Крім того встановлено, що постановою Волинського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року було залишено без змін ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2020 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про зміну способу виконання судового рішення. 17 січня 2022 року Волинським апеляційним судом скасовано рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих неправомірними діями, а саме неповерненням виділеного їй судом під час розподілу майна автомобіля та відмовлено у задоволенні позовних вимог, в тому числі з посиланням на невірно обраний спосіб захисту порушеного права. Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов). Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Також можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна Таким чином, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Отже, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах. Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши зазначені вище обставини справи та взявши до уваги вказані норми матеріального права, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про витребування виділеного їй рішенням суду автомобіля з незаконного володіння відповідача ОСОБА_4 , який не повернув його позивачу, чим порушив право останньої володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном. Крім того, на думку колегії суддів, ухвалюючи додаткове рішення та задоволивши вимоги позивача про відшкодування їй понесених витрат на правничу допомогу частково, суд першої інстанції врахував як складність справи так і обсяг наданих останній адвокатом послуг та прийняв законне і обґрунтоване рішення з цього питання. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення та додаткове рішення судом першої інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачає. Доводи апеляційних скарг представників відповідача ОСОБА_4 висновків суду не спростовують і по своїй суті зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, та не впливають на законність оскаржуваних рішень. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, У Х В А Л И В: Апеляційні скарги представників відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2023 року та на додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2023 року залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 березня 2023 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді