Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/1115/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" червня 2023 р. Справа№ 911/1115/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гончарова С.А. суддів: Шаптали Є.Ю. Яковлєва М.Л. за участю секретаря судового засідання Кузмінській О.Р., за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 21.06.2023 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2023 (повний текст складено 28.02.2023) на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 (повний текст складено 21.03.2023) у справі № 911/1115/22 (суддя - Саванчук С.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" про стягнення завдатку за договором купівлі-продажу, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Київської області від 10.01.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" про стягнення коштів за договором купівлі-продажу - задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" грошові кошти - завдаток, а саме: грошовий еквівалент 207 285, 37 доларів США (двісті сім тисяч двісті вісімдесят п`ять доларів США тридцять сім центів), що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу та 111 315, 27 грн витрат по сплаті судового збору. Не погодившись з вказаним рішенням, 20.03.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2023 у справі № 911/1115/22, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2023 у справі №911/1115/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" про стягнення грошових коштів - завдаток, а саме грошовий еквівалент 207 285, 37 доларів США, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу та 111 315, 27 грн витрат по сплаті судового збору. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що після того, як сума завдатку була отримана на рахунок відповідача, ним організовано та здійснено перевезення та поставку позивачу 14 шт. фільтрів для дощувальних машин ФДМ 2,4/7000/200ф (за кількістю одиниць Кругових систем) вартістю 1 700 доларів США за 1 штуку або всього на суму 23800,00 доларів США та 19.01.2022 - 56 шт. «анкер д.22L-450 з гайкою та двома шайбами» для облаштування майданчиків для зрощувальних машин всього на суму 840 доларів США. Загальна вартість обладнання, що було поставлено, становить 24 640,00 доларів США. На підтвердження вищеозначеного відповідачем подані копії товарно-транспортної накладної від 14.02.2022, договору №4 від 18.01.2017, видаткової накладної №528 від 14.02.2022, заяви свідка ОСОБА_1 від 23.09.2022 №1162. Скаржник вказує, що посилання у листі від 28.04.2022 № 041 про те, що «ТОВ «Агротехсоюз» не у повному обсязі здійснив поставку до 15.04.2022 товару було технічною опискою. Також технічною опискою було те, що право на дострокове припинення договору позивач матиме лише з 25.05.2022. За твердженнями відповідача, йшлося про те, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації відповідач може не поставити позивачу товар в повному обсязі, у майбутньому, у встановлені договором строки. Скаржник вказує, що відповідно до пункту 10.4. договору, при узгодженні дій, пов`язаних з виконанням цього договору, сторони можуть обмінюватися факсимільними та електронними варіантами листів та інших документів. Сторони домовилися, що обмін такими листами та іншими документами вважатиметься правочином у спрощеній письмовій формі та є невід`ємною частиною цього договору, лише у разі надсилання та отримання їх іншою стороною за адресами та реквізитами, що вказані у цьому договорі. В іншому випадку, відповідальність за всі негативні наслідки, які виникнуть в разі неповідомлення про зміни, несе сторона, винна в такому неповідомленні. Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що будь-які листи, інформування, договори (додаткові договори) можуть братися до уваги як правочин, на підставі якого виникають права та обов`язки сторін, лише в тому випадку, коли після надсилання електронної копії (скан чи фото) на e-mail, що вказані в договорі, сторони обміняються оригіналами цих листів. У відповідача відсутні оригінали листів позивача №14/04 від 14.04.2022, №16/05 від 16.05.2022, №24/05 від 24.05.2022. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що з переліку всіх листів, які наявні у матеріалах справи та на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог, лише претензія щодо повернення коштів від 21.06.2022 № 37/06 була надіслана через відділення АТ «Укрпошта». Апелянт у скарзі зазначає, що всі інші листи надсилалися з електронної пошти agro-gavan@ukr.net. Також, у порушення умов договору листи позивача № 14/04 від 14.04.2022 та №24/05 від 24.05.2022 надіслані з agro-gavan@ukr.net на irrigation@ats.net.ua, що не відповідає e-mail, що вказаний у договорі, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2. Зі сторони відповідача, листи №058 від 24.05.2022 та №041 від 28.04.2022 також були надіслані на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 не з e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2, що вказаний у договорі. Таким чином, відповідач вважає, що листи позивача №14/04 від 14.04.2022, №24/05 від 24.05.2022 та листи відповідача №058 від 24.05.2022, №041 від 28.04.2022 не вважаються правочином у спрощеній письмовій формі та вони не є невід`ємною частиною договору. Також, апеляційну скаргу вмотивовано тим, що вказані фільтри були перевезені ним від ТОВ «Полігон-Авто» з м. Запоріжжя, вул. Антенна, 11 до с. Богданівка, вул. Спеціалістів, 25, Каховського району Херсонської області, де фактично знаходилися виробничі потужності підприємства ТОВ «Агрофірма «Гаван» Плюс» (фактичне місцезнаходження, що вказано у договорі). Апелянт також наголошує, що конструкція кругових зрошувальних машин є досить складною та громіздкою, через це поставка обладнання відбувається частинами, оскільки досить велика частина складових - це трубчаті елементи. Скаржник стверджує, що інші складові Кругової системи Valley FP310 (модель 8120), а саме: 3 комплекти відповідно до дизайну-специфікації (додаток № 3 до договору) для поставки Кругової системи Valley FP310 (без фільтру для дощувальних машин ФДМ 2,4/7000/200ф), попередньо були завезені та знаходилися на орендованому компанією ТОВ «Агротехсоюз» майданчику у компанії ПП «Агрофірма «Гаван» за адресою: Херсонська обл., Каховський р-н, с. Цукури, вул. Південна (копії заяви свідка ОСОБА_1 від 23.09.2022 № 1162 та договору оренди від 01.10.2019 з додатками, рахунками-фактури, листи відповідача від 28.04.2022 №041, від 24.05.2022 №058 додані відповідачем до відзиву). Відповідач наголошує на тому, що вказана компанія пов`язана з позивачем через керівника - засновника, та має спільну з позивачем адресу: АДРЕСА_1 . Також скаржник зазначає, він пропонував позивачу змінити умови договору в частині поставки 3-х комплектів Кругової системи Valley FP310 (модель 8120) вартістю 216720,00 доларів США, що підтверджується листами відповідача від 28.04.2022 №041, від 24.05.2022 №058. Домовленості про припинення договору та узгодження умов поставки чи повернення вже поставленого обладнання з позивачем не вдалось досягти. Також скаржник зазначає, що позивачем не додано до позову належних доказів на підтвердження здійснення 02.06.2022 відповідачем оплати у розмірі 120 000,00 грн. Апелянт посилається на те, що оригінал долученого до позовної заяви платіжного доручення № 1206 від 02.06.2022 не може знаходитись у позивача, тому що він не є ініціатором виконання платіжної операції на суму 120 000,00 грн. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 витребувано невідкладно у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1115/22. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області. 13.04.2023 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 911/1115/22. Головуючий суддя Гончаров С.А. з 03.04.2023 по 07.04.2023 перебував у відрядженні. Головуючий суддя Гончаров С.А. з 10.04.2023 по 05.05.2023 перебував у відпустці. Судді Шаптала Є.Ю. та Яковлєв М.Л. з 08.05.2023 по 09.05.2023 перебували у відпустці. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 02.02.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 190 000, 00 грн. В іншій частині заяви відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, 10.04.2023 (згідно дати звернення до засобів електронного зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі № 911/1115/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що перелік тимчасово окупованих територій з`явився шляхом публікації відповідного наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Як зазначено у цьому наказі - Каховська міська територіальна громада (UA65060110000017055) та Новокаховська міська територіальна громада за винятком смт. Козацьке та с. Веселе (UA65060170000032937) знаходяться в тимчасовій окупації з 24.02.2022. Дата завершення тимчасової окупації не зазначена, оскільки, як відомо, вказані території є тимчасово окупованими і до сьогоднішнього дня Скаржник вказує, що є обґрунтовані сумніви, що керівник Позивача, Мелконян Генрі Месникович , самостійно та власноручно 01.07.2022 у місті Києві підписав Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги та проставив на ньому печатку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гаван» Плюс» та 12.01.2023 підписав акт здачі-приймання наданих послуг № АО-00001 від 12.01.2023 та проставив на ньому печатку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гаван» Плюс». З огляду на викладене, на думку скаржника, вказаний Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги є нікчемним (абсолютно недійсним за законом), а отже не несе будь-яких правових наслідків. Згідно з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 08.05.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2023 у справі № 911/1115/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023, об`єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2023 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 в одне апеляційне провадження. Розгляд спави призначено на 13.06.2023 01.06.2023 (згідно відтиску печатки вхідної кореспонденції) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" звернулась до апеляційного суду з відзивами на апеляційні скарги, в яких заперечило проти доводів апеляційних скарг та зазначило, що вважає рішення обґрунтованими, законним та таким, що прийняті з додержанням вимог закону, а тому просить суд залишити апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі № 911/1115/22 без змін. Зокрема, позивач у відзиві вказує, що сторони Договору купівлі-продажу узгодили, що вони можуть обмінюватися факсимільними та електронними варіантами листів та інших документів та що обмін такими листами та іншими документами вважатиметься правочином у спрощеній письмовій формі та є невід`ємною частиною цього договору вказана Заява була відсканована та направлена на електронну адресу відповідача, який як було зазначено вище, після отримання листа надіслав відповідь на нього вих. №058 від 24.05.2022. Також, позивач у відзиві зазначає, що посилання відповідача на ту обставину, що між позивачем і відповідачем було досягнуто домовленості про залишення за відповідачем 3 одиниць кругових систем Valley FP310 (модель 8120) в рахунок сплачених коштів не відповідає дійсності і не підтверджується жодними доказами Позивач у відзиві звертає увагу суду, що відповідач має невиконане грошове зобов`язання перед позивачем з повернення завдатку у національній валюті України - гривні у грошовому еквіваленті 207 285,37 доларів США (211 387,25-4101,88) за офіційним курсом НБУ для відповідної валюти на день платежу. У судовому засіданні, що відбулось 13.06.2023, оголошено перерву до 21.06.2023. 12.06.2023 (згідно дати формування у системі «Електронний суд») Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" подано клопотання про долучення додаткових доказів та витребування доказів, так, скаржник просить суд витребувати у Головного управління ДПС у Полтавській області інформацію та докази. 19.06.2023 (згідно відтиску вхідної кореспонденції суду) Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" подано заперечення на відзиви, в яких скаржник заперечує проти доводів викладених у відзивах та просить скасувати оскаржувані рішення. Так, колегією суддів встановлено, що скаржником разом з апеляційною скаргою подано нові доказі по справі, а з клопотанням про витребування доказів, скаржником подано докази, які не існували на момент прийняття оскаржуваного рішення Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України). Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Скаржник не надав суду апеляційної інстанції докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. До того ж, скаржником додано докази які не існували на момент прийняття оскаржуваного рішення. Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем вказані докази разом з відзивом не подавались. Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак, неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження (висновок), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції. У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у тій справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції. Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає долучені до апеляційної скарги та до клопотання про витребування нові докази та розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами. Щодо клопотання про витребування доказів. Суд апеляційної інстанції ввжає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Згідно з ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Скаржником не вказано причини неможливості отримати цей доказ самостійно, та не зазначено причин, які заважали чи унеможливлювали таке звернення у суді першої інстанції. 21.06.2023 (згідно відтиску печатки вхідної кореспонденції суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" звернулось з заявою про постановлення окремої ухвали щодо порушення адвокатом Єремовим Михайлом Сергійовичем законодавства України. Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до ст. 246 Господарського процесуального кодексу України, суд, може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Апеляційна інстанція звертає увагу, що відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (п. 98). За наведених правових висновків апеляційна інстанція вважає відсутніми підстави для постановлення окремої ухвали за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс", тому у відповідному клопотанні відмовляє. Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" не обмежене у праві звернутися до прокурора або органу досудового розслідування, якщо вважає, що виявлене порушення законодавства містить ознаки кримінального правопорушення. В судове засіданні 21.06.2023 з`явились представники обох сторін та надали свої пояснення стосовно обставин справи. Позивач підтримав доводи викладені в його апеляційній скарзі, в свою чергу, відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" (далі - позивач або покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" (далі - відповідач або продавець) укладено договір купівлі-продажу №VL.11.21-59. Відповідно до пункту 1.1. даного договору продавець зобов`язується поставити покупцю сільськогосподарську техніку - Кругову систему Valley FP310, Fp320, Fp325, FP365 та FP410 виробництва фірми Valmont в кількості 14 шт. Пункт 3.3. договору передбачає, що продавець зобов`язується поставити покупцеві товар до 15.04.2022. Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за товар проводяться в національній валюті України - гривні за курсом до долару США (найвищий курс продажу Долару Міжбанківського Валютного Ринку (ASK), на дату платежу. Пункт 4.4. договору передбачає, що покупець зобов`язується сплатити продавцю вартість (ціну) товару в національній валюті України, за курсом долару США, визначеним згідно з пунктом 4.2. договору такими частинами: - 4.4.1. - завдаток у розмірі 20% від загальної вартості товару, а саме: грошовий еквівалент 210 000,00 доларів США, що становило на дату платежу - 5 575 500,00 гривень, (в тому числі ПДВ 929 250,00 гривень); - 4.4.2. - 25% від загальної вартості товару, а саме: грошовий еквівалент 262500,00 доларів США, що становить 6 969 375,00 гривень, (в тому числі ПДВ - 1 161 562,50 грн) покупець зобов`язується перерахувати на рахунок продавця протягом 5 робочих днів з моменту введення в експлуатацію товару. Пункт 5.1. договору передбачає, що продавець зобов`язаний своєчасно поставити товар згідно з умовами даного договору. На виконання пункту 4.4.1. договору позивач перерахував завдаток на підставі рахунку №138967 від 18 листопада 2021 року - грошовий еквівалент 210 000,00 доларів США, що становило на дату платежу - 5 575 500,00 гривень, в тому числі ПДВ 929 250,00 гривень). 04.04.2022 від відповідача надійшов лист №32, відповідно до якого відповідач визнав, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Президентом України 24.02.2022 прийнято Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102- IX, і яким в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб. Керуючись статтями 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промисловою палатою України листом від 28.02.2022 №2024/02.07.1 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: військову агресію Російської Федерації проти України. Відповідно до розділу «Форс-мажор» договору №VL.11.21-59 від 18.11.202, укладеного з позивачем, відповідач інформує, що зазначені обставини для ТОВ «Агротехсоюз» з 24.02.2022 і до їх офіційного закінчення є надзвичайними та такими, що можуть призвести до неналежного виконання підприємством своїх договірних зобов`язань. Зважаючи на вищезазначені обставини та невиконання відповідачем пункту 3.3. договору, а саме те, що до 15.04.2022 товар не поставлено, позивач розірвав (припинив) з 26.05.2022 договір купівлі-продажу №VL.11.21-59 від 18.11.2021. Відповідно до пункту 7.4. договору якщо термін дії вищезазначених обставин непереборної сили буде перевищувати 3 місяці, будь-яка зі сторін матиме право припинити дію цього договору, письмово попередивши інші сторони не менш ніж за 10 днів до очікуваної дати припинення договору. Пункт 7.5. договору передбачає, що у випадку припинення договору внаслідок обставин непереборної сили та непоставки предмету договору на дату такого припинення, продавець повертає покупцю отриману оплату за цим договором протягом 10 днів, з дати отримання письмового повідомлення про розірвання договору. 14.04.2022 на електронну пошту відповідача позивачем направлений лист №14/04 про розірвання договору та повернення коштів. 28.04.2022 від відповідача надійшов лист №041, відповідно до якого відповідач визнав, що обставини непереборної сили стали причиною невиконання ним своїх договірних зобов`язань, а саме те, що він не поставив до 15.04.2022 товар позивачу. Також у листі відповідачем зазначено, що право на дострокове припинення договору позивач матиме лише з 25.05.2022 - термін, коли дії обставини непереборної сили будуть перевищувати три місяці. Також у вищезазначеному листі відповідач посилається на постачання 14.02.2022 позивачу 14 штук «фільтрів для дощувальних машин ФДМ 2,4/7000/200ф» за ціною 1 700 доларів США з ПДВ за 1 штуку всього на суму 23 800,00 доларів США з ПДВ та 19.01.2022 - 56 штук «анкер д.22 L-450 з гайкою та двома шайбами» для облаштування майданчиків для дощувальних машин всього на суму 840 доларів США з ПДВ. В порушення умов пункту 4.1. договору, відповідач не зазначив еквівалентну суму в національній валюті України - гривні за курсом до долару США (найвищий курс продажу долару Міжбанківського Валютного Ринку (ASK), на дату платежу. Позивач вказує що не отримував вище зазначено обладнання, доказів (відповідні накладні на підтвердження поставки вищезазначеного обладнання) на прохання позивача відповідачем не надано. Матеріали справи не містять. 16.05.2022 на адресу відповідача електронною поштою та через відділення Укрпошти направлена заява №16/05 від 16.05.2022 про розірвання договору купівлі-продажу з 26.05.2022 та повернення грошових коштів в термін до 07.06.2022. 24.05.2022 від відповідача надійшов лист №058, відповідно до якого відповідач, у порушення умов договору зазначає про розірвання договору, умисно помилково посилаючись на розірвання договору на підставі пункту 8.9. договору, а не пунктів 7.4. та 7.5., які раніше були визнані відповідачем. Також відповідач надіслав підписаний ним, в односторонньому порядку складений акт прийому-передачі від 24.05.2022 до договору купівлі-продажу №VL.11.21-59 від 18.11.2021, чим, на думку позивача, порушив усі встановлені вимоги законодавства. 02.06.2022, після отримання заяви від позивача про розірвання договору та повернення коштів, відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача 120 000,00 грн. 21.06.2022 ним направлена відповідачу електронною поштою та через відділення Укрпошти претензія №37/06 про повернення грошових коштів у термін до 30.06.2022. Зазначену претензію відповідач залишив без задоволення, відповідь на неї не надіслав. В свою чергу, відповідач у суді першої інстанції зазначав, що в порушення умов договору сума завдатку, яка становить 20% від загальної вартості товару (210 000,00 доларів США) не була сплачена позивачем вчасно, що визнається позивачем та підтверджується долученими до матеріалів справи доказами. Зазначену суму завдатку позивач повністю сплатив лише 28.12.2021 (6-й платіж у розмірі 1 000 000,00 грн.). Пунктом 3.3. договору визначено, що продавець зобов`язується поставити покупцеві товар до 15.04.2022. У свою чергу, пунктом 4.7. договору сторони узгодили, що у разі прострочення оплати частин платежів у строки, що визначені у підпунктах 4.4.1.-4.4.3. цього договору, строк поставки, вказаний у пункті 3.3. цього договору, зміщується на термін такого прострочення. Відповідач зазначає, що до комплекту Кругових систем Valley входять, у тому числі, фільтри грубої очистки (про це вказано в дизайні-специфікації (додаток № 3 до договору). У позовній заяві позивач вказує на те, що лист від 16.05.2022 № 16/05 надіслано на електронну адресу відповідача електронною поштою та через відділення Укрпошти. Натомість, відповідач не отримував від позивача оригіналу листа від 16.05.2022 № 16/05, надісланого через відділення АТ «Укрпошта». Таким чином, відповідач вважає вказаний документ неналежним, недопустимим та недостовірним доказом. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем розірвано договір купівлі-продажу від 18.11.2021 № VL.11.21-59, а відповідач не повернув завдаток, що перерахований йому позивачем за цим договором. Розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз", колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне. За змістом статей 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та статті 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом. Відповідно до статті 610 Господарського кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Укладений сторонами договір за своїм змістом є договором поставки товару та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором. Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. У той же час, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Також, згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Частиною першою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. У частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначається, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Відповідачем, на підтвердження постачання 14 фільтрів для дощувальних машин ФДМ 2.4/7000/200ф, надано суду товарно-транспортну накладну від 14.02.2022 та видаткову накладну №528 від 14.02.2022. Суд зазначає, що дані документи складені між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полігон-Авто». Суд апеляційної інстанції зазначає, що в товарно-транспортній накладній у графі «пункт розвантаження» зазначено адресу позивача, а саме: Херсонська обл., Каховський р-н, с. Богданівка, вул. Спеціалістів, буд.

25. Ця ж адреса зазначена і в пункті видаткової накладної «адреса доставки». У той же час, ані товарно-транспортна накладна, ані видаткова накладна, не містять підписів чи інших відміток представників позивача. Стосовно поставки 3-х комплектів кругової системи Valley FP310 (модель 8120), судом першої інстанції вірно встановлено, що вони були поставлені не позивачу, а на майданчик, що орендується самим відповідачем за адресою: Херсонська обл., Каховський р-н, с. Цукури, вул. Південна. Зокрема, в наданій відповідачем бухгалтерській довідці №174 від 01.12.2022 наведена інформація про залишки на складах станом на 31.12.2021. Слід відзначити, що у даній довідці відсутні саме комплекти кругової системи Valley FP310, але у колонці «зміст проводки» фігурують склади відповідача «Калинівка» та «Цукури». В свою чергу, відповідно до пункту 3.1. договору купівлі-продажу №VL.11.21-59, продавець поставляє товар покупцю на умовах DDP франко-склад покупця (74834, Херсонська обл., Каховський р-н, с. Богданівка, вул. Спеціалістів, буд. 25) (згідно з правилами «Інкотермс-2010»), якщо інше не буде узгоджено сторонами окремо. Відповідачем не надано доказів узгодження адреси поставки, відмінної від вказаної у договорі. Таким чином, суд дійшов висновку, що переміщення 3-х комплектів кругової системи Valley FP310 на майданчик за адресою: Херсонська обл., Каховський р-н, с. Цукури, вул. Південна, є внутрішнім переміщенням товару між складами відповідача та не свідчить про поставку даного товару позивачу. Відповідно до пункту 3.2. договору купівлі-продажу №VL.11.21-59, приймання товару за кількістю проводиться на підставі і згідно із специфікацією та підписанням представниками сторін акту приймання-передачі товару. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також в юриспруденції широко застосовується принцип "pacta sunt servanda" або у перекладі з латини - договорів необхідно дотримуватись. Так, наприклад, статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися. Отже, спираючись на норми договору купівлі-продажу №VL.11.21-59, єдиним належним доказом поставки товару позивачу є саме акт приймання-передачі. Але такий доказ відсутній у матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що товар не був поставлений позивачу, ані повністю, ані частково. Доводи скаржника щодо наявності родинних стосунків між керівником позивача та керівником юридичної особи, якій належить майданчик за адресою: Херсонська обл., Каховський р-н, с. Цукури, вул. Південна, куди, за твердженнями відповідача, ним поставлений товар, не спростовують вищевикладених висновків суду про відсутність належних доказів передачі товару позивачу. Листом від 21.03.2022 №32 відповідач повідомив позивачу таке: «У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Президентом України 24.02.2022 прийнято Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, і яким в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб. Керуючись статтями 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промисловою палатою України листом від 28.02.2022 № 2024/02.07.1 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме - військову агресію Російської Федерації проти України. Відповідно до розділу «Форс-мажор» договору № VL.11.21 - 59 від 18 листопада 2021 року, укладеного з Вами, інформуємо, що зазначені обставини для ТОВ «Агротехсоюз» з 24.02.2022 і до їх офіційного закінчення є надзвичайними, та такими, що можуть призвести до неналежного виконання підприємством своїх Договірних зобов`язань. Одночасно повідомляно, що ТОВ «Агротехсоюз» вживає усі можливі та доступні заходи для своєчасного виконання своїх зобов`язань.». Суд вважає зміст даного листа однозначним та таким що не викликає двозначних тлумачень. Суд апеляційної інстанції враховує загальновідомий факт окупації території Херсонської області та безпосереднього місцезнаходження позивача - села Богданівка Каховського району. Згідно з частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3946/16 зазначено, що загальновідомі факти не потребують доказування лише тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Також, у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 910/8395/19 зазначено таке: "Так, загальновідомими обставинами є такі обставини, що відомі широкому загалу, зокрема, суду та особам, які беруть участь у справі. Загальновідомість того чи іншого факту є відносною і залежить від часу, що сплинув після події, поширеності інформації про подію в певній місцевості." Виходячи з листа відповідача від 21.03.2022 №32 та факту окупації території Херсонської області, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини непереборної сили визнані сторонами та настали у спірних правовідносинах, як для відповідача, так і для позивача. Відповідно до пункту 7.4. договору купівлі-продажу №VL.11.21-59, якщо термін дії обставин непереборної сили буде перевищувати три місяці, то будь-яка зі сторін матиме право припинити дію договору, письмово попередивши іншу сторону не менш, ніж за десять днів до очікуваної дати припинення. У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19 зазначено: «У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України). У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.». На виконання умов пункту 7.4. договору, позивач 16.05.2022 направив електронною поштою відповідачу лист №16/05, яким розривав договір купівлі-продажу №VL.11.21-59 з 26.05.2022 та просив повернути вже оплачену за договором суму у розмірі 210 000,00 доларів США. Відповідач, також електронною поштою, надіслав позивачу лист №058 від 24.05.2022 такого змісту: «На Ваш лист від вих. № 16/05 від 16.05.2022 ТОВ «Агротехсоюз» повідомляє наступне. Зважаючи на викладене у вашому листі, для розгляду питання про припинення договору купівлі-продажу № VL.11.21-59 від 18.11.2021, просимо надати інформацію про те, в який спосіб та строк Вами буде повернуто вже завезене нами обладнання на нашу адресу: Київська область, Фастівський (Васильківський) район, вул. Залізнична,

49. Звертаємо Вашу увагу, що у відповідності до п.5.3в зазначеного договору Покупець повинен зберігати Товар, не прийнятий від Продавця (перевізника). Окрім цього, повідомляємо Вам, що раніше сплачений Вами завдаток буде залишеним у Продавця на підставі умови п. 8.9. Договору, яким визначено, що завдаток залишається у Продавця також у разі припинення Договору...». Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17 зазначено: «Обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов`язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні...» та «...здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання та визнається цивільним звичаєм за статтею 7 ЦК України.». Врахувуючи позицію Верховного Суду та дійшов висновку, що листування в електронній формі в даних правовідносинах є належним способом комунікації. Попри надсилання листів на адреси, що не зазначені у договорі, листи отримувались сторонами і їх неодноразово надсилали обидві сторони, а також вказане листування сторін, зокрема, призвело до матеріальних наслідків, а саме: повернення відповідачем частини оплати за договором у розмірі 120 000,00 грн. Скаржник вказує, що позивач здійснив остаточну оплату завдатку із порушенням строків, що встановлені підпунктом 4.4.1. договору купівлі-продажу №VL.11.21-59, а саме: 28.11.2021, замість обумовленої дати - 19.11.2021. У той же час, пунктом 4.7. договору сторони узгодили, що у разі прострочення оплати частин платежів у строки, що визначені у підпунктах 4.4.1.-4.4.3. цього договору, строк поставки, вказаний у пункті 3.3. цього договору, зміщується на термін такого прострочення. Оплата завдатку була здійснена із запізненням у 39 календарних днів, тобто, відповідно до пункту 4.7. договору купівлі-продажу №VL.11.21-59, строк поставки товару змістився до 24.05.2022. Таким чином, не зважаючи на прострочення платежу, поставка товару мала відбутись до дати, з якої позивач розірвав договір в односторонньому порядку, а саме: 26.05.2022. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідачем не виконано зобов`язань з поставки товару за договором у встановлені строки, а тому позивач відповідно до пункту 7.4. договору купівлі-продажу №VL.11.21-59 мав право в односторонньому порядку розірвати договір та витребувати повернення завдатку. У постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі 711/5065/15-ц зазначається: «Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню. За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання. Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.». Апеляційним судом встановлено, що перший платіж за договором купівлі-продажу №VL.11.21-59 за своєю правовою природою є завдатком. Також, як вже зазначалось, у пункті 4.4.1. договору купівлі-продажу №VL.11.21-59 перший платіж у розмірі 210 000,00 доларів США визначається як завдаток. У частині 3 статті 571 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню. Зобов`язання за договором відповідачем не було виконано, а тому позивач має право на повернення йому суми завдатку. 13.09.2022 позивач надіслав заяву про зменшення розміру позовних вимог. Зменшення вимог аргументовано перерахунком коштів, що сплачені позивачем в якості завдатку відповідно до актуального на дати платежів курсу долара США та відповідного платежу відповідача у розмірі 120 000,00 грн і його перерахунку в еквівалент у іноземній валюті - долару США. Остаточна сума вимог за даною заявою становить 207 285,37 доларів США. Судом апеляційної інстанції перевірено перерахунки позивача щодо сплачених як ним, так і відповідачем, сум в еквівалент в іноземній валюті - долар США, а тому судом першої інстанції правомірно встановлено, що вони є арифметично вірні. Так, на підтвердження оплати відповідачем 120 000,00 грн, позивачем в ході розгляду справи надано виписку з банку за 02.06.2022, де у пункті «призначення» зазначено таке: «повернення коштів зг. договору №VL.11.21-59 від 18.11.2021...». Така дія відповідача підтверджує, що ним фактично було прийнято рішення щодо повернення суми завдатку, але згодом він відмовився від виконання даного зобов`язання. У частині 2 статті 533 Цивільного кодексу України зазначається, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Також суд зазначає, що пунктом 4.6. договору купівлі-продажу №VL.11.21-59 визначено, що продавець (відповідач) на отримані від покупця (позивач) кошти в рахунок виконання зобов`язань по договору, здійснює купівлю іноземної валюти, що зазначена в пункті 2.2. (долар США) в строки та терміни, що регулюються чинними нормативними актами регулятора валютного ринку. У пункті 2.2. договору купівлі-продажу №VL.11.21-59, зокрема, зазначено таке: «... на день здійснення оплати вартість товару та розмір платежів змінюються без додаткового погодження сторонами такої зміни прямо пропорційно до зміни курсу продажу долар США/гривня відповідно до умов цього договору.». Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що грошові зобов`язання за договором купівлі-продажу №VL.11.21-59 виконуються відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України. Крім того, зобов`язання щодо повернення завдатку є триваючим до його повного виконання, та хоч і має бути виконано у гривнях, але саме у прив`язці до еквіваленту в іноземній валюті (долар США). З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" про стягнення грошових коштів (завдатку), грошового еквіваленту 207 285,37 доларів США, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу. Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Позивачем заявлене покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 380 000,00 гривень. На підтвердження понесення цих судових витрат позивачем долучені: - копія договору від 01.07.2022 №б/н про надання професійної правничої (правової) допомоги між позивачем та адвокатським об`єднанням «Клименко і партнери»; - копії акту здачі-приймання наданих послуг № АО-00001 від 12.01.2023. Позивач у своїй заяві, окрім іншого, на виконання вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, надав детальний опис робіт із зазначенням витрачених на роботу годин. Також позивач відзначив, що сума у 380000,00 грн. зафіксована у договорі у сталому вигляді у формі «гонорару успіху». Відповідач звертає увагу суду на Закон України «Про забезпечення i прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким визначено, що тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною 1 статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. Згідно із частиною 2 статті 13 цього Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. Також позивач зазначає, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», який набрав чинності 27.12.2022, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається (далі - Перелік). У розділі ІІ Переліку під назвою «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» вказано, що Каховська міська територіальна громада (UA65060110000017055) та Новокаховська міська територіальна громада за винятком смт Козацьке та с. Веселе (UA65060170000032937) знаходяться в тимчасовій окупації з 24.02.2022. Дата завершення тимчасової окупації не зазначена, оскільки, як відомо, вказані території є тимчасово окупованими і до сьогоднішнього дня. Оскільки місцем реєстрації позивача є м. Нова Каховка, відповідач вважає, що враховуючи вищевикладене, правочин (договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.07.2022), який укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «Клименко і партнери», є нікчемним, а, отже, не несе будь-яких правових наслідків. Так само, на думку відповідача, є нікчемним й акт здачі-приймання наданих послуг №АО-00001 від 12.01.2023, який також був складений після початку тимчасової окупації території, на якій знаходиться адреса місцезнаходження позивача. Також, відповідач наголошує, що в пункті 4.1. договору від 01.07.2022 про надання професійної правничої (правової) допомоги визначається зобов`язання по сплаті «гонорару успіху» у строк не пізніше 5 робочих днів з моменту надходження коштів в результаті виконання відповідачем рішення суду. Відповідач зазначає, що оплата за договором має відбутись лише після набрання чинності судовим рішенням та факту надходження на рахунок позивача грошових коштів. Отже, на думку відповідача, позивач заявляє до стягнення надмірно велику суму коштів не за надані послуги, а за настання певної умови, яка не наступила. Відповідач зазначає, що позивачем у позовній заяві не наведено попередній розрахунок судових витрат, які він поніс чи планує понести у зв`язку із розглядом справи. Окрім того, відповідач вважає, що розмір суми до відшкодування за надану правничу допомогу є неспівмірним з обсягом наданих послуг, необгрунтованим та занадто великим. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності, суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. Відповідно до частин 1, 2 статті 221, статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Щодо нікчемності договору від 01.07.2022 про надання професійної правничої (правової) допомоги між позивачем та адвокатським об`єднанням «Клименко і партнери». У пункті 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення i прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у редакції, чинній на момент укладення договору від 01.07.2022 про надання професійної правничої (правової) допомоги, зазначено таке: «Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;». Таким чином, для застосування норм Закону України «Про забезпечення i прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до договору від 01.07.2022 про надання професійної правничої (правової) допомоги, м. Нова Каховка мало бути віднесено до окупованих територій саме рішенням Ради національної безпеки і оборони України. Відповідного рішення не було, а тому договір від 01.07.2022 про надання професійної правничої (правової) допомоги не може вважатись нікчемним відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про забезпечення i прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Щодо аргументів відповідача про зобов`язання з оплати за договором від 01.07.2022 про надання професійної правничої (правової) допомоги у разі настання певної умови, а саме: фактичного надходження коштів в результаті виконання відповідачем рішення суду. У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №686/28627/18 зазначено таке: «Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики). Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.». Також у даній постанові зазначено: «Також Верховний Суд враховує практику та рекомендації Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі. У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18) (офіційний сайт ЄСПЛ, за посиланням: https://www.echr.coe.int/Documents/PD_satisfaction_claims_eng.pdf). Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.». Суд врахував вищезазначену позицію Верховного Суду та Європейського суду з прав людини та дійшов висновку, що позивач надав достатні докази на підтвердження наявності зобов`язання позивача з оплати послуг за правничу допомогу, при цьому, факт відсутності оплати чи наявності певних умов для її здійснення не має значення для розгляду питання про відшкодування правничої допомоги у межах даної справи, а є правовідносинами між адвокатським об`єднанням та клієнтом. Щодо відсутності у позовній заяві попереднього розрахунку судових витрат, які він поніс чи планує понести у зв`язку із розглядом справи. У позовній заяві позивач звертав увагу на таке: «Попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач понесе у зв`язку з розглядом справи у суді, буде уточнений у судовому засіданні.». Також, слід відзначити, що 13.09.2022 позивачем разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог надано суду заяву щодо орієнтовного розрахунку судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не порушив вимог частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України. Щодо неспівмірності розміру відшкодування суми витрат за надану правничу допомогу з обсягом наданих послуг та його необгрунтованості. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20). Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема,подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Також, частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У частині 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). Отже, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18). Суд першої інстанції вірно зазначає, що згідно з наданим у заяві позивача детальним описом робіт, на послуги відповідно акту здачі-приймання наданих послуг №АО-00001 від 12.01.2023 адвокатом витрачено 22 години. Також, слід зазначити, що не зважаючи на певні особливості, предметом розгляду даної справи є договір поставки та спірні питання щодо його виконання. Даний вид спорів є досить розповсюдженим, а судова практика значною. Таким чином, суд не відносить дану справу до складних та таких, що потребують особливої підготовки. Враховуючи рівень складності справи, витрачений адвокатом позивача час та заперечення відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50% від заявленої суми, а саме: 190 000,00 грн. Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову. Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" про стягнення завдатку за договором купівлі-продажу та часткове задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 190 000,00 грн. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/1115/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" -залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2022 у справі № 911/1115/22 - залишити без змін. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2022 у справі № 911/1115/22 - залишити без змін. Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз". Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 29.06.2023 Головуючий суддя С.А. Гончаров Судді Є.Ю. Шаптала М.Л. Яковлєв