Постанова 4809 № 401/208/23

ПОСТАНОВА Іменем України 21 червня 2023 року м. Кропивницький справа № 401/208/23 провадження № 22-ц/4809/724/23 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І., секретар судового засідання Діманова Н. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут», розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2023 року в складі головуючого судді Іващенка В.М. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут», в якому просила зобов`язати ТОВ «Світловодськпобут» припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 , з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 16 липня 2020 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що 12 грудня 2019 року позивач отримала дозвіл на відключення власної квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. 16 липня 2020 року квартиру АДРЕСА_1 було відключено від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП, про що складено акт. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ "Світловодськпобут" із заявою про припинення нарахування, оскільки в належній їй квартирі встановлено індивідуальне опалення. Вважає, що дії відповідача щодо нарахування плати за послуги з централізованого опалення після його відключення порушують її права, а тому просить суд припинити вказані дії з моменту відключення квартири від мережі опалення, тобто з 16 липня 2020 року. Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2023 року позов задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» припинити нарахування ОСОБА_1 плати за послуги з централізованого опалення належної їй квартири АДРЕСА_1 , з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 16 липня 2020 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 самовільно не відключала належну їй квартиру АДРЕСА_1 від централізованого опалення У встановленому порядку отримала дозвіл на відключення належної їй квартири. Факт відключення квартири від мереж ЦО та ГВП з достовірністю підтверджується актом від 16 липня 2020 року. Також суд вказував, що ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 12 грудня 2019 року №968 провела відключення квартири АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення, про що було складено відповідний Акт від 16 липня 2020 року. За вказаного суд не вбачав жодних підстав для проведення нарахування коштів за послуги з теплопостачання ОСОБА_1 , оскільки фактично вона не споживала послуги ТОВ "Світловодськпобут" з 16 липня 2020 року і відповідно проведені нарахування ТОВ «Світловодськпобут» підлягають припиненню. Суд дійшов висновку, що відповідач порушує права позивача шляхом незаконного нарахування плати за послуги з теплопостачання з 16 липня 2020 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають задоволенню повністю. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Відповідач подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Вказує, що позивач не попередив ТОВ «Світловодськпобут» по свій намір реалізувати дозвіл на відключення від мереж ЦО, не надав для погодження даний робочий проект і фактично з ним ТОВ «Світловодськпобут» мало змогу ознайомитися лише після отримання позовної заяви, до якої він йде додатком. У ТОВ «Світловодськпобут» є свої зауваження до даного проекту і якби даний проект передавався на узгодження ТОВ «Світловодськпобут», мало змогу внести до нього свої зауваження, але цього Позивачем зроблено не було чим було порушено права теплопостачальної організації на видачу технічних умов і відповідно складання на підставі них проекту реконструкції. Позивач здійснив самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання, не погодивши такі зміни із теплопостачальною організацією. Зазначає, що матеріали справи містять докази, які свідчать про те, що позивачем в дійсності встановлено в квартирі індивідуальне опалення, про те, що здійснена ізоляція стояків та чим саме та чи здійснені інші вимоги вказані в проекті. При цьому, теплопостачальна організація не запрошувалась на відключення та на перевірку факту від`єднання від мереж централізованого опалення та на перевірку факту дотримання державних будівельних норм при здійсненні такого від`єднання, що є грубим порушенням норм діючого законодавства, які свідчать про незаконність дій позивача і вказуються на самовільне втручання в діючі системи теплопостачання з боку позивача. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними. Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Філоненка О. В., який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 12 грудня 2019 року №968 «Про переобладнання квартир та встановлення індивідуального опалення в квартирах багатоповерхових житлових будинків м. Світловодськ» ОСОБА_1 надано дозвіл на переобладнання та встановлення системи індивідуального опалення квартири АДРЕСА_1 , роботи проводити в між опалювальний період але не пізніше 01.10.2020 (а.с.5). Для реконструкції системи теплопостачання квартири АДРЕСА_1 , був розроблений та реалізований робочий проект по переведенню на індивідуальну систему опалення (а.с.6-18). Згідно копії акту про відокремлення (відключення) квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води від 16 липня 2020 року, квартира ОСОБА_1 , що розташована в АДРЕСА_2 - відключена від централізованого опалення, шляхом видимого розриву заварюванням (а.с.19). Акт складений та підписаний власником ОСОБА_1 , також містяться підписи представника виконавця робіт ОСББ «Єдність 2019-4» та представника виконавця комунальних послуг з постачання теплової енергії, проте ПІБ вказаних представників відсутні. Згідно копії заяви від 19.10.2020 ОСОБА_1 повідомила СП ТОВ "Світловодськпобут" про відключення квартири від мережі централізованого опалення (а.с.20-21). Відповідно до копії довідки СП ТОВ "Світловодськпобут" станом на 01.10.2020 борг ОСОБА_1 , яка зареєстрована по АДРЕСА_2 , за послуги теплопостачання відсутній (а.с.22). Із копії довідки СП ТОВ "Світловодськпобут" вбачається, що станом на 01.01.2023 борг ОСОБА_1 , яка зареєстрована по АДРЕСА_2 , за послуги теплопостачання становить 17555,32 грн (а.с.22). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК). Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами. Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі Правила), та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України від 22 листопада 2005 № 4 (чинним на момент виникнення спірних відносин) (далі Порядок). Згідно п. 39 Правил користування тепловою енергією (далі Правила) передбачено право споживача вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором. Пунктами 24, 25, 26 Правил надання послуг визначено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води від 26 липня 2019 року (далі Порядок) визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 4 Розділу І Порядку передбачено, що орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія) згідно з додатком 1 до цього Порядку. Орган місцевого самоврядування розглядає звернення про відключення від ЦО та/або ГВП у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян». Комісія є консультативно-дорадчим органом органу місцевого самоврядування, основним завданням якого є розгляд питань щодо відключення споживачів від ЦО та/або ГВП. Розділом ІІІ Порядку визначено процедуру відокремлення (відключення) власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (ЦО та ГВП). Відповідно до п. 1, 3-6 Порядку власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні. Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. (п.3) Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії. Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника. Комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проектної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів. Суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_1 провела відключення квартири АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення на підставі рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 12 грудня 2019 року № 968, про що було складено відповідний Акт від 16 липня 2020 року. Вказаний акт підписаний представником суб`єкта господарювання, який здійснював відокремлення (відключення) квартири від систем (мереж) централізованого опалення та постачання гарячої води та позивачем. В подальшому ОСОБА_1 встановила індивідуальне опалення у вказаній квартирі. Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не самовільно відключила належну їй квартиру від централізованого опалення, оскільки у встановленому порядку отримала дозвіл на таке відключення Факт відключення квартири від мереж ЦО та ГВП з достовірністю підтверджується актом від 16 липня 2020 року. Відповідач незаконно нараховує плату за послуги з теплопостачання з 16 липня 2020 року, чим порушує права позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для проведення нарахування ОСОБА_1 плати за послуги з теплопостачання , оскільки вона фактично не споживала послуги ТОВ "Світловодськпобут" з 16 липня 2020 року, тому проведені нарахування ТОВ «Світловодськпобут» підлягають припиненню. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав. Згідно п. 8, 10 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198, для приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання чи збільшення обсягів споживання теплової енергії на діючих об`єктах споживач повинен подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов. Виконання технічних умов, виданих теплопостачальною організацією, є обов`язкове. Згідно п. 9-10 Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання. Для виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги». До заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, а також копія проєкту такого відокремлення (відключення). Пунктом 12 Порядку передбачено, що у разі виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП іншим залученим власником суб`єктом господарювання, який у випадках, передбачених законодавством, має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, власник квартири чи нежитлового приміщення письмово повідомляє виконавця послуг з постачання теплової енергії, виконавця послуг з постачання гарячої води, виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води - про дату і час виконання робіт з відокремлення (відключення) не пізніше ніж за 15 календарних днів до дня виконання таких робіт. Неприбуття представників виконавців відповідних комунальних послуг та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води за умови їх повідомлення не може бути підставою для відмови у виконанні робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП. Згідно п. 13 Розділу ІІІ Порядку після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб`єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу. Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб`єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу. Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги. Звертаючись до суду, позивач не довела, що відключення квартири від мереж централізованого опалення здійснене нею в порядку, передбаченому Правилами, а не самовільно. Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 12 грудня 2019 року №968 «Про переобладнання квартир та встановлення індивідуального опалення в квартирах багатоповерхових житлових будинків м. Світловодськ» ОСОБА_1 надано дозвіл на переобладнання та встановлення системи індивідуального опалення квартири АДРЕСА_1 , роботи проводити в між опалювальний період але не пізніше 01.10.2020 (а.с.5). Так встановлено, що позивач за вказаним рішенням отримала дозвіл лише на переобладнання квартир та встановлення індивідуального опалення у квартирі. Тобто, на час складення акту про відокремлення (відключення) квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води від 16 липня 2020 року квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не мала відповідного дозволу на відключення від централізованого опалення та не отримала технічних умов, виданих теплопостачальною організацією, про обов`язковунаявність яких зазначено у рішенні виконкому Світловодської міської ради від 12 грудня 2019 року №968 «Про переобладнання квартир та встановлення індивідуального опалення в квартирах багатоповерхових житлових будинків м. Світловодськ». За змістом акту про відокремлення (відключення) квартири від мереж централізованого опалення від 16 липня 2020 року, який складений та підписаний власником квартири ОСОБА_1 , представником виконавця робіт з відключення квартири від системи теплопостачання та представником ОСББ «Єдність 2019-4», видно, що таке відключення відбулося без запрошення та участі представника виконавця комунальних послуг з постачання теплової енергії ТОВ «Світловодськпобут» (а.с.19). За наявними у справі доказами встановлено, що усупереч вимогам спеціальних норм законодавства, що регулюють порядок відключення квартир від мереж теплопостачання, позивачем не було письмово повідомлено виконавця послуг з постачання теплової енергії - ТОВ «Світловодськпобут» про дату і час виконання робіт з відокремлення (відключення) не пізніше ніж за 15 календарних днів до дня виконання робіт з від`єднання квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 повідомила СП ТОВ «Світловодськпобут» про виконання робіт з від`єднання від мережі централізованого опалення та встановлення автономного опалення в квартирі АДРЕСА_1 заявою від 19.10.2020 (а.с.20). Таким чином, відключення квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 проведено без дотримання Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води та за відсутності дозволу Світловодської міської ради, тобто самовільно. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки суду першої інстанції не містять належної оцінки способу відключення від мереж централізованого опалення (дотримання встановленого порядку), об`єкта відключення (багатоквартирний будинок у цілому чи квартира), не враховано, що таке відключення квартири ОСОБА_1 від мереж централізованого опалення є самовільним, а отже відсутні підстави для припинення ним нарахувань за надані послуги із центрального опалення. Висновки суду щодо наявності підстав для захисту прав ОСОБА_1 у вказаний в позовній заяві спосіб - шляхом зобов`язання ТОВ "Світловодськпобут" припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення до належної споживачу квартири, є передчасними, оскільки питання щодо перегляду умов або розірвання договору про надання послуги зміни чи розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення сторонами не вирішене і перед судом не ставилось. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст.627 ЦК). Стаття 633 ЦК України дає визначення публічного договору, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ЦК України). У судовому засіданні апеляційного суду сторона відповідача не заперечувала про те, що між сторонами письмового договору укладено не було, проте позивач користувалась послугами відповідача, отримувала послуги централізованого опалення і до певного часу сплачувала за надані послуги. Вказане свідчить про те, що між сторонами склалися договірні відносини. Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Відповідно до пунктів 1, 5, 12, 13 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Закону № 2189-VIII) споживач має право, зокрема: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води; розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.в порядку, визначеному договором або законодавством. Частиною 3 статті 14 Закону № 2189-VIII, яка встановлює особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку, зокрема передбачено, що індивідуальний договір про надання комунальних послуг укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги. Виконавець комунальної послуги за індивідуальним договором забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги встановленим нормативам на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача. Плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і електричної енергії) за індивідуальним договором складається з: 1) плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; 2) плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України; 3) плати за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, які забезпечують надання такої послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками. У разі укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги в багатоквартирному будинку, управління яким здійснює управитель, до договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком вносяться зміни в частині зменшення кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території на суму витрат на утримання, обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують постачання відповідної комунальної послуги. Стаття 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги" (редакції, чинної на день виникнення спору) передбачає, що послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Згідно пункту 3 розділу VI "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.Пункт 3 розділу VI в редакції Закону № 2454-VIII від 07.06.2018, із змінами, внесеними згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020. Положенням статей 7, 8 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; а обов`язком виконавця надання послуг, зокрема: забезпечення своєчасності надання, безперервності і відповідної якості комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; підготовка та укладання із споживачем договорів про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором; розгляд у визначений законодавством строк претензій та скарг споживачів і проведення відповідного перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг; своєчасне реагування на виклики споживачів, підписування актів-претензій; у разі укладення індивідуальних договорів про надання комунальних послуг здійснення розподілу загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку; інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до законодавства. Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Частиною першою статті четвертої ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, враховуючи норми ч. 3 ст. 13, ст. 49 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб`єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені у статті 16 ЦК України. У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Частиною третьою статті 16 ЦК України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлено у статті 16 ЦК України. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування або поновленого права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Зокрема, у пунктах 6.6-6.7, 6.13 постанови від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом. Виходячи із зазначеного, обов`язковими умовами задоволення позову є доведення позивачем фактів порушення його прав, на захист яких пред`явлено позов, та обрання ним належного і ефективного способу захисту. Правовий аналіз наведених положень ЦПК України, ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дозволяє дійти висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, а саме захист його прав як споживача та зобов`язання відповідача, як постачальника послуг з опалення, вчинити певні дії, зокрема, припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення, за наявності договірних відносин між сторонами суперечить положенням статті 16 ЦК України та не є ефективним. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 357/4664/16-ц. Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову із наведених вище підстав. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ "Світловодськпобут" про зобов`язання вчинити певні дії. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідачу підлягає компенсації 1610,41 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» задовольнити. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2023 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» про зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення. Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" судові витрати, понесені на сплату судового збору, в сумі 1610,41 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий С. М. Єгорова Судді О. Л. Карпенко О. І. Чельник