Постанова Київський апеляційний суд № 756/728/13- ц

Єдиний унікальний номер справи 756/728/13-ц Провадження №22-ц/824/1090/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2023 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Сас Ю.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, В С Т А Н О В И В: Позивач звернулася до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. В обґрунтування позову зазначила, що пропустила строк для прийняття спадщини від померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 та батька ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки має похилий вік та незадовільний стан здоров`я. Крім цього вказувала, що фактично вступила в управління належним їм майном, просила визначити додатковий строк для прийняття спадщини. Вказала, що постійно, після смерті батьків, користувалася та доглядала за належним їм майном, є людиною похилого віку та часто хворіє, не мала фактичної змоги та знань для звернення із заявою про прийняття спадщини в строки, що визначені законом. Крім цього вказала, що відповідач, коли вона звернулася до нього із відповідною заявою, відмовив у видачі відповідного свідоцтва, оскільки минув строк для прийняття спадщини. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено; визначено ОСОБА_5 додатковий строк для прийняття спадщини тривалістю два місяці, після померлого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та померлої матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 10.03.2021 року ОСОБА_1 як особа, що не брала участі у розгляді справи, направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, оскаржуване рішення незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказувала на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просила апеляційний суд рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року матеріали даної цивільної справи повернуто до суду першої інстанції для належного оформлення. 05.10.2021 року матеріали даної справи після належного оформлення надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року відкрито апеляційне оскарження у даній справі та ухвалою суду від 01 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду. 10.11.2021 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення - клопотання про приєднання доказів. 07.12.2021 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу. 07.12.2021 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_5 надійшло клопотання про витребування доказів. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року клопотання ОСОБА_5 по витребування доказів задоволено; витребувано від Деснянського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02225, м. Київ, проспект В. Маяковського, 15-А): засвідчену копію заяви про державну реєстрацію смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; засвідчену копію лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувано від КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 37б) інформацію, чи здійснювався виїзд карети швидкої допомоги 25.07.2003 року за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , та карту виїзду. 22.12.2021 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_6 (сина позивача) надійшла заява, в якій він зазначив, що його мати - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та він має намір вступати у справу в якості її правонаступника. 29.12.2021 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09.06.2022 року провадження у даній справі зупинено до закінчення строку на прийняття спадщини та визначення правонаступника позивача. 16.01.2023 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі та приєднання доказів. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2023 року апеляційне провадження у даній справі відновлено. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2023 року витребувано від Дев`ятої Київської нотаріальної контори відомості щодо переліку осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . 02.02.2023 року до Київського апеляційного суду від Дев`ятої Київської нотаріальної контори надійшли відомості на виконання ухвали суду від 20.01.2023 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року замінено ОСОБА_5 в порядку процесуального правонаступництва на ОСОБА_6 11.04.2023 року Київський апеляційний суд звернувся до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із запитом про надання інформації про ліквідацію Четвертої Київської нотаріальної контори. 26.04.2023 року до Київського апеляційного суду від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла відповідь на вищевказаний запит, з якої вбачається, що Четверту Київську нотаріальну контору було ліквідовано на підставі наказу Міністерства юстиції України «Про ліквідацію Четвертої Київської державної нотаріальної контори» №1184/5 від 14 червня 2013 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 травня 2023 року замінено Четверту Київську державну нотаріальну контору в порядку процесуального правонаступництва на Одинадцяту Київську державну нотаріальну контору. 10.05.2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення. 11.05.2023 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_6 надійшла заява про відкладення розгляду справи. При цьому, жодних належних причин неявки у судове засідання дана заява не містить, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви. В судове засідання 11.05.2023 року з`явився представник ОСОБА_1 - адвокат Кєєр О.С., інші учасники справи до суду не з`явились, про розгляд справи належним чином повідомлялися. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт смерті батьків позивача підтверджується свідоцтвом про смерть від 23.07.2003 року та від 28.11.1985 року. З листа нотаріальної контори від 13.07.2005 року №953 слідує, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на власності за законом у зв`язку з тим, що ним було пропущено строк для прийняття спадщини. Суть вимог позивача в даній справі полягала у необхідності поновлення строку на прийняття спадщини у зв`язку з тим, що вона є особою похилого віку, постійно хворіє та фактично не мала змоги вчасно звернутися з відповідними документами для прийняття спадщини. Апелянт, заперечуючи доводи позивача, зазначав, що вказані позивачем підстави, які унеможливили нею прийняття спадщини, є неповажними у розумінні закону, зокрема похилий вік не є підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а надані позивачем до суду медичні документи мали б давати змогу чітко встановити, що весь час, тобто з 25.07.2003 - 25.01.2004 рр. позивач не могла звернутись до нотаріуса про прийняття спадщини, що в даному випадку відсутнє. Окремим аспектом для вирішення питання про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є вибір належної сторони відповідача, оскільки у разі встановлення, що діями відповідача не порушуються права позивача, суд має відмовити у задоволенні позову. В даному випадку, звертаючись до суду, позивачем невірно було визначено сторону відповідача - нотаріальну контору, відтак для суду першої інстанції це мало бути самостійно підставою для відмови у задоволенні позову. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими твердженнями апелянта. Положеннями ст.13 ЦПК України встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Зважаючи на вказаний принцип, позивач самостійно обирає особу до якої він заявляє свої вимоги. В той же час відповідно до положень ст. 4 ЦПК України підставою для судового захисту особи є факт порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до абзацу 2 пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7: «...Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.» У п. 18 цієї постанови зазначено, що у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі. Позивачем не надано суду доказів того, хто зі спадкоємців прийняв спадщину за померлою ОСОБА_3 , не була встановлена дана обставина і судом першої інстанції. Оскільки син померлої ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , помер у 1991 p., тобто до відкриття спадщини за матір`ю, то судом першої інстанції мало бути встановлено чи є у ОСОБА_7 спадкоємці і чи прийняли вони спадщину. Дані обставини не було встановлено та досліджено судом першої інстанції. Відповідно до листа ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У зв`язку з цим, апеляційний суд погоджується із твердженням апелянта, що залучення в якості відповідача Четвертої Київської державної нотаріальної контори було помилковим, оскільки жодних вимог щодо прийняття спадщини до нотаріальної контори не було. Четверга Київська державна нотаріальна контора не могла ніяк порушити будь-які права або інтереси ОСОБА_5 , і тому жодних позовних вимог до неї пред`явлено бути не може. Четверта Київська державна нотаріальна контора не є суб`єктом даних правовідносинах, адже немає матеріального - правого інтересу щодо прийняття спадщини. Натомість нотаріальна контора виконує лише публічні функції щодо прийняття заяви, відкриття спадкової справи, визначення кола спадкоємців, збору документів щодо майна, яке належало спадкодавцю, а тому нотаріальна контора не могла та не може бути приймати участь у даній судовій справі в якості відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року (справа № 523/9076/16-ц). З огляду на вищевказане, належним відповідачем у даній справі мали бути або інші спадкоємці, або відповідний орган місцевого самоврядування, який у разі відсутності спадкоємців має право претендувати на спадкове майно в порядку визнання спадщини відумерлою. Зазначене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року (справа № 523/9076/16-ц). У разі, якщо за результатами розгляду справи буде встановлено, що обраний позивачем відповідач не порушує його права, це є підставою для відмови у задоволенні позову. У зв`язку з наведеним колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що оскільки позивачем пред`явлено позов до нотаріальної контори, яка у даних правовідносинах не порушувала (та й не могла порушити) прав позивача, у задоволенні позову мало б бути відмовлено. При цьому дана обставина є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, відтак потреба в окремій оцінці поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини в даному випадку відсутня. Окремо апеляційний суд надає оцінку праву ОСОБА_1 на оскарження рішення суду. Подаючи апеляційну скаргу, апелянт своє право на оскарження обґрунтовувала тим, що хоча вона й не була учасником справи, в той же час оскаржуване рішення стосується її прав та інтересів. За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 року у справі № 404/1515/16-ц та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 року у справі№ 372/504/17. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду від 19.12.2019 року по справі №520/11429/17). Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи вироком суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. В матеріалах справи міститься постанова Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у справі № 756/8257/15-ц, в якій апеляційний суд встановив наступне: «Колегія суддів перевірила доводи апелянта ОСОБА_1 щодо прийняття спадщини її чоловіком ОСОБА_8 та встановила наступне: За наданими до суду копією свідоцтва про народження, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є сином ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 та рідним братом позивачки у цій справі ОСОБА_5 . За свідоцтвом про народження, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . За свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 та на час його смерті залишались живими його мати - ОСОБА_3 та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . При цьому відомостей про ОСОБА_9 (мати ОСОБА_8 ) матеріали справи не містять. За наданою до районного суду завіреною нотаріусом копією матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_3 за відомостями домової книги на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , довідки за вказаною адресою крім ОСОБА_3 , були зареєстровані і проживали ОСОБА_5 , її донька - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , онук ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , донька ОСОБА_8 - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Цих обставин, зокрема факту реєстрації і місця проживання ОСОБА_8 за адресою житлового будинку АДРЕСА_2 позивачка ОСОБА_5 не заперечувала і в поданій до нотаріальної контори пояснювальній записці. Відповідно до положень ст. 529 ЦК Української РСР, який був чинним на час смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 і відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. Згідно до ст. 549 ЦК Української РСР було визначено дії, що свідчать про прийняття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Отже, прийняття спадщини може бути підтверджено діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать про те, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Відповідно до пункту 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР (чинної на час відкриття спадщини) доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Відтак, з огляду на положення ст. 529, 549 ЦК Української РСР, ОСОБА_8 успадкував частину спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка б належала його батькові ОСОБА_7 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 ) та, оскільки був зареєстрований і проживав за адресою спадкового майна із спадкодавцем ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_2 , вважався таким, що фактично прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , після його смерті залишились його дружина ОСОБА_1 , діти - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_12 і ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується свідоцтвами. Таким чином апелянт ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_8 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб, доказів про розірвання шлюбу за життя ОСОБА_8 до суду не надано. На час смерті ОСОБА_8 05 березня 2005 року набрав чинності ЦК України в редакції Закону від 16 січня 2003 року. Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За змістом ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України). Так, позивач ОСОБА_5 є спадкоємцем за законом першої черги ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. За змістом ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Як стверджувала в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_8 (онук померлої ОСОБА_3 ) у відповідності до правила представлення фактично успадкував частину майна, яка належала б за законом його батьку ( ОСОБА_7 ), оскільки був зареєстрований у житловому будинку по АДРЕСА_2 і проживав за вказаною адресою разом зі ОСОБА_3 , а тому є таким, що фактично прийняв спадщину після померлої бабусі. Такі доводи апелянта, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно з ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Спадкування за правом представлення має місце у випадках встановлених ст. 1266 ЦК України, за умови якщо спадкоємець першої-третьої черг спадкування за законом помер до відкриття спадщини. Норми ст. 1266 ЦК України застосовуються лише щодо відносин при спадкуванні за законом (глава 86 ЦК України). Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України) Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України). Згідно з ч. 2 ст. 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У частині третій цієї статті зазначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.. За довідкою державного нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори О.Кеда від 16 липня 2021 року № 5118/01-16, у провадження нотаріуса знаходиться спадкова справа № 1337/2005 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_8 , 1967 року народження. Спадкова справа заведена 19 серпня 2005 року на підставі заяви ОСОБА_1 , яку вона подала від свого імені та як законний представник своїх малолітніх дітей - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_14 . Заява зареєстрована в Книзі обліку та реєстрації спадкових справ 19 серпня 2005 року за № 2678а. За таких обставин, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими доводи апелянта ОСОБА_1 , що оскаржуваним рішенням порушені її права, належним відповідачем за позовом ОСОБА_5 , окрім її доньки ОСОБА_10 , мала б бути і ОСОБА_1 ». З огляду на вищевказане, апеляційний суд вважає доведеним факт порушення оскаржуваним рішенням прав ОСОБА_1 , відтак остання має право на оскарження вказаного рішення. У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2013 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько