Постанова Одеський апеляційний суд № 947/10096/23

Номер провадження: 33/813/1092/23 Справа № 947/10096/23 Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.06.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю секретаря Хухрова С.В., захисника ОСОБА_1 адвоката Губської О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Потопальського Сергія Миколайовича на постанову Київського районного суду м. Одеси від 12 травня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто судовий збір у розмірі 536,80 грн. на користь держави. Відповідно до адміністративних матеріалів, 08.03.2023 року о 10 год. 27 хв. по вул. Ак. Корольова, 43/4 в м. Одесі, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan X-Trail, н/з НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: надмірна жвавість рухів, почервоніння очей, надмірна блідість шкіряного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України» (далі ПДР України), тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Київського районного суду м. Одеси від 12 травня 2023 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.25-28). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 01.06.2023 року, представник ОСОБА_1 адвокат Потопальський С.М. подав не неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП (а.с.29-41). Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 адвокат Потопальський С.М. просить поновити строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови (а.с.41). Вивчивши клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Потопальського С.М. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова Київського районного суду м. Одеси була ухвалена 12 травня 2023 року, однак відомості про направлення та вручення її ОСОБА_1 або його адвокату Потопальському С.М. відсутні. З огляду на викладене, зазначені обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений апелянтом з поважних причин, тому підлягає поновленню. При цьому, апеляційний суд зазначає, що апеляційний перегляд судового рішення гарантовано учасникам справи п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, статтею 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) та практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). Що стосується суті апеляційної скарги, то апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин. Так до суду апеляційної інстанції 27 червня 2023 року з`явилась представник ОСОБА_1 адвокат Губська О.М., яка апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити (а.с.54-56). Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. При винесенні оскаржуваної постанови, суд першої інстанції вірно виходив із того, що відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Також, суд обґрунтовано виходив із того, що згідно з п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 026721 від 08.03.2023 року, з якого вбачається, що 08.03.2023 року, водій ОСОБА_2 в м. Одесі по вул. Ак. Корольова, буд. 43/4 керував ТЗ Nissan X-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння: надмірна жвавість рухів, почервоніння очей, надмірна блідість шкіряного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі водій відмовився на службовий відеореєстратор 370952 (а.с.1); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з якого вбачається, що в результаті огляду ОСОБА_1 виявлено вищезазначені ознаки сп`яніння (а.с.3); - відеозаписом з відеореєстратора, з якого чітко вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння (на відеозаписі 24:38 хв.) (а.с.3). Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкції), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі виникнення підозри у перебуванні водія в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів. Згідно п.1 розділу 2 Інструкції, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу І цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп`яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Пунктом 12 розділу 2 вказаної Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, а саме, наявність однієї чи декількох ознак стану сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доводи апелянта щодо невживання ним наркотичних засобів не знаходять свого підтвердження та не підлягають оцінці, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, а відсутність у ОСОБА_3 стану наркотичного сп`яніння повинна бути встановлена за результатами його огляду в закладах охорони здоров`я, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився. Крім того, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення не було залучено свідків, оскільки у відповідності до вимог ч.2 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан сп`яніння проводиться в присутності двох свідків в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису. Проте, якк вбачається з матеріалів справи, при прийнятті відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, працівниками поліції було застосовано технічні засоби відеозапису, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 . Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт керування ОСОБА_1 належним чином підтверджений і матеріалами справи не спростовується. Разом з тим, з наданого працівниками поліції відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не спростовує факту керування автомобілем, а навпаки, пояснює що «возив товариша» (на відеозаписі 01:10 хв.), крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, причиною зупинки автомобілю під керуванням ОСОБА_1 стало порушення ним ПДР України, а саме порушення правил користування ременями безпеки, що потягло за собою складання відповідних процесуальних документів, що підтверджує факт керування ОСОБА_1 . Крім того, апеляційний суд вірно вказав про те, що не бажання та відмова особи, відносно якої складений протокол, підписати його та отримати копію є правом зазначеної особи, та не може бути розцінено як порушення прав останнього. Більше того, з наданого працівниками поліції відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права, обов`язки перед складанням вищезазначеного протоколу. Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи представника ОСОБА_1 адвоката Потопальського С.М., про те, що ОСОБА_1 не знав про розгляд справи у суді першої інстанції стосовно нього, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складався в його присутності, від підпису якого він відмовився, крім того йому було роз`яснено про те, що справа відносно нього буде розглядатись судом. Також з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справ у суді, ОСОБА_1 знайомився із матеріалами справи відносно нього (а.с.6-7), крім того адвокат Потопальський С.М., який діяв в його інтересах, просив розгляд справи відкласти (а.с.8-9), подавав заперечення (а.с.12-23), та безпосередньо сам ОСОБА_1 сповіщався про судове засідання (а.с.24). Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, ні правопорушником ОСОБА_1 ні його захисником не надано, не здобуто таких доказів і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні. Посилання щодо сумнівів правильності складання протоколу про адміністративне правопорушення ґрунтуються виключно на твердженнях самого ОСОБА_1 та його захисника, які є прямо зацікавленими особами, їх роздумах щодо діяльності правоохоронних органів, звинуваченнях органів поліції та суду в упередженості та необ`єктивності, вільному тлумаченні закону, що не можна визнати допустимими доказами. Крім того, правопорушником ОСОБА_1 або його захисником, не було наведено жодних даних, які б викликали сумніви у належності даних матеріалів справи та об`єктивності органів поліції при їх складанні. При цьому, в матеріалах справи не встановлено доказів того, щоб ОСОБА_1 чи його захисник зверталися із заявами та скаргами до прокурора, який здійснює нагляд за органами поліції чи вищестоящих органів з приводу незаконних дій працівників поліції, а тому такі твердження викликають об`єктивний сумнів. Таким чином, підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони органів поліції на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, проводилася фальсифікація матеріалів справи, у суду немає. Суд також враховує, що у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого, звертається увага на те, що виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту. Крім того, слід зазначити, що складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне роз`яснити, що законодавство вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку висуває поліцейський, був спростований фактами захисту, встановленими на підставі доказів, - і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням або її спростування. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильні висновки суду першої інстанції. Зазначені доводи є аналогічними тим, яким надана оцінка в постанові суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Щодо твердження позиції захисту правопорушника ОСОБА_1 про неналежність доказів, долучених до матеріалів справи, на що у своїй скарзі посилається апелянт, то такі доводи є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші, обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, протоколом про адміністративне правопорушення, на підставі показань технічних приладів, що мають функції відеозапису чи кінозйомки, іншими документами. Позиція ОСОБА_1 , яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам законності та обґрунтованості, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту з метою ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення. Тобто фактично правопорушник не визнав своєї вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що свідчить його поведінка як при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, так і текст його апеляційної скарги на оскаржувану постанову суду першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що зібрані у справі докази повністю та беззаперечно підтверджують вину ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Слід також зазначити, що ЄСПЛ, вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 268, 283, 287, 289, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Потопальського Сергія Миколайовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 12 травня 2023 року задовольнити. Поновити представнику ОСОБА_1 адвокату Потопальському Сергію Миколайовичу строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 12 травня 2023 року. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Потопальського Сергія Миколайовича залишити без задоволення. Постанову Київського районного суду м.Одеси від 12 травня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 30.06.2023 року. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда