Постанова 4813 № 523/4934/22

Номер провадження: 33/813/1099/23 Справа № 523/4934/22 Головуючий у першій інстанції Шкуренков М. В. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.06.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Хухрова С.В., захисника ОСОБА_1 адвоката Пендей І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 29 червня 2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого в магазині «Єва», фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто в на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн. Відповідно до адміністративних матеріалів, 06.03.2022 року о 22 год. 30 хв., водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2109» державний номер НОМЕР_1 по вул. Генерала Бочарова, 19 в м. Одесі в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку з допомогою приладу «Drager 7510-0414», результат 1.22% проміле, від проходження огляду в медичному закладі відмовився. Зафіксовано на відеореєстратор ПВР № 471475. Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 29 червня 2022 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП (а.с.6-7). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 31.05.2023 року, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП (а.с.12-17). Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови (а.с.10-11). Дослідивши вищевказане клопотання ОСОБА_1 апеляційний суд прийшов до наступного висновку. Так, у відповідності до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана постанова Суворовського районного суду м. Одеси була ухвалена 29 червня 2022 року, однак відомості про направлення її ОСОБА_1 або його адвокату відсутні. Крім того, як вбачається з розписки що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 отримав копію вищевказаної постанови лише 23.05.2023 року (а.с.9). З огляду на викладене, зазначені обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений апелянтом з поважних причин, тому підлягає поновленню. При цьому, апеляційний суд зазначає, що апеляційний перегляд судового рішення гарантовано учасникам справи п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції «Про права людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) та практикою Європейського суду по правам людини (далі ЄСПЛ). Що стосується суті апеляційної скарги, то апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Так, у судове засідання, призначене на 27.06.2023 року на 11 год. 20 хв. з`явився представник ОСОБА_1 адвокат Пендей І.В., який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати (а.с.47-49). Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності . Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Так приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи. Однак із таким твердженням апеляційний суд погодитись не може, виходячи з наступного. Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкції), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі виникнення підозри у перебуванні водія в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів. Згідно п.1 розділу 2 Інструкції, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп`яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Пунктом 12 розділу 2 вказаної Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, а саме, наявність однієї чи декількох ознак стану сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Так в постанові суду, одним із доказів факту проходження приладу Drager 7510-0414 зазначено доданий до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери працівника патрульної поліції ПВР 471475. Однак, досліджуючи матеріали справи під час апеляційного розгляду, було встановлено, що в матеріалах справи вищезазначений відеозапис відсутній. Також згідно протоколу про адміністративні правопорушення серії ОБ № 163523, відсутні два свідка інкримінованого в вину ОСОБА_1 правопорушення, як того вимагає ч.2 ст. 266 КУпАП. Супровідним листом від 19.06.2023 року вищевказаний відеозапис було витребувано з Управління патрульної поліції в Одеській області (а.с.23). У судовому засіданні, представник ОСОБА_1 адвокат Пендей І.І. надав апеляційному суду копію відповіді з УПП в Одеській області про те, що запитуваний Одеським апеляційним судом відеозапис ПВР 471475 не вбачається можливим надати, оскільки він був знищений після закінчення строку його зберігання, який становить 30 діб згідно наказу МВС України №1026 від 18.12.2018 року (а.с.32-34). Крім того, така ж відповідь надійшла з УПП в Одеській області безпосередньо на адресу Одеського апеляційного суду (а.с.51-52). З врахуванням вищезазначеного Одеський апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції поклав в основу вини ОСОБА_1 відеозапис, який в матеріалах справи відсутній, а відтак його вина в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні об`єктивно не доведена. Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно положень ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп`яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів, огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Положеннями чинної «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису », затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського. Згідно ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчать про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення. Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Слід наголосити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно ст.13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Згідно до ст.17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Як вбачається з рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами. Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) ЄСПЛ вказав, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказано, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасуванню із закриттям провадження по справі, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 268, 277-2, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 29 червня 2022 року задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 29 червня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 29 червня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення- скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст складено 30.06.2023 року Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда