Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/1162/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3986/23 Справа № 216/1162/17 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Мірута О. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Мірути О.А., суддів: Тимченко О.О., Хейло Я.В., секретар судового засідання Тимофєєва В.О. учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя Онопченко Ю.В.), ухваленого в приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В березні 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, які були уточнені 01 лютого 2021 року. В обґрунтування позову посилався на те, що 29.06.2005 між сторонами було укладено кредитний договір № КRКWGК00150010, за умовами якого АТ КБ «ПриватБанк» надав відповідачу кредит у розмірі 17230 доларів США, терміном до 28.06.2020, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплати відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановленому кредитним договором, зокрема, відповідач мала надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, а також інших витрат. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, тоді як відповідач порушила умови договору в частині своєчасного погашення платежів АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим станом на 08.12.2020 виникла заборгованість в розмірі 15756 доларів США, яка складається з наступного: 5632,65 доларів США заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 3873,56 доларів США заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1465,53 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 4784,26 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Відповідно до службового розпорядження НБУ від 08.12.2020 курс долара складає 28,23 грн за 1 долар США, та загальна сума заборгованості еквівалентна 444791,88 грн, яку представник позивача просив стягнути з відповідача.. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року в якому ухвалою Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 23 грудня 2022 року виправлено описку позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № КRКWGК00150010 від 29.06.2005, яка складається із заборгованості за кредитом (тілом кредиту) 5632,65 доларів США, заборгованості по відсотках за користування кредитом 3873,56 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 1465,53 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 4784,26 доларів США, а всього 15756 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 6671,88 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 мотивована тим, що позивачем до матеріалів справи не було додано первинної бухгалтерської документації, яка давала б можливість перевірити правильність розрахунку та яка є належним доказом надання кредиту, розміру наданого кредиту та розміру сплачених за ним коштів. Крім того, судом стягнуто заборгованість в іноземній валюті, проте будь-якого підтвердження наявності у позивача ліцензії або дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями на день підписання кредитного договору суду разом із позовною заявою надано не було. Натомість, до позовної заяви додано копію банківської ліцензії від 05.10.2011 року, тобто ліцензії, яка була видана зі спливом шести років після дати зазначеної у кредитному договорі як дата його укладення. Також скаржник зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК. Отже, нарахування процентів за користування кредитом та пені після звернення позивача до суду 14.03.2017 року є неправомірним, а відтак уточнений позов у цій частині задоволенню не підлягає. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необгрунтованими. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання АТ КБ «ПриватБанк» не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Відповідач ОСОБА_1 підтримала доводи своєї апеляційної скарги, проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити. Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом встановлено, що 29.06.2005 між приватним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк», правонаступником АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КRКWGК00150010, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 17230 доларів США, терміном до 28.06.2020 включно. Визначено порядок нарахування відсотків за користування кредитом заборгованості по комісії, та пені, з якими відповідач була ознайомлена та погодилася (а.с.11-12). Уточнивши позовні вимоги 01 лютого 2021 року, просили стягнути заборгованість, яка станом на 08.12.2020 становить 15756 доларів США, з яких: 5632,65 доларів США заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 3873,56 доларів США заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1465,53 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 4784,26 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, що підтверджується розрахунком (а.с.100-103). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України). Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Як передбачено ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Як встановлено судом, що 29.06.2005 між приватним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк», правонаступником АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КRКWGК00150010, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 17230 доларів США, терміном до 28.06.2020 включно. Правомірність надання банком кредиту ОСОБА_1 в іноземній валюті підтверджується наявною в матеріалах справи Банківською ліцензією НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями №22 від 05.10.2011 року, внесеної до державного реєстру банків 19.03.1992 за № 92, що узгоджується з вимогами п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 та правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 10.02.2016 року у справі №6-1680цс15, від 16.09.2015 року у справі № 6-190цс15. Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на строк до 28 червня 2020 року включно. Відтак, у межах строку кредитування до 28 червня 2020 року відповідачка мала зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами з 24 по 28 число кожного місяця. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18 У зв`язку з порушенням боржником ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за його користування у встановлені договором строки, банк, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, та умов кредитного договору, використав право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, пред`явивши позов до суду. Таким чином, пред`явивши вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту і пов`язаних із ним платежів, кредитор АТ КБ «ПриватБанк» змінив строк виконання основного зобов`язання, який вважається таким, що настав для позичальника ОСОБА_1 , що зумовило для неї виникнення обов`язку в цей строк повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти та інші платежі. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконувала умови договору в повному обсязі і суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення на користь позивача суми заборгованості. Звертаючись з уточненими позовними вимогами 01 лютого 2021 року АТ КБ «ПРиватБанк» просило стягнути заборгованість яка станом на 08.12.2020 року становить 15756 доларів США, з яких: 5632,65 доларів США заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 3873,56 доларів США заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1465,53 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 4784,26 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. З розрахунку долученого до уточненої позовної заяви вбачається, що сума заборгованості розрахована з 29.06.2005 року по 08.12.2020 року, тобто після закінчення строку дії кредитного договору. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, про те, що з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість, яка мала місце на момент звернення з позовними вимогами станом на 27.02.2017 року, що становить 5610 доларів США заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 662, 73 долларів США заборгованість за відсотками за користування кредитом, 362,33 доллара США заборгованість по комісії за користування кредитом, 239, 04 долларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. При цьому, колегією суддів враховано, що статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні Кредитного № КRКWGК00150010 від 29.06.2005 року, сторони погодили надання кредитних коштів у валюті відмінній від національної валюти України, що свідчить про узгодження сторонами повернення позики саме в іноземній валюті, а тому на позичальника має бути покладено обов`язок з повернення коштів у доларах США, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до ч.13ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно п.3 ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" та зменшує цей розмір з 6671,88 грн. до 2 910,94 грн. Таким чином, з Акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, понесені відповідачем при сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно її задоволення в розмірі 1485,41 грн. Керуючись ст.ст. 367, ст.374, п. 3 ч. 1 ст.376, ст. ст.381,382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року змінити в частині розміру заборгованості за кредитним договором № КRКWGК00150010 від 29.06.2005 року, станом на 27.02.2017 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк", зменшивши цей розмір з 15 756 доларів США до 6874,59 доларів США. Рішення суду змінити в частині розміру заборгованості за кредитом (тілом кредиту) з 5632,65 доларів США до 5610,49 доларів США. Рішення суду змінити в частині розміру заборгованості по відсотках за користування кредитом з 3873,56 доларів США до 662,73 доларів США, Рішення суду змінити в частині розміру заборгованості по комісії за користування кредитом з 1465,53 доларів США до 362,33 доларів США, Рішення суду змінити в частині розміру пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором з 4784,26 доларів США до 239,04 доларів США. Рішення суду змінити в частині розміру судових витрат, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк", зменшивши цей розмір з 6671,88 гривень до 2 910,94 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1485,41 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її винесення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Судді: