Постанова 4803 № 191/1590/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5303/23 Справа № 191/1590/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Черкова Н. Т. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 липня 2023 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Заспенко А. А. на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2023 року у цивільній справі за позовом Публічного Акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У травні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що між сторонами 20 серпня 2011 року був укладений договір на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки № НОМЕР_1 , згідно якого банком надано відповідачу кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом та інших обов`язкових щомісячних платежів відповідно до тарифів та правил щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач своєчасно не виконав всі зобов`язання, у зв`язку із чим станом на 17.04.2015 року по кредитному договору утворилась заборгованість в розмірі 33 628, 27 грн., з яких: тіло кредиту 18126, 97 грн.; прострочене тіло кредиту 4973, 03 грн.; заборгованість за відсотками 10528, 27 грн.. Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами у розмірі 33 628,27 грн.. Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2015 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 008-03022-200811 від 20.08.2011 року у розмірі 33628,27 грн. 19 червня 2020 року на підставі ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Паріс», до відкриття виконавчого провадження з виконання заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2015 року. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2022 року вищевказане заочне рішення суду від 27 липня 2015 року скасовано та справу призначено до розгляду. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2023 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» правонаступником якого є ТОВ «ФК «Паріс» заборгованість за кредитним договором №008-03022-200811 від 20.08.2011 року в розмірі 33 628,27 грн., яка складається з: тіла кредиту 18126, 97 грн.; простроченого тіла кредиту 4973, 03 грн.; заборгованості за відсотками 10528, 27 грн.. Також із відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 336,28 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог,стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору і витрати на правничу допомогу. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування всіх обставин справи. Зазначав, що судом першої інстанції ухвалено оскаржене рішення на підставі неналежних доказів, оскільки надані позивачем документи на підтвердження позовних вимог не відповідають за змістом і формою первинним бухгалтерським документам. Зокрема звертав увагу, що вони не містять підписів уповноважених осіб, їх посад та ініціалів. Також вказав, що матеріали справи не містять доказів відкриття кредитних рахунків на ім`я відповідача, а розрахунок заборгованості не є бухгалтерською документацією, а також в ньому відсутня інформація стосовно особи на ім`я якої він створювався. Щодо виписки по рахунку то апелянт звертав увагу на некоректність її складання та відмінність сум по заборгованості від сум заявлених у позові. Крім того, судом не прийнято до уваги заперечення відповідача щодо укладення такого кредитного договору та відсутність належних та допустимих доказів надання банківських послуг саме ОСОБА_1 , а також розмір наданих кредитних коштів. Від ТОВ «ФК «Паріс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зауважував, що доводи відповідача зводяться до повторення заперечень, які надавались до суду першої інстанції і не містять як правового так і реального підґрунтя, оскільки позивачем надані належні та допустимі докази виконання банком своїх зобов`язань за кредитним договором, які відповідачем не спростовані. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 33 628,27 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано до суду анкету позивальника ОСОБА_1 , опитувальник клієнта-фізичної особи ОСОБА_1 , дозвіл фізичної особи ОСОБА_1 від 20.08.2011 року, договір №008-03022-200811 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки, укладений 20 серпня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , і є підписаний нею за умовами якого визначено, що: за п.1.2 банк, відповідно до наданого клієнтом пакету документів, а також згідно з вимогами банку та чинного законодавства України, відкриває клієнту поточний рахунок з використанням платіжної картки № НОМЕР_2 в національній валюті України гривні, випускає та/або надає в користування клієнту платіжну картку, а також ПІН-код до картки; здійснює обслуговування клієнта згідно переліку послуг та на умовах, викладених в Тарифному пакеті Кредитна карта №1 на все, що міститься в Додатку №1 до цього договору, згідно з умовами цього договору, Умовами надання Картки і Правил; за п.1.3 банк надає клієнту кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії в загальному розмірі 100000 грн. та на день укладення цього договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 5000 грн. Ліміт кредитної лінії розраховується банком самостійно. Сторони погодили, що додаткова угода до договору про зміну ліміту кредитної лінії сторонами не складається; за п.1.5 кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі, та не потребує підписання додаткових угод до цього договору; за п. 2.3 клієнт сплачує банку проценти за користування кредитною лінією та/або овердрафтом за ставками, які зазначені в тарифах; за п.3.3 клієнт зобов`язаний здійснювати оплату вартості послуг, які надаються банком при здійсненні розрахунково-касового обслуговування рахунку, в розмірі, строки та порядку, визначені Правилами та тарифами; за п.36 клієнт зобов`язаний щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов`язкового мінімального платежу, складові якого зазначаються у тарифах; за п.3.7 у разі порушення клієнтом строків сплати заборгованості за кредитною лінією та/або овердрафтом, процентів за користування кредитною лінією та/або овердрафтом, а також інших платежів, що є складовими обов`язкових мінімальних платежів, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, в строки та порядку, які визначені правилами та тарифами; за п.3.12 банк щомісяця до 5-го числа місяця, наступного за звітним, формує виписки, в якій відображають рух коштів на рахунку клієнта за звітний період, тобто з дати, що слідує за останнім робочим днем попереднього місяця, по останній робочий день поточного місяця, включаючи цей день. Наданні клієнту виписок здійснюється на вимогу клієнта у визначені три способи; за п.3.13 якщо протягом 15 календарних днів з моменту формування банком виписки клієнт не надав банку зауважень/претензій щодо інформації, що міститься у виписці, у письмовому вигляді, правильність такої інформації вважається підтвердженою клієнтом. Це положення також діє у випадку, якщо клієнт не звернувся до банку за отриманням виписки; за п.5.1 з підписанням цього договору, клієнт засвідчує, що він ознайомлений з правилами, тарифами та погоджується вважати їх обов`язковими до застосування до відносин, які виникли на підставі цього договору; за п.5.2 цей договір набуває чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором; за п.5.12 з підписанням цього договору клієнт підтверджує, що один з оригіналів цього договору, а також по примірнику діючих тарифів та правил були передані останньому. Також, суду надано Умови надання кредитної картки, з тарифним пакетом «Кредитна картка №1 на все», Тарифи на обслуговування платіжних карток, які також підписані ОСОБА_1 . Зокрема з них вбачається погодження сторонами процентних ставок: процент за користування кредитною лінією 0,0001% річних, процент за позитивний залишок 3,00% річних, процент за недозволений овердрафт 48,00 % річних. Крім цього, Тарифами на обслуговування платіжних карток передбачено відповідальність у вигляді штрафних санкцій - 0,01 %, але не менше та/або не більше 75 грн. за кожен день прострочення. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи через належні та допустимі докази підтверджено виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Паріс» за кредитним договором від 20 серпня 2011 року, а відповідачем її не спростовано. Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального та процесуального права. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У спірних правовідносинах саме на Банк покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності. Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Отже, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 910/1580/18; від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18. У справі, що переглядається, банк та його правонаступник довели належними і допустимими доказами факт укладення між банком та ОСОБА_1 кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів (виписка по картковому рахунку, кредитним договором, умовами надання кредитної карти), тобто виконання належним чином своїх обов`язків, та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про існування правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Протягом розгляду справи у суді першої інстанції відповідач та її представник не надали належних і допустимих доказів на спростування розміру заборгованості; не містить доводів на спростування такого розміру й апеляційна скарга. Посилання на те, що ОСОБА_1 кошти за кредитним договором не отримувала є необгрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи. Зокрема з наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами та здійснювала повернення кредитних коштів позивачу. Всі ці дії свідчать про те, що відповідач отримала кредитні кошти та користувалась ними з частковим поверненням. Надані позивачем докази в підтвердження укладання кредитного договору між сторонами апеляційний суд вважає належними та допустимими. Кредитний договір відповідачем недійсним не визнавався, ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами протягом тривалого часу, договір нею виконувався, тобто вносилися платежі, хоч і не своєчасно та не в повному обсязі, що вбачається із розрахунку заборгованості, виписки. Зазначене у своїй сукупності вказує на наявність договірних відносин між сторонами та дійсність кредитного договору. Посилання представника ОСОБА_1 на практику Верховного Суду не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки правовідносини які переглядається у цій справі не є тотожними. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято без додержання норм процесуального права або матеріального права. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів яким судом першої інстанції надано відповідну правову оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04). Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції з урахуванням встановлених фактичних обставин дійшов обґрунтованого висновку про те, що є підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 33 628,257 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Заспенко А. А. залишити без задоволення. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: