Постанова Дніпровський апеляційний суд № 197/130/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6079/23 Справа № 197/130/23 Суддя у 1-й інстанції - Шевченко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 197/130/23 провадження № 22-ц/803/6079/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В., за участю секретаря судового засідання Тимофєєвої В.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу № 197/13/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року (суддя Шевченко О.В.), ухваленого в приміщенні Широківського районного суду Дніпропетровської області, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Широківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , в обґрунтування якого посилався на те, що 28 вересня 2013 року між ним та відповідачем у справі було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Широківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу мають малолітню дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що протягом останніх років відносини з відповідачем поступово погіршувались, в результаті чого, між ними зникло взаєморозуміння. Будь-які спроби примиритися не дали бажаних результатів, оскільки у них різні погляди на сімейне життя та обов`язки. Подальше збереження шлюбу вважає неможливим та таким, що суперечить його інтересам та інтересам доньки. Враховуючи вищезазначене, просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , який зареєстрований 28 вересня 2013 року Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Широківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Шлюб, зареєстрований 28 вересня 2013 року Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Широківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 129, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. Рішення суду мотивоване тим, що примирення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неможливе, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення, у зв`язку з чим, шлюб зареєстрований між сторонами, повинен бути розірваний. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_2 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не була присутня в судовому засіданні з об`єктивних причин, оскільки будь-яких повісток з суду та копію ухвали не отримувала. Про дане рішення і про розгляд справи дізналася випадково, коли прийшов пакет документів. Крім того, вона не могла подати відзив, пояснення та заперечення проти позову. Отже, суд першої інстанції, розглянувши справу за відсутності відповідача та за відсутності будь-яких письмових заяв по суті справи від неї, порушив принципи рівності та змагальності сторін, що є складовою права на справедливий судовий розгляд. Окрім цього, суд не встановив за допомогою належних та допустимих доказів, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них, не уникнув формалізму при вирішенні позову, повно та всебічно не з`ясував фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, що на думку скаржника, є підставою для скасування рішення. Також зазначає, що шлюбні відносини з позивачем не припинені і на теперішній час вони продовжують разом мешкати і проживати як чоловік і дружина. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. ОСОБА_1 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Сторони у справі перебувають з 28 вересня 2013 року у шлюбі, зареєстрованому Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Широківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 129, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дитина ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що примирення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неможливе, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, що має істотне значення, у зв`язку з чим, шлюб зареєстрований між сторонами, повинен бути розірваний. Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Стаття 56 СК України передбачає право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканність. Зокрема, за частинами 3, 4 цієї статті, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно із частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. За частиною 1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. Встановивши фактичні взаємовідносини між подружжям, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та те, що примирення неможливо, а подальше перебування в шлюбі призведе до порушення прав позивача та принципу добровільності шлюбу, колегія суддів вважає, що, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Доводи апеляційної скарги щодо неповноти встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки такі твердження відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами. Апеляційний суд також вважає, що суд першої інстанції вправі був не застосувати положення статті 111 СК України з огляду на таке. За статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Відповідно до частини 7 статті 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. В пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року надано роз`яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене частиною 1 статті 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. Таким чином, з вищезазначеного випливає, що надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Крім того, ОСОБА_1 в своїй позовній заяві зазначав про неможливість примирення та відновлення сімейних стосунків, оскільки нерозірваний шлюб буде суперечити його інтересам. Колегія суддів вважає, що надання такого строку порушувало б засади, встановлені в статті 51 Конституції України та статті 24 СК України, відповідно до яких шлюб ґрунтується на вільній згоді. За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Інший висновок суду суперечив би принципу добровільності шлюбу та моральним засадам суспільства. Наведені в апеляційній скарзі доводи по суті позову були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Так, за пунктом 4 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про розірвання шлюбу. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до частин 1, 4 статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Отже, дана справа, враховуючи предмет позову, підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. А тому, суд першої інстанції вправі був розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, суд першої інстанції в резолютивній частині ухвали від 01 березня 2023 року про відкриття провадження у справі зазначив, що розгляд справи буде проводитись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач не знала про розгляд цієї справи та, як наслідок, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, спростовуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (форма № 119), зі змісту якого випливає, що відповідач ОСОБА_2 отримала копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також копію позовної заяви ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами, 12 березня 2023 року (а.с. 25) Отримавши, вищезазначені документи, відповідач не скористалася своїм правом відповідно до статті 278 ЦПК України подати у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали відзив на позовну заяву. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від ОСОБА_2 до суду також не надходили. Встановивши, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, колегія суддів доходить висновку про безпідставність доводів відповідача про неотримання нею від суду судових повісток про час та місце проведення судового засідання. За таких обставин, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 немає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: О.О.Тимченко Судді: О.А. Мірута Я.В. Хейло Повний текст постанови складено 05 липня 2023 року. Головуючий О.О. Тимченко