Постанова 4803 № 203/3936/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1363/23 Справа № 203/3936/19 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Канурної О.Д., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2022 року у справі № 203/3936/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг (суддя першої інстанції Колесніченко О.В.),- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг, яку в подальшому неодноразово уточнював. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 19.02.2015 р. з відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір «Про надання юридичних послуг», зменшення його заборгованості та ведення роботи по представництву його інтересів стосовно правовідносин за Кредитним договором з Банком ПАТ «Креді Агріколь». На виконання вказаного Договору позивачем була розпочата та проведена робота, - первісно був проведений юридичний аналіз та виявлено приховані резерви у становищі відповідача ОСОБА_2 , як Клієнта по Договору по відношенню до банку «Креді Агриколь». Позивачем було виявлено резерви відповідача у вигляді того, що, на думку позивача, Банк неправомірно відмовив відповідачу у проведенні, так званої, «другої реструктуризації» заборгованості по кредиту. Позивач почав роботу у цьому напрямку, - досудово почав переписку з Банком, розробив та передав на підпис відповідачу запити до Банку з цього приводу, вони були відправлені та були отримані відповіді від Банку. Позивач розумів, що добровільно Банк не буде виконувати свої зобов?язання та надавати другу реструктуризацію по кредитній заборгованості та ним був розроблений позов, в якому було виставлені та розраховані зустрічні грошові вимоги до Банку у вигляді штрафних санкцій по ненаданню цієї другої реструктуризації. Цей позов, перший по рахунку, був переданий на підпис та подання безпосередньо до Бабушкинского суду м. Дніпра самому відповідачу, який і подав його через канцелярію Бабушкинского районного суду. 27.03.17 року була підписана Додаткова Угода до Договору про надання юридичних послуг від 19.02.2015 р., у якої закріплювалися раніше досягнуті усні додаткові домовленості між сторонами, між позивачем та відповідачем. У п.3 ції Додаткової угоди 27.03.15р. йшла мова про те, щоб доповнити текст Договору 19.02.15р. - п.2.3., у якому приводився перелік додаткової праці та ціна доплат за ці додаткові роботи. Таким чином, згідно пункту 3 Додаткової угоди та п. 2.3, внесеного до основний тексту первісного Договору, - позивачу відповідачем на протязі з жовтня по грудень 2016р. повинні були бути сплачені наступні суми: 3700,00 грн. за подання другого позову до Бабушкінського райсуду м. Дніпро + 2 600,00 грн. за додаткову працю у Кіровському суді м. Дніпро + 500 грн. за Скаргу до Вищої Кваліфікаційної Комісії суддів м. Київ + 2000,00 грн за звернення до Конституційного Суду, разом: 8800,00 грн. Також додатково позивачу повинно було бути сплачено ще 650 грн. за касаційну скаргу на ухвалу від 01.08.16 року Апеляційного суду та + 300 грн. за апеляційні скарги на ухвали Кіровського райсуду. Таким чином, сумарно по пункту 3 Додаткової Угоди, п.2.3 Договору 19.02.15р., - позивачу наприкінці 2016 р. до початку 2017 року повинно було бути сплачена загальна сума: 8800,00 грн. + 650,00 грн. + 300,00 грн. = 9750,00 грн. Ця сума повністю відповідачем позивачу сплачена не була. Відповідачем позивачу було частково оплачено у жовтні 2016р., частково у листопаді, частково у грудні та частково у лютому 2017р.: - 5100,00 грн. Тобто, мала місце недоплата, яка склала за підрахунками позивача суму: 9750,00 грн. 5100,00 грн. = 4650 грн. Розрахунок індексації по індексу інфляції плюс 3 % річних за період з 2017р. та по 2019р.: ??за 2017р. - 4650 ? 113,7 % = 5287, 05 грн + (4 650 ? 3 %) = 5417,55 грн; ??зa 2018p. - 5417, 55 ? 109,8 % = 5948,46 + (5 948,46 ? 3 %) = 6126,91 грн; ??за 2019p. - 6126,91 грн. ? 101 % ? 100,5 % ? 100,9 % ? 101 % ? 100,7 % X 100,7 % ? 100, 7 % = 6471,87 грн. + (6126,91 ? 3 %) = 6655,67 грн. Позивач звертає увагу суду, що Договір, складений між ним та відповідачем «Про надання юридичних послуг», - відноситься до типу так званих «консенсуальних договорів» на відміну від іншого типу договорів, - так званих «реальних». Тобто, на відповідача накладався обов?язок сплатити ці суми по датам, у тому рахунку, і по «передоплаті» - а, не по принципу «після оплати», коли сума сплачується лише «після виконаної роботи», такої умови на користь відповідача в їх домовленостях не було і немає. Таким чином, достатніми доказами у цій ситуації, на думку позивача, було пред?явлення доказу прийнятого відповідачем на себе зобов?язання сплатити (сплачувати) у відповідні часові дати\періоди. 27.02.2020 року ОСОБА_1 подав до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська заяву про збільшення позовних вимог, в обгрунтування якої зазначає, що по згідно п.2 первісного Договору від 19.02.2015р. «Про надання юридичних послуг», «Клієнт», тобто відповідач ОСОБА_2 , зобов?язаний був сплатити послуги «Представника» позивача, - як, безповоротно на ризик клієнта, авансом, так й додатковою преміальною доплатою у розмірі 25% від зекономленої, зменшеної суми по правовідносинам з Банком «Креді Агріколь». Згідно п. 5 того ж Договору, - сторони зафіксували та між собою домовились, що з моменту підпису цього Договору вважається, що любе позитивне майно, що поступить на користь Клієнта, зекономлене, зменшене по відношенням Кредитного договору такого з банками «Індекс банк», а потім «Креді Агріколь банк», (як його правонаступником), - буде отримано виключно внаслідок дій представника, та повинно буде додатково сплачено шляхом безумовної преміальної доплати на умовах пункту 2 цього Договору без необхідності оформлення якихось любих актів. Внаслідок проведених представником активних дій, вироблення активної наступально-захисної правової позиції на захист інтересів Клієнта-відповідача, представлення його інтересів, як у Бабушкінському, так і у Кіровському райсудах, так в апеляційному суді Дніпропетровської області та й і в інших судових процесах, зокрема у активних дій представника у Кіровському райсуді під головуванням судді Католікяна М.О., коли було зірвано намагання сторони Банка по стягненню ніби-то заборгованості по кредитному договору, отримати як найскоріше позитивне рішення про стягнення крупної суми, не менш, як еквівалент 10335 доларів США, - та справа була передана до апеляційного суду з трьома поданими позивачем апеляційними скаргами, що підтверджено самим відповідачем у п. 7 «Проміжного Акта фіксації проведених дій"» 1 від 20.12.11р, а також п.п. 4, 10 проміжного Акта фіксації проведених дій № 2 від 20.12.19р. Також про позитивні результати роботи представника/позивача - відповідач підтверджував й у інших своїх документах. Потім цивільна справа була направлена до Касаційної інстанції з касаційною скаргою, концепцію якої придумав, та саму її склав позивач, що унеможливило реалізацію Банком «Креді Агріколь» їхніх підступних та агресивних планів по скорішому отриманню рішення на свою користь та скорішого стягнення грошей з ОСОБА_2 . Докази подання позивачем (розробки) касаційної скарги, яка була прийнята Касаційною інстанцією, котра витребувала справу до м. Києва, знаходяться у цивільній справі, провадження судді Кіровського райсуду м. Дніпра Католікяна М.О. за позовом Банка «Креді Агріколь» до відповідача ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. Звертає увагу суду, що згідно п. 5 Договору, позивач не повинен щось доводити та обгрунтовувати по необхідності виплати йому додаткових преміальних виплат, - достатньо лише самого факту отримання відповідачем - позитивного майна у любому вигляді, зменшення його забов`язань перед Банком, що мало місце після заключення Договору 19.02.15р., - бо сторони про це домовлялись та відповідач з цим погодився. Також, додатково було здійснено тиск на Банк тим, що позивачем була виявлена незрозуміла підміна копії документів. У Бабушкінськом райсуді, за позовом гр. Вольфовича (Відповідача) до Банка «Креді Агріколь» про забов`язання здійснити другу реструктуризацію кредита (40 дол.\міс. на 6 місяців та сплатити понад еквів. 10000 доларів пені). Таким чином, внаслідок проведених позивачем дій були складені умови, коли Банк, бажаючи уникнути скандалів, не маючи належних доказів надання відповідачу саме валютного кредиту, у валюті, через валютну касу Банка, - що було виявлено позивачем, і ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 визнавали отримання кредиту, але не валютного, а гривневого, Банк вимушений запропонувати варіант закриття кредитної історії з безпрецендентним списанням суми боргу - у 60 %, - зі сплатою лише % остаточних 40% суми боргу, а також списання штрафних санкцій. Окрім п.5 Договору 19.02.15р., на користь виплати (доплати) позивачу преміальних у повному обсязі - до 25% від отриманого відповідачем позитивного майна є інші докази визнанні самим же відповідачем, з підписанням ним же: Скарги до Вищої Ради Правосуддя на дії судді Кіровського райсуду М.О. Католікяна. Розрахунок суми збільшення та доповнення позовних вимог. Десь наприкінці лютого - на початку березня відповідачем на заяву позивача про виплату позивачу преміальних - виплатив йому частково 5000,00 грн. Згідно п.4 Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 27.01.17 р. - відповідачу списано, прощено) - 60 % заборгованості за кредитом, що дорівнює = 168754, 99 грн. 25 % від вищевказаної суми складає 168754, 99 грн. ? 25 % = 42 188,75 грн. Номінал недоплати 42188,75 грн 5000,00 грн. = 37188,75 грн. Розрахунок індексації по індексу інфляції плюс 3 % річних за період з 2017р. та по 2019р.: - за 2017р. - починаючи з березня 2107р. 37 188,75 х 101.8 ?100,9 X 101,3 ?101,6 X 100,2 ? 99,9 ?102,0 ?101,2 ?100,9 ?101,0% = 41 439,51 + (37 188,75 ? 3 % річних) = 42 555,17 грн; зa 2018p. - 42 555,17 ? 109,8 % + (42 555,17 x 3 %) = 46 725,58 + 1276,65 грн = 48 002,23 грн; за 2019р. - 48 002,23 грн ? 104,1 % + (48 002,23 ? 3 % ) = 51 410,39 грн; за початок 2020р. 51 410,39 грн. х 100,2% (інфляція за січень 2020р.) + ( 51 410,39 грн ? (3% : 6 -за 2 місяці) = 51 513,20 ? 257,05 = 51 770,25 грн. Загальна підвищена сума позову (з урахуванням збільшення) = 51770,25 грн. + 6 655,67 = 58425,92 грн. 30.06.2020 року ОСОБА_1 подав до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська заяву про збільшення позовних вимог по п.п. 11 13 Додаткової Угоди від 29.11.2019 року до Договору 19.02.15 року до 98902,43 грн. Позивач вважає, що має право на всі ці додаткові збільшення, з якими свого часу погодився відповідач та проставив під ними свій підпис. Розрахунок по п. 11 Додаткової Угоди: позивач визначив часовий період індексації з 29.11.19р. по сьогодення. Офіційний курс банківського металу - золота на 29.11.19р. дорівнював, грн. = 959XAU3олото1 Oz35033,0520. Курс НБУ на 25.06.2020 47293,8900 за тройську унцію. Таким чином збільшення по курсу золота у % дорівнює: 47 293,89 грн : 35 033,05 = 1, 34998... коефіцієнт, - тобто збільшення на 34,998 %. Для валютної індексації по золоту позивач взяв цифри (менші) по номіналам виникнення заборгованостей: 4 650 грн. - поточна недоплата за текущі роботи по Додатковій Угоді від 27.03.17р.) + (недоплата по преміальним за отримання Відповідачем позитивного результату - ( 168 754,99 грн : 25 % = 42188,75 грн ) - 5000 грн. (частково виплаченого) = 42538,75 грн. Індексація (неповна, початкова) по золоту на 25.06.2020р. = ( 42538,75 грн х 1, 34998) - 42538,75 грн = 14887,71 грн. Крім того, по п. 13 Додаткової Угоди від 29.11.19 р. - відповідач взяв на себе забов`язанця проводити додаткову індексацію заборгованості - у розмірі подвійної облікової ставки Нацбанка за відповідні періоди. Додатковий розрахунок індексації по подвійній обліковій ставці Нацбанку за період з 01.12.19р. та по 30.06.20р. на суму 42538,75 грн: 42 538,75 грн Х (15,5 % (ставка діяла з 25.10.19р. по 13.12.19р.) ? 2) х (кількість днів з 29.11.19р. та по 12.12.10р. ) = 42 538,75 грн х (31 % х 13/364 дн. = 1990,21 грн; за період з 13.12.19р. та по 30.01.20р. = 13,5 %: 42538,75 грн х ( 13,5 % ?2 ) х (18 \364 дн. + 30/365 дн.) = 7114,54 грн; за період з 31.01.20р. та по 12.03.20р. = 11 % 42 538,75 грн х ( 11 % ? 2 ) ? (42\365 дн.) = 5 971,74 грн; за період з 13.03.20р. та по 23.04.20р. = 10 % 42 538,75 грн х ( 10 % ? 2 ) x ( 41/365 дн.) = 5 733,99 грн; за період з 24.04.20р. та по 11.06.20р. = 8 % 42 538,75 грн х ( 8 % ? 2) x (17\365 дн.) = 2 298,26 грн; за період з 12.06.20р. та по 30.06.20р. = 6 % 42 538,75 грн х (6 % ? 2 ) х (19 \365 дн.) = 2 480,07 грн. Загальна сума індексації по подвійній Обліковій Ставці Нацбанку на суму 42 538,75 грн за період з 29.11.19р. по 30.06.20р.: 1 990, 21 грн + 7 114,54 + 5 971,74 + 5 733,99 + 2 298,26 + 2 480,07 грн = 25 588,80 грн. Загальна нова сума індексації на 30.06.20р.: 58 425,92 грн + 14 887,71 грн (індексація по курсу золота, по п.2) + 25588,80 грн (індексація по подвійній обліковій ставці НБУ, по п.3) = 98902,43 грн. 04.12.2020 року ОСОБА_1 подав до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська заяву про збільшення позовних вимог, в обгрунтування якої зазначає, що розрахунок початкової пені за 30 днів, відлік яких у даному випадку позивачем взято з 30.11.19р. + 30 днів. ???На суму недоплати у 4650,00 грн. - поточної недоплати за текущі роботи по Додатковій Угоді від 27.03.17р., - 4 650 х (0,3 % ? 30 днів) = 418,5 грн. ??А також аналогічна часткова доплата пені за той же самий початковий, первісний, 30 днів період на недоплату по преміальним за отримання відповідачем позитивного результату, - 42 188,75 ? (0,3 % ? 30 днів) = 3796,99 грн. Загальна первісна пеня по цим двум пунктам, - 418,5 грн + 3 796,99 грн = 4215,49 грн. А в цілому у загальній сумі - 98902,43 + 4215,49 = 103117, 92 грн. 07.12.2020 року ОСОБА_1 подав до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська заяву про збільшення позовних вимог, в обгрунтування якої зазначає, що згідно п. 2 Договору 19.02.15 р. позивачу передбачено було виплатити преміальні з усіх зменшень/компенсацій... тощо... - в усіх видах та формах з боку Банку на користь відповідача ОСОБА_3 , у тому рахунку, й з сум списаних з нього штрафних санкцій. Вважає, що від суми списаних штрафних санкцій йому також передбачена доплата преміальних у тому ж розмірі - 25 % від отриманої відповідачем вигоди. Отримана відповідачем додаткова вигода (окрім попереднього списання 60% від «тіла» кредиту), - склала 65187,17 - 1 = 65186,17 грн. Доплата позивачу від Відповідача складає - 25 %, що дорівнює - 65186,17 грн ? 25 % = 16 296, 54 грн. Загальна сума збільшених позовних вимог після збільшення складає: 103117, 92 грн + 16296, 54 грн. = 119414, 46 грн. На підставі наведеного позивач просив суд з урахуванням останнього збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача на його користь 119414,46 грн., включно з грошовим боргом за винагородою за складання документів і «гонораром успіху» з урахуванням встановленого індексу інфляції, з пенею і трьома відсотками річних за затримку розрахунку. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг, відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку в подальшому уточнив, в якій просить: - Витребувати від ОСОБА_2 додаткові докази: - оригінал доказу, де міститься його часткові виплати, копія якого наявна в матеріалах справи; - оригінал доказу про юридичну долю кредитного авто Dacia Logan, оригінали документів про можливий продаж та копій для долучення до справи; - оригінал Договору ОСОБА_2 з його адвокатом з усіма додатками до нього та копію для долучення у справу; - скарги (другої) 2019 року до Вищої ради правосуддя на суддю Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Католікян М.О.; - скарги до Вищої ради правосуддя на суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєву Т.Ю.; - Задовольнити заперечння (п. 46 Скарги) на відмову суду тимчасово долучити дві цивільні справи з Архіву до матеріалів даної справи; - Визнати неправомірною ухвалу суду першої інстанції від 18.09.2020 року головуючої Колесніченко О.В. про відмову у відводі № 1; - Визнати неправомірною ухвалу суду першої інстанції від 03.11.2021 року головуючої Колесніченко О.В. про відхилення відводу № 2; - Визнати неправомірною ухвалу суду першої інстанції судді Підберезного Г.А. про відхилення відводу № 1; - Визнати неправомірною ухвалу суду першої інстанції судді Ханієвої Ф.М. про відмову у відводі № 2; - Витребувати від суду першої інстанції головуючої Колесніченко О.В., службову записку, що була у справі 3700,00 грн. витрати адвоката та відповідні письмові пояснення. - Витребувати від голови першої інстанції Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Єдаменко пояснення, чи було ним застосування будь-яких дій задля збереження основного доказу відводу № 2, службової записки?; - Визнати право та надати можливість апелянту надати додаткові докази та право на відновлення строків подання таких доказів, а саме: - роздруківка, деякі фрагменти аудіо фіксації судових засідань. - Визнати неправомірним залишення без розгляду частину позову та відповідно зменшення суми позову з 119414,46 грн. до 58425,92 грн та надалі переглядати справу у первісному об`ємі ціни позову у 119414,46 грн; - Скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2022 року; -Ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 119414,46 грн; - Покласти всі судові витрати по справі по сплаті судового збору на відповідача. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Так, апелянт посилається на те, що вважає залишення без розгляду частини його позовних вимог з 119414,46 грн. до 58425,92 грн. незаконним. Відсутність своєчасно оформлених ухвал про залишення без розгляду частини позову це порушення ст. 185 ЦПК України. Апелянт наголошував та письмово повідомляв суд, що позов та подальші збільшення не є остаточними, та він має намір збільшувати позовні вимоги, вказане викликане тим, що у апелянта не було всіх необхідних доказів, які йому не надав відповідач. Крім того, апелянт посилається на порушення судом процесуальних норм права. Також апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин. Рішення суду протирічить процесуальним рішенням та процесуальній поведінці суду. Суд зробив невірний висновок про те, що для отримання позивачем виплат, останній повинен був надати звіти, оскільки такий обов`язок в тексті Договору від 19.02.2015р. та в Додатках до нього, відсутній. Судом також не було встановлено, що згідно п. 2.3 Додаткової угоди від 27.03.2017 року додаткові виплати за додатковим об`ємом роботи у сумі 9750,00 грн., що складався із сумування: 3700 + 2600 + 500 + 2000 + 650 + 300 = 9750 грн. Відповідач також повинен був виплатити 100% попередньої оплати на свій ризик п. 2.3, не чекаючи якихось звітів та отримання наявних результатів, не чекаючи складання цих додаткових документів чи позитивного ефекту від їх застосування протягом трьох місяців - жовтень, листопад, грудень 2016 р. Суд не встановив, що вся робота, що передбачалась п.2.3 Додаткової Угоди від 27.03.17р. була позивачем повністю виконана, хоча він не отримав з належних йому 9750 грн, а отримав з них лише 5100,00 грн. та, будучи відповідальною особою не призупинив свою роботу. Повне виконання додаткової роботи підтверджується - Актами фіксації проведених дій №№ 1,2 та іншими доказами. Суд не встановив, що обов?язок по сплаті по п. 2.3 Додаткової Угоди від 27.03.17р. відповідачем були виконані лише частково, сплачено лише 5100 грн. з належних 9750 грн. При цьому, суд також не встановив, що ця частова виплата у сумі 5100 грн. була проведена відповідачем на користь позивача без звитів та без надання ніяких виправдувальних документів. Також, суд не встановив та не надав належної юридичної оцінки тому факту, що відповідач заперечував існування фіксації грошових виплат, записів про них з підписами позивача, та приховав від суду ці докази. Суд повинен був не тільки встановити факт спроби обману з боку відповідача, а і надати цьому належну правову оцінку, проте, цього зроблено не було. Таким чином, суд порушив п. 10 ст. 84 ЦПК України, що передбачає у випадку, коли сторона спору приховує, ухиляється від надання доказу, якихось фактів, говорить неправду, викривлює, суди повинні вважати встановленими ті факти, які не доброчесні сторони намагались скрити, приховуючи докази. ???Суд не встановив, не дав належну правову оцінку, не зробив правильних процесуальних висновків стосовно факту протиріччя, неправдивої позиції відповідача про, нібито те, що ніяких заслуг, ніякого причинно-наслідкового зв?язку між працею позивача та отримання відповідачем від Банку знижок, зменшення, прощення 60 %, плюс списання штрафів, нібито немає, та тому факту, що відповідачем, була виплачено позивачу премія 5000 грн. Суд також не встановив, що недоплата відповідача по преміальним склала (233 941,16 ?25%) - 5000 (частково сплачених) = 53485,29 грн. Судом неправильно було встановлено різновид правовідносин, що виникли між сторонами Договору 19.02.15р., який суд кваліфікував, як «договір доручення» та невірно застосував норми матеріального права. Також суд не встановив факт відмови відповідача від взятих на себе зобов?язань по п.п. 2.5 Договору від 19.02.15р. по виплаті преміальних, стверджуючі, що такі преміальні ("гонорар успіху") протирічить, нібито, законодавству ЄС, нормам етики їхніх європейських адвокатів ЄС, тому є незаконним у зв`язку з чим він виконувати ці норми по преміальним відмовляється. Суд не встановив, що відповідач у своєму відзиві на позов нічого не сказав про те, що він щось платив позивачу за додатковий об?єм праці по п.2.3 з положених позивачу 9750 грн. та не надав у встановлені строки якихось доказів на їх сплату по Додатковій Угоді від 27.03.17р. Суд не встановив факти визнання відповідачем виконання позивачем робіт, що зафіксовано Актом фіксації проведених дій № 1 від 20.12.19р., а також результатів роботи за Актом № 2 від 20.12.2019р.. Суд не встановив фіксації згоди з боку відповідача та схвальних відгуків відносно праці позивача та її результатів. Аналіз суду тексту Додаткової Угоди від 29.11.2019р. на предмет його відповідності або невідповідності Розділу XV Конституції України, вийшов за межі позовних вимог, порушуючи ст. 204 ЦК, «принцип презумпції правочину», ч. 1 ст. 13 ЦПК України розгляд справ в межах позовних вимог. Суд також не встановив, що, позивач може продовжувати представництво інтересів відповідача у суді, зокрема в Кіровському райсуді відповідачу було розяснено, і він це підтримував, і з цим погоджувався, та був проти видалення позивача з процесу. Підставами відводу судді Колесніченко О.В. були неодноразові відмови у витребуванні доказів. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10листопада 2022 року цивільну справу №203/3936/19 витребувано з суду першої інстанції. 06 грудня 2022 року справа надійшла до апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08грудня 2022 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг, повернуто до суду першої інстанції для вирішення питання про приведення у відповідність мотивувальної та резолютивної частин рішення суду. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року виправлено описку у рішенні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, ухваленого 21 січня 2022 року у цивільній справі № 203/3936/19 (провадження № 2/0203/34/2022) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг, а саме у вступній та резолютивній частинах рішення зазначити правильною ім`я позивача « ОСОБА_5 ». Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. 28 лютого 2023 року справа надійшла до апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2022 року було залишено без руху з підстав не сплати судового збору, не подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також невідповідності апеляційної скарги вимогам ч. 2 ст. 356 ЦПК України. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01травня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2022 року, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 1152,60 грн на строк не більше як до ухвалення рішення за результати апеляційного розгляду, відкрито провадження у даній справі та надано сторонам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Копію ухвали про відкриття провадження позивач по справі отримав 01.05.2023 року на свою електронну адресу. Також, позивач отримав копію ухвали про відкриття провадження 08.05.2023 року, що підтверджується відміткою на його заяві про видачу ухвали (т. 2 а.с. 223). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2023 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи. Копію ухвали про призначення справи до розгляду позивач по справі отримав 16.05.2023 року на свою електронну адресу. Копію апеляційної скарги відповідач по справі ОСОБА_2 отримав 18.05.2023 року, що підтверджується розпискою на його заяві. 06 червня 2023 року від ОСОБА_2 до Дніпровського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Позов поданий до суду першої інстанції у 2019 році. Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2019 року у розмірі 1921,00 грн. Ціна позову у даній справі з урахуванням останнього збільшення позову складає 119 414,46 грн, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому апеляційну скаргу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається із частини 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 19 лютого 2015 року на умовах укладеного з ОСОБА_2 змішаного договору доручення з елементами надання інших юридичних послуг Чумаченко В. М. відповідно до ст. 901, 1000 ЦК України взяв на себе за плату зобов`язання повіреного особисто вчинити від імені довірителя і за його рахунок без визначення строку конкретні юридичні дії, чітко визначені у виданій йому довіреності на здійсненне представництво у спорі з АТ «Індекс-Банк» та його правонаступником ПАТ «Креді Агріколь» з приводу виконання кредитного договору від 23.09.2008, забезпеченого заставою автомобіля «Дачія Логан», за що під розписку ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 у визначеному договором порядку авансом виплату у три етапи 19 лютого, 24 березня і 22 квітня 2015 року у встановленому цим договором розмірі плату повіреному на суму 3700,00 грн. Сторони в пунктах 2, 5 договору погодили, що з моменту його підписання будь-який досягнутий результат зменшення боргу відповідача перед банком за досягнутою домовленістю вважається здобутою економією внаслідок послуг позивача з виплатою премії в розмірі 25 % такої економії. ОСОБА_2 на виконання ст. 1007 ЦК України видавав 06.07.2015 і 13.07.2018 довіреності, в яких визначений зміст даного ОСОБА_1 доручення до 2028 року, за характером якого вимагаються виправдні документи проведених витрат, але позивач всупереч ст. 1006 ЦК України не подав суду жодного підтвердження надання відповідачу виправдних документів разом із будь-яким звітом повіреного про виконання такого доручення, де б наводилася б досягнута економія. В обстановці участі у декількох судових тяжбах на різних стадіях процесу розгляду цивільних справ ПАТ «Креді Агріколь», ідучи на поступки, 27 січня 2017 року досяг з ОСОБА_2 домовленості про прощення йому основного боргу на суму 168754 грн. 99 коп. та списання неустойок на суму 65186,17 грн. на умовах пунктів 4, 5 договору про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору від 23.09.2008, що підтверджено копією примірника цього договору в сукупності з листом АТ «Креді Агріколь» № 10451/4254 (том № 1, а.с. 110, 245). Додатковими угодами 27.03.2017 і 29.11.2019 сторони змінили своє зобов`язання в частині збільшення обсягу надання супутніх представництву за дорученням послуг та розміру адвалорної ставки премії, змінивши її підставу з негативного договірного інтересу довірителя зекономити витрати на позитивний договірний інтерес повіреного участі в розподілі імовірно присудженого на користь довірителя доходу після 19 лютого 2019 року. У додатково укладеному договорі від 29.11.2019 сторони також змінили зміст доручення у зв`язку з його нездійсненністю в частині представництва довірителя в суді внаслідок запровадження обмежень за колом осіб представників тільки з середовища адвокатів відповідно до пп. 11) п. 16-1 "Перехідних положень" розділу XV Конституції України, що мало тягти припинення зобов`язання в цій частині за неможливості його виконання позивачем, який не має статус адвоката. 20 грудня 2019 року за обопільною згодою ОСОБА_1 склав з ОСОБА_2 акти про надані послуги щодо складання документів правового характеру та процесу здійснення представництва (том № 1, а.с. 107 109), чим визнана виплата відповідачем у відповідь на заяву позивача премії за реалізований негативний договірний інтерес у твердій грошовій сумі 5000 грн. Як видно з наданої позивачем в копії додаткової угоди від 27.03.2017, характером зміни договору обумовлена зворотна дія в часі зміни зобов`язання відповідно до ч. 3 ст. 631 і ч. 3 ст. 653 ЦК України, яка усувала сумніви у вчиненні дій в майнових інтересах відповідача без його доручення та фактично створювала достатність правових підстав набуття позивачем впродовж жовтня-грудня 2016 року грошових коштів, які за текстом такої додаткової угоди вже сплачені відповідачем за надані у той же період і за визначенням ст. 901 ЦК України спожиті на момент підписання додаткової угоди послуги. У зв`язку з цим тлумачення таких умов відповідно до ст. 7 ЦК України регулюються "lex mercatoria" на Принципах міжнародних комерційних договорів UNIDROIT, запроваджених з 01.01.94 на правах міжурядової організації Міжнародним інститутом уніфікації приватного права (принципи УНІДРУА), за якими підписання такої угоди за правилом "contra proferentem" свідчить на користь підтвердження відповідно до ст. 81 ЦПК України виплати відповідачем належної з нього винагороди авансом у 2016 році, а відтак відсутності в нього заборгованості перед позивачем, який з свого боку надання послуги підтвердив актом від 20.12.2019. В оцінці актів надання послуг суд не може приймати їх за звіт повіреного про виконання доручення відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1006 ЦК України, який за загальним правилом доводив би наявність підстав для виникнення у повіреного згідно ст.ст. 903, 1002 ч. 2 цього Кодексу права на плату, оскільки в одному акті після переліку складених позивачем для виконання доручення документів правової характеру міститься застереження про його неповноту у звітуванні про всі дії на виконання виданого доручення, а іншому акті йдеться, по суті, про повідомлення довірителеві відомостей про хід виконання його доручення за п. 1 ч. 1 ст. 1006 ЦК України. Разом з тим, будучи тісно пов`язаним з поданими позивачем примірниками документів правового характеру, листуванням в інтересах відповідача, зміст цих актів сукупно із змістом виступів позивача в якості представника відповідача переконують суд у використанні позивачем софістики та схоластичних прийомів для обстоювання позиції довірителя з проявами правового нігілізму у своїй діяльності з метою відволікти юрисдикційний орган від предмету доказування у судовій справі за принципом «процес заради самого процесу» для затягування її розгляду понад розумні строки безпідставними скаргами з неправдивою правовою оцінкою фактичних обставин, що суперечить визначенню правомірних дій, які належить вчинити повіреному на виконання виданого йому доручення. Позивач під час зміни континентальної моделі преміювання за умовами про pactum de quota litisна англо-американську модель умовного "гонорар успіху", завдяки якій повірений виступає інвестором у судовий процес довірителя, не звернув уваги, що з його сторони після березня 2017 року відсутній буд-який звіт повіреного про виконання доручення, в якому була б визначена присуджена чи у позасудовому порядку сплачена на користь відповідача сума, тоді як складеним же самим позивачем актом у грудні 2019 року підтверджене визначення розміру премії за досягнутий наданими послугами результат економії витрат відповідача до березня 2017 року, що повністю оплачений відповідачем. Доводи апеляційної скарги позивача про витребуваня доказів, а також визнання неправомірними ухвал про відмову у відводах, є безпідставними, оскільки ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 травня 2023 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду частину його позовних вимог з попередньої повної суми 119414,46 грн. до 58425, 92 грн. по заяві від 21 27,02.2020 року, є безпідставними, виходячи з наступного. Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за встановлених судом обставин виконання змішаного договору доручення та супутніх юридичних послуг в межах здійснення цивільних прав позивачем, відповідач виплатив всі належні з нього суми винагороди і підстави для захисту прав та законних інтересів позивача згідно ст. 15 ЦК України відсутні, а вимоги про преміювання та сутяжництво не підпадають під судовий захист. Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2022 року і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 немає. Оскільки ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 травня 2023 року було відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 1152 грн. 60 коп. до ухвалення рішення за результатами апеляційного розгляду, тоді з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1152, 60 грн. (том № 2, а.с. 220 221). Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2022 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3статті 389 ЦПК України. Судді: О.Д. Канурна Т.В. Космачевська О.В. Халаджи