Постанова Волинський апеляційний суд № 167/444/23

Справа № 167/444/23 Провадження №33/802/421/23 Головуючий у 1 інстанції:Требик В. Б. Доповідач: Борсук П. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 липня 2023 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Борсук П. П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Бакаєвича А. В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 08 червня 2023 року, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не одруженого, не працюючого, інваліда ІІІ групу, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28 квітня 2023 року о 12:21 на вул. Промисловій у м. Рожищі Луцького району Волинської області, маючи ознаки алкогольного сп`яніння, керував автомобілем марки «Опель» д.н.з. НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд щодо визначення стану сп`яніння, відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає, що оскаржувана постанова винесена без повного та всебічного з`ясування обставин у справі, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Насамперед, на переконання апелянта, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які поза розумним сумнівом доводили його винуватість у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Так, ОСОБА_1 вказує на відсутність у працівників поліції будь-яких правових підстав вимагати від нього проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки запаху алкоголю з ротової порожнини та тремтіння пальців рук у нього не було, а почервоніння очей не є зовнішньою ознакою алкогольного сп`яніння та пояснюється тривалим його перебуванням за кермом автомобіля. Відсутність ознак сп`яніння і самого факту перебування в алкогольному сп`яніння стверджується довідкою лікаря ОСОБА_2 та його поясненнями наданими в судовому засіданні, яких суд не взяв до уваги. Враховуючи відсутність у працівників поліції об`єктивних підстав проводити огляд на стан алкогольного сп`яніння, всі подальші їх дії були здійсненні з порушенням чинного законодавства. Також судом першої інстанції поза увагою залишено той факт, що свідок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказали про не підписання пояснень від 28.04.2023. З урахуванням наведеного, апелянт просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з підстав наведених у ній, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про його винуватість у вчиненні правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, його винуватість підтверджується матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №197715 від 28.04.2023 та постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 081509 від 28.04.2023, якими підтверджується факт керування порушником транспортним засобом; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, про що свідчить його власноручно проставлений підпис; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яким зафіксовано процедуру огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Так як встановлено матеріалами справи і не заперечується ОСОБА_1 та його захисником, перший керував транспортним засобом «Опель» д.н.з. НОМЕР_1 у час і в місці зазначеному в протоколі про адміністративне правопорушення. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МВС України та Міністерства охорони здоров`я №1452/735 від 9.11.2015 року, також порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 р. Як встановлено судом першої інстанції з відеозапису долученого до матеріалів справи (файл «VID230428-124448F-000000-000000-0125») вбачається, що поліцейський перед пропозицією проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння зазначає про наявність у нього запаху алкоголю з порожнини рота. Таким чином, доводи апелянта щодо відсутності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння є безпідставними. Також слід зауважити, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України є особою, яка в силу закону, наділена повноваженнями щодо самостійного прийняття рішення про наявність чи відсутність у водія ознак алкогольного сп`яніння. Частиною 2 статті 266 КУпАП, до якої внесені зміни Законом України № 1231-IX від 16 лютого 2021 року встановлено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться у присутності двох свідків тільки у випадку коли неможливе застосування поліцейським технічних засобів відеозапису. Матеріалами стверджено, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за протоколом про адміністративне правопорушення зафіксований технічними засобами відеозапису, на яких чітко вбачається процедура його огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому присутність свідків у цій процесуальній дії не обов`язкова. З огляду на вказане, посилання захисника на покази залучених свідків щодо не підписання останніми письмових пояснень не впливає на доказове значення складеного протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду щодо порушника. З відеозапису, наявного в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу та у медичному закладі. Таким чином доводи апелянта про недотримання працівниками поліції вимог ст.266 КУпАП не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб`єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбулися, не можуть бути спростовані та мають істотне значення для розгляду справи. Відсутність безперервного відеозапису обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на що посилається апелянт в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції про наявність в діях першого складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки апелянт не довів, що події чи обставини, які відбулися поза відеозаписом спростовують вину порушника у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення. Виходячи з диспозиції ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона цього правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Тому відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є самостійною ознакою правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Таким чином місцевим судом правильно вказано, що відомості, які містяться у довідці КП «Рожищенська багатопрофільна лікарня» від 3 травня 2023 року № 34, та в поясненнях лікаря ОСОБА_2 , які він надав у суді, не впливають на вирішення цієї справи, оскільки відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння самостійно складає об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, аналіз досліджених доказів у їх сукупності дає підстави суду зробити висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.5 а ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а викладені апелянтами в апеляційній скарзі доводи жодним чином не спростовують їх. Незгода сторони захисту з оцінкою місцевим судом доказів у даній справі не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об`єктивно вказують на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Будь-яких порушень судом першої інстанції під час розгляду справи, які б стали підставою для скасування по суті правильного судового рішення, під час перевірки його в апеляційному порядку, не встановлено. Таким чином, підстав для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.294, 295 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 08 червня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Копію рішення у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої його винесено. Суддя Волинського апеляційного суду П.П. Борсук