Ухвала КЦС ВС № 756/3029/22

Ухвала 28 червня 2023 року м. Київ справа № 756/3029/22 провадження № 61-9291ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про стягнення коштів та тлумачення договору, ВСТАНОВИВ: У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») про стягнення коштів та тлумачення договору. Позов мотивований тим, що 22 серпня 2019 року між ним та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» укладено договір № ЦС2-1318-19/119406 про стандартне приєднання до електричних мереж систем та виготовлення технічних умов. За умовами договору відповідач зобов`язаний приєднати електроустановки замовника у погоджений строк. Позивач, як замовник, на виконання договору сплатив відповідачу кошти у розмірі 142 380,00 грн. У подальшому були підписані додаткові угоди, якими строк чинності договору продовжено не довше ніж до 22 вересня 2020 року. Позивач вказував, що у порушення договору відповідач здійснив приєднання його житлового будинку 08 червня 2021 року. Пунктом 5.1 та пунктом 5.3 договору встановлена пеня за порушення стороною умов договору, а саме сплата пені за кожен день прострочення у розмірі 0,1 % від вартості приєднання. Його вимога, адресована відповідачу, та лист НКРЕКП про сплату штрафних санкцій та повернення вже сплачених ним коштів (які отримані як оплата за послугу) залишені без задоволення. Вважав, що підписаний ним акт приєднання не звільняє відповідача від обов`язку сплати пені та повернення коштів, тобто від обов`язків встановлених договором. Зважаючи на відмову відповідача, позивач вважав, що слід в судовому порядку тлумачити договір про приєднання. Тому вважав своє право порушеним на отримання як сплачених коштів в розмірі 142 380,00 грн, так і пені за прострочене зобов`язання в розмірі 37 303,56 грн (за період з 20 вересня 2020 року до08 червня 2021 року - 262 дні). На підставі викладено ОСОБА_1 просив: - стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на його користь у рахунок відшкодування коштів та сплати пені, яка завдана неправомірними діями ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», кошти у розмірі 179 683,56 грн, що складається з: попередньої плати за стандартне приєднання електроустановок - 143 380,00 грн та пені за кожен день прострочення виконання зобов`язань - 37 303,56 грн; - надати тлумачення умов договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу від 22 серпня 2019 року № ЦС2-1318-19/119406, а саме, що абзацом 2 акта про надання послуги з приєднання до електромережі про те, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам відшкодування робіт немає, не впливає на обсяг відповідальності ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» щодо відшкодування коштів та сплати пені ОСОБА_1 за порушення строків виконання зобов`язання за договором про стандартне приєднання. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2023 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. 21 червня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом спору у цій справі є вимоги тлумачення договору та стягнення коштів. При цьому позовна вимога про стягнення коштів є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі. Тобто ціна позову становить 179 683,56 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн). Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктом «в» частини третьої статті 389 ЦПК України. Право на касаційне оскарження у малозначній справі ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що справа становий значний суспільний інтерес не лише для нього, а й для тисячі інших споживачів, яким вчасно не було підключено електроенергію. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики обґрунтовує тим, що ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» є монополістом з точки зору впливу на ринок та значної ринкової сили, тому має велику кількість замовників, які підписують договори про стандартне приєднання до електричних систем розподілу. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, у чому проявляється значний суспільний інтерес, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики та виняткове значення для учасника справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для учасника справи. Фактично доводи заявника зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням в частині оцінки наявних у справі доказів, необхідності їх переоцінки, а також власного тлумачення застосування норм права у конкретній справі, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України. Ураховуючи наведене, Верховний Суд встановив відсутність винятків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що дають право на оскарження судових рішень у малозначних справах. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 19 травня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про стягнення коштів та тлумачення договору, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Сердюк В. А. Стрільчук І. М. Фаловська