Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/3877/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/3877/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа Володимир Анатолійович Суддя-доповідач - Сушко О.О. 30 червня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплати пенсії за зниженням пенсійного віку позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч.2 ст.55, ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.12.2021; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та здійснити нарахування та виплатити пенсію зі зниженням пенсійного віку позивачу відповідно до ч.2 ст.55, ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.12.2021. Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що після виповнення йому 54 років звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про прийняття рішення про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки до 1993 року проживав та працював в с. Замисловичі, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Однак, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирські області із заявою від 16.09.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Листом від 01.10.2021 № 0600-0217-8/77088 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу про відмову у призначенні пенсії. Вказано, що відповідно до довідки про періоди проживання №1067 від 06.09.2021, яка видана Замисловським старостинським округом Олевської міської ради Житомирської області, для визначення права на зниження пенсійного віку можливо врахувати лише періоди проживання у зазначеній зоні щодо яких чітко вказано початок та кінець періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення. Підтверджений період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 24 дні, що суперечить нормам статі 55 Закону №796 та не дає права на зниження пенсійного віку на 6 років, тому відмовлено у призначенні вищезазначеного виду пенсії. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, згідно зі ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Положеннями ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Абзацом 1 ст.55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. За змістом абз.5 п.2 ст.55 Закону №796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. Тобто, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі вказаних абзаців пункту другого статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та/або праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року. При цьому, особам, які додатково проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року в справі №556/1153/17. Відповідно до довідки №76 від 24.01.2022, виданої Замисловицьким старостинським округом Олевської міської ради Житомирської області, позивач проживав та був прописаний в с.Замисловичі Олевського району Житомирської області, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 у наступні періоди: - з 1987 року (число та місяць відсутні) по 24.01.1989; - з 04.07.1989 по 11.04.1990; - дата прибуття відсутня по 06.09.1991; - з 28.10.1991 по 09.01.1992; - з 27.01.1992 по 05.05.2009. Разом з тим, встановлено, що на момент аварії на Чорнобильській атомній електростанції, позивач проходив військову службу в лавах Радянської армії з 09.12.1985 по 21.12.1987, про що свідчать записи у трудовій книжці серія НОМЕР_1 та довідка Олевського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 27.11.2020 №4/170. Слід зауважити, що доказів перебування (проживання чи роботи) позивача в даний період часу в зоні радіоактивного забруднення суду не надано. Слід вказати, що відповідно до ч.3 та ч.4 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відтак, в ході судового розгляду суд встановив наявність документального підтвердження проживання позивача з 22.12.1987 по 05.05.2009 (понад 6 років проживання) в зоні гарантованого добровільного відселення, з яких не менше трьох років станом на 1 січня 1993 року, що у свою чергу надає право позивачу на зниження пенсійного віку на 3 роки (1 рік додатково за повних 2 роки проживання в зоні гарантованого добровільного відселення). Однак, слід зауважити, що разом з тим, документально спростовано, що позивач, з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року працював або проживав у цій зоні, оскільки проходив службу в армії, а від так він не набув право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку (на 3 роки). У відповідності до статті 26 Закону України №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Згідно вимог Законів №796-XII та №1058-ІV позивач набуде право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки при досягненні 57 років. Також встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме тому та на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (16.09.2021) він не досяг віку 57 років. Оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не досяг необхідного віку для призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, то відповідно до вимог чинного законодавства України він не набув права на призначення такої пенсії. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.