Постанова Одеський апеляційний суд № 495/11057/19

Номер провадження: 22-ц/813/1092/23 Справа № 495/11057/19 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.06.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Триколіч І.Б., розглянувши за відсутністю учасників справи у відкритому судовому засіданні у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. 26 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП, просить суд стягнути з відповідача на його користь 137 881, 99 грн - вартість робіт, необхідних для відновлення автомобіля, судові витрати, в тому числі на правничу допомогу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.11.2019 року об 19.40 год. Асад ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Toyota camry д/з НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Михайлівській в м. Білгород-Дністровський Одеської області виїхав на нерегульоване перехрестя з вулиці Незалежності в м. Білгород-Дністровський Одеської області, та всупереч ПДР, не надав переваги в русі по головній дорозі автомобілю Mitsubishi Outlander д/з НОМЕР_2 , скоївши з ним зіткнення. Відповідно до постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2019 року у справі №495/10300/19 відповідача визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн. У результаті скоєної відповідачем ДТП він отримав ушкодження лівої руки, зазнав фізичних і моральних страждань та суттєвої матеріальної шкоди. Так, вказував, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi Outlander д/з НОМЕР_2 у відповідності до висновку /звіту/ спеціаліста, виконаного на замовлення ПАТ «СК АСКО Донбас Північний» становила 234 435 грн. В свою чергу, 20 грудня 2019 року ПАТ «СК АСКО Донбас Північний» виплатило йому на картковий рахунок страхове відшкодування в сумі 96 553,07 грн., оскільки страхова сума обмежена 100 000 грн. та розміром франшизи. Таким чином, вважав, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, завдану його автомобілю в сумі, яка складає різницю між визначеним розміром вартості виконання робіт, необхідних для його відновлення та виплаченою сумою страхового відшкодування у розмірі 234 435 96 553,07=137 881,99 грн. Крім того позивач вказує, що внаслідок пережитої ДТП йому завдано моральної шкоди, яка полягає втраті його спокою, депресіях, тривалих душевних переживаннях та нервових зривах від пережитого. В момент ДТП, він, як безпосередній учасник, пережив фізичний біль, що згодом виявилось у травму основної фаланги лівої кістки, з больовими синдромами, головними болями, порушеннями сну, підняття артеріального тиску, що супроводжують його і надалі. З огляду на перенесені внаслідок ДТП травми він змушений був звертатись до лікувального закладу, перебуває на відновлювальному лікуванні. Внаслідок ДТП були порушені його звичайні уклади та зв`язки, він перестав здійснювати поїздки на своєму автомобілі, що викликало певні незручності для нього і для сім`ї. Розмір моральної шкоди він оцінює у 50 000 грн. Тому, враховуючи усе вищевикладене він і звернувся до суду за захистом своїх прав. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 17 листопада 2019 року у розмірі різниці нанесеного йому матеріального збитку та виплаченого страхового відшкодування у загальній сумі 116 415 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Стягнено з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1723, 68 грн на користь держави В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позову. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_2 . просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позову. Сповіщення сторін та заяви у справі. Про судове засідання, призначене на 14 червня 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з`явились. 13 червня 2023 року від адвоката Олійника Р.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Повний текст судового рішення виготовлено 26 червня 2023 року. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 залишити без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди. Фактичні обставини справи. На підставі матеріалів справи встановлено, що 17 листопада 2019 року о 19.40 год. Асад ОСОБА_3 , знаходячись по вул. Михайлівській при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Незалежності в м. Білгород-Дністровський Одеської області керував автомобілем Toyota camry д/з НОМЕР_1 , не надав переваги в русі автомобілю Mitsubishi Outlander д/з НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення, однак транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.16.11 ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Вказане вище підтверджується постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2019 року у справі № 495/10300/19. (т. 1, а.с. 17). Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як встановлено вище за текстом рішення внаслідок ДТП, що мала місце 17 листопада 2019 року транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Оскільки у позивача були відсутні докази визначеного розміру заподіяного йому матеріального збитку, судом, задля повного та всебічного розгляду витребувано з ПАТ «СК АСКО-Донбас Північний» відповідний Висновок (звіт). Так, згідно із Звіту № 2686-12-19 про оцінку колісного транспортного засобу, автомобіля Mitsubishi Outlander д/з НОМЕР_2 , складеного 07.12.2019р., вартість матеріального збитку, визначена з використанням витратного підходу, спричиненого власнику автомобіля Mitsubishi Outlander д/з НОМЕР_2 - ОСОБА_1 складає 212 968,07 грн. (т.1, а.с. 51-56). У відповідності до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» по рахунку ОСОБА_1 , йому 20.12.2019 року з ПрАТ СК АСКО ДП було перераховано безготівкове зарахування у відповідності до страхового акту 2019/19 НО (т.1, а.с. 29). У листі ПрАТ «СК АСКО-Донбас Північний» за №330 від 26.02.2020р., зауважено, що при визначенні розміру страхового відшкодування, сплаченого на користь ОСОБА_1 , ПрАТ «СК АСКО-Донбас Північний» керувалося приписами ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за умовами якої якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (т.1, а.с. 5). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди. Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19. Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відмовляючи у позові в цій частині, колегія суддів виходить із того, що позивачем не надано доказів про вартість пошкодженого автомобіля Mitsubishi Outlander д/з НОМЕР_2 (або його залишків) після ДТП, що є необхідним для визначення розміру відшкодування у порядку ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відсутність наведених відомостей (доказів) унеможливлює говорити про обґрунтованість чи необґрунтованість зазначеного позивачем розміру майнової шкоди. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, заподіювач може вимагати передачі йому цього майна після відшкодування збитків. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту Закон № 1961-IV), який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Розмір збитку, заподіяного власнику пошкодженого автомобіля (позивачу), є таким, що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу до ДТП, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість до ДТП, тобто ремонт автомобіля є економічно необґрунтованим. У справі, що переглядається, позивач ОСОБА_1 не надав доказів, що він як власник пошкодженого транспортного засобу погодився на визнання його автомобіля фізичного знищеним, та не вказує, що транспортний засіб Mitsubishi Outlander д/з НОМЕР_2 є фізично знищеним, а тому відшкодуванню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП Проте позивач повинен був довести зазначені суми, проте він не виконав своїх процесуальних обов`язків, зокрема, не надав до суду належних та допустимих доказів вартості автомобіля після ДТП, що унеможливлює захист його порушених прав за матеріалами цієї справи, а тому позовна заява в цій частині є недоведеною. Апеляційний суд зазначає, що аналогічні висновки щодо відшкодування шкоди, завданої фізичним знищенням автомобіля, сформовані у цілому ряді постанов Верховного Суду та є усталеними. У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 205/1314/16-ц, залишаючи без змін судове рішення апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди, Верховний Суд вказав, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, а право на залишки транспортного засобу отримує страховик (моторне транспортне страхове бюро), або інша особа, яка відповідає за завдану шкоду. У зв`язку з відсутністю відомостей про вартість пошкодженого автомобіля після ДТП, необхідну для визначення розміру відшкодування згідно ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» неможливо зробити висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість зазначеного в позовній заяві розміру майнової шкоди, а тому суд апеляційної інстанції вірно відмовив у задоволенні позову. У постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 369/11812/18, залишаючи без змін судове рішення апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди, Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що позивачем не доведено розмір майнової шкоди, оскільки вартість ремонту перевищувала вартість транспортного засобу, а отже, при визначенні розміру майнової шкоди слід виходити з вартості транспортного засобу та розміру страхового відшкодування, отриманого позивачем. При відшкодуванні шкоди у такому випадку слід враховувати, що відповідач має право на отримання ушкодженого транспортного засобу, що вирішується судом за клопотанням відповідача. Проте ушкоджений транспортний засіб був проданий, однак суду не надано доказів щодо його вартості після ДТП, що має значення для визначення розміру шкоди, що залишився невідшкодованим. Тому позивачем не доведено розмір заподіяних збитків. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц зазначено, що у випадку, якщо транспортний засіб є фізично знищеним, то його власнику відшкодовується виключно різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП (п.п.46-48). Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Так, задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно послався на те, що у сенсі розуміння ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, так як ОСОБА_1 безсумнівно пережив моральні страждання, психічне хвилювання як під час ДТП, так і внаслідок ушкодження його майна та здоров`я. З врахуванням фактичних обставин справи, характеру та обсягу спричинених моральних страждань, принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , визначивши йому розмір у сумі 10 000 гривень. Щодо доводів апеляційних скарг. Інші доводи апеляційних скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржники не довели обставини, на які посилались як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надали. Наведені в апеляційних скаргах інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Твердження скаржників в апеляційних скаргах про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 березня 2021 року скасувати в частині стягнення матеріальної шкоди. Постановити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 26 червня 2023 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк